Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №918/1107/26 — Господарський суд Рівненської області

Суд: Господарський суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №918/1107/26

Суддя: Селівон А.О.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р. Справа № 918/1107/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМПЛЕКТСЕРВІС"

про стягнення коштів.

За участю представників сторін:

від позивача: Гармата Тарас Вікторович;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" (Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМПЛЕКТСЕРВІС" (Відповідач) про стягнення 155 594,33 грн. з яких: 37 500,88 грн. - 3% річних, 118 093,45 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що унаслідок невиконання Відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло з договору поставки за № 01/12/2023/1 від 01.12.2023, дійсність якого підтверджується рішенням суду від 29.07.2024 у справі 918/613/24, відбулося знецінення грошових коштів, які підлягають стягненню на користь позивача як основна заборгованість за договором у розмірі 1 216 444,09 грн.

У зв`язку з подальшим невиконанням грошового зобов`язання Позивач звернувся до суду повторно. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.112025 у справі № 918/944/25, яке набрало законної сили 26.11.2025, позов задоволено та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 168 983,11 грн. інфляційних втрат і 46 137,73 грн. трьох процентів річних (за період з 18.06.2024 по 22.09.2025), 2 581,45 грн. судового збору та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На момент звернення Позивачем з цим позовом рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 у справі 918/613/24 та від 05.112025 у справі № 918/944/25 не виконані. Тому Позивач нарахував передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- доказів на підтвердження повноважень Гармати Тараса Вікторовича на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" у Господарському суді Рівненської області.

До господарського суду 15.09.2026 на виконання вимог ухвали суду від 14.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено докази на підтвердження повноважень Гармати Тараса Вікторовича на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" у Господарському суді Рівненської області, що підтверджується ордером на надання правової допомоги від 03.08.2026 на ім`я Гармати Тараса Вікторовича та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/3566.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 14.10.2026.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.09.2026 задоволено заяву представника Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 14.10.2026 провести в режимі відеоконференції за участю представника Позивача.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.10.2026 відкладено судове засідання на 11.11.2026.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.11.2026 задоволено заяву представника Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 11.11.2026 провести в режимі відеоконференції за участю представника Позивача.

У судовому засіданні 11.11.2026 представник Позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

У судові засідання 14.10.2026 та 11.11.2026 представник Відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в електронний кабінет, що підтверджується відповідними довідками, а саме:

- довідкою Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (ухвала суду від 21.09.2026) надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМПЛЕКТСЕРВІС" в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 21.09.2026;

- довідкою Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (ухвала суду від 14.10.2026) надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМПЛЕКТСЕРВІС" в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 14.10.2026.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд".

Отже про дату, час та місце проведення засідань з розгляду справи 14.10.2026 та 11.11.2026 Відповідача повідомлялось шляхом надсилання електронного листа в його електронний кабінет.

Від Відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, яка була отримана останнім 21.09.2026 в електронний кабінет, Відповідач мав подати відзив на позовну заяву до 06.10.2026 включно.

Крім того суд звертає увагу, що Відповідачем відповідно до вимог частини другої статті 119 ГПК України не було подано заяву про продовження строку на подання відзиву до закінчення такого строку (06.10.2026).

Тобто Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною першою статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому суд наголошує, що згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від Відповідача, станом на час ухвалення рішення до суду, не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій відповідно до статті 165 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, останнім не надано відзиву на позовну заяву, суд, на підставі частини дев`ятої статті 165 ГПК України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Судом також враховано, що за приписами частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення судового засідання у справі №918/1107/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що 01.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" (Постачальник) та Державним підприємством "Зірненський спиртовий завод" (Покупець) укладено Договір поставки № 01/12/2023/1 (далі - Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених Договором Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця зернові та олійні культури (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити Товар у строки і на умовах, що передбачені цим Договором та специфікаціями, що є додатками до Договору та його невід`ємними частинами (пункт 1.1 Договору).

Пунктами 3.1-3.3 Договору передбачено, що вартість однієї тони Товару на кожну конкретну партію Товару вказана в специфікаціях чи видаткових накладних. Сторони домовилися, що з моменту досягнення усіх домовленостей стосовно вартості Товару, вона не може змінюватися в бік зменшення. Точна вартість кожної партії Товару визначається у видатковій накладній по факту кожної поставки. Оплата Товару проводиться в українських гривнях, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника, Можлива часткова або повна попередня оплата Товару. У специфікаціях Сторони можуть погодити інший порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 3.6 Договору загальна ціна Товару за Договором (дорівнює загальній вартості Товару, яка зазначається у видаткових накладних, згідно яких зроблена поставка Товару протягом строку дії Договору.

Постачальник зобов`язується здійснювати поставку кожної партії Товару на умовах, що передбачені у відповідній специфікації. Датою поставки Товару та перехід права власності відбувається в момент його передачі, що оформлюється видатковою накладною та іншими супроводжуючими документами.

Згідно з пунктом 5 Договору сторони визначили, що обов`язки Постачальника: передати Покупцеві Товар, на умовах цього Договору; обов`язки Покупця: прийняти Товар, що відповідає умовам Договору; оплатити Товар згідно з умовами визначеними в Договорі та специфікаціях в повному обсязі.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Додатку № 2 від 11.12.2023 до Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийнятті та оплатити вказаний нижче Товар у строки і на умовах, передбачених Договором та даною специфікацією. Постачальник зобов`язується поставити наступний Товар: кукурудза некласна 770 т. ціна однієї тони 4 900,00 грн.; загальна вартість Товару 3 773 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 2 від 11.12.2023 до Договору, поставка цієї партії Товару має бути здійснена у термін до 25.12.2023. Поставка здійснюється транспортом Постачальника до пункту розвантаження, який знаходиться за адресою: с. Зірне, вул. Зірненська 7, Берсзпівського району. Рівненської області.

Відповідно до пункту 3 Додатку № 2 від 11.12.2023 покупець зобов`язується оплатити дану партію Товару в повному обсязі в термін до 25.12.2023.

На виконання умов Договору Позивачем виконано свої зобов`язання в повному обсязі та поставлено 770 т. кукурудзи некласної та підтверджується видатковими накладними, однак відповідач виконав свої зобов`язання не в повному обсязі, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за Товар, що у свою чергу призвело до виникнення заборгованості перед Позивачем в розмірі 1 216 444,09 грн.

Отже, на виконання умов Договору Позивачем поставлено продукцію на загальну суму 3 773 000,00 грн., проте оплата відповідачем не здійснена у повному розмірі, що є порушенням умов договору зі сторони замовника в частині оплати.

Позивач, з метою захисту свого порушеного права Державним підприємством "Зірненський спиртовий завод", звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовними вимогами до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором, а також про стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат, унаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання, за період часу, починаючи з 26.12.2023 по 17.06.2024.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 (справа 918/613/24), яке набрало законної сили 22.08.2024, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" кошти за неналежне виконання договору поставки за №01/12/2023/1 від 01.12.2023,: 1 216 444 грн 09 коп. - основної заборгованості, 17 450 грн 63 коп. - трьох процентів річних, 24 518 грн. - інфляційних втрат, 167 692 грн 91 коп. - пені, 243 288 грн 82 коп. - штрафу.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською Інною Анатоліївною 29.11.2024 відкрито виконавче провадження за № 76642742 з примусового виконання судового наказу Господарського суду Рівненської області у справі за №918/613/24.

У зв`язку з подальшим невиконанням грошового зобов`язання Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" про стягнення 215 120,84 грн., з яких 168 983,11 грн. інфляційні втрати та 46 137,73 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.11.2025 у справі № 918/944/25, яке набрало законної сили 26.11.2025, позов задоволено та стягнуто з ДП "Зірненський спиртовий завод" на користь Позивача: 168 983,11 грн. інфляційних втрат та 46 137,73 грн. трьох процентів річних (за період з 18.06.2024 по 22.09.2025), 2 581,45 грн. судового збору та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

02.12.2025 судом видано наказ.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Відповідачем 22.07.2024 укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Зірненський спиртовий завод" № 1991, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сохацькою О. В. за реєстровим номером 1991. Того ж дня складено та підписано акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу, з моменту підписання якого Покупець згідно з пунктами 1.1, 3.1 договору та статтею 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" набув статусу правонаступника майнових прав та обов`язків підприємства.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 23.07.2025 № 363 затверджено результати продажу та приватизацію об`єкта визнано завершеною.

Правонаступництво Відповідача підтверджено судовими рішеннями, що набрали законної сили: ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2026 у справі № 918/613/24, якою у виконавчому провадженні з виконання наказу від 19.09.2024 замінено боржника ДП "Зірненський спиртовий завод" його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМПЛЕКТСЕРВІС", та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.08.2026 у справі № 918/944/25, якою аналогічно замінено боржника у виконавчому провадженні № 79866427. Цією ухвалою суд встановив, що у результаті приватизації до Відповідача перейшли всі права та обов`язки ДП "Зірненський спиртовий завод", у тому числі обов`язок щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №909/948/18).

Проте, станом на час подання цього позову, вказані судові рішення залишаються невиконаними, а грошове зобов`язання продовжує існувати.

Унаслідок невиконання Відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло з договору поставки за № 01/12/2023/1 від 01.12.2023, дійсність якого підтверджується рішеннями суду від 29.07.2024 у справі №918/613/24 та від 05.11.2025 у справі №918/944/25 відбулося знецінення грошових коштів, які підлягають стягненню на користь Позивача як основна заборгованість за договором у розмірі 1 216 444,09 грн.

Тому Позивач звернувся до господарського суду, на підставі частини другої статті 625 ЦК України нарахував 118 093,45 грн. інфляційні втрати та 37 500,88 грн. 3% річних, нарахованих на суми, стягнуті рішеннями Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 у справі № 918/613/24 та від 05.11.2025 року у справі № 918/944/25.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 у справі №918/613/24 стягнуто розмір інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання за період часу, починаючи з 26.12.2023 по 17.06.2024.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.11.2025 у справі №918/944/25 стягнуто розмір інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання за період часу, починаючи з 18.06.2024 по 22.09.2025.

У даному позові Позивач інфляційні втрати та 3% річних (частина друга статті 625 ЦК України) нараховує на основну суму заборгованості за договором поставки за №01/12/2023/1 від 01.12.2023, у період з 23.09.2025 по 09.09.2026. За обрахунками Позивача інфляційні втрати становлять 118 093,45 грн., 3% річних становлять 37 500,88 грн.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем рішення Господарського суду Рівненської області від 29.07.2024 у справі №918/613/24 та рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2025 у справі №918/944/25 Позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних на основну суму заборгованості за договором поставки за №01/12/2023/1 від 01.12.2023, у період з 23.09.2025 по 09.09.2026. За обрахунками Позивача інфляційні втрати становлять 118 093,45 грн., 3% річних становлять 37 500,88 грн.

Відповідачем не надано суду своїх заперечень щодо заявлених позивачем вимог. Також не надано доказів сплати основної суми боргу.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду від 11.11.2025 у cправі № 922/4758/24 зазначено, що: "35. У той же час, у наведеній скаржником постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 (яка врахована місцевим господарським судом) та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.

36. За наведеного, колегія суддів вважає слушними посилання Позивача на те, що розрахунок інфляційних збитків за заявлений Позивачем період мав відбуватися з урахуванням інфляційної складової основного боргу за попередній період, який у цьому випадку складає 16 263,20 грн.

37. Звідси, сума основного боргу, яка підлягає індексації за заявлений Позивачем період складає 1 976 009,36 грн та з урахуванням заявленого Позивачем періоду з 19.10.2020 по 15.11.2024 інфляційне збільшення такого боргу становить 1 227 695,91 грн.

38. Стосовно наведеного Позивачем у касаційній скарзі розрахунку інфляційних втрат на основну суму заборгованості, колегія суддів зазначає, що, по-перше, касаційна скарга не містить доводів (з урахуванням положень частини 2 статті 287 ГПК України) на спростування застосованого судами і наведеного Відповідачем у контррозрахунку сукупного індексу інфляції за спірний період, а, по-друге, застосований Позивачем підхід до розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання не узгоджується з правовими висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

39. Окрім того, Позивач у касаційній скарзі посилається на правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2019 у справі № 320/7215/16-ц, предметом розгляду в якій були, серед іншого, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних на присуджену за рішенням суду суму судових витрат, яка не сплачена відповідачами.

40. У наведеній постанові у справі № 320/7215/16-ц Верховний Суд зазначив, що за змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Звідси, касаційний суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на вищезазначені вимоги закону, не врахували, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України. Не застосувавши зазначені положення закону, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в означеній частині.

41. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що схожий підхід до застосування частини 2 статті 625 ЦК України до нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму судових витрат, присуджених до стягнення на підставі судового рішення, застосовано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 20.08.2025 у справі № 910/10616/24. При цьому, у наведеній постанові викладено висновок про те, що моментом початку прострочення відповідачем грошового зобов`язання у спірних правовідносинах є наступний день після набрання судовими рішеннями законної сили".

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд вважає, що правильним є стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 107 019,19 грн. та 3% річних у розмірі 35 962,13 грн., а тому вимоги підлягають задоволенню саме у вказаній сумі.

Як вже зазначалось Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, а тому й не спростував вказані обставини належними та допустимими доказами.

Доказів оплати наявної у Відповідача перед Позивачем заборгованості суду не надано.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позов визнано судом таким, що підлягає частковому задоволенню, тому витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 446,48 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМПЛЕКТСЕРВІС" (04201, м. Київ. Гоща, вул. Сім`ї Кульжеників, буд. 35, код ЄДРПОУ 40943423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" (35500, м. Радивилів, вул. Кременецька, 52, код. 41155095) інфляційних втрат 107 019,19 грн (сто сім тисяч дев`ятнадцять гривень 19 копійок), 3% річних 35 962,13 грн. (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 13 копійок) та 2 446,48 грн. (дві тисячі чотириста сорок вісім гривень 48 копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлія Трейд" (35500, м. Радивилів, вул. Кременецька, 52, код. 41155095).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМПЛЕКТСЕРВІС" (04201, м. Київ. Гоща, вул. Сім`ї Кульжеників, буд. 35, код ЄДРПОУ 40943423).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12 листопада 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон

Оригінал: reyestr.court.gov.ua