Суд: Господарський суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №917/1266/26
Суддя: Семчук О.С.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2026 Справа № 917/1266/26
Суддя Семчук О.С., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудтехніка", вул. Довженка, буд. 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36002,
про стягнення 287 541,63 грн,
без виклику учасників,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудтехніка" про стягнення 287 541,63 грн, з яких: 112 516,29 грн пені та 175 025,34 грн штрафу за невиконання зобов`язань згідно з Договором поставки (за рознарядкою) № 1730/УПГГК/25 від 11.09.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання з поставки товару (піску) на суму 2 500 362,00 грн з ПДВ у встановлений строк до 20.04.2026 за рознарядкою № 306.4-306-1-2103 від 26.02.2026, чим порушив пункт 6.3.1 Договору та пункт 3 Специфікації № 1 до Договору.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов.
14.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач не заперечує факт прострочення поставки, однак просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90% (до 11 251,63 грн пені та 17 502,53 грн штрафу) на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі – ГК України). Своє клопотання відповідач обґрунтовує об`єктивною та різкою зміною економічних умов, а саме стрімким зростанням вартості дизельного пального, що призвело до істотного збільшення логістичних та виробничих витрат. Також відповідач вказує на свій майновий стан, зазначаючи, що заявлена сума штрафних санкцій становить майже 60% його чистого прибутку за 2025 рік, і повне стягнення неустойки матиме каральний характер та може призвести до припинення господарської діяльності підприємства. Також відповідач посилається на сплату позивачу штрафу в сумі 29 471,26 грн.
20.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій. Позивач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків; відповідач не надав доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання (стаття 614 ЦК України); зростання вартості пального належить до комерційних ризиків постачальника; запропоноване відповідачем збільшення ціни товару перевищувало 10 відсотків, допустимих підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, та не було підтверджене документально. Позивач також послався на віднесення його до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та на те, що надмірне зменшення неустойки нівелює її мету.
Розглянувши подані документи, дослідивши та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
11.09.2025 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі – Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавабудтехніка" (далі – Постачальник, відповідач) укладено Договір поставки (за рознарядкою) № 1730/УПГГК/25 (далі – Договір) (а.с. 8).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Пісок будівельний (далі Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем (а.с. 8).
Згідно з пунктом 1.2 Договору, найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації (далі Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною (а.с. 8, 13 зворотній бік).
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється (а.с. 8 зворотній бік).
Специфікацією № 1 (Додаток №1 до Договору) Сторони погодили поставку піску для розчинів і дорожньо-будівельних робіт на загальну суму 5 411 309,76 грн з ПДВ (а.с. 13 зворотній бік).
Пунктом 3 Специфікації №1 Сторони встановили, що строк поставки Товару здійснюється згідно із рознарядками Покупця. Граничний термін постачання за кожною рознарядкою (партією) окремо становить впродовж 60 календарних днів з дня направлення рознарядки на кожну партію поставки окремо на електронну адресу Постачальника (а.с. 13 зворотній бік).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, а тому спірні правовідносини регулюються загальними положеннями цивільного законодавства про зобов`язання та спеціальними нормами ЦК України про купівлю-продаж та поставку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач направив на електронну адресу відповідача лист-рознарядку № 306.4-306-1-2103 від 26.02.2026 (відправлену 27.02.2026) щодо поставки піску у кількості 4750 кубічних метрів (а.с. 22).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Факт направлення рознарядки 27.02.2026 визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву. Шістдесятиденний строк поставки, встановлений пунктом 3 Специфікації № 1, почав перебіг 28.02.2026 та закінчився 28.04.2026.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач узгоджений обсяг товару на загальну суму 2 500 362,00 грн з ПДВ у встановлений строк (до 28.04.2026 включно) не поставив. Вказана обставина також не заперечується самим відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву.
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.03.2026 року (включно).
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зобов`язання відповідача з поставки 4750 кубічних метрів товару виникло 27.02.2026, тобто під час дії Договору; строк його виконання сторони визначили пунктом 3 Специфікації № 1. Закінчення строку дії договору статтями 599-609 ЦК України як підстава припинення зобов`язання не передбачене; Договором така підстава не встановлена. Пунктом 7.9 Договору сторони погодили нарахування пені до моменту належного виконання порушеного зобов`язання. Зобов`язання з поставки товару за рознарядкою № 306.4-306-1-2103 від 26.02.2026 відповідачем не виконано, тому підстави для застосування відповідальності за його прострочення зберігаються.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Пунктом 7.9 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання (а.с. 11).
Згідно з пунктом 7.13 Договору, якщо поставка Товару є об`єктом оподаткування ПДВ, при нарахуванні штрафних санкцій розрахунок штрафних санкцій здійснюється з урахуванням того, що сума, від якої розраховуються штрафні санкції, включає ПДВ (а.с. 11).
Договір укладено 11.09.2025, тобто після втрати чинності ГК України з 28.08.2025 відповідно до Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб". Положення ГК України, зокрема статті 233, на яку посилається відповідач, до спірних правовідносин не застосовуються.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Пунктом 7.9 Договору сторони встановили неустойку за прострочення виконання негрошового зобов`язання з поставки товару, обчислювану у відсотках від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, та штраф за прострочення понад тридцять днів, що відповідає статтям 549, 551 ЦК України.
У зв`язку з порушенням строків поставки товару за рознарядкою № 306.4-306-1-2103 від 26.02.2026 (а.с. 22), позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за період прострочення з 21.04.2026 по 04.06.2026 (45 днів) у загальному розмірі 287 541,63 грн. Заявлена до стягнення сума складається з 112 516,29 грн пені (2 500 362,00 грн х 0,1% х 45 днів) та 175 025,34 грн штрафу (2 500 362,00 грн х 7%).
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позивач визначив кінцеву дату строку поставки 20.04.2026, що не відповідає пункту 3 Специфікації № 1 та статті 253 ЦК України. Прострочення виконання зобов`язання настало з 29.04.2026. За період з 29.04.2026 по 04.06.2026 (37 днів) пеня становить 92 513,39 грн (2 500 362,00 грн х 0,1% х 37 днів).
Штраф у розмірі 7% нараховано обґрунтовано, оскільки станом на 04.06.2026 прострочення перевищило тридцять днів. Розмір штрафу становить 175 025,34 грн (2 500 362,00 грн х 7%).
Обґрунтованою є вимога про стягнення 92 513,39 грн пені та 175 025,34 грн штрафу, всього 267 538,73 грн. У стягненні 20 003,00 грн пені суд відмовляє у зв`язку з необґрунтованістю нарахування.
Згідно з частиною 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Згідно з частиною 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов`язань контрагентами Сторони-правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у Сторони-боржника необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, тощо. Документа, передбаченого пунктом 8.3 Договору, що підтверджує виникнення обставин непереборної сили, відповідач не надав. Посилання відповідача на мобілізацію керівника (лист вих. № 10/03-26 від 11.03.2026) доказами не підтверджене. Цим же листом відповідач повідомив позивача про прийняття рішення про припинення господарської діяльності. Доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання відповідач не надав.
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Пропозиції відповідача змінити ціну товару (листи вих. № 4/03-26 від 04.03.2026, вих. № 7/03-26 від 06.03.2026) та розірвати Договір (лист вих. № 10/03-26 від 11.03.2026) позивач відхилив (листи № 306.4-306-1-2610 від 11.03.2026, № 306.4-306-1-2911 від 17.03.2026). З вимогою про зміну або розірвання Договору на підставі статті 652 ЦК України відповідач до суду не звертався.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені та штрафу на 90%. Як на підстави для зменшення неустойки відповідач посилається на: зростання вартості дизельного пального у березні - квітні 2026 року; співвідношення суми штрафних санкцій із чистим прибутком відповідача за 2025 рік; відсутність доказів понесення позивачем збитків; виконання значної частини Договору; сплату позивачу штрафу в сумі 29 471,26 грн.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Відповідно до частини 1 статті 616 ЦК України якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Згідно з частиною 2 статті 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати; обставини, що є підставою для зменшення неустойки, та розмір, до якого суд її зменшує, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах і визначаються судом у межах дискреційних повноважень з урахуванням встановлених та оцінених ним обставин справи.
Отже, зменшення неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України допускається за одночасної наявності двох умов: розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та наявні інші обставини, які мають істотне значення. Обов`язок доведення цих обставин покладається на відповідача, який заявив клопотання про зменшення неустойки.
Щодо співвідношення розміру неустойки та розміру збитків суд встановив таке.
Розмір обґрунтовано нарахованої неустойки становить 267 538,73 грн, що дорівнює 10,7% вартості непоставленого товару (2 500 362,00 грн). Позивач відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України не зобов`язаний доводити наявність і розмір збитків. Доказів того, що збитки позивача є значно меншими за розмір неустойки, відповідач не надав.
Ціна товару за Специфікацією № 1 становить 438,66 грн без ПДВ (526,39 грн з ПДВ) за 1 кубічний метр. Листами вих. № 4/03-26 від 04.03.2026 та вих. № 7/03-26 від 06.03.2026 відповідач запропонував встановити ціну 582,39 грн з ПДВ за 1 кубічний метр, обґрунтовуючи це зростанням вартості паливно-мастильних матеріалів, логістичних витрат і собівартості товару. За ціною, запропонованою відповідачем, вартість 4750 кубічних метрів товару становить 2 766 352,50 грн, що на 265 990,50 грн перевищує договірну вартість цього обсягу товару (2 500 362,00 грн). Наведені відповідачем дані свідчать, що вартість придбання непоставленого товару за ринковою ціною перевищує договірну на суму, співмірну з розміром неустойки (267 538,73 грн).
Таким чином, відповідач не довів першої умови, передбаченої частиною 3 статті 551 ЦК України, - значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків.
Щодо інших обставин, на які посилається відповідач, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Специфікації № 1 граничний термін постачання визначається за кожною рознарядкою (партією) окремо. Неустойку нараховано за невиконання зобов`язання з поставки за рознарядкою № 306.4-306-1-2103 від 26.02.2026. Поставку за цією рознарядкою не здійснено: з 4750 кубічних метрів товару не поставлено жодного. Виконання відповідачем поставок за попередніми рознарядками не змінює обсягу невиконання зобов`язання, за яке нараховано неустойку.
Зростання вартості дизельного пального пунктом 8.1 Договору віднесено до обставин, які не звільняють сторону від відповідальності (фінансова та економічна криза). Подані відповідачем роздруківки матеріалів інтернет-видань "Главком", "ТСН" та сайту "Мінфін" містять відомості про середні роздрібні ціни на пальне на автозаправних станціях та індекси споживчих цін. Відомостей про ринкову вартість піску, витрати відповідача на видобування та перевезення товару, собівартість товару та зміну цих показників у період виконання Договору зазначені матеріали не містять.
Листом вих. № 10/03-26 від 11.03.2026 відповідач повідомив позивача про прийняття рішення про припинення господарської діяльності, що унеможливлює подальше виконання договірних зобов`язань, та запропонував розірвати Договір. Позивач у розірванні Договору відмовив (лист № 306.4-306-1-2911 від 17.03.2026). Доказів вжиття відповідачем після цього заходів для поставки товару, у тому числі окремими партіями, матеріали справи не містять.
Посилання відповідача на те, що при визначенні ціни він розраховував на направлення рознарядок до кінця 2025 року, умовами Договору не підтверджується. Договір та Специфікація № 1 не встановлюють строку направлення рознарядок, іншого ніж строк дії Договору. Рознарядку № 306.4-306-1-2103 від 26.02.2026 направлено 27.02.2026, у межах строку дії Договору. Обставин, передбачених частинами 1, 2 статті 616 ЦК України, судом не встановлено.
Згідно з фінансовою звітністю відповідача чистий прибуток за 2025 рік становить 483 500,00 грн. Позитивний фінансовий результат не свідчить про неплатоспроможність відповідача. Доказів наявності кредиторської заборгованості, арешту коштів на рахунках, зупинення господарської діяльності чи інших обставин, які б підтверджували скрутний майновий стан, відповідач не надав. Розмір статутного капіталу позивача не впливає на обсяг відповідальності відповідача за порушення зобов`язання.
Штрафні санкції у сумі 29 471,26 грн, на які посилається відповідач, нараховані позивачем за прострочення поставки за рознарядкою № 306.4-306-1-11712 від 25.11.2025 (вимога № 306.4-306-1-3590 від 03.04.2026) і не стосуються порушення, що є предметом спору.
Висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які посилається відповідач (від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 20.12.2023 у справі № 910/1054/23, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22), стосуються права суду зменшити неустойку за наявності встановлених судом підстав. У цій справі такі підстави відповідачем не доведені.
Сукупність встановлених обставин не дає підстав для висновку про значне перевищення розміру неустойки над розміром збитків позивача та про наявність інших обставин, які мають істотне значення. Суд також звертає увагу, що поставка за цим листом-рознарядкою не здійснена взагалі. Отже, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 92 513,39 грн пені та 175 025,34 грн штрафу.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 450,50 грн. Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 210,47 грн (3 450,50 грн х 267 538,73 грн / 287 541,63 грн).
Керуючись статтями 74, 75, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудтехніка" (вул. Довженка, буд. 2а, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 45383082) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) 92 513,39 грн пені, 175 025,34 грн штрафу та 3 210,47 грн витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (статті 256, 257 ГПК України).
Суддя Олена СЕМЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua