Суд: Господарський суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №916/2830/26
Суддя: Д'яченко Т.Г.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2830/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/2830/26
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕТТА” (01133, місто Київ, б.Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 31405839)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БУДОПТ” (68004, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4 А, офіс 1, код ЄДРПОУ 44702445)
про стягнення 29636,17 грн.
Встановив: В провадженні Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) перебувала справа №916/2830/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕТТА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БУДОПТ” про стягнення 29636,17 грн. основного боргу.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 30.07.2026 №1562/0/15-26 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2830/26.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026р. справу №916/2830/26 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2026р. прийнято справу №916/2830/26 до свого провадження. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження.
Позивач підтримує поданий позов.
Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 19.09.2022р. між сторонами укладено Договір поставки № 82, з Протоколом узгодження розбіжностей від 19.09.2022р.
Відповідно до п. 3.1. Договору визначено, що найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються Сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.
Покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня (п.7.3 Договору).
За доводами позивача, відповідач останні 15 місяців не здійснює оплату поставленого товару. Остання оплата здійснена відповідачем 02.04.2025р.
Відповідно до п. 3.7 Договору, у випадку, коли частина Товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, Покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред`явлення Покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.
Згідно п.7.7 Договору, Покупець за необхідністю надає Постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається Покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб.
Як зазначає позивач, з метою з`ясування обсягів реалізованого товару з моменту останньої оплати по теперішній час, а також товарних залишків позивач звернувся з вимогою № 25ю від 20.04.2026р., в якій просив оплатити заборгованість та надіслати звіт про реалізацію за період з 02.04.2025р. по теперішній час, з вказівкою товарних залишків на дату формування звіту та відповідач до цього часу не надав відповіді на цю вимогу.
Позивачем в обґрунтування поданого позову, було зазначено суду, що зважаючи на вищевказані обставини він вважає, що відповідач отримав товар без зауважень, не стверджував про необхідність повернення товару у відповідності до до п.3.7 Договору, та в силу положень ст. 692 ЦК України, зобов`язаний оплатити його вартість.
За доводами позивача, неоплачена за Договором вартість товару в сумі 29636,17 грн. була поставлена згідно з належно оформленими та підписаними сторонами видатковими накладними № БТ000001066 від 15.05.24р., № БТ000001067 від 15.05.2024р., № БТ000001153 від 16.05.2024р. та № БТ000001158 від 16.05.2024р., та основний борг відповідача станом на 09.07.2026р. складає 29636,17грн. (33594,25 грн. - 3958,08 грн.).
Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що договір не містить положень, відповідно до яких неповернення нереалізованого товару протягом 90 днів прирівнюється до його реалізації або автоматично породжує обов`язок покупця оплатити його вартість. Відтак твердження позивача фактично ґрунтуються на припущенні, яке не випливає зі змісту договору та не підтверджується належними доказами. Відсутність повернення товару не може замінювати доказування факту його реалізації, оскільки саме з реалізацією товару, а не із закінченням 90-денного строку чи неповерненням товару, договір пов`язує виникнення обов`язку відповідача щодо його оплати.
Як вказує відповідач, розрахунок, який був наведений Позивачем у позовній заяві, не дозволяє перевірити його правильність та не може вважатися належним доказом розміру заявлених до стягнення вимог.
За доводами відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Позивач не довів настання факту реалізації товару, з яким умови договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати товару. Надані видаткові накладні підтверджують лише передачу товару, але не його реалізацію. Так само позивач не довів, що неповернення товару свідчить про його реалізацію, оскільки договір не містить такої умови.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що у розмінні статті 530 ЦК України, термін виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару не був встановлений у спірному договорі поставки, а положення п.7.3 договору стосовно того, що покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня, не створює підстав вважати, що обов`язковою умовою оплати отриманого товару є його реалізація відповідачем.
Як вказує позивач, у спірних правовідносинах позивач, надсилаючи відповідачеві Вимогу №25ю від 20.04.2026р., правомірно вимагав виконання зобов`язання (оплати вартості товару) за правилами частини другої статті 530 ЦК України, а боржник повинен був виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.
Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що жодного документа, який би підтверджував реалізацію товару, дату його реалізації, обсяг реалізованого товару до суду не подано. Таким чином, головна обставина, з якою договір пов`язує виникнення обов`язку щодо оплати, позивачем не доведена. Отже, сторони погодили спеціальний механізм виникнення обов`язку щодо оплати, який відрізняється від загальних положень статті 692 ЦК України. До моменту доведення факту реалізації товару, за твердженням відповідача, відсутні правові підстави вважати, що настав строк виконання відповідного грошового зобов`язання.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЕТТА”, як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БУДОПТ”, як Покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 19.09.2022р. Договору поставки №82.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару відповідно до видаткових накладних: №БТ000001066 від 15.05.2024р. на суму 9880,62 грн., №БТ000001067 від 15.05.2024р. на суму 9125,77 грн., №БТ000001153 від 16.05.2024р. на суму 4280,14грн. та №БТ000001158 від 16.05.2024р. на суму 10307,72 грн. – загалом на 33594,25 грн. та відповідачем було частково погашено існуючу заборгованість на суму 3958,08 грн.
Відповідно до п. 3.7 Договору, у випадку, коли частина Товару не була реалізованою протягом 90 днів з моменту отримання товару, Покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред`явлення Покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.
Згідно п.7.7 Договору, Покупець за необхідністю надає Постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається Покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 25ю від 20.04.2026р. (а.с. 19, т.1), в якій просив оплатити заборгованість та надіслати звіт про реалізацію за період з 02.04.2025р. по теперішній час, з вказівкою товарних залишків на дату формування звіту.
Відповідачем відповіді на таку вимогу надано не було та іншого відповідачем доведено суду також не було.
На спростування доводів та заперечень відповідача, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних заперечень або зауважень з приводу прийнятого від позивача товару, на підставі вищевказаних накладних, які позивачем покладено у підстави даного позову.
Заперечуючи проти сплат, що визначено позивачем, та їх зарахування, відповідачем, на підтвердження своєї позиції, взагалі не надано суду жодних доказів.
Зазначаючи суду, що розрахунок, який був наведений позивачем у позовній заяві, не дозволяє перевірити його правильність та не може вважатися належним доказом розміру заявлених до стягнення вимог, відповідач не надає жодного доказу на підтвердження своїх заперечень, зокрема, як доказів здійснених ним проплат, які враховані позивачем при здійсненні розрахунку.
Також, матеріали справи не містять, та відповідачем не було забезпечено надання до суду доказів, які б змогли надати суду можливість з`ясувати та встановити, чи реалізовано відповідачем товар наразі.
Таким чином, відповідачем надавались заперечення щодо позову, проте, на підтвердження своєї позиції ним не було забезпечено надання доказів до суду.
Крім того суд звертає увагу, що згідно з ч.ч.1,2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
При цьому, на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України, господарським судом враховується висновок щодо застосування норм права, який викладений у Постанові Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №910/10958/19).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 29636,17 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2662,40 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕТТА” - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧОРНОМОР-БУДОПТ” (68004, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4 А, офіс 1, код ЄДРПОУ 44702445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕТТА” (01133, місто Київ, б.Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 31405839) суму боргу у розмірі 29636 (двадцять дев`ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 17 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Повне рішення складено 12 листопада 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д`яченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua