Суд: Господарський суд Чернівецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №926/1270/25
Суддя: Марущак Ілля Васильович
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці
03 листопада 2026 рокуСправа № 926/1270/25
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом Чернівецької окружної прокуратури (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. В. Сімовича, 15, код ЄДРПОУ 0291012023) в інтересах держави
в особі Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа,1, код ЄДРПОУ 36068147)
до фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 638 685,99 грн,
представники:
від позивача – Смотр Д.М.;
від відповідача – адвокат Поляк М.В.;
прокурор – Кацап-Бацала Ю.М.
І. Стислий виклад позовних вимог.
Чернівецька окружна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 638 685,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Мельничук Валентин Вікторович з 06 березня 2018 року по даний час є власником частини нерухомого майна, що розміщене на земельній ділянці площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 є комунальною власністю територіальної громади міста Чернівці.
Мельничук Валентин Вікторович набувши у власність нерухоме майно 06 березня 2018 року на нежитлові приміщення, набув статусу орендаря по договору оренди землі № 10401 від 01 лютого 2017 року, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника - ТДВ «Трембіта». Вказаний договір діяв до 01 лютого 2022 року. Після закінчення Договору орендар не скористався переважним правом на укладення договору на новий строк, у зв`язку з чим строк дії договору закінчився 31 січня 2022 року.
Так, з 01 лютого 2022 року спірна земельна ділянка використовувалась Мельничуком Валентином Вікторовичем без правовстановлюючих документів. У зв`язку із не оформленням відповідачем правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, з огляду на факт несплати відповідачем в добровільному порядку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.02.2022 по 31.03.2025 в сумі 638 685,99 грн, означене стало підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив з огляду на таке.
1) Відповідач вказує, що станом на дату закінчення строку дії договору діяла норма Земельного кодексу України, яка передбачала, що договір оренди землі поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах, якщо на земельній ділянці розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача земельною ділянкою, без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення, за умови що одна сторона не подала до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з нього відомостей про поновлення Договору. Таким чином, оскільки жодна зі сторін договору оренди землі №10401 від 01 лютого 2017 року не подала до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення відомостей про його поновлення, останній був поновлений на такий самий строк та на таких самих умовах.
2) Прокурором здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.02.2022 р. по 31.03.2025. За основу розрахунку ним взято нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки відповідно до витягу №НВ-99499330242024 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 03.10.2024, згідно з яким її розмір становить 1 206 680,78 грн. У позовній заяві зазначено, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2022 рік становить 9 983 706,43 грн, за 2023 – 11 481 262,40 грн, за 2024 – 12 066 806,78 грн, за 2025 – 13 514 823,60 грн. При цьому в матеріалах справи наявний витяг, який підтверджує розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 03.10.2024. Витяги з технічної документації з НГО за 2022, 2023 та 2025 роки в матеріалах справи відсутні.
Згідно розрахунків розміру безпідставно збережених коштів, розміри нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2022 та 2023 роки здійснювалися виходячи з розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на дату формування витягу №НВ-9949930242024. Такий спосіб розрахунку «заднім числом» є порушенням встановленого законом порядку індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Так, згідно з витягом №НВ-9905595662022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 05.12.2022 становить 9 980 065,76 грн, що є меншим за розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік, вказаний прокурором у позовній заяві (9 983 706,43 грн). Згідно з витягом №НВ-9963375312025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 15.05.2025 становить 13 509 379,92 грн, що є меншим за розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2025 рік, вказаний прокурором у позовній заяві (13 514 823,60 грн). Отже розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у період, за який прокурор просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти, не доведений допустимими доказами, а відтак розрахунок безпідставно збережених коштів з орендної плати є помилковим. На його підставі суд не може встановити дійсний розмір орендної плати за відповідний період та стягнути з відповідача грошові кошти.
3) Право власності на нежитлові приміщення, які розміщено на орендованій земельній ділянці, зареєстровано за Мельничуком В.В. як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем. Матеріали даної справи не містять належних доказів на підтвердження здійснення відповідачем підприємницької діяльності на вказаній земельній ділянці. Саме лише посилання прокурора на факт реєстрації відповідача як суб`єкта підприємницької діяльності, а також на цільове призначення земельної ділянки не свідчить про те, що відповідач використовував спірну земельну ділянку з комерційною метою як фізична особо-підприємець. У 2022 році Чернівецька міська рада вже зверталась до суду з позовом до Мельничука В.В. та інших співвласників нерухомого майна про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати з аналогічних підстав, проте за інший період. Дана справа за №727/5763/22 перебувала у провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці, тобто розглядалася в порядку цивільного судочинства.
Чернівецька окружна прокуратура подала відповідь на відзив, в якому на спростування заперечень відповідача проти позову зазначає, що між сторонами не існують договірні відносини, оскільки відповідач не подавав до орендаря заяву про наміри щодо поновлення договору оренди землі і додаткова угода між сторонами не укладалась. Розмір безпідставно збережених коштів був розрахований у відповідності до норм закону та витягу із технічної документації нормативно грошової оцінки №НВ-9949930242024 від 03 жовтня 2024 року і даних на офіційному сайті державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки земель. Спір підсудний господарському судочинству, оскільки цільове призначення земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно відповідача – для обслуговування будівель торгівлі.
Після повернення Касаційним господарським судом справи № 926/1270/125 для продовження розгляду до Господарського суду Чернівецької області представник відповідача подала додаткові пояснення, в яких зазначає, що позовні вимоги прокурора щодо стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати охоплюють період з 01.02.2022 по 31.03.2025. З матеріалів справи вбачається, що на спірній земельній ділянці знаходяться нежитлові приміщення загальною площею 4 652,6 кв.м., які у спірний період перебували у власності десяти фізичних та юридичних осіб. Так, у власності Мельничука В.В. перебували нежитлові приміщення загальною площею 2 529,5 кв.м., а саме нежитлові приміщення площею 376,3 кв.м. (бар-ресторан) та група нежитлових приміщень площею 2 153,3 кв.м. Матеріалами справи підтверджується, що 23.04.2024 право власності на нежитлові приміщення площею 2 153,3 кв.м. набуло акціонерне товариство «РВС БАНК» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, період, який охоплюється позовними вимогами, можна розділити на дві частини, оскільки з 01.01.2022 по 23.04.2024 Мельничук В.В. володів на праві приватної власності нежитловими приміщеннями загальною площею 2 529,5 кв.м., а з 24.04.2024 по 31.03.2025 – нежитловим приміщенням площею 376,3 кв.м.
Вказує, що для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності прокурор мав довести суду факт здійснення Мельничуком В.В. певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку), а з огляду на те, що у різний період у власності Мельничука В.В. перебували нежитлові приміщення різної площі, то прокурор мав довести використання усієї площі приміщень у відповідний період.
Висновуючи про те, що даний спір є господарським, колегія суддів Касаційного господарського суду виходила з того, що відповідач не припинив підприємницьку діяльність, не ініціював зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомості – бар-ресторан, а також враховувала основний вид діяльності відповідача, за відсутності доказів використання належної йому нежитлової будівлі та земельної ділянки, на якій вона розташована в інших, аніж підприємницька діяльність, цілях. Отже фактично було виснувано про використання Мельничуком В.В. нежитлового приміщення «бар-ресторан» загальною площею 376,3 кв.м. у підприємницькій діяльності. Разом з тим, судом не було встановлено факту користування нежитловими приміщеннями площею 2 153,3 кв.м. у комерційних цілях, а відтак не було виснувано про те, що спірні правовідносини в частині, яка стосується цих приміщень, є господарськими. Водночас матеріалами справи не підтверджується факт використання Мельничуком В.В. у період з 01.02.2022 по 23.04.2024 нежитлових приміщень загальною площею 2 153,3 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності.
Окремо слід врахувати, що будівля №34 по вул. Головна в м. Чернівці, в якій знаходяться нежитлові приміщення, має три поверхи та підвал. Матеріали справи не містять відомостей про те, на якому поверсі розміщено належні Мельничуку В.В. нежитлові приміщення, чи можуть вони використовуватися у підприємницькій діяльності та чи пов`язані вони спільним призначенням з нежитловим приміщенням площею 376,3 кв.м. (бар-ресторан).
Відповідач заперечує використання ним вищевказаних нежитлових приміщень загальною площею 2 153,3 кв.м. у підприємницьких цілях. Дані приміщення розміщувалися на другому та третьому поверхах будівлі, однак внаслідок пожежі 11.12.2018 через коротке замикання електромережі було знищено покрівлю, перекриття, вікна двері, меблі, майно і частково дерев`яні балки покрівлі та будинку з прямими збитками власнику в сумі 15 000 000 грн. та побічними – в розмірі 15 082 000 грн. З того часу до моменту припинення права власності Мельничука В.В. на ці нежитлові приміщення у квітні 2024 року, останній фактично не мав можливості використовувати належне йому майно для здійснення підприємницької діяльності.
Щодо розрахунку безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю зазначає наступне. З позовної заяви вбачається, що прокурор, не маючи в розпорядженні витягів з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише витяг №НВ-99499330242024 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно з яким розмір НГО станом на 03.10.2024 становить 12 066 806,78 грн, здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів з орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою у період з 01.02.2022 по 31.03.2025 на підставі цього витягу. Так, прокурором взято розмір НГО станом на вказану дату та зменшено (або збільшено) його на щорічний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за відповідний рік. Таким чином розраховано, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2025 рік становить 13 514 823,60 грн (12 066 806,78 грн * 1,12), за 2023 рік – 11 481 262,40 грн (12 066 806,78 грн * 1,051), за 2022 рік – 9 983 706,43 (11 481 262,40 грн * 1,15). Проте у відзиві на позовну заяву стороною відповідача було наведено доводи на підтвердження того, що такий спосіб розрахунку «заднім числом» є порушенням встановленого законом порядку індексації НГО земельних ділянок, зокрема було надано витяг №НВ-9905595662022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно з яким НГО спірної земельної ділянки станом на 05.12.2022 становила 9 980 065,76 грн. У результаті здійсненого прокурором самостійного розрахунку НГО спірної земельної ділянки за 2022 рік було визначено суму в 9 983 706,43 грн. Також стороною відповідача долучено до матеріалів справи витяг №НВ-9963375312025 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно з яким НГО спірної земельної ділянки станом на 05.12.2022 становила 13 509 379,92 грн. Натомість самостійний розрахунок прокурора встановив розмір НГО спірної земельної ділянки у 2025 році у розмірі 13 514 823,60 грн. Отже розмір НГО, визначений шляхом самостійного застосування коефіцієнтів індексації, є більшим ніж той, що розраховується автоматично програмним забезпеченням Державного земельного кадастру.
Таким чином відповідачем спростовано здійснений самостійно прокурором розрахунок за минулий період 2022-2023 рр., а також за 2025 рік. При цьому така розбіжність між розміром нормативної грошової оцінки за офіційним витягом та розміром, отриманим шляхом ділення та/або множення НГО на коефіцієнт індексації, свідчить не просто про неточність застосованого прокурором способу обчислення, а про те, що такий спосіб визначення нормативної грошової оцінки за минулі та наступні періоди в принципі не може застосовуватися, оскільки не забезпечує встановлення її дійсного розміру та призводить до безпідставного завищення показника порівняно з розміром, встановленим в автоматичному режимі програмним забезпечення Державного земельного кадастру.
На вказані вище додаткові пояснення відповідача Чернівецька обласна прокуратура подала заперечення (додаткові пояснення), в яких на спростування доводів відповідача зазначає, що твердження відповідача з приводу предметної та суб`єктної підсудності спору вже оцінювались судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у вказаній справі. У своєму відзиві на касаційну скаргу прокурора представник відповідача також зазначав про належність Мельничуку В.В. двох нежитлових приміщень площами 2153,3 кв. м та 376,2 кв. м по вул. Головній, 34 в м. Чернівці та вказував на те, що дані приміщення не використовуються ним у комерційних цілях. Водночас, суд касаційної інстанції, надавши оцінку аргументам сторін, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спір належить до юрисдикції господарського суду.
Не відповідає фактичним обставинам справи доводи представника відповідача щодо самостійного здійснення прокурором розрахунку нормативної грошової оцінки «заднім числом» замість вжиття передбачених законом заходів для отримання належного доказу. Так, при здійсненні розрахунку прокурор використав нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015, яка зазначена у витязі № НВ 9949930242024 із технічної документації від 03.10.2024. До оцінки, що міститься в даному витязі, прокурором застосовано коефіцієнти індексації для визначення нормативної грошової оцінки за попередні періоди, що відповідає чинному законодавству, а також судовій практиці.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2025 року, справу №926/1270/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.05.2025.
16.05.2025 представник відповідача через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву (вх. №2085), у якому відповідач проти позову заперечує.
У судовому засіданні 19.05.2025 оголошено перерву до 03.06.2025.
27.05.2025 прокурор подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №2224).
Ухвалою суду від 03.06.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 18.06.2025.
Ухвалою від 18.06.2025 постановлено: закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 09.07.2025.
Ухвалою суду від 09.07.2025 відкладено розгляд справи по суті на 30.07.2025.
В судовому засіданні 30.07.2025 судом оголошено перерву до 03.09.2026.
Ухвалою від 03.09.2026, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026, судом закрито провадження у справі №926/1270/25 на підставі статті 231 ГПК України.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 03.09.2025 у справі № 926/1270/25, а справу № 926/1270/25 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Чернівецької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 справу № 926/1270/25 передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою від 11.06.2026 суд прийняв до свого провадження справу № 926/1270/26 та призначив її до розгляду в підготовчому засіданні на 30.06.2026.
Ухвалами від 30.06.2026 та 30.07.2026 відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 30.07.2026 та 11.08.2026 відповідно.
07.08.2026 Чернівецька обласна прокуратура подала через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі.
Ухвалою від 11.08.2026 судом продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 03.09.2026.
За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 03.09.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 07.10.2026.
07.10.2026 представник відповідача через систему «Електронний суд» подала клопотання про долучення доказів. Просить розглянути клопотання до початку розгляду справи по суті, визнати поважними причини пропуску строку та поновити відповідачу процесуальний строк на подання доказів, прийняти та долучити до матеріалів справи копію акту про пожежу від 11 грудня 2018 року; фотографії з місця пожежі за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 34; відеозаписи з місця пожежі за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 34.
Ухвалою суду від 07.10.2026 відкладено розгляд справи по суті на 21.10.2026.
В судовому засіданні 21.10.2026 суд заслухав вступне слово прокурора та представника позивача, які позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, та представника відповідача, яка проти позову заперечила. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи та дослідив І та ІІ томи справи.
Ухвалою суду від 21.10.2026 клопотання представника відповідача про долучення доказів від 07.10.2026, вх. № 3973, залишено без розгляду, відкладено розгляд справи по суті 03.11.2026 у зв`язку зі спливом часу, відведеного для проведення судового засідання.
До початку судового засідання 03.11.2026 представник відповідача через систему «Електронний суд» подала письмову промову в судових дебатах.
В судовому засіданні 03.11.2026 суд дослідив матеріали справи (ІІІ та ІV томи), заслухав судові дебати.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
На підставі договору купівлі - продажу будівлі та приміщень від 30.12.2005 Акціонерне товариство відкритого типу «Трембіта» придбало у Департаменту економіки Чернівецької міської ради нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 3060,5 кв. м, яка знаходиться на вул. Головній, 34 в м. Чернівці.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/1213/13 від 23.12.2013 визнано право власності на нежитлові приміщення у будівлі літ «А» по вул. Головна, 34 в місті Чернівці площею 1326,2 кв. м.
25 грудня 2007 року між Чернівецькою міською радою та акціонерним Товариством відкритого типу «Трембіта» укладено договір оренди землі № 4359, за умовами якого на підставі рішення 9 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 29.11.2006 № 160 орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1509 га на вул. Головна, 34 в м. Чернівці з кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та громадського харчування.
Рішенням 18 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 08.12.2016 № 495 затверджено проєкт відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та надано Товариству з додатковою відповідальністю «Трембіта» (далі - ТДВ «Трембіта») за адресою: вул. Головна, 34 в м. Чернівці площею 0,1509 га (кадастровий номер 7310136300:01:002:0015) земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок орендованої земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень; визнано припиненим договір оренди землі від 25.12.2007 № 4359.
01 лютого 2017 року між Чернівецькою міською радою та ТДВ «Трембіта» укладено договір оренди землі № 10401, відповідно до якого позивач (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівель торгівлі площею 0,1509 га на вул. Головна, 34 в м. Чернівці (кадастровий номер 7310136300:01:002:0015). Договір укладено строком на п`ять років до 01.02.2022.
06.03.2018 Товариством з додатковою відповідальністю «Трембіта» та ОСОБА_1 укладено договір про поділ часток нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 в натурі, згідно якого у власність ТДВ «Трембіта» переходить 91/100 частки нежитлового приміщення площею 3083,6 кв.м, а ОСОБА_1 – 9/100 частки площею 306,5 кв.м.
06 березня 2018 між ТДВ «Трембіта» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу (НМХ 664555, НМХ 664558) за реєстровим номером 671, відповідно до умов якого до відповідача перейшло право власності на нежитлові приміщення площею 3083,6 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, станом на 06.03.2018 загальна площа приміщення становила 3390,1 кв.м.
Рішенням 62 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 04.09.2018 № 1411 визнано припиненим договір оренди землі № 10401 від 01.02.2017 у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рекомендовано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.
Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 13.11.2021 до Реєстру внесено відомості про припинення договору оренди № 10401 від 01.02.2017.
25.07.2018 ОСОБА_2 укладено договір дарування (ННІ 335964, ННІ 335965) за реєстровим номером 17664, згідно якого 5/1000 нежитлового приміщення площею 15,3 кв.м передано у власність ОСОБА_3 .
30.11.2018 ОСОБА_3 за договором купівлі – продажу (ННР 801843, ННР 801844) за реєстровим номером 2025 відчужено 5/1000 нежитлового приміщення ОСОБА_4 .
16.04.2019 ОСОБА_2 укладено договір купівлі – продажу (ННМ 963349, ННМ 963350) за реєстровим номером 44, згідно якого 2/100 нежитлового приміщення площею 59 кв м. передано у власність ОСОБА_4 .
25.04.2019 на підставі рішення Державного реєстратора № 46646601 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та загальну площу нежитлового приміщення змінено з 3083,6 кв.м. на 3089,2 кв.м. відповідно до довідки Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації від 25.04.2019 № 1084, у зв`язку з внутрішнім переплануванням проведеним ОСОБА_4 .
З урахування вищенаведеного, загальна площа приміщень, розміщених на земельній ділянці по АДРЕСА_2 за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015, з 25.04.2019 становила 3395,7 кв.м.
26.04.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, за реєстровим номером 502, згідно якого ОСОБА_4 належить 25/1000 нежитлових приміщень 79,9 кв.м, ОСОБА_2 975/1000 – 3009,3 кв.м.
07.08.2019 на підставі рішення Державного реєстратора № 48137162 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та загальну площу нежитлового приміщення змінено з 3089,2 кв.м. на 3085,6 кв.м. відповідно до заяви ОСОБА_2 .
Отже, загальна площа нежитлових приміщень з 07.08.2019 становила 3392,1 кв.м.
09.08.2019 ОСОБА_2 укладено договір купівлі – продажу (ННН 935550, ННН 935549), за реєстровим номером 1436, згідно якого 4/100 нежитлового приміщення площею 121,9 кв м. передано у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
09.08.2019 ОСОБА_2 укладено договір купівлі – продажу (ННН 935546, ННН 935548), за реєстровими номерами 1433,1434, згідно якого 5/100 нежитлового приміщення площею 148,8 кв м. передано у власність ОСОБА_7 .
19.08.2019 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договору дарування, серія та номер 1513, передано у власність ОСОБА_8 4/100 нежитлового приміщення площею 121,9 кв.м.
22.08.2019 ОСОБА_2 укладено договір купівлі – продажу (ННН 935641, ННН 935642) за номером 1595, згідно якого 7/1000 нежитлового приміщення площею 20,6 кв м. передано у власність ОСОБА_4 .
27.08.2019 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 укладено договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності (ННН 935670, ННН 935671), за номером 1627, згідно якого ОСОБА_4 належить 7/1000 нежитлових приміщень площею 20,6 кв.м, ОСОБА_2 878/1000 – 2714, кв.м, ОСОБА_8 4/100 -121,9 кв.м, ОСОБА_7 - 5/100 - 148,8 кв.м.
27.09.2019 на підставі рішення Державного реєстратора № 48908181 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та додано площу нежитлового приміщення 3711,03 кв.м. на підставі довідки ФОП Пазюк Д.І. від 27.09.2019 № 79 щодо змін розміру площі належних на праві власності ОСОБА_2 .
Таким чином, загальна площа нежитлових приміщень з 27.09.2019 становила 4389 кв.м.
04.11.2019 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу (НОА683334, НОА683335) за реєстровим номером 2137 відчужив ОСОБА_8 1/100 нежитлового приміщення площею 27,2 кв.м.
13.11.2019 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності (НОА683383, НОА683384) передано у власність ОСОБА_8 1/100 нежитлового приміщення площею 34,9 кв.м, ОСОБА_2 868/1000 – 3676,4, кв.м.
15.11.2019 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу (НОЕ 038616, НОЕ 038617) за реєстровим номером 2268, відчужив ОСОБА_10 25/100 нежитлового приміщення площею 902,8 кв.м.
11.02.2020 ОСОБА_10 згідно договору дарування (НОК 664318, НОК 664323) за реєстровим номером 331 передала у власність ОСОБА_8 25/100 нежитлового приміщення площею 902,8 кв.м.
06.04.2020 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу (НОК 664602, НОК 664603), за реєстровим номером 790, відчужив ОСОБА_8 13/100 нежитлового приміщення площею 466,4 кв.м.
09.06.2020 ОСОБА_2 , ОСОБА_8 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності (НОА683383, НОА683384), виділили у натурі нежитлове приміщення, відповідно до якого передано у власність ОСОБА_8 38/100 нежитлового приміщення площею 1369,2 кв.м, ОСОБА_2 62/100 – 2307,2 кв. м.
03.07.2020 на підставі рішення Державного реєстратора № 52948049 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено загальну площу нежитлового приміщення 2529,5 кв.м. відповідно до заяви ОСОБА_2 на підставі довідки ФОП Сопіт В.В. від 25.05.2020 № 25.05/2020-ті.
03.07.2020 на підставі рішення Державного реєстратора № 52939207 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено площу нежитлового приміщення 159,3 кв.м. відповідно до заяви ОСОБА_8 на підставі довідки ФОП Сопіт В.В. від 18.12.2019 № 18.12/2019-ті.
З урахуванням вищенаведеного, загальна площа нежитлових приміщень з 03.07.2020 становила 4613,8 кв.м.
21.07.2020 Константинюком О.О. за договором купівлі – продажу (НОН 404554, НОЕ 404555) відчужено ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 159,3 кв.м нежитлового приміщення.
29.04.2021 на підставі висновків ФОП ОСОБА_14 від 30.03.2021 проведено поділ нерухомого майна, відповідно до якого поділено майно, належне ОСОБА_2 , на 2153,3 кв.м та 376,2 кв.м.
02.11.2021 на підставі рішення Державного реєстратора № 61291905 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено площу нежитлового приміщення 1408 кв.м. відповідно до заяви Константинюка Олександра Оттовича на підставі технічного паспорту серія та номер: TI01: НОМЕР_2 , виданий 22.10.2021 та довідки, серія та номер: 03,03/2021-ті, виданий 03.03.2021, видавник: ОСОБА_14 .
Таким чином, загальна площа нежитлових приміщень з 02.11.2021 становила 4652,6 кв.м.
23.04.2024 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя Акціонерне товариство «РВС БАНК» набуло право власності на нежитлове приміщення 2153,3 кв.м, яке належало на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_2 .
24.01.2025 відповідно до договору купівлі-продажу (НТО 279159, НТО 279161) за реєстровим номером 77 Акціонерне товариство «РВС БАНК» відчужило право власності на нежитлове приміщення 2153,3 кв.м Приватному акціонерному товариству «Міжрегіональна академія управління персоналом».
З урахуванням вищенаведеного, Мельничук Валентин Вікторович з 06.03.2018 по даний час є власником частини нерухомого майна, що розміщене на земельній ділянці площею 0,1509 га по АДРЕСА_2 за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 є комунальною власністю територіальної громади міста Чернівці.
Згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень у липні 2022 року Чернівецька міська рада звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівців із позовом до ОСОБА_2 та до двох інших власників нерухомого майна про стягнення з кожного з них по 6 330,56 грн безпідставно збережених коштів – орендної плати за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,1509 га з кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 відповідно до вимог статті 206 Земельного кодексу України у період із 19.07.2019 по 08.08.2019.
Шевченківський районний суд м. Чернівців рішенням від 15.12.2022 у справі № 727/5763/22 позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів – орендної плати задовольнив частково; стягнув з ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради заборгованість як безпідставно збережені кошти – орендну плату в розмірі 16 830,61 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 267,63 грн; стягнув із ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заборгованість як безпідставно збережені кошти – орендну плату в розмірі 1 714,21 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 173,67 грн; стягнув із ОСОБА_4 на користь Чернівецької міської ради заборгованість як безпідставно збережені кошти – орендну плату в розмірі 446,87 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 39,70 грн.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 01.03.2023 у справі № 727/5763/22 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив частково; рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15.12.2022 в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережених коштів – орендної плати скасував; у задоволенні позову Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів – орендної плати відмовив.
Чернівецький апеляційний суд встановив, що вказані вище особи, набувши у власність нерухоме майно (нежитлові приміщення), набули статусу орендарів за договором оренди землі від 01.02.2017 № 10401 у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника – ТДВ «Трембіта». Рішення Чернівецької міської ради 7 скликання від 04.09.2018 № 1411 про припинення договору оренди землі від 01.02.2017 № 10401 не потягло за собою наслідків у вигляді припинення або розірвання договору оренди землі, який був укладений між Чернівецькою міською радою та ТДВ «Трембіта», за яким орендарями стали ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Умовами договору не передбачено такої підстави для припинення договору оренди землі, як зміна власників нерухомого майна, що розміщено на спірній земельній ділянці. Договір не може бути припинений на підставі одноосібного рішення однієї зі сторін договору оренди.
Так, Чернівецький апеляційний суд постановою від 01.03.2023 встановив наявність договірних відносин між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_2 як фізичною особою. Цей спір розглядався в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням вищенаведеного судом встановлено, що ОСОБА_2 , набувши у власність нерухоме майно 06.03.2018 на нежитлові приміщення, набув статусу орендаря по договору оренди землі № 10401 від 01.02.2017 у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника - ТДВ «Трембіта».
Вказаний договір діяв до 01.02.2022 року (п. 3.1 Договору № 10401 від 01.02.2017).
Після закінчення Договору орендар, який належно виконував обов`язки, відповідно до умов цього договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору). У разі наміру орендаря скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, він зобов`язаний не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про наміри щодо поновлення договору. (п. 3.2 Договору № 10401 від 01.02.2017).
Проте, ОСОБА_2 не скористався вказаним правом, у зв`язку з чим строк дії договору закінчився 31.01.2022, що визнається сторонами спору.
Отже, з 01.02.2022 вказана земельна ділянка використовувалась Мельничуком Валентином Вікторовичем без правовстановлюючих документів.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7306224482021 від 17.05.2021 земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 є комунальною власністю територіальної громади міста Чернівці, дата державної реєстрації земельної ділянки – 04.02.2008, площа земельної ділянки становить 0,1509 га. Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).
Рішенням Чернівецької міської ради 3 сесії VIІІ скликання від 26 лютого 2021 року № 118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, яку введено в дію з 01.01.2022.
Доказів оскарження чи скасування рішення міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці відповідачем не подано, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до витягу № НВ-9905595662022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.12.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:01:002:0015 становить 9 980 065,76 грн.
Відповідно до витягу № НВ-9949930242024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 03.10.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:01:002:0015 становить 12 066 806,78 грн.
Відповідно до витягу № НВ-9963375312025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 15.05.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:01:002:0015 становить 13 509 379,92 грн.
Чернівецькою окружною прокуратурою направлено листи до Чернівецької міської ради №52-1066ВИХ-24 від 30.01.2024, №52-6792ВИХ-24 від 12.07.2024, №52-8138ВИХ-24 від 13.08.2024 щодо необхідності вжити заходи для стягнення коштів за користування земельною ділянкою.
10.10.2024 департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради направив лист №24/01-08/1-3598/2150 на адресу власників об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 34, площею 0,1509 га, кадастровий номер 7310136300:01:002:0015, в тому числі Мельничуку В.В., про необхідність сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою пропорційно площі нерухомого майна, розміщеного на ній, без належних на те правових підстав.
Відповідач на вказаний лист не відреагував та безпідставно збережені кошти не сплатив.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернівецька окружна прокуратура повідомила Чернівецьку міську раду листом №52-3224ВИХ-25 від 03.04.2025, що прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ФОП Мельничука В.В. про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 638 685,99 грн за користування земельною ділянкою площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:01:002:0015 з 01.02.2022 по 31.03.2025.
На підставі витягу № НВ-9949930242024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 03.10.2024, з урахуванням інформації, розміщеної на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, щодо коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 – 2024 роки Чернівецькою обласною прокуратурою відповідно до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715, зі змінами, зокрема пункту 4.8 Положення, яким встановлено, що при визначенні розміру земельного податку застосовується коефіцієнт 1.5, якщо орендована земельна ділянка знаходиться у межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу м. Чернівці, проведено розрахунком безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю ФОП Мельничук В.В., згідно з яким недоотримана Чернівецькою міською радою сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, розташованою за адрсою: м. Чернівці, вул. Головна, 34, кадастровий номер 7310136300:01:002:0015, з урахуванням пропорційності площ об`єкта нерухомого майна відповідача, розміщеного на земельній ділянці, за період з 01.02.2022 по 31.05.2025 становить 638 685,99 грн.
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Зі змісту вказаних норм можна дійти висновку, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Згідно правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Судом установлено, що 01.02.2017 між Чернівецькою міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «Трембіта» укладено договір оренди землі № 10401, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:01:002:0015, цільове призначення якої – для обслуговування будівель торгівлі. Договір укладено строком на п`ять.
Мельничука В.В. з 06.03.2018 по даний час є власником частини нерухомого майна, що розміщене на земельній ділянці площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:01:002:0015.
При цьому у спірний період – з 01.02.2022 по 23.04.2024 у власності Мельничука В.В. перебувала 2529,5 кв.м. нерухомого майна, з 24.04.2024 по 31.03.2025 – 376,2 кв.м.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 є комунальною власністю територіальної громади міста Чернівці.
З метою встановлення умов, за яких настають кондиційні зобов`язання, суд зазначає таке.
Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З урахуванням вищенаведеного, суд констатує, що відповідач, набувши у власність нерухоме майно 06.03.2018 на нежитлові приміщення, набув статусу орендаря по договору оренди землі № 10401 від 01.02.2017 у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника – ТДВ «Трембіта».
Вказаний договір діяв до 01.02.2022 року (п. 3.1 Договору № 10401 від 01.02.2017). Після закінчення оренди землі № 10401 орендар, який належно виконував обов`язки, відповідно до умов цього договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору). У разі наміру орендаря скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, він зобов`язаний не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про наміри щодо поновлення договору. (п. 3.2 Договору № 10401 від 01.02.2017). Проте, орендар не скористався вказаним правом, у зв`язку з чим строк дії договору закінчився 31.01.2022.
Отже, з 01.02.2022 вказана земельна ділянка використовувалась відповідачем без правовстановлюючих документів, відповідач не був та не є власником або постійним користувачем вказаної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдиною формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення Мельничуком В.В. права користування земельною ділянкою площею 0,1509 га, кадастровий номер 7310136300:01:002:0015, з 01.02.2022, зокрема укладення відповідного договору оренди з Чернівецькою міською радою та державної реєстрації такого права.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що договір оренди землі №10401 від 01 лютого 2017 року не припинив свою дію та був поновлений на такий самий строк та на таких самих умовах, оскільки станом на дату закінчення строку дії Договору діяла норма Земельного кодексу України, яка передбачала, що договір оренди землі поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах, якщо на земельній ділянці розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача земельною ділянкою, без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення, за умови що одна сторона не подала до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з нього відомостей про поновлення Договору.
Так, на даний момент процедура поновлення договору оренди землі врегульована статтею 126-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої договором оренди землі може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX «Перехідні положення» Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
Пунктом 3.2 Договору оренди землі № 10401 від 01.02.2017 визначено, що після закінчення Договору орендар, який належно виконував обов`язки, відповідно до умов цього договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору). У разі наміру орендаря скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, він зобов`язаний не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про наміри щодо поновлення договору.
Проте, ОСОБА_2 не скористався вказаним правом, у зв`язку з чим строк дії договору закінчився 31.01.2022.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач з 01.02.2022 до 31.03.2025 (заявлений позивачем період) користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно із статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У свою чергу п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 ПК України орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Пунктами 1, 4 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 5 статті 288 ПК України).
При цьому, згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Рішенням Чернівецької міської ради 3 сесії VIІІ скликання від 26 лютого 2021 року № 118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, яку введено в дію з 01.01.2022.
Положеннями пункту 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 289.3. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Як убачається з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на даний час виконує Держгеокадастр, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік становить 1,15, за 2023 рік – 1,051, за 2024 – 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).
Відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПК України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
У матеріалах справи наявні витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:01:002:0015 № НВ-9905595662022 від 05.12.2022, № НВ-9949930242024 від 03.10.2024, № НВ-9963375312025 від 15.05.2025, згідно з якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 980 065,76 грн, 12 066 806,78 грн та 13 509 379,92 грн відповідно.
Відповідач заперечує щодо нормативної оцінки земельної ділянки, на підставі якої здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю, з тих підстав, що за основу розрахунку ним взято нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки згідно витягу №НВ-99499330242024 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 03.10.2024. Натомість, згідно з витягом №НВ-9905595662022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 05.12.2022 становить 9 980 065,76 грн, що є меншим за розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік, вказаний прокурором у позовній заяві (9 983 706,43 грн). Згідно з витягом №НВ-9963375312025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 15.05.2025 становить 13 509 379,92 грн, що є меншим за розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2025 рік, вказаний прокурором у позовній заяві (13 514 823,60 грн).
Суд вважає вказані доводи відповідача обґрунтованими, відтак судом здійснено перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій розміщено майно відповідача. За розрахунком суду нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік становить – 9 9 980 065,76 грн, за 2023 – 11 477 075,63 грн (даний розмір судом вирахувано виходячи із нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік помноженої на коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель 2022 року – 1,15), за 2024 – 12 066 806,78 грн, за 2025 – 13 509 379,92 грн.
Згідно розрахунку розміру орендної плати, наведеному в позовній заяві, ставка орендної плати відповідно до положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у місті Чернівцях складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Земельна ділянка знаходиться в межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу міста Чернівців. При визначенні розміру земельного податку застосовується коефіцієнт 1,5.
З урахуваннями наведеного, розмір річної орендної плати за земельну ділянку площею 0,1509 га, кадастровий номер 7310136300:01:002:0015, яка знаходиться у межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу м. Чернівці, становить у 2022 році 449 102,96 грн, у 2023 – 516 468,41 грн, у 2024 році – 543 006,31 грн, у 2025 – 607 922,10 грн.
Щодо розміру відсоткової ставки орендної плати, суд зазначає, що позивач наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки в діапазоні від 3% до 12%, відтак він був вправі розраховувати на отримання орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є мінімальним розміром відсоткової ставки. Дана ставка 3% орендної плати, згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715.
Так, відповідно до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 № 715, ставка орендної плати за землю для розміщення закладів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, літніх майданчиків та ринків, туристичних агентств та фірм становить 3 %.
Пунктом 4.8 вказаного Положення встановлено, що при визначенні розміру земельного податку застосовується коефіцієнт 1.5, якщо орендована земельна ділянка знаходиться у межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу м. Чернівці.
Щодо формули розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то такий розрахунок здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року № 1147.
Розмір орендної плати за один день становить у 2022 році 1230,42 грн, у 2023 – 1414,99 грн, у 2024 – 1483,62 грн, у 2025 – 1665,54 грн.
За розрахунком суду розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.02.2022 до 31.03.2025, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача з урахуванням пропорційності площі об`єкта нерухомості, що розміщений на даній земельній ділянці, становить 638 530,47 грн.
Детальний розрахунок наведено у даній таблиці:
Період та кількість днівРозмір орендної плати відповідно до кількості днівЗагальна площа приміщенняРозмір орендної плати за 1 кв.м.Площа приміщень, які належать на праві власності Мельничуку В.В.Розмір орендної плати
01.02.2022 – 31.12.2022 (334)410 960,28 (334*1230,42)4652,6 88,332529,5223 430,74
2023516 471,35 (365*1414,99)4652,6111,012529,5280 799,80
01.01.2024 – 23.04.2024 (114)169 132,68 (114*1483,62)4652,636,352529,591 947,33
24.04.2024 – 31.12.2024 (252)373 872,24 (252*1483,62)4652,680,36376,230 231,43
01.01.2025 – 31.03.2025 (90)149 898,60 (90*1665,34)4652,632,22376,212 121,17
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог прокурора в інтересах Чернівецької міської ради щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 638 530,47 грн. У задоволенні вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 155,52 грн необхідно відмовити.
V. Висновок суду щодо юрисдикції спору.
Відповідач заперечує належність даного спору до господарської юрисдикції, посилаючись на те, що з 01.01.2022 по 23.04.2024 Мельничук В.В. володів на праві приватної власності нежитловими приміщеннями загальною площею 2 529,5 кв.м., а з 24.04.2024 по 31.03.2025 – нежитловим приміщенням площею 376,3 кв.м.
На думку відповідача, Касаційний господарський суд при вирішенні питання про юрисдикцію даного спору виходив з того, що Мельничук В.В. використовує у своїй підприємницькій діяльності нежитлове приміщення «бар-ресторан» загальною площею 376,3 кв.м., проте судом не було встановлено факту користування нежитловими приміщеннями площею 2 153,3 кв.м. у комерційних цілях, а відтак не було виснувано про те, що спірні правовідносини в частині, яка стосується цих приміщень, є господарськими.
Суд вважає зазначені доводи відповідача необґрунтованими з огляду на те, що в постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 в справі № 926/1270/25 касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено, постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 03.09.2025 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
У пунктах 43, 44 постанови суд висував таке:
« 43. Оскільки в період заявлених позовних вимог відповідач не припинив підприємницьку діяльність, не ініціював зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований належним йому об`єкт нерухомості - бар - ресторан, враховуючи також основний вид діяльності відповідача, за відсутності доказів використання належної йому нежитлової будівлі та земельної ділянки, на якій вона розташована в інших, аніж підприємницька діяльність цілях, у своїй сукупності вказують про обґрунтованість доводів касаційної скарги про те, що вказаний спір виник щодо майна, яке належить відповідачу на праві приватної власності, але використовується ним в підприємницькій діяльності, відповідно є господарським.
44. У вирішенні питання визначення юрисдикції даного спору колегія суддів також враховує постанову Верховного Суду від 15.04.2026 у справі № 926/1265/25, в якій розглядався аналогічний спір за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ФОП Мельничука В. В. про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно відповідача за інший період, що охоплюється позовними вимогами з березня 2018 року по лютий 2022 року. У цій справі суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою встановлено, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.».
Суд звертає увагу відповідача, що суд касаційної інстанції надав оцінку щодо належності вказаного спору до господарської юрисдикції в повному об`ємі, оскільки судом скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі, а не частково – лише щодо бару - ресторану.
Отже, суд касаційної інстанції надав вичерпну відповідь щодо юрисдикції спору про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.03.2025, відтак прокурор не зобов`язаний доводити фактичне використання відповідачем нежитлових приміщень загальною площею 2 153,3 кв.м. для здійснення господарської діяльності.
В свою чергу відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ним вказані приміщення не використовувались. Сам факт пожежі 11.12.2018 у нежитловому приміщенні на другому та третьому поверхах будівлі не свідчить про неможливість використання їх для здійснення підприємницької діяльності у спірний період.
VІ. Наявність підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України «Про прокуратуру».
За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У відповідності до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом, а саме позивачем жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Судом установлено, що прокурором перед зверненням до суду Чернівецькою окружною прокуратурою направлено листи до Чернівецької міської ради №52-1066ВИХ-24 від 30.01.2024, №52-6792ВИХ-24 від 12.07.2024, №52-8138ВИХ-24 від 13.08.2024 щодо необхідності вжити заходи для стягнення коштів за користування земельною ділянкою.
Відтак, Чернівецькою окружною прокуратурою зверталась увага органу місцевого самоврядування на необхідність вжиття відповідних заходів до відповідача, однак Чернівецькою міською радою відповідні заходи вжито не було.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернівецька окружна прокуратура повідомила Чернівецьку міську раду листом №52-3224ВИХ-25 від 03.04.2025, що прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ФОП Мельничука В.В. про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 638 685,99 грн за користування земельною ділянкою площею 0,1509 га по вул. Головна, 34 в м. Чернівці, кадастровий номер 7310136300:01:002:0015 з 01.02.2022 по 31.03.2025.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації тощо.
Частинами першою, четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону.
Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, характеризуються взаємозалежністю. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.
Чернівецька міська рада з 04.02.2008 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:01:002:0015.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
Реалізація правомочностей власника комунального майна, в тому числі землі, передбачає право на отримання доходів від користування нею іншими особами, у розмірах та в порядку, визначених чинним законодавством та відповідними правовстановлюючими документами.
Неотримання доходів від використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, у зв`язку із не укладенням договору оренди землі, порушує інтереси відповідної територіальної громади та інтереси держави.
За таких обставин суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернівецької міської ради Чернівецької області.
VІІ. Висновки суду.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач як власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності, здійснював фактичне користування вказаною земельною ділянкою без жодних правовстановлюючих документів, внаслідок чого міська рада недоотримала кошти від орендної плати за землю за період 01.02.2022 до 31.03.2025 в сумі в сумі 638 530,47 грн, а, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. У задоволенні вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 155,52 грн необхідно відмовити.
VІІІ. Розподіл судових витрат.
Судові витрати у справі складаються із судового збору, сплаченого прокурором за подання позову, апеляційної та касаційної скарг, та витрат відповідача на правову допомогу.
Під час розгляду справи представник відповідача повідомила, що докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу будуть подані після ухвалення рішення у справі.
Згідно частини 1 та частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України: «Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог».
Відповідно суд вирішив призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 10:00 год 18.11.2026.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мельничука Валентина Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа,1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в сумі 638 530,47 грн.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 10:00 год 18 листопада 2026 року. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 3 (другий поверх). Явку представників учасників справи в судове засідання визнати не обов`язковою.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 12 листопада 2026 року.
Суддя І.В. Марущак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua