Суд: Господарський суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №922/3463/26
Суддя: Усата В.В.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3463/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
при секретарі судового засідання Корнух В.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
доКомунального підприємства «ЧУГУЇВТЕПЛО» (63503, Харківська обл., Чугуївський р-н, місто Чугуїв, вул.Зачепила Олександра, будинок 15)
простягнення коштів
за участю представників:
позивача - Кемінь В.В.;
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «ЧУГУЇВТЕПЛО», в якому просить:
- Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЧУГУЇВТЕПЛО» код ЄДРПОУ: 35944142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ: 42399676) основний борг у сумі 37 482 419,80 грн.;
- Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЧУГУЇВТЕПЛО» (код ЄДРПОУ: 35944142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ: 42399676) суму судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу № 3506-ТКЕ(25)-19 від 31.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3463/26. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 26 жовтня 2026 року о 14:15 год.
07.10.2026 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. № 24695.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 24695 від 07.10.2026) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/3463/26 призначене на "26" жовтня 2026 р. о 14:15 год та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача - адвоката Єгорова Валерія Сергійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).
20.10.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позов за вх. № 25983, в якому відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 37 482 419,80 грн, однак просить відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
20.10.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив за вх. № 25994, в якій просить: відмовити відповідачу в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у справі №922/3463/26, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити в повному обсязі; у разі прийняття заяви про визнання позову, вирішити питання про розподіл судових витрат та повернути належну позивачу суму судового збору.
21.10.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. № 25995.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.10.2026 заяву Комунального підприємства «ЧУГУЇВТЕПЛО» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 25995 від 21.10.2026) - задоволено. Постановлено судове засідання у справі № 922/3463/26 призначене на "26" жовтня 2026 р. о 14:15 год та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача - Молчанова Микити Володимировича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).
В судовому засіданні 26.10.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.11.2026 о 14:00 год.
30.10.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву (повідомлення) за вх. 26967, в якій зазначено, що у судовому засіданні у справі №922/3463/26, що призначено на 02.11.2026 о 14:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів буде приймати участь представник Позивача, адвокат - Кемінь Віталій Васильович.
В судовому засіданні 02.11.2026 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, проти задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення заперечував.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив.
Суд зазначає, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою та бути присутніми в судовому засіданні є саме правом позивача та відповідача.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (вх. № 25983 від 20.10.2026), в якому вказано, що відповідач - Комунальне підприємство «Чугуївтепло» визнає позов щодо стягнення основного боргу у сумі 37 482 419,80 грн..
Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення у підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 ГПК України.
Так, згідно ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про ухвалення у справі №922/3463/26 судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач) та Комунальним підприємством «ЧУГУЇВТЕПЛО» (далі - Відповідач) 31.10.2025 було укладено Договір постачання природного газу № 3506-ТКЕ(25)-19 (далі- Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання умов Договору, протягом листопад 2025 - березень 2026 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 93 748 279,42 грн згідно актів приймання - передачі природного газу, які було додано позивачем до позовної заяви та наявні в матеріалах справи.
Всі акти приймання-передачі підписані сторонами без будь-яких зауважень.
Відповідно до пункту 5.1 Договору Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Позивач вказує, що оплату за переданий газ Відповідач здійснив частково та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.
За розрахунком позивача, сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 37 482 419,80 грн. Детальний розрахунок додано до позову.
Обставини щодо стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 3506-ТКЕ(25)-19 постачання природного газу від 31.10.2025, у період листопад 2025 - березень 2026, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 93 748 279,42 грн. Акти приймання-передачі природного газу за вказаний період підписані обома сторонами.
Оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 37 482 419,80 грн.
Доказів, які б спростували суму заявленого до стягнення боргу, відповідачем до суду не надано.
Напроти, у відзиві на позовну заяву (вх. № 25983 від 20.10.2026) заявлені позивачем позовні вимоги визнані відповідачем в повному обсязі.
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Суд зазначає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, наведені норми законодавства та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 37 482 419,80 грн - сума основного боргу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.ст.129-130 ГПК України та ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з положеннями ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи викладене та визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вбачає наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду, та покладення судових витрат по сплаті судового збору в іншій частині на відповідача.
Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на 12 місяців, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесі у економіці держави та інші обставини справи.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року за №475/97-ВР.
Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).
Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 ГПК України.
Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Звертаючись із проханням про відстрочення виконання рішення у справі, відповідач зазначає, що Комунальне підприємство «Чугуївтепло» не є фактичним споживачем послуги. Підприємство створено, згідно рішення Чугуївської міської ради №1414-V від 27.05.2008р. Відповідно до п. 2.1 Статуту підприємства, основною метою його діяльності є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією. КП «Чугуївтепло» внесено до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури, яке виконує функції на задоволення виробничої потреби у підготовці до опалювального сезону. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Відповідача. Згідно ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Таким чином, Відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.
Також відповідач зазначає, що КП «Чугуївтепло» є основним джерелом теплопостачання у м.Чугуїв та обслуговує 151 житлових будинків, що становить понад 9 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 21 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 3 медичних заклади, 6 шкільних закладів та 5 дитячих садків (довідка - інформація додається). Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста.
Відповідач звертає увагу, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Наказом № 309 від 22.12.2022р. Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії вбачається, що Чугуївська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій з 26.03.22р. Дані обставини є загальновідомими згідно ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно вони є такими, що не підлягають доведенню.
Місцезнаходження Комунального підприємства «Чугуївтепло» Харківська обл. Чугуївський р-н, місто Чугуїв, вул. Зачепила Олександра, будинок 15. Отже, підприємство знаходиться на території можливих бойових дій та продовжує виконувати соціально значущу роль забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. При цьому, господарська діяльність Відповідача з постачання теплової енергії споживачам є стабільно збитковою: сума дебіторської заборгованості споживачів перед КП «Чугуївтепло» станом на 01.10.2026р. складає 58 482 200 грн, з яких заборгованість населення 51 253 300 грн., що в свою чергу приводить до виникнення кредиторської заборгованості по розрахункам за поставлені енергоносії на виробництво теплової енергії, яка станом на 01.10.2026р. становить 176 952 050 грн.
Разом з тим, на території Чугуївської міської територіальної громади відповідно до постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 про «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У відповідача відсутні реальні важелі впливу на споживачів також через недосконалість положень Закону України «Про виконавче провадження» та Постанови КМУ № 830 від 21.08.2019р. «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».
Відповідачем звернуто увагу, що Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, зокрема, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги з розподілу природного газу, теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Складові витрати тарифів, що діяли впродовж 2021-2026 років, розраховані відповідно до економічних показників, що діяли на період здійснення цих розрахунків, та є значно нижчими цих показників на сьогодні. Натомість, з липня 2021 року Відповідач не отримує відшкодування різниці в тарифах з державного бюджету. Сума погоджена Територіальною комісією з узгодження заборгованості з різниці в тарифах, та за період з 01.06.21р по 30.06.26р. становить складає 183 947 942, 00 грн.(довідка щодо обсягу різниці в тарифах станом на 01.10.2026р та копії 17 Протоколів територіальної комісії додані до матеріалів справи).
Відповідач також зауважує, що статтею 2 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" були надані гарантії суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, а саме компенсується:
- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" ;
- витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/ або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Статтею 3 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" передбачений механізм гарантій і компенсацій, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" .
Однак, на момент складання заяви про відстрочення виконання рішення сума заборгованості за теплову енергію з різниці в тарифах не змінилась, гроші з Державного бюджету не надійшли.
Таким чином, фінансова спроможність КП «Чугуївтепло» зі сплати заборгованості за договором № 3506-ТКЕ(25)-19 постачання природного газу від 31.10.2025 р. прямо пропорційно залежить від погашення державою різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Норми права зобов`язують Відповідача: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до початку воєнного стану в Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3% річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання.
Відповідач також вказує, що він зазнає постійних збитків та втрат, зумовлених впровадженим мораторієм на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію. Введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного проведення розрахунків Відповідачем та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
Стабільно збитковий стан Відповідача підтверджується: копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.06.2024р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 57 100 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.09.2024р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 61 289 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 31.12.2024р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 60 247 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.06.2025р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 80 552 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.09.2025р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 84 538 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 31.12.2025р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 84 114 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 31.03.2026р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 96 197 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.06.2026р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 90 296 тис. грн.; копіями звітів про фінансові результати підприємства за перше півріччя 2025р., за 9 місяців 2025р. та за 12 місяців 2025р., за перший квартал 2026р., за перше півріччя 2026р.
Крім цього, відповідач звертає увагу, що з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", та виконав у 2023 році вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" (далі за текстом положення 2) та відкрив рахунки, про що свідчить договір про перерахування коштів №1.
Отже, державою встановлено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває Відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні 65% грошових коштів зі спеціальних рахунків на Позивача. Залишок грошей, що залишається у Відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених Положенням 2 незначний та не дає можливості не тільки розрахуватися з Позивачем, а також з іншими контрагентами за поставлені енергоносії та податковим органом щодо оплати податків та по виплаті заробітної плати. Заборговність з виплати заробітної плати у Відповідача станом на 01.10.2026 р. складає 2 189 853 300 грн..
Разом з цим, відповідач зазначає, що КП «Чугуївтепло» є соціально важливим, монопольним суб`єктом господарювання, створеним для задоволення потреб споживачів м. Чугуїв у сфері постачання теплової енергії. Збільшення фінансового тиску на й без того збиткове підприємство може спричинити неналежне проходження опалювального сезону, виникнення можливих підстав щодо банкрутства. Наслідком вказаних обставин буде виникнення відповідної соціальної напруженості серед споживачів послуг Відповідача.
Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, позивач зазначає, що відповідач, як на момент укладання договору, так і на сьогоднішній день здійснює господарську діяльність, а отже - сам добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погоджується з ринковою ситуацією, приймає на себе певні обов`язки та відповідно - має нести відповідальність, що відповідає вимогам чинного законодавства. На переконання позивача, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства. Позивач вважає, що обставини, на які посилався Відповідач у своїй заяві не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для надання йому відстрочення виконання судового рішення.
Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
Отже, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення у даній справі, судом враховано наступне:
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв`язку з агресією Російської Федерації, що почалася з 24.02.2022 року, відповідач знаходиться на території можливих бойових дій, що підтверджує наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року.
З матеріалів справи убачається, що відповідач є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення підприємством, тому як основною його метою є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. При цьому, КП «Чугуївтепло» є основним джерелом теплопостачання у м.Чугуїв та обслуговує 151 житлових будинків, що становить понад 9 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 21 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 3 медичних заклади, 6 шкільних закладів та 5 дитячих садків.
Тобто, відповідач є об`єктом критичної інфраструктури. Особливий статус комунального підприємства та його надзвичайна значимість для життєзабезпечення регіону, обумовили віднесення його до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури. Вказане підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати за надані послуги.
Звертаючись з клопотанням про відстрочення виконання рішення відповідач вказував, зокрема, що запровадження в державі воєнного стану істотно погіршило його фінансовий стан, що підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які вказують на те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене систематичною несплатою населення за надані послуги, що призвело до прострочення виконання зобов`язання перед позивачем.
Разом з цим, відповідач частково сплатив позивачу заборгованість за переданий газ в сумі 56 265 859, 60 грн., що складає понад 60 % від усього боргу. Решту заборгованості у розмірі 37 482 419,80 грн. відповідач визнає та визнає наявність обов`язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час незалежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.
Отже, в даному випадку слід врахувати, що на своєчасність розрахунків за укладеним договором постачання природного газу вплинули обставини, що не залежали від відповідача, а саме: зниження платіжної дисципліни споживачів в умовах дії воєнного стану в Україні, що призводить до стабільно збиткової діяльністі відповідача з постачання теплової енергії споживачам; обмеження можливості в повній мірі здійснювати претензійно-позовну роботу; впровадження мораторію на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію та відсутності відшкодування різниці в тарифах з державного бюджету; встановлення на законодавчому рівні обмеження щодо порядку, строку та процесу розподілу отриманих за теплову енергію коштів; наявність першочергових зобов`язань з виплати заробітної плати працівникам, сплати до загальнодержавного та місцевого бюджетів податків, зборів та обов`язкових платежів; наявність значної кредиторської заборгованості перед власними контрагентами.
На переконання суду, наведені відповідачем обставини та надані ним докази беззаперечно свідчать про наявність складних фінансових труднощів у відповідача, а часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, є дотриманням балансу сторін.
За висновками суду, відстрочка виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, який лише намагається через існування певних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.
Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі при наданні відстрочки судом дотриманий, адже негайне примусове виконання даного рішення може призвести до стійкої неплатоспроможності боржника, що навпаки буде свідчити про відсутність можливості погасити заборгованість у даній справі та відповідно до ініціювання процедури банкрутства відповідача.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що скрутне фінансове становище відповідача та наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом власної господарської діяльності, як самостійного суб`єкта господарювання, оскільки у даному випадку не можна вважати боржника у повному обсязі самостійним суб`єктом господарювання, бо назване підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати на надані послуги.
Судом також враховано, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 №2479-IX, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. З 27.07.2023 дія мораторію згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.
Відповідач застосовує тарифи з урахуванням вказаного законодавчого обмеження.
Таким чином, судом враховано баланс інтересів, оскільки військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору, однак, ступінь цього впливу є різним.
Так, основною метою діяльності КП «Чугуївтепло» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, є основним джерелом теплопостачання у м.Чугуїв.
Відповідач в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності міста Чугуїв, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання теплової енергії об`єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров`я, житлові будинки, суб`єктів господарювання. Специфіка роботи підприємства відповідача полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста. При цьому, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг.
Натомість позивачем не доведено, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фінансового стану, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків або заробітної плати. Доказів на підтвердження того, що фінансовий стан позивача є гіршим за фінансовий стан відповідача.
При цьому матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що у випадку надання відстрочки, позивач зазнає збитків або відстрочення виконання рішення іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної господарської діяльності.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №914/1954/20 звернув увагу, що суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання вимог стягувача. Проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін. Тобто, питання відстрочення виконання судового рішення у даній справі ніяким чином не нівелює статус заборгованості відповідача та не звільняє від обов`язку його сплати.
Окрім зазначеного, судом враховано, що вжиття на даний час державним чи приватним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до зупинення життєво важливої роботи комунального підприємства відповідача та неможливості виконувати покладені на нього завдання, що недопустимо, особливо на початку опалювального сезону.
Враховуючи реальне незадовільне фінансове становище відповідача, наразі виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача, виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в постраждалих від військової агресії районах України.
Так, матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.
Суд зазначає, що враховуючи сезонний характер надання відповідачем послуг теплової енергії протягом опалювального періоду, сплата споживачами коштів у опалювальному періоді може забезпечити надходження додаткових коштів підприємству відповідача та у подальшому дозволить виконати рішення суду. Тобто, фінансування відповідача з початком опалювального періоду у зв`язку з надходженням оплат за надані послуги має покращитись, а результати господарської діяльності будуть позитивними.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 року Конституційного Суду України у справі № 17/2013.
Виходячи з того, що згідно із статтею 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Суд звертає увагу на те, що відстрочення виконання судового рішення у визначеному судом порядку не сприяє ухиленню відповідача від його виконання, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні, у тому числі уникнення загрози неплатоспроможності відповідача, що сприятиме продовженню його господарської діяльності та забезпечення мешканців м. Чугуїів послугами з теплопостачання. Таким чином одночасно реалізовується принцип обов`язковості виконання рішення суду та дотримується баланс інтересів обох сторін.
Крім того, беручи до уваги положення ст. 327 ГПК України, згідно з якими виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, позивач не позбавлений права на примусове виконання рішення суду у випадку його невиконання відповідачем, у тому числі з урахуванням відстрочення виконання.
Таким чином, дослідивши надані відповідачем докази в обґрунтування поданого клопотання, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв`язку з цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, враховуючи специфіку діяльності Комунального підприємства «Чугуївтепло», суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання Комунального підприємства «Чугуївтепло» та відстрочити виконання рішення строком на шість місяців, тобто до 02.05.2027.
На переконання суду, часткове відстрочення виконання рішення суду в подальшому призведе до реального його виконання, при цьому через досить нетривалий проміжок часу. Позаяк, ненадання такого відстрочення може взагалі призвести до невиконання рішення суду на користь позивача.
Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 130, 185, 191, 232, 233, 236 - 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «ЧУГУЇВТЕПЛО» (63503, Харківська обл., Чугуївський р-н, місто Чугуїв, вул.Зачепила Олександра, будинок 15, код ЄДРПОУ: 35944142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ: 42399676) основний борг у сумі 37 482 419,80 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 224 894,52 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Клопотання Комунального підприємства «ЧУГУЇВТЕПЛО», викладене у відзиві на позовну заяву (вх. № 25983 від 20.10.2026), про надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців - задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2026 по справі № 922/3463/26 строком на шість місяців до 02 травня 2027 року.
Після набрання рішенням законної сили, ухвалою суду Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» повернути з Державного Бюджету України 50% судового збору сплаченого при поданні позову у розмірі 224 894,52 грн.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ: 42399676).
Відповідач: Комунальне підприємство «ЧУГУЇВТЕПЛО» (63503, Харківська обл., Чугуївський р-н, місто Чугуїв, вул.Зачепила Олександра, будинок 15, код ЄДРПОУ: 35944142).
Повне рішення складено "12" листопада 2026 р.
СуддяВ.В. Усата
справа № 922/3463/26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua