Суд: Господарський суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №917/1002/26
Суддя: Пушко І.І.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2026 Справа № 917/1002/26
м. Полтава
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38439545; адреса: Україна, 36022, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Вузька, будинок 19).
про розірвання договору-купівлі продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю та стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю
та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2
до відповідачки: ОСОБА_1
про визнання виконаним (оплаченим) зобов`язання ОСОБА_2 зі сплати вартості частки в статутному капіталі ТОВ “ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС”
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.10.2026 у справі № 917/1002/26 первісний позов задоволено повністю; розірвано укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38439545) від 19.06.2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., та зареєстрований в реєстрі за №350; стягнуто (витребувано з володіння) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 38439545) у розмірі 4398493,00 грн, що становить 100% статутного капіталу «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 38439545); стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 242 662,40 грн судового збору. В задоволенні зустрічного позову суд відмовив повністю.
Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом вирішено не було.
03.11.2026 від представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_3 до суду надійшла заява в якій він просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, надану представником ОСОБА_3 в розмірі 360 000,00 грн, а також 1 331,20 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.
03.11.2026 від представниці позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 до суду надійшла заява в якій вона просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, надану представником ОСОБА_4 в розмірі 1 000 000,00 грн.
При розгляді поданих заяв суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1,2,3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представництво інтересів позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 у справі здійснювали адвокати Тимошенко Дмитро Володимирович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1548 від 26.08.2016) та Новікова-Фесенко Мар`яна Олександрівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №920 від 26.07.2022).
В первісній позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат позивачки на правову допомогу становить 1 000 000,00 грн, а докази їх понесення будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення по суті спору в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У відзиві на зустрічну позовну заяву від 13.08.2026 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат Касай О.І. на правничу допомогу адвоката Тимошенка Д.В. становить 360 000,00 грн.
В обґрунтування поданої заяви представник позивачки Тимошенко Д.В. вказує, що спір є корпоративним, стосується розірвання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та витребування 100 % частки в товаристві; у справі об`єднано первісний і зустрічний позови, залучено третю особу; предмет доказування охоплював обставини розрахунків за договором протягом 2020– 2026 років, що вимагало аналізу значного обсягу платіжних документів, листування та показань свідків. Справа розглядалася за правилами загального позовного провадження з 01.06.2026 по 29.10.2026. На думку представника, його гонорар за правову допомогу у розмірі 360 000,00 грн становить 1,8 % від ціни позову і є помірним відносно ціни позову у 20 000 000,00 грн. Обсяг роботи адвоката (зокрема, п`ять судових засідань, 17 процесуальних документів з додатками, збирання доказів, заходи забезпечення позову, консультування) підтверджений Актом № 1 від 02.11.2026 та матеріалами справи. Договором встановлено фіксований гонорар за весь обсяг робіт у суді першої інстанції. Представник вважає, що його обсяг роботи істотно збільшився внаслідок процесуальної поведінки відповідача: відзив і зустрічний позов подано з пропуском установлених строків, заявлено клопотання про призначення експертизи, про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, про відкладення розгляду справи та поновлення строків на подання доказів, що потребувало підготовки окремих заперечень і участі в додаткових засіданнях.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича надано: Договір про надання правової допомоги від 22.06.2026 року, укладеним між позивачкою та Адвокатом Тимошенком Дмитром Володимировичем; Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 02.11.2026; квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 22.06.2026 на суму 360 000,00 грн.
Судом встановлено, що за умовами п. 1.4 Договору про надання правової допомоги від 22.06.2026 року Адвокат узяв на себе обов`язок здійснювати представництво Клієнта в судовій справі № 917/1002/26 в суді першої інстанції «під ключ», що включає надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях, написання та подачу процесуальних документів, отримання судового рішення.
Згідно з п. 4.2 вказаного Договору гонорар за правничу допомогу в суді першої інстанції є фіксованим та становить 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн.
Підписанням Договору сторони підтвердили сплату гонорару в повному розмірі 360 000 грн (п. 4.3. Договору).
Згідно наданого акту виконаних робіт (наданих послуг) від 02.11.2026 року, адвокат Тимошенко Д.В., зокрема:
- узяв участь у п`яти судових засіданнях (23.06.2026, 06.08.2026, 08.09.2026 - в режимі відеоконференції, 13.10.2026, 22.10.2026 - розгляд справи по суті з дослідженням доказів та судовими дебатами);
- підготував та подав 17 процесуальних документів: заяву проти прийняття зустрічного позову (07.08.2026), відповідь на відзив (12.08.2026), заперечення проти призначення експертизи (12.08.2026), клопотання про залучення третьої особи (12.08.2026, задоволено), заяву про виправлення описки (12.08.2026, задоволено), відзив на зустрічну позовну заяву (13.08.2026), заперечення на відповідь на відзив (20.08.2026), заяву про застосування процесуальних наслідків та витребування доказу (20.08.2026), заяву про забезпечення позову (20.08.2026, задоволено ухвалою від 07.09.2026), заперечення щодо повноважень представника відповідача (25.08.2026), заяву про участь у засіданні в режимі відеоконференції (31.08.2026), клопотання про долучення доказів (08.09.2026), заперечення на клопотання відповідача (13.10.2026, 22.10.2026) та інші;
- здійснив збирання доказів: організував оформлення нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , отримав довідки АТ «Полтава-банк» від 25.08.2026 про надходження коштів на рахунок позивачки, направив адвокатський запит та опрацював відповідь на нього;
- забезпечив вжиття заходів забезпечення позову (арешт 100 % частки у статутному капіталі товариства), що гарантувало реальне виконання рішення суду;
- надавав позивачці консультації та правовий аналіз на кожній стадії розгляду справи, ознайомлювався з матеріалами справи, вивчав документи відповідача.
Щодо представництва інтересів позивачки адвокатом Новіковою-Фесенко Мар`яною Олександрівною. В заяві про ухвалення додаткового рішення від 03.11.2026 зазначено, що розрахунок витрат Касай О.І. на правничу допомогу адвоката Новікової-Фесенко М.О. становить 1 000 000,00 грн.
В заяві про ухвалення додаткового рішення представниця позивачки Новікова-Фесенко М.О. посилається на те, що вона склала позовну заяву та інші заяви по суті справи; з огляду на представництво інтересів Касай О. І. двома адвокатами, Новікова-Фесенко М. О. приймала участь в написанні проектів процесуальних документів, поданих адвокатом Тимошенком Д. О., узгоджувала правову позицію з Касай О. І. надаючи їй правничі консультацію, досліджувала та аналізувала письмові докази, подані стороною відповідача та всі подані ними процесуальні документи; взяла участь в п`яти судових засіданнях. Вказує, зокрема, що спір є корпоративним, у справі об`єднано первісний і зустрічний позови, залучено третю особу, предмет доказування охоплював обставини розрахунків за договором протягом 2020– 2026 років що вимагало аналізу значного обсягу платіжних документів, листування та показань свідків. Гонорар адвоката в розмірі 500 000 грн. становить 2,5 % від ціни позову за майновою вимогою і за порядком величини є зіставним із самим судовим збором, сплаченим за цю вимогу (240 000 грн), і на думку представниці є помірним відносно ціни позову, так само як і гонорар успіху адвоката, в розмірі 500 000 грн. Договором встановлено фіксований гонорар адвоката за весь обсяг робіт у суді першої інстанції та гонорар успіху адвоката, тому відомості про погодинні витрати часу не є обов`язковим елементом детального опису.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката Новікової-Фесенко М.О. надано: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.05.2026 року, укладеним між позивачкою та Адвокатом Новіковою-Фесенко Мар`яною Олександрівною; Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.10.2026; квитанції № 1 від 12.05.2026 на суму 500 000,00 грн, квитанції № 2 від 30.10.2026 на суму 500 000,00 грн.
Судом встановлено, що за умовами п. 1.1 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.05.2026 року Адвокат взяла на себе обов`язок здійснювати представництво Клієнта в судовій справі за позовом Касай Олени Іванівни до ОСОБА_2 про розірвання договору-купівлі продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю та стягненню (витребування з володіння) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАБУДСЕРВІСПЛЮС», стягнення з ОСОБА_2 частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАБУДСЕРВІСПЛЮС»; правовий аналіз норм законодавства та судової практики щодо можливості стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування чужими грошовими коштами; складення позову та інших заяв по суті спору, ознайомлення з матеріалами справи, надання іншої правничої допомоги, пов`язаної з розглядом вищевказаної справи.
Згідно з п.п. 3.2. 3.3. Договору гонорар за правничу допомогу в суді першої інстанції є фіксованим та становить 500 000 грн, гонорар успіху Адвоката становить 500 000 грн.
Згідно з наданим актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.10.2026 року, адвокат Новікова-Фесенко, зокрема: надала першу та повторну правничу консультацію щодо підстав звернення до суду з позовом; узгоджувала правову позицію з клієнтом та складення позову; подала позов, усунула недоліки позовної заяви; здійснювала підготовку до участі в судових засіданнях по справі; здійснювала участь в п`яти судових засіданнях (23.06.2026, 06.08.2026, 08.09.2026, 13.10.2026, 22.10.2026); здійснювала підготовку заяви про залишення частини вимог без розгляду; знайомилась з поданими відповідачем заявами по суті спору; консультувала клієнта щодо змісту рішення та підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення.
Оплата гонорару Адвоката та гонорару успіху Адвоката, всього на суму 1 000 000,00 грн підтверджується Квитанціями № 1 та № 2.
Заперечень щодо суми заявлених позивачкою витрат на правову допомогу відповідач не надав.
Дослідивши зазначені докази, суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь сторони позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду згідно з ч.4 ст.236 ГПК України.
Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 (п. 8.42 постанови).
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, прийшов до висновку про часткову обґрунтованість заяви представників позивачки про стягнення з відповідача суми 1 000 000 грн та 360 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, враховуючи таке.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (правовий висновок Великої Палата Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Як встановлено судом, представництво інтересів Касай О. І. у даній справі здійснювали два адвокати: Тимошенко Дмитро Володимирович на підставі Договору про надання правничої допомоги Касай О. І. № 1 від 22.06.2026 та Новікова-Фесенко Мар`яна Олександрівна на підставі Договору про надання правничої допомоги Касай О. І. від 12.05.2026. В обох договорах визначено, що гонорар за правничу допомогу є фіксованим.
Дослідивши зміст наданих адвокатами Тимошенком Д.В. та Новіковою-Фесенко М.О. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Актах виконаних робіт до Договорів про надання правничої допомоги, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги в цілому відповідає умовам цих Договорів, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Водночас, суд звертає увагу на пункт 19 Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.10.2026, складений Адвокатом Новіковою- Фесенко М.О. та Касай О.І. А саме, формування заяви про розподіл судових витрат та укладення внутрішніх актів між адвокатом і клієнтом є процесуальною дією, спрямованою виключно на реалізацію права сторони на компенсацію своїх витрат. Ця дія безпосередньо не пов`язана із захистом порушених прав клієнта у відносинах із відповідачем, не є етапом розгляду спору по суті, а тому витрати на складання такої заяви та формування детального опису не підлягають стягненню з протилежної сторони. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 (п. 6.26- 6.28 постанови).
Також суд зауважує, що попри ціну позову в розмірі 20 000 000,00 грн, за своїм предметом, характером правовідносин та обсягом доказування цей спір не є юридично складним.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати за частку у статутному капіталі товариства.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України про купівлю-продаж та базовими приписами щодо виконання зобов`язань, а правова позиція позивача базувалася на первинних документах: Договорі купівлі-продажу, Акті прийманні-передачі частки у статутному капіталі, банківській довідці про загальну суму надходження коштів за корпоративні права та вимозі про розірвання договору, що свідчить про незначний обсяг аналітичної та правової роботи, необхідної для підготовки такого позову.
Більш того, спір у даній справі не має відмінних чи складних обставин, які б вимагали значних витрат часу або зусиль для підготовки правової позиції чи збору доказів для кваліфікованого юриста. Це підтверджується відсутністю великої кількості документів та невеликою кількістю нормативно-правових актів, які необхідно аналізувати.
Таким чином, ціна позову в 20 000 000,00 грн зумовлена вартістю майна в статутному капіталі товариства за одним договором. Спір зводиться до констатації факту несплати вказаної частки без складної доказової бази, тому висока ціна позову не виправдовує 1 360 000,00 грн гонорару за послуги двох адвокатів і є явно неспівмірною із реальним обсягом часу, необхідного для підготовки, складання і подання в суд позовної заяви, заяв по суті справи та нормативно-правовим матеріалом, використаним при їх підготовці.
У справі відбулось шість судових засідань, в п`яти засіданнях брали участь представники сторін, тривалість трьох з яких становила в середньому 8 хвилин, а два інші засідання тривали 1 год. 13 хв. та 2 год. 28 хв. Одне засідання (оголошення рішення) відбулось без участі представників сторін. Отже, час, витрачений адвокатами позивачки для участі в судових засіданнях є явно є неспівмірними з заявленим гонораром.
Також суд зазначає, що кількість поданих позивачем чи відповідачем клопотань, на переконання суду, не може бути критерієм співмірності адвокатських витрат.
Окрім цього стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, п. 57. постанови).
Так, свої витрати на професійну правову допомогу для оплати послуг адвоката відповідач оцінив у 300 000,00 грн, про що вказав у зустрічній позовній заяві від 06.08.2026. При цьому представники обох сторін досліджували ті самі докази, брали участь у тих самих засіданнях і готували приблизно відповідні за обсягом процесуальні документи, але оцінили свою роботу з різницею у чотири з половиною рази (на 1 060 000 грн перевищення з боку представників позивачки).
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п.п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача суми в розмірі 1 360 000,00 грн на професійну правничу допомогу представників позивачки під час розгляду даної справи.
Відтак з огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення вартості витрат на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми, а саме: по 50 000,00 грн на кожного адвоката позивачки, та 50 000,00 грн гонорару успіху, передбаченого п. 3.3. Договору від 12.05.2026 про надання правничої допомоги адвокатом Новіковою-Фесенко М.О, тож загалом до стягнення підлягає 150 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Щодо поданої заяви позивачки про стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору на забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.09.2026 задоволена заява про забезпечення позову у справі № 917/1002/26, накладено арешт на належну ОСОБА_2 100 % частку у статутному капіталі ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38439545) номінальною вартістю 4 398 493,00 грн; заборонено державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації та іншим особам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до скасування заходів судом вчиняти реєстраційні дії щодо переходу, відчуження, обтяження або поділу належну ОСОБА_2 100 % частку статутному капіталі ТОВ «ПОЛТАВАБУДСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38439545), а також зміни складу учасників чи статутного капіталу лише тією мірою, якою вона змінює власника, відсотковий розмір або номінальну вартість цієї частки, крім дій на виконання судового рішення чи ухвали.
Так при зверненні із заявою про забезпечення позову позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн виходячи з розрахунку 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи понижуючий коефіцієнт 0,8 в зв`язку з поданням заяви в електронній формі, що підтверджується квитанцією про сплату №0737-6137-5786-4199 від 19.08.2026, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 22.08.2026, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
Згідно із ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.10.2026 у справі № 917/1002/26 первісний позов задоволено повністю, а у зустрічному відмовлено; вирішено питання щодо стягнення з відповідача за первісним позовом судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні із позовом до суду.
Питання щодо розподілу судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні із заявою про вжиття заходів забезпечення позову від 20.08.2026 не розглядалось.
За змістом ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За вказаних обставин, заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/1002/26 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Заяви представників ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) – 150 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; 1 331, 20 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову
3. В задоволенні іншої частини заяв відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.І. Пушко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua