Суд: Велика Палата Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:
Дата: 30 вересня 2026 р.
Справа: №990/124/26
Суддя: Мазур Микола Вікторович
ОКРЕМА ДУМКА
судді М. В. Мазура до постанови Великої Палати Верховного Суду
від 1 жовтня 2026 року у справі № 990/124/26
1. Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Позивач оскаржував відмову Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС або Комісія) надати на його запит копії декларацій родинних зв`язків п`яти суддів за 2020-2025 роки. Я не погоджуюся з таким вирішенням справи.
2. Безперечно, в умовах воєнного стану захист суддів та їхніх близьких родичів може вимагати обмеження доступу до певної інформації. Однак важливість цієї мети не звільняє державний орган від обов`язку діяти в межах закону. На мою думку, закон не передбачає автоматичної відмови в розкритті всієї інформації, що міститься в таких деклараціях, лише на тій підставі, що загальний доступ до них на вебсайті Комісії було тимчасово обмежено.
3. Частина третя статті 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що декларація родинних зв`язків судді є відкритою для загального доступу через оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС. У чинній редакції Закону, після змін, що набрали чинності 25 червня 2026 року, аналогічне правило передбачено частиною четвертою статті 61 щодо об`єднаної декларації доброчесності та родинних зв`язків судді, з урахуванням установлених законом винятків. При цьому пункт 91 розділу XII цього Закону, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що на період дії воєнного стану обмежується загальний доступ лише до деяких відомостей суддівського досьє та декларацій родинних зв`язків: про проходження військової служби суддею, а також про членів сім`ї та близьких осіб, які є військовослужбовцями, перебувають на територіях активних бойових дій чи тимчасово окупованих територіях за визначених законом обставин або належать до інших передбачених законом категорій осіб. Комісія обмежує доступ до таких відомостей у разі надходження обґрунтованого письмового клопотання судді або кандидата на посаду судді.
4. Важливо, що пунктом 91 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» були доповнені у 2025 році, а нова редакція частини четвертої статті 61 цього Закону, яка набрала чинності у червні 2026 року, говорить про можливість обмеження доступу до декларацій доброчесності та родинних зв`язків суддів лише у випадках, "передбачених цим Законом". Отже, законодавець двічі за останні півтора роки розглядав питання щодо доцільності чи необхідності обмеження загального доступу до названих документів, але не запровадив повної заборони доступу до всіх декларацій суддів, передбачивши лише чітко визначений перелік виключень.
5. Тому положення частини 4 (у попередній редакції - 3) статті 61 і частини 7 статті 85 цього Закону, згідно з яким доступ до декларації родинних зв`язків судді та матеріалів суддівського досьє надається через вебсайт ВККС, слід тлумачити у урахуванням мети цих норм, які починаються зі слів, що відповідні матеріали є відкритими для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-сайті ВККС. Тому відмова в наданні копії декларації (а так само матеріалів суддівського досьє) за індивідуальним запитом може бути виправданою, як правило, тоді, коли законодавчу вимогу щодо доступності такої декларації через сайт ВККС виконано. Але проблема саме й полягала в тому, що на час звернення позивача до ВККС із відповідним запитом доступ до декларацій родинних зв`язків судді через сайт ВККС не було забезпечено, у з зв`язку з чим посилання на те, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначив конкретний спосіб загального доступу до таких матеріалів, не може бути підставою для повної відмови в наданні відповідної інформації за індивідуальним запитом.
6. Такий підхід узгоджується і з попередньою практикою самої Великої Палати. Зокрема, у пункті 108 постанови від 17 липня 2025 року у справі № 990/406/24, яка стосувалася обмеження загального доступу саме до декларацій родинних зв`язків та доброчесності, Велика Палата врахувала можливість отримання відповідної інформації за запитом відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» як одну з обставин, що обґрунтовували пропорційність такого обмеження. Аналогічний підхід застосовано у пунктах 130-138 постанови від 16 жовтня 2025 року у справі № 990/162/24 щодо суддівських досьє. При цьому в останній справі Велика Палата прямо встановила, що відповідна публічна інформація фактично надавалася позивачці за її запитами, і врахувала цю обставину при оцінці правомірності обмеження загального доступу.
7. Безперечно, наведені висновки не означають існування безумовного права на отримання будь-якої інформації за індивідуальним запитом, оскільки в попередніх справах безпосередньо не вирішувалося питання законності відмови в задоволенні конкретного запиту. Проте вони підтверджують, що Велика Палата раніше розглядала можливість індивідуального доступу як важливу гарантію пропорційності обмеження загального доступу.
8. Тому в цій справі недостатньо було зазначити, що право на отримання інформації за запитом не є безумовним, здійснивши абстрактну оцінку пропорційності обмеження доступу до таких декларацій в умовах воєнного стану. Натомість необхідно було встановити, чи існували прямо передбачені пунктом 91 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підстави для обмеження доступу до окремої інформації, яка містилася в запитаних п`яти деклараціях родинних зв`язків суддів. Саме цього, на мою думку, зроблено не було.
9. З огляду на викладене вище, вважаю, що рішення суду першої інстанції слід було скасувати, визнавши відмову Комісії протиправною та зобов`язавши її повторно розглянути запит.
Суддя М. В. Мазур
Оригінал: reyestr.court.gov.ua