Суд: Інгульський районний суд міста Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №489/6103/26
Суддя: Коваленко І. В.
справа № 489/6103/26 провадження №2/489/3302/26
РІШЕННЯ
Іменем України
12 листопада 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі – ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У липні 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №631159883 від 02.05.2019 у розмірі 42983,01 грн. та понесені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. і витрат на правничу допомогу 16000,00 грн.
Як на підставу позовних вимог вказано, що 02.05.2019 між АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» (далі – АТ «АЛЬФА-БАНК») та відповдіачем укладено договір №631159883, відповідно до умов цього договору, відповідачу надано кредит у сумі 20000,00 грн. на строк до 02.05.2024 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 25,99 % річних.
17.05.2021 було укладено договір №2 відповідно до якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» (далі – ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №631159883.
18.05.2021 укладено договір №18-05/2021, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №631159883.
10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №631159883.
Загальний розмір заборгованості за кредитом за договором №631159883 від 05.02.2019, що підлягає стягненню з відповідача станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 42983,01 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 31409,44 грн.; за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4583,64 грн.; за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн., заборгованість за пенею/штрафами – 4977,44 грн., комісією – 0,00 грн., інфляційними витрати -1666,56 грн. та трьома процентами річних - 345,93 грн.
Посилаючись на наведені обставини позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 07.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою, за клопотанням позивача, витребувано у АТ «Сенс Банк» докази надання кредиту відповідачу та детальний розрахунок заборгованості.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 02.05.2019 ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «Альфа-Банк» та підписала Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Пунктом 2.1 анкети-заяви відповідач підтвердила акцепт Публічної пропозиції на укладення договору між нею та АТ «Альфа-Банк», викладеної в Публічній пропозиції та додатках до неї, що розміщені на веб-сторінці Банку.
02.05.2019 підписала Оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої запропонувала АТ «Альфа-Банк» здійснити кредитування рахунку та встановити відновлювальну кредитну лінію. У зв`язку із цим, просила випустити їй міжнародну платіжну карту MC Debit World строком дії 5 років з моменту випуску та встановити кредитний ліміт в розмірі 200000,00 грн. зі сплатою процентної ставки за користування ним у розмірі 35,99 % річних.
Пропозиція відповідача була акцептована АТ «Альфа-Банк».
До укладення кредитного договору відповідач ознайомилася і підписала паспорт споживчого кредиту.
Надання встановлення кредитного ліміту та користування ним відповідачем підтверджується випискою Акціонерного товариства «Сенс Банк» (до зміни найменування – АТ «Альфа Банк») за період з 02.05.2019 по 17.05.2021.
Згідно розрахунку Акціонерного товариства «Сенс Банк» станом на 17.05.2021 заборгованість по кредитному договору №631159883 від 02.05.2019, позичальником по якому є ОСОБА_2 , становить 36386,88 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 30823,76 грн.; за процентами 4977,44 грн.; за овердрафтом 585,68 грн.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.
Набуття права грошової вимоги позивач підтвердив договором факторингу № 2 від 17.05.2021, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», відповідно до якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» набуло права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №631159883 від 02.05.2019, позичальником по якому є ОСОБА_2 .
В подальшому, на підставі договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило право вимоги за кредитним за договором №631159883 від 02.05.2019 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке в сою чергу на підставі договору №10-01/2023 по відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 право вимоги за вказаним кредитними договорами відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Із реєстру боржників до договору №10-01/2023 по відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 вбачається, що на дату набуття права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість відповідача по договору №631159883 від 02.05.2019 становить 42983,01 грн., з якої 31409,44 грн. заборгованості по тілу кредиту, 4583,64 грн. по процентам, 0,00 грн., комісіях, 4977,44 грн. пенею та 2012,49 грн. відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно статті 625 ЦК України.
В установленому законом порядку договори факторингу та відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги недійсними не визнавався, а тому є чинним.
Таким чином, позивач в установленому законом порядку набув право вимоги до відповідача, а відтак є новим кредитором та має право вимагати погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нелажного виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за кредитними договорами.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач звернулася до первісного кредитора АТ «Альфа-Банк», яке в подальшому змінило своє найменування на АТ «Сенс Банк», та уклала кредитний договір, відповідно до умов якого отримала кредитні кошти на споживчі цілі. Проте, свої зобов`язання відповідач виконувала неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку просить стягнути позивач, як новий кредитор.
Отримання відповідачем коштів в кредит та часткове погашення заборгованості підтверджується випискою з банківського рахунку, відкритому відповідачу в банку.
Стосовно заборгованості, яку просить стягнути з відповідача позивач, суд з нею в повній мірі не погоджується.
Із змісту кредитного договору вбачається, що ними передбачені умови про нарахування комісій, погашення заборгованості по яких первісний кредитор здійснив за рахунок сплачених відповідачем коштів.
Із розрахунку позивача вбачається, що він просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею та/або штрафами. Також зазначає, що заборгованість за комісією становить 0,00 грн.
Розрахунком первісного кредитора (АТ «Сенс Банк») підтверджується, що ним було нараховано відповідачу комісію за РКО за період з 02.05.2019 по 17.05.2021 в сумі 11419,21 грн., яка погашена за рахунок сплачених відповідачем коштів.
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону, чинній станом на день укладення кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 06.112023 у справі № 204/224/21 (провадження 61-4202сво22), Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), зазначивши, що якщо у кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Кредитні правовідносини первісного кредитора з відповідачем за договором від 02.05.2019 позивач підтвердив Офертою відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з відміткою про отримання відповідачем акцепту кредитора.
Між тим, ні оферта, ні акцепт не містять умов з нарахування комісії, як і неустойки (штрафу/пені), яку просить стягнути позивач з відповідача в розмірі 4977,44 грн.
За такого, так як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а позивач не підтвердив належними доказами правомірність нарахування комісії та неустойки, відповідно підстави для стягнення з відповідача 4977,44 грн. заборгованості за пенею та/або штрафами відсутні, а кошти в сумі 11419,21 грн., які були зараховані первісним кредитором в рахунок погашення заборгованості по комісії, підлягають зарахуванню на погашення заборгованості за процентами 4583,64 грн. та тіла кредиту 6835,57 грн.
У зв`язку із цим, заборгованість відповідача по кредиту становитиме 24573,87 грн. (31409,44 - 6835,57), по процентам - 0,00 грн. (4583,64 - 4583,64).
Із розрахунку позивача вбачається, що він просить стягнути з відповідача грошові нарахування згідно частини другої статті 625 ЦК України, які складаються із 1666,56 грн. інфляційних втрат та 345,93 грн. трьох процентів річних, розрахунок яких здійснено за період з 13.10.2021 по 23.02.2022 (відповідає пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України») із заборгованості по тілу кредиту 31409,44 грн., що підтверджується розрахунком ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10.01.2023.
Так як суд дійшов висновку про зменшення заборгованості відповідача по тілу кредиту з 31409,44 грн. до 24573,87 грн., відповідно інфляційні втрати та три проценти річних мають розраховуватися з цієї заборгованості.
За розрахунком суду, за період з 13.10.2021 по 23.02.2022 інфляційні втрати складають 1 303,87 грн., а три проценти річних - 270,65 грн.
Отже заборгованість відповідача по кредитному договору становить 26148,39 грн., з якої 24573,87 грн. заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн. процентам, 1 303,87 грн. інфляційних втрат та 270,65 грн. трьох процентів річних.
Враховуючи наведене, оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача, який є новим кредитором, з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 26148,39 грн.
У іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з наведених вище мотивів.
Так як позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі частини першої статті 41 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1619,53 грн. (2662,40 х 60,83%).
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 16000,00 грн., суд враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України та критерії розумності і співмірності.
При цьому суд враховує, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі, її розгляд в порядку спрощеного провадження і часткове задоволення позовних вимог, а також необхідність врахування дотримання критеріїв розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №631159883 від 02.05.2019 в розмірі 24573,87 грн. (двадцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят три гривні 87 коп.), а також судовий збір в сумі 1619,53 грн. (одна тисяча шістсот дев`ятнадцять гривень 53 коп..) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 90 коп.).
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» , код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306;
відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 12.11.2026.
Суддя І.В.Коваленко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua