Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №753/22163/24
Суддя: Коротенко Євген Васильович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 753/22163/24
провадження № 61-4548св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Воробйової І. А., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб`єкти оскарження - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковський Тарас Олександрович, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Горбунова Катерина Олександрівна, на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т. О. щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31 жовтня 2024 року № 76394364/3;
- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31 жовтня 2024 року № 76394364/3, прийняте головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бочковським Т. О.;
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання і відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі №753/15018/24 в частині зобов`язання Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024, отримане 01 травня 2024 року за № 8995, про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та надати відповідь стягувачу;
- стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
На обґрунтування скарги зазначив, що 11 вересня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва постановив ухвалу у справі № 753/15018/24, якою частково задовольнив скаргу ОСОБА_1 , визнав дії державних виконавців Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягають у не розгляді клопотань ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024 та від 26 липня 2024 року № 26-07/2024, неправомірними, та зобов`язав Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024, отримане 01 травня 2024 року за вх. № 8995, про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та надати відповідь стягувачу.
Крім того, вказаною ухвалою суду стягнуто з Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн. В іншій частині скарги відмовлено.
Вказана ухвала набрала законної сили 16 вересня 2024 року.
Однак, Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року не виконано, зокрема, клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024 не розглянуто та не повідомлено останнього про результати розгляду цього клопотання.
У зв`язку з цим, 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою № 04-10/2024 про видачу копії ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 та виконавчого листа в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
21 жовтня 2024 року разом із супровідним листом він отримав від Дарницького районного суду м. Києва виконавчий лист від 09 жовтня 2024 року про стягнення з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн та належним чином посвідчену копію ухвали Дарницького районного суду м.Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24.
Зважаючи на те, що боржник, згідно з ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24, - Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), є територіальним органом центрального органу виконавчої влади та його структурним підрозділом, він ( ОСОБА_1 ) 22 жовтня 2024 року спрямував зазначену ухвалу, як виконавчий документ, разом із відповідною заявою для виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Однак, 08 листопада 2024 року отримав повідомлення про повернення зазначеного судового рішення без прийняття до виконання від 31 жовтня 2024 року, в якому головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковський Т. О. вказав, що в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 не зазначено строк пред`явлення судового рішення до виконання, а зазначено декілька виконавчих дій та не вказано, в якій частині необхідно виконати рішення суду.
ОСОБА_1 вважає, що такі дії державного виконавця є неправомірними.
Зазначив, що відсутність у виконавчому документі певних відомостей, таких як строк пред`явлення виконавчого документу, не є безумовною підставою для повернення такого виконавчого документа.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання відповідали вимогам закону, таке рішення було прийнято головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т. О. у межах своїх повноважень. При цьому суд зазначив, що стягувач не позбавлений права звертатись із заявою про примусове виконання судового рішення після внесення виправлень до нього згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.
Не погоджуючись з такою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Горбунова К. О. звернулася з апеляційною скаргою на неї.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Горбуновою К. О. задоволено частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець правомірно повернув без виконання поданий стягувачем до примусового виконання відповідний виконавчий документ, оскільки він містив помилку, яку у встановленому законом порядку не було виправлено.
Разом з тим, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 у справі № 753/15018/24 була постановлена в рамках процедури здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 753/5165/23, у зв`язку з чим підстави вважати цю ухвалу виконавчим документом відсутні.
Відповідно, для виконання постановленої в порядку статті 451 ЦПК України ухвали про визнання оскаржуваних дій чи бездіяльності виконавця неправомірними та зобов`язання усунути порушення не потрібно відкривати нове виконавче провадження, оскільки постановлена за результатами розгляду вищезазначеної скарги ухвала є обов`язковою для державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби та приватного виконавця в силу закону і підлягає виконанню в межах десятиденного строку з моменту її отримання, про що зазначені особи зобов`язані повідомити суд.
Вирішуючи порушені у скарзі ОСОБА_1 питання по суті, суд першої інстанції не врахував вищезазначеного, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на тій підставі, що виконавчий документ містив недоліки, які стягувач міг усунути за процедурою виправлення помилки у виконавчому документі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
06 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою його представником - адвокатом Горбуновою К. О. в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року і ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
11 серпня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2)якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 447 ЦПК України).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (статті 447-1 ЦПК України).
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (тут і надалі в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VІІІ).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частини перша, друга статті 451 ЦПК України).
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (стаття 453 ЦПК України).
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Відповідно до Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Водночас не кожна ухвала суду є виконавчим документом. Такий статус мають лише ухвали, для яких це прямо передбачено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 05 липня 2023 року у справі № 753/5165/23 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 41 315,27 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 07 серпня 2023 року.
30 серпня 2023 року Дарницьким районним судом м. Києва ОСОБА_1 було видано виконавчий лист № 753/5165/23 на виконання вказаного рішення суду, та стягувач звернувся до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення суду.
Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Степанової А. В. від 11 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на виконання виконавчого листа № 753/5165/23 від 30 серпня 2023 року.
01 травня 2024 року державним виконавцем було отримано від стягувача клопотання від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024 про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в якому стягувач просив державного виконавця вжити відповідних заходів щодо боржника.
Крім того, 30 липня 2024 року державним виконавцем було отримано від стягувача клопотання від 26 липня 2024 року № 26-07/2024 про повідомлення результатів розгляду клопотання стягувача про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Встановивши, що обидва клопотання були долучені до матеріалів виконавчого провадження, однак жодних відповідей на вищевказані клопотання державним виконавцем стягувачу надано не було, Дарницький районний суд м. Києва в рамках процедури здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 753/5165/23, своєю ухвалою від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа - Дарницький районний відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), задовольнив частково. Визнав дії державних виконавців Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягають у не розгляді клопотань ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024 та від 26 липня 2024 року № 26-07/2024, неправомірними. Зобов`язав Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024, отримане 01 травня 2024 року за вх. № 8995, про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № 26-07/2024 та надати відповідь стягувачу. Стягнув з Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн. В іншій частині скарги - відмовив.
09 жовтня 2024 року на виконання зазначеної ухвали суду Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Крім того, 09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було видано належним чином посвідчену копію ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24.
22 жовтня 2024 року стягувач засобами поштового зв`язку направив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) заяву, в якій просив, зокрема, розпочати примусове виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 та зобов`язати Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024, отримане 01 травня 2024 року за № 8995, про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та надати відповідь стягувачу, про що винести відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.
Копією опису вкладення до рекомендованого листа з повідомленням підтверджується, що до вказаної заяви ОСОБА_1 додано ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі №753/15018/24.
З повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 жовтня 2024 року № 76394364/3 (вих. № 27523/3.1-31) вбачається, що ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 повернуто, оскільки в ній не зазначено строк пред`явлення цього судового рішення до виконання, а також в ній зазначено декілька виконавчих дій і не зазначено, в якій частині необхідно виконати рішення суду.
Саме з відмовою державного виконавця прийняти до виконання і відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі №753/15018/24 не погодився ОСОБА_1 та звернувся до суду з цією скаргою.
Ураховуючи, що ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 у справі № 753/15018/24 була постановлена в рамках процедури здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №753/5165/23, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати дану ухвалу виконавчим документом.
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на те, що для виконання ухвали про визнання оскаржуваних дій чи бездіяльності виконавця неправомірними та зобов`язання усунути порушення, постановленої в порядку статті 451 ЦПК України, не потрібно відкривати нове виконавче провадження, оскільки постановлена за результатами розгляду скарги ухвала є обов`язковою для державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби та приватного виконавця в силу закону і підлягає виконанню в межах десятиденного строку з моменту її отримання, про що зазначені особи зобов`язані повідомити суд і заявника, що чітко визначено у статті 453 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Горбунова Катерина Олександрівна, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Оригінал: reyestr.court.gov.ua