Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №922/3109/26 — Господарський суд Харківської області

Суд: Господарський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №922/3109/26

Суддя: Рильова В.В.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3109/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луцький ремонтний завод "Мотор"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМФТО" (місцезнаходження: 61017, м. Харків, пров. Сіриківський, 1А; код ЄДРПОУ: 42759405)

простягнення 328 426,80 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький ремонтний завод "Мотор" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМФТО" (відповідач) заборгованості у розмірі 328 426,80 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2026 судом позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький ремонтний завод "Мотор" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3109/26. Справу № 922/3109/26 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу було направлено за юридичною адресою відповідача, відповідно до відомостей, які місяться у витягу з ЄДР : 61017, м. Харків, пров. Сіриківський, 1А. Разом з цим, відповідно до довідки Укрпошти , а також трекінгу з сайту Укрпошти, відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі №922/3109/26) не вручено відповідачу 19.09.2026 (одержувач відсутній за вказаною адресою).

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Отже ухвала є судовим рішенням.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 19.09.2026, а тому він мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 06.10.2026 (включно). Однак відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у визначений судом строк відзив на позов не надав.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/3109/26 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ТОВ «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - ТОВ «ЛРЗ «Мотор»), зазначає, що 18.07.2019 Договір на виготовлення та поставку штампів №513 був укладений між Державним підприємством «Луцький ремонтний завод «Мотор» (покупець) та ТОВ «ПРОМФТО» (постачальник). Позивач вказує, що ТОВ «ЛРЗ «Мотор» створене відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» від 13.07.2021 №1630-IX та розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1595-р «Про погодження перетворення державних підприємств в акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю» шляхом перетворення Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» і є його правонаступником з усіх прав та обов`язків, зокрема за Договором №513 від 18.07.2019. Про створення 19.07.2022 ТОВ «ЛРЗ «Мотор» та перехід до нього прав і обов`язків Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» позивач повідомив відповідача листом №1-61/2756 від 26.07.2022.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався спроєктувати, виготовити та поставити штампи, зазначені у Специфікації (Додаток 1), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію. Згідно з п. 1.2, 1.3 Договору найменування, одиниці виміру та кількість продукції визначаються Специфікацією, а виготовлення здійснюється за конструкторською документацією, розробленою Постачальником.

У редакції додаткової угоди №5 від 03.05.2022 Специфікація передбачає поставку штампа ШХ 1023.00.000 Формовочний 85.13.07.003 «патрубок» вартістю 166 800,00 грн та штампа ШХ 1022.00.000 Формовочний 088.24.2423 «демпфер» вартістю 238 800,00 грн (з урахуванням ПДВ). Загальна вартість продукції за п. 3.1 Договору становить 405 600,00 грн, у тому числі ПДВ 67 600,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору місцем передачі продукції є склад Покупця в м. Луцьку, транспортні витрати несе Постачальник.

Згідно з п. 2.2 Договору строк постачання становив 180 календарних днів від дати підписання Договору, тобто до 14.01.2020. Пунктами 2.5–2.7, 2.9 Договору передбачено, що датою отримання продукції є дата підписання акта приймання-передачі, продукція може постачатися партіями, постачання супроводжується рахунком-фактурою, видатковою накладною та паспортом, а після підписання накладної претензії щодо кількості виключаються.

Згідно з п. 3.2 Договору (у редакції додаткової угоди №2 від 10.12.2020) оплата партії продукції, що пройшла вхідний контроль, здійснюється після підписання видаткової накладної на підставі виставлених рахунків у розмірі 100% вартості партії протягом 15 календарних днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної. Пункт 3.2.1 Договору визначає порядок оплати у разі нереєстрації або блокування податкової накладної. Відповідно до п. 3.4 Договору датою оплати є дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що якість, комплектація, пакування та маркування продукції повинні відповідати конструкторській документації, розробленій Постачальником та погодженій з Покупцем, а також вимогам Специфікації; якість визначається здатністю виготовляти за допомогою штампа деталі, що відповідають вимогам конструкторської документації.

За п. 4.2 Договору гарантійний строк встановлюється Постачальником і становить 10 000 циклів штампування.

Відповідно до п. 4.3, 4.4 Договору продукція визнається кондиційною в разі проходження вхідного контролю виготовлених на штампах деталей на підприємстві Покупця; у разі виявлення дефектів протягом гарантійного строку Покупець повідомляє про це Постачальника не пізніше 15 днів, а Постачальник зобов`язаний протягом трьох місяців усунути дефект або замінити продукцію.

Відповідальність сторін визначена розділом 6 Договору. Згідно з п. 6.1 за порушення умов Договору винна сторона несе відповідальність, передбачену ст. 231 Господарського кодексу України та Договором. За п. 6.2 за порушення зобов`язань щодо якості (комплектності) продукції Постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості неякісної продукції; у разі своєчасної заміни штраф не застосовується. За п. 6.3 за порушення строків виконання зобов`язання з Постачальника стягується пеня в розмірі 0,1% вартості продукції, щодо якої допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Порядок повідомлення про обставини непереборної сили та їх підтвердження документом Торгово-промислової палати України визначений п. 7.2, 7.5 Договору.

Строк дії Договору (п. 10.1) неодноразово продовжувався за ініціативою Покупця: додатковою угодою №2 від 10.12.2020 до 31.07.2021; додатковою угодою №3 від 12.07.2021 до 31.12.2021 (з терміном виготовлення та поставки патрубка до 30.11.2021); додатковою угодою №4 від 16.12.2021 до 31.03.2022; додатковою угодою №5 від 03.05.2022 до 31.10.2022, якою також встановлено термін виготовлення та поставки обох штампів до 31.10.2022 (п. 2.2, 10.1 Договору в чинній редакції).

Щодо штампа-демпфера ШХ 1022.00.000 Позивач вказує таке. Штамп уперше поставлено за видатковою накладною №32 від 13.12.2019. Листом від 17.01.2020 №1-25/108 Покупець повідомив про виявлені під час випробувань недоліки: втяжини та нерівності на поверхні деталі, невідповідність розміру 27,2±0,5 мм (фактично 26,109–26,171 мм). Штамп повернуто Постачальнику для усунення недоліків за накладною №9 від 29.01.2020 та повторно поставлено за видатковою накладною №11 від 27.02.2020. Після подальшого листування щодо недоліків штамп повторно повернуто за накладною №47 від 01.07.2020. Після доопрацювання Постачальник поставив штамп за видатковою накладною №52 від 15.12.2020. 23.12.2020 на підставі карти-направлення №664 штамп визнано придатним до використання, і Покупець оплатив його платіжним дорученням №9803 від 19.01.2021 на суму 238 800,00 грн за рахунком №47 від 13.12.2019 відповідно до п. 3.2 Договору.

Листом від 01.09.2021 №1-61/3728 Покупець повідомив Постачальника, що за період експлуатації штампа виготовлено 612 деталей, з яких 70 забраковано внаслідок відриву частини деталі, а також не спрацьовував виштовхувач. Постачальник листами від 07.09.2021 №78 та від 19.11.2021 №87 зазначив про необхідність заміни пружини та просив повернути штамп для доопрацювання. Штамп повернуто за накладною №10 від 23.11.2021 (лист від 24.11.2021 №1-61/4839). За змістом позову Позивач посилається на п. 4.2 та 4.4 Договору як на підставу обов`язку Відповідача усунути дефекти протягом гарантійного строку.

Рекламаційним актом №24-р/22 від 22.11.2022, направленим листом від 24.11.2022 №1-61/4794, Покупець зафіксував розрив деталі в процесі штампування, причиною якого визначено неякісне проєктування і виготовлення штампа. Листом від 11.09.2024 №1-61/5735 Покупець повідомив про відхилення від конструкторської документації за результатами вхідного контролю п`яти заготовок, отриманих 22.08.2024. Листом від 07.04.2025 №1-61/2671 повідомлено, що у чотирьох заготовках, отриманих 26.03.2025, геометричні розміри відповідали кресленням, проте на частині деталей наявні сліди від штампа у вигляді задирів. Листом від 26.11.2025 №1-61/7655 Покупець зазначив про неусунення дефектів, виявлених у межах гарантійного строку.

Листом від 11.12.2025 №11/12 Відповідач повідомив, що штамп прийнято й оплачено в січні 2021 року, за 10 місяців Покупцем виготовлено понад 600 деталей, після чого проявився розрив деталі; Відповідач усунув розрив, проте виник новий дефект (нерівність площини), причиною якого вважає використання матеріалу товщиною 0,45 мм при проєктуванні штампа під товщину 0,4 мм. Відповідач запропонував приймати деталі з наявними втяжинами. Листом від 24.12.2025 №1-61/8463 Покупець просив терміново доопрацювати штамп, виготовити та надіслати п`ять кондиційних деталей, нагадав про тримісячний строк, встановлений п. 4.4 Договору, та запропонував у разі невиконання повернути вартість штампа. Цей лист залишено Відповідачем без відповіді. Згідно з інвентаризаційною відомістю №1961 станом на 31.12.2025 штамп перебуває у Відповідача.

Щодо штампа-патрубка ШХ 1023.00.000 Позивач зазначає, що його поставлено з порушенням строку за видатковою накладною №5 від 21.01.2020. Листом від 20.02.2020 №1-25/678 Покупець повідомив про виявлені недоліки (деформація по торцях заготовки, відсутність фіксації заготовки по упорних штифтах). Штамп неодноразово доопрацьовувався та повертався, зокрема поставлявся за видатковою накладною №10 від 26.03.2021 та повертався за накладною №30 від 11.05.2021. Листом від 21.09.2022 №1-61/3749 Покупця повідомлено про порушення строків поставки, а рекламаційним актом №25-Р/22 від 22.11.2022 зафіксовано недоліки штампа (деформована частина з боку R12, надири по торцях деталі) внаслідок неякісного проєктування та виготовлення.

Позивач зазначає, що листом від 27.04.2026 №1-61/3480 з посиланням на ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України (далі: ЦК України) вимагав повернути 238 800,00 грн у строк до 15.05.2026. У листі від 18.05.2026 №18/05 Відповідач фактично підтвердив обставини, викладені у листі від 11.12.2025, та повідомив, що орендоване ним виробниче приміщення зруйноване внаслідок влучання російських безпілотників, починаючи з 01.11.2025 діяльність припинено, працівників відправлено у відпустку, проте Відповідач зможе відновити роботу над штампом. На думку Позивача, Відповідач у порушення п. 7.2, 7.5 Договору не повідомив про вплив обставин непереборної сили у встановлений строк та не надав відповідного документа Торгово-промислової палати України.

Листом від 27.05.2026 №1-61/4274 Позивач повідомив про відсутність можливості та наміру продовжувати співпрацю щодо штампа та наполягав на поверненні коштів. Листом від 03.08.2026 №1-61/6003 Позивач у зв`язку з істотним порушенням вимог щодо якості (недоліки, усунення яких пов`язане з непропорційними затратами часу, з листопада 2021 року) відмовився від Договору на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України та вимагав повернути 238 800,00 грн до 12.08.2026. У листі від 12.08.2026 №12/08 Відповідач повідомив, що виробничу діяльність не відновлено через пряме влучання дронів та знищення обладнання, що він зможе завершити відновлення штампа, а судовий процес призведе до банкрутства підприємства. Листом від 18.08.2026 №1-61/6315 Позивач запропонував до 31.08.2026 надати документ Торгово-промислової палати України та повернути кошти; цей лист залишено без відповіді. Позивач зазначає, що строк дії Договору закінчився 31.10.2022, тому жодна зі сторін не може ініціювати його розірвання.

Правовою підставою вимоги про стягнення сплаченої за продукцію суми Позивач визначає ст. 11, 509, 526, 626, 628, 629, 655, 662–664, 673, 675, 678, 679, 712 ЦК України. Позивач посилається на висновки Верховного Суду про те, що гарантійний строк є додатковою гарантією щодо якості товару (постанова від 10.01.2024 у справі №911/1249/22); що за наявності гарантії діє презумпція вини постачальника (виробника), який має довести виникнення дефектів внаслідок порушення покупцем правил експлуатації чи зберігання (ч. 2 ст. 679 ЦК України; постанови від 05.06.2024 у справі №906/1228/22, від 20.01.2022 у справі №910/18335/20, від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.09.2020 у справі №927/787/19); що повернення сплаченої за товар суми на підставі п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України можливе за умови відмови покупця від договору (постанови від 30.01.2019 у справі №164/882/15-ц та від 17.12.2020 у справі №904/1598/18). Позивач вважає, що Відповідач не стверджує та не доводить виникнення дефектів внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації чи зберігання штампа.

Вимоги про стягнення штрафних санкцій обґрунтовані ст. 526, 530, 546, 549, 610–612, 627 ЦК України, ст. 230, 231 Господарського кодексу України та п. 6.1–6.3 Договору. Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, за якою одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не суперечить ст. 61 Конституції України. Відповідно до доданого розрахунку Позивач нараховує: пеню в розмірі 30 190,80 грн та штраф у розмірі 7% (11 676,00 грн) за порушення строків поставки штампа ШХ 1023.00.000 за період з 01.11.2022 по 01.05.2023 (181 день прострочення); штраф у розмірі 20% (47 760,00 грн) за порушення вимог щодо якості штампа ШХ 1022.00.000. Загальна сума штрафних санкцій становить 89 626,80 грн.

Щодо позовної давності Позивач, посилаючись на ст. 257, 258, 261, 681 ЦК України, зазначає, що позовна давність в один рік (п. 1, 4 ч. 2 ст. 258 ЦК України) продовжувалася на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (з 12.03.2020 до 30.06.2023, скасований постановою від 27.06.2023 №651), відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, та зупинялася на строк дії воєнного стану відповідно до п. 19 цього розділу. Законом України від 14.05.2025 №4434-IX п. 19 виключено, закон набрав чинності 04.09.2025, у зв`язку з чим перебіг позовної давності відновлено з цієї дати. З огляду на це, на думку Позивача, строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки та у зв`язку з недоліками товару спливає 04.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Щодо правонаступництва позивача.

Договір 18.07.2019 було укладено від імені Покупця Державним підприємством «Луцький ремонтний завод «Мотор». Позивач — ТОВ «Луцький ремонтний завод «Мотор» — стороною Договору на момент його укладення не був. За змістом позовної заяви та доданих до неї документів (статут Позивача, виписка та витяг з ЄДР, лист №1-61/2756 від 26.07.2022) Товариство Позивача створено 19.07.2022 внаслідок перетворення ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор» на підставі Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» від 13.07.2021 №1630-IX та розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1595-р. Про це Покупець письмово повідомив Відповідача листом №1-61/2756 від 26.07.2022, вказавши, що товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків підприємства. Правові підстави правонаступництва.

За ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам — правонаступникам шляхом перетворення.

Згідно зі ст. 107 ЦК України при такому припиненні складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів і боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Спеціальне регулювання містить Закон №1630-IX: відповідно до ч. 1 ст. 14 товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків підприємства з дня внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, а за ч. 3 цієї статті при перетворенні, зокрема при переведенні боргу, не застосовується вимога про отримання згоди кредиторів на заміну боржника.

Щодо переходу права вимоги, то заміна кредитора у зобов`язанні за ст. 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; Договір такої заборони, за матеріалами справи, не містить.

Суд зазначає, що Правонаступництво є універсальним: до Позивача перейшла вся сукупність прав та обов`язків ДП за Договором, незалежно від того, коли саме вони виникли. Тому до Позивача перейшли і права, що випливають з обставин, які мали місце до 19.07.2022: оплата Штампа в січні 2021 року, виявлення його недоліків у 2021 році та їх неусунення, а також вимоги за додатковою угодою №5 від 03.05.2022, яку від імені Покупця ще було підписано ДП, а строк виконання за якою (31.10.2022) настав уже після перетворення. Отже, Позивач має право вимоги як до повернення сплаченої суми, так і до сплати неустойки за порушення, що тривали після 19.07.2022 і почалися раніше.

Крім того, суд зазначає, що Відповідач, отримавши повідомлення про перетворення, не оспорював правонаступництва Позивача ні тоді, ні після. Навпаки, він листувався з Позивачем як зі стороною Договору, пояснюючи причини порушення строків (листи №42 від 22.09.2022 та №53 від 11.10.2022 у відповідь на лист Позивача №1-61/3749 від 21.09.2022), а в листах №11/12 від 11.12.2025, №18/05 від 18.05.2026 та №12/08 від 12.08.2026 адресував відповіді саме Позивачу щодо вимог про усунення недоліків і повернення коштів. Суд не вважає таку поведінку процесуальним визнанням, проте вона узгоджується з документальними доказами правонаступництва й жодним чином їх не спростовує. Перетворення відбулося до звернення з позовом, тому ст. 52 ГПК України про процесуальне правонаступництво (заміна сторони в процесі) у цій справі не застосовується. Позов подано безпосередньо особою, до якої перейшли права Покупця, а відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду мають особи, чиї права та інтереси порушено. На підставі викладеного суд визнає Позивача належним позивачем у справі та особою, уповноваженою вимагати виконання Договору й застосування заходів відповідальності за його порушення.

Щодо суті спору.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Укладений між сторонами договір поставки містить елементи договорів поставки та послуг, тобто є змішаним договором.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 265 ГК України (який був чинним на момент виникнення спырних правовыдносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що право Покупця вимагати повернення сплаченої за товар суми виникає за сукупності таких обставин: товар оплачено; він має недоліки, які виявлені в межах гарантійного строку; недоліки не усунуто; порушення вимог щодо якості є істотним; покупець відмовився від договору.

Щодо Оплати. Платіжним дорученням №9803 від 19.01.2021 Покупець перерахував 238 800,00 грн за Штамп на підставі рахунку №47 від 13.12.2019, що відповідає ціні за Специфікацією (з ПДВ) та порядку розрахунків за п. 3.2 Договору. Відповідач факт отримання коштів не заперечував.

Щодо недоліків виявлених в межах гарантійного строку. Гарантійний строк на продукцію становить 10 000 циклів штампування (п. 4.2 Договору). Штамп прийнято в експлуатацію у грудні 2020 року (карта-направлення №664 від 23.12.2020), і до моменту виявлення розриву деталей на ньому виготовлено 612 деталей (лист №1-61/3728 від 01.09.2021), з яких 70 забраковано, а виштовхувач не спрацьовував. Навіть з урахуванням можливих неточностей обліку кількість циклів штампування є на порядок меншою за гарантійний ліміт, отже недоліки виявлені протягом гарантійного строку. Дотримання Покупцем 15-денного строку повідомлення про дефект (п. 4.4 Договору) підтверджується листом від 01.09.2021 і подальшими листами Відповідача (листи №78 від 07.09.2021 та №87 від 19.11.2021), який не заперечував проти повідомлення та просив повернути Штамп для доопрацювання.

Щодо презумпції вини Постачальника. Згідно з ч. 2 ст. 679 ЦК України, якщо продавець надав гарантію якості, він відповідає за недоліки товару, якщо не доведе, що вони виникли після передання товару внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. За усталеною позицією Верховного Суду, на яку посилається Позивач, у такому разі доводити відсутність своєї вини має постачальник (виробник). Відповідач жодних доказів порушення Покупцем правил експлуатації чи зберігання не надав і на таку обставину не посилався. Тягар доказування, покладений на нього законом, не виконано. Суд зазначає, що у листі №11/12 від 11.12.2025 Відповідач пояснив причину дефекту тим, що Покупець використовує матеріал товщиною 0,45 мм, тоді як Штамп спроєктовано під 0,4 мм. Суд не вважає цей довід таким, що звільняє Відповідача від відповідальності, з огляду на таке. По-перше, Штамп спроєктував, виготовив і гарантував сам Відповідач, а якість продукції за п. 4.1 Договору визначається спроможністю виготовляти за її допомогою деталі, що відповідають конструкторській документації, розробленій Постачальником. Штамп, який непридатний для виготовлення кондиційних деталей з матеріалу, що використовується Покупцем, цій вимозі не відповідає. По-друге, параметри матеріалу заготовок обговорювалися сторонами ще у 2020 році (листи №77 від 25.09.2020, №77 від 30.11.2020, №81 від 09.12.2020), Відповідач брав участь у випробуваннях і не заявляв про невідповідність матеріалу ані при передачі Штампа, ані протягом наступних чотирьох років. По-третє, пропозиція Відповідача приймати деталі з наявними втяжинами не є усуненням недоліку і не може змінити умови Договору без згоди Покупця (ст. 651 ЦК України). Покупець цю пропозицію відхилив листом №1-61/8463 від 24.12.2025.

Щодо істотності порушення. Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України порушення вимог щодо якості є істотним, зокрема, коли недоліки неодноразово виявляються або з`являються знову після їх усунення, а також коли їх усунення пов`язане з непропорційними затратами часу. Ці ознаки альтернативні, і обидві наявні. Недоліки Штампа виявлялися неодноразово: розрив деталі (2021–2022), невідповідність геометричних розмірів (2024), задири та втяжини (2025). Після усунення розриву з`явився новий дефект, що Відповідач сам визнав у листі від 11.12.2025. Штамп перебуває у Відповідача з 23.11.2021, тобто до дати відмови від Договору (03.08.2026) минуло понад чотири роки і вісім місяців при тримісячному строку усунення за п. 4.4 Договору. Станом на 12.08.2026 Відповідач прямо повідомив, що виробничу діяльність не відновив.

Щодо Відмови від Договору. Відмова покупця від договору на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України є одностороннім волевиявленням, яке не потребує погодження з контрагентом чи судового рішення; з неї випливає обов`язок продавця повернути сплачену за товар суму. Покупець вимагав повернення коштів листом №1-61/3480 від 27.04.2026, повторив вимогу листом №1-61/4274 від 27.05.2026 і, нарешті, листом №1-61/6003 від 03.08.2026 заявив про відмову від Договору із зазначенням підстав та строку повернення до 12.08.2026. Відповідач у відповіді №12/08 від 12.08.2026 не оспорював ні права Позивача на відмову, ні її отримання, але кошти не повернув. Ураховуючи, що відмова реалізована у встановленому законом порядку, у Відповідача виник обов`язок повернути 238 800,00 грн. Те, що строк дії Договору закінчився 31.10.2022, не перешкоджає реалізації цього права. Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, а право на відмову за ст. 678 ЦК України пов`язане з істотним порушенням якості товару, а не з чинністю договору в часі.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з ТОВ «ПРОМФТО» на користь ТОВ «Луцький ремонтний завод «Мотор» 238 800,00 грн сплаченої за Штамп суми є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення пені та штрафів, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 546, 549 та 611 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання і правовим наслідком його порушення, а її розмір може бути встановлений договором. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків (ст. 550 ЦК України), тому Позивач не мав доводити їх розмір. За п. 6.1 Договору відповідальність сторін визначається ст. 231 Господарського кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) та Договором. Пунктами 6.2 та 6.3 Договору передбачено: штраф 20% вартості неякісної продукції за порушення вимог щодо якості (із виключенням, якщо продукцію своєчасно замінено); пеню 0,1% вартості продукції за кожний день прострочення та додатково штраф 7% за прострочення понад тридцять днів. Згідно з ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, відповідає за наявності вини, якщо інше не встановлено договором чи законом, а відсутність вини доводить сама така особа. Відповідач відсутності своєї вини не довів.

Щодо пені за прострочення поставки штампа-патрубка. Додатковою угодою №5 від 03.05.2022 сторони погодили остаточний строк виготовлення та поставки штампа ШХ 1023.00.000 до 31.10.2022. Штамп-патрубок поставлявся Покупцю 26.03.2021, проте в той самий період був повернутий Постачальнику для усунення недоліків накладною №30 від 11.05.2021 (лист Покупця №1-61/2175 від 13.05.2021), оскільки за результатами вхідного контролю він не відповідав вимогам (лист №1-61/2066 від 30.04.2021).

Відповідно до п. 4.3 Договору продукція визнається кондиційною лише після проходження вхідного контролю, а рекламаційним актом №25-р/22 від 22.11.2022 Покупець зафіксував, що дефекти не усунуто. Доказів поставки кондиційного штампа-патрубка після повернення у 2021 році Відповідач не надав. Отже, зобов`язання з поставки у строк до 31.10.2022 не виконано, і прострочення Постачальника (ч. 1 ст. 612 ЦК України) розпочалося з 01.11.2022.

За ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинним на момент виникнення сіпрних правовідносин), якщо інше не встановлено законом чи договором, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, Договір іншого не встановлює. Позивач обмежив нарахування шестимісячним періодом, який з 01.11.2022 спливає 30.04.2023, і вказана ним кількість днів прострочення (181) відповідає саме цьому періоду; зазначення в позові кінцевою датою 01.05.2023 суд розцінює як описку, що не впливає на розрахунок. Суд зазанчає, що базою нарахування є вартість штампа-патрубка за Специфікацією — 166 800,00 грн з ПДВ, оскільки п. 6.3 Договору пов`язує розмір пені з вартістю продукції, а ціна продукції у Договорі визначена з урахуванням ПДВ. Розрахунок: 166 800,00 х 0,1% = 166,80 грн за день; 166,80 х 181 = 30 190,80 грн. Суд перевірив розрахунок і визнає його арифметично та методологічно правильним.

Щодо стягнення штрафу 7% за прострочення понад тридцять днів. Прострочення поставки тривало понад 30 днів, тому відповідно до п. 6.3 Договору з Відповідача підлягає стягненню додатковий штраф: 166 800,00 7% = 11 676,00 грн. Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що він є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню.

Щодо одночасного стягнення пені та штрафу. Пеня і штраф за п. 6.3 Договору прямо передбачені як різні санкції за порушення одного зобов`язання («додатково»). Така можливість узгоджується зі свободою договору (ст. 627 ЦК України) і не суперечить закону. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 дійшла висновку, що одночасне стягнення штрафу та пені за порушення певних видів господарських зобов`язань, передбачене ч. 2 ст. 231 ГК України, не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки пеня і штраф є формами неустойки й не є окремими видами юридичної відповідальності.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 20% за порушення вимог щодо якості Штампа.

Підставою штрафу за п. 6.2 Договору є порушення зобов`язання щодо якості продукції без її своєчасної заміни. Першу з цих умов встановлено судом у п. 3.3 (недоліки Штампа не усунуто, продукція не відповідає вимогам якості). Постачальник був зобов`язаний усунути дефект або замінити продукцію протягом трьох місяців з дня повідомлення (п. 4.4). Навіть якщо відраховувати цей строк від направлення рекламаційного акту №24-р/22 (лист №1-61/4794 від 24.11.2022), він сплинув 24.02.2023, а ні усунення недоліків, ні заміни Штампа не відбулося, що підтверджується листами Покупця №1-61/5735 від 11.09.2024, №1-61/2671 від 07.04.2025, №1-61/7655 від 26.11.2025 та листом самого Відповідача від 11.12.2025. Розмір штрафу відповідно до п. 6.2 розраховується від вартості неякісної продукції — 238 800,00 грн: 238 800,00 х 20% = 47 760,00 грн. Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що він є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню.

Суд зауважує, що штраф у розмірі 7% і штраф у розмірі 20% встановлені Договором за різні види порушень і нараховані позивачем щодо різної Продукції: штраф у розмірі 7% (11 676,00 грн) - за прострочення поставки штампу ШХ 1023.00.000 Формовочний 85.13.07.003 - патрубок понад тридцять днів, а штраф у розмірі 20% (47 760,00 грн) - за порушення вимог щодо якості штампу ШХ 1022.00.000 Формовочний 088.24.2423 - демпфер. Отже, зазначені санкції не застосовуються за одне й те саме порушення, а їх одночасне стягнення не є подвійною відповідальністю.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки товару за Договором, наявності правових підстав для звільнення Товариства від відповідальності за неналежне виконання обов`язків за Договором чи добровільного погашення заявленої до стягнення суми штрафних санкцій.

За таких обставин, оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе договірні обов`язки, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями Керуючись нормами ст. 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМФТО" (місцезнаходження: 61017, м. Харків, пров. Сіриківський, 1А; код ЄДРПОУ: 42759405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький ремонтний завод "Мотор" суму заборгованості у розмірі 328 426,80 грн. з яких: 238 800,00 грн. основна заборгованість, 30 190,80 грн. - пеня, 11 676,00 грн. - штраф 7%, 47 760,00 грн. - штраф 20%, а також витрати зі сплати судового збору 3 941,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "12" листопада 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/3109/26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua