Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №752/6378/25
Суддя: Зайцев Андрій Юрійович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 752/6378/25
провадження № 61-13116св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А, Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» про захист прав споживачів, розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва, стягнення грошових коштів
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О.,
Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 листопада 2018 року № 87698 (далі - договір про участь у ФФБ), укладений між нею і Акціонерним товариством Акціонерним комерційним банком «Аркада» (далі - АТ АКБ «Аркада»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Гарант Капітал»), і стягнути з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на її користь 957 732,22 грн, сплачених за договором про участь у ФФБ від 12 листопада 2018 року № 87698, та пеню в розмірі 46 574 523,37 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 12 листопада 2018 року між нею як довірителем і АТ АКБ «Аркада» як управителем укладено договір про участь у ФФБ № 87698.
Позивачка виконала свої зобов`язання довірителя перед управителем, що підтверджується свідоцтвом про участь у ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» (договір від 12 листопада 2018 року № 87698) від 11 лютого 2019 року. Загальна вартість об`єкта інвестування становить 957 732,22 грн.
Планованою датою введення об`єкта інвестування в експлуатацію визначено 31 серпня 2020 року, а передання під заселення - листопад 2020 року, однак у запланований строк об`єкт будівництва в експлуатацію не введено і їй під заселення не передано, тобто забудовник порушив строки спорудження об`єкта будівництва, а управитель допустив збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів.
При цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 12 січня 2021 року у справі № 910/14860/20 замінено управителя ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» з AT АКБ «Аркада» на ТОВ «ФК «Гарант Капітал».
Зазначає, що управитель порушив її права, визначені в пункті 7 розділу «Права і обов`язки сторін» договору від 12 листопада 2018 року № 87698, оскільки не повідомив про внесення змін до правил ФФБ, збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів і зміну місцезнаходження управителя.
Крім того, не надано доказів здійснення управителем заходів контролю, які передбачені Законом України від 19 червня 2003 року № 978-ІV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон № 978-ІV) (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону № 978-ІV вона має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати їй коштів у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва. При цьому відповідач здійснює свої повноваження як управитель ФФБ виду А «Еврика» з 12 січня 2021 року, тобто більше ніж чотири роки, за які будівництво не закінчено, чим порушено строк спорудження об`єкта будівництва. Оскільки відповідач не виконав обов`язку письмово повідомити її про збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів, то відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»вона має право на стягнення пені за період з 01 вересня 2020 року до дня подання позовної заяви, що розрахована виходячи із суми боргу 957 732,22 грн.
У зв`язку з цим позивачка просила позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 16 червня 2025 року позов задовольнив частково. Розірвав договір про участь у ФФБ від 12 листопада 2018 року № 87698, укладений між ОСОБА_1 і АТ АКБ «Аркада», який 01 вересня 2021 року замінено на ТОВ «ФК «Гарант Капітал». Стягнув із ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 957 732,22 грн, сплачених за договором про участь у ФФБ від 12 листопада 2018 року № 87698, та пеню в розмірі 3 639,38 грн. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки довіритель належним чином виконав узяті на себе зобов`язання за договором про участь у ФФБ, а управитель допустив порушення умов договору щодо передання позивачці у власність об`єкта інвестування. З огляду на це суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору та стягнення коштів, сплачених на його виконання.
Частково задовольняючи позов в частині стягнення пені, суд виходив з того, що суму пені необхідно обраховувати від розміру винагороди (18 196,91 грн), яку отримав відповідач як управитель грошовими коштами. Таким чином, розмір пені за період з 01 вересня 2020 року до 17 березня 2025 року становить 884 915,73 грн (18 196,91 х 3 % х1 621).
Водночас відповідач подав заяву про застосування позовної давності щодо вимоги про стягнення пені. За таких обставин суд вважав, що розмір пені, право на отримання якої має позивачка, необхідно розраховувати за період із 17 березня 2024 року до 17 березня 2025 року, що становить 199 256,16 грн (18 196,91 х 3 % х 365).
Разом з тим, суд вважає, що розмір пені в сумі 199 256,16 грн підлягає зменшенню, адже ця сума більш ніж в 10 разів перевищує вартість винагороди управителя за договором, що є непропорційним і таким, що спрямоване на безпідставне збагачення, та в свою чергу впливає на інші негативні обтяжливі наслідки (зокрема невиконання інших зобов`язань) для відповідача, які можуть настати, враховуючи кількість інвесторів у будівництво, з якими ТОВ «ФК «Гарант Капітал» має подібні правовідносини.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про наявність істотних обставин, які є підставою для зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, і визначення її у розмірі 20 % від суми винагороди (18 196,91 грн), що становить 3 639,38 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 17 вересня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гарант Капітал» залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнив частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року в частині позовних вимог про стягнення пені та розподілу судових витрат скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув із ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 18 196,91 грн та 1 709,70 грн витрат на надання професійної правничої допомоги. В задоволенні іншої частини вказаних вимог відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позивачка відповідно до умов договору про участь у ФФБ за управління коштами сплатила відповідачу винагороду у розмірі 18 196,91 грн, однак управитель ФФБ взяті на себе зобов`язання відповідно до умов зазначеного договору належним чином не виконав, що має наслідком його обов`язок сплатити позивачці пеню в розмірі 3 % за кожен день порушення починаючи з 12 лютого 2021 року.
Враховуючи межі вимог апеляційної скарги позивачки, апеляційний суд визначив період нарахування пені з 17 березня 2024 року до 17 березня 2025 року в сумі 199 256,16 грн.
З огляду на те, що розмір пені не може бути більшим за розмір збитків, а в спірному випадку за розмір винагороди, яку позивачка сплатила відповідачу як управителю ФФБ, суд вважав за можливе зменшити розмір пені до 18 196,91 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Гарант Капітал» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/23 та постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 759/16734/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 756/10292/15-ц, від 10 грудня 2024 року у справі № 638/18016/21, від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 28 січня 2021 року у справі № 175/4345/14-ц;
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
частин першої і четвертої статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» щодо розірвання договору в судовому порядку з підстав порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва;
частини другої статті 651 ЦК України як підстави для розірвання договору про участь у ФФБ з підстав неналежного виконання управителем своїх обов`язків, визначених частиною першою статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та істотного порушення умов договору про участь у ФФБ;
частини шостої статті 6, частини одинадцятої статті 11, частини четвертої статті 18, частин четвертої, сьомої, дев`ятої статті 20 та частини п`ятої статті 21 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» щодо стягнення з відповідача суми, внесеної позивачем за договором про участь у ФФБ при розірванні договору в судовому порядку за обставин, коли об`єкт інвестування не реалізований наступному довірителю, а будинок не введений в експлуатацію, і стягнення цих коштів безпосередньо з рахунків відповідача, а не з окремого рахунка ФФБ «Еврика».
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що, задовольнивши позовні вимоги в частині розірвання договору про участь у ФФБ та стягнення з відповідача коштів, унесених позивачкою за договором про участь у ФФБ, при розірванні договору в судовому порядку, суди не врахували порядку повернення коштів, встановленого Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» і договором про участь у ФФБ. Суди не врахували того, що права та обов`язки щодо забудовника, в тому числі і обов`язок контролювати діяльність забудовника, до відповідача перейшли з 12 лютого 2021 року. До 12 лютого 2021 року, в тому числі станом на серпень 2020 року, забудовника мав контролювати попередній управитель - АТ АКБ «Аркада», і тільки на нього покладається відповідальність за його дії, а не на відповідача. Суди не врахували обставин, які вплинули на несвоєчасність спорудження об`єкта будівництва, а також не звернули уваги на те, що в матеріалах справи немає доказів про істотне порушення відповідачем умов договору.
У листопаді 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із суду першої інстанції.
19 листопада 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2026року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 06 липня 2015 року рішенням правління AT АКБ «Аркада» (протокол № 42) затверджені Правила ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-будівництво».
12 листопада 2018 року між ОСОБА_1 як довірителем і AT АКБ «Аркада» як управителем ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-будівництво» укладено договір про участь у ФФБ № 87698.
За договором про участь у ФФБ довіритель ОСОБА_1 на підставі повного визнання нею Правил ФФБ «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-будівництво» надала свою згоду на участь у фонді. За договором довіритель приймає на себе зобов`язання виконувати Правила фонду та передати управителю в обсягах і на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування, визначеного у пункті 6 цього договору.
Відповідно до пункту 6 укладеного між сторонами договору про участь у ФФБ за довірителем закріплюється об`єкт - інвестування з такими характеристиками: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , складова частина об`єкта будівництва - житловий будинок АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 повністю оплатила вартість об`єкта інвестування в сумі 957 732,22 грн, що підтверджується квитанціями від 12 листопада 2018 року № 18, від 06 грудня 2018 року № 14 та від 11 лютого 2019 року № 17, про що на підставі пунктів 4, 18 договору про участь у ФФБ від 12 листопада 2018 року № 87698 їй видано свідоцтво про участь у ФФБ від 11 лютого 2019 року № 296325.
Відповідно до пункту 18 договору про участь у ФФБ після 100 % інвестування довірителем закріпленого за ним об`єкта інвестування управитель передає довірителеві майнові права на цей об`єкт інвестування за договором про уступку майнових прав.
11 лютого 2019 року між AT АКБ «Аркада» і ОСОБА_1 укладено договір № 87698 про уступку майнових прав, відповідно до пункту 1 якого банк уступає довірителю, а довіритель приймає від банку майнові права на визначений у пункті 3 цього договору об`єкт інвестування, закріплений за довірителем на підставі договору про участь у ФФБ.
Під об`єктом будівництва сторони розуміють житлові будинки та об`єкти соціально-побутової сфери на АДРЕСА_3 , складова частина об`єкта будівництва - житловий будинок АДРЕСА_2 . Об`єкт інвестування має такі характеристики: однокімнатна квартира АДРЕСА_4 , загальна площа 51,97 кв. м, вартість об`єкта інвестування 957 732,22 грн (пункти 3.1, 3.2 цього договору).
Згідно з пунктом 10.3 договору від 12 листопада 2018 року № 87698 оформлення операції відмови довірителя від участі у фонді здійснюється відповідно до пункту 31 цього договору.
Пункт 31 цього договору передбачає, що управитель відкріплює від довірителя закріплений за ним об`єкт інвестування у разі: 1) відмови довірителя від участі у фонді. Сума коштів, що підлягає виплаті довірителю, визначається відповідно до умов пункту 33 цього договору. Довіритель може отримати з фонду кошти на умовах пункту 37 цього договору.
25 серпня 2020 року рішенням Правління Національного банку України № 541-рш/БТ AT АКБ «Аркада» віднесено до категорії неплатоспроможних.
24 вересня 2020 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 601-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ АКБ «Аркада».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 січня 2021 року у справі № 910/14860/20 замінено управителя ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-будівництво» з АТ АКБ «Аркада» на нового управителя - ТОВ «ФК «Гарант Капітал».
Відповідно до листа від 01 листопада 2021 року (надісланого 16 лютого 2022 року) ТОВ «ФК «Гарант Капітал», повідомило позивачку про збільшення строків будівництва - до грудня 2029 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині задоволених позовних вимог, а тому переглядаються лише у цій частині.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо вимог про розірвання договору та повернення грошових коштів, сплачених за цим договором
Звертаючись до суду з позовом до ТОВ «ФК «Гарант Капітал» як управителя про розірвання договору про участь у ФФБ і додаткової угоди до нього, позивачка як на підставу вимог посилалася на порушення строків уведення об`єкта інвестування в експлуатацію.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У частині першій статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.
Закон № 978-IV встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами (стаття 1).
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 2 Закону № 978-IV управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом.
Фінансова установа, яка відповідає вимогам цього Закону, може за власною ініціативою створити ФФБ. ФФБ не є юридичною особою. ФФБ може бути двох видів - ФФБ виду А та ФФБ виду Б. Для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об`єкта будівництва, споживчі властивості об`єктів інвестування та об`єкта будівництва, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об`єкта будівництва та зобов`язаний своєчасно ввести його в експлуатацію відповідно до проектної документації і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об`єктів інвестування та об`єкта будівництва, незалежно від обсягу фінансування (частини перша - третя статті 11 Закону № 978-IV).
Правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ (частина друга статті 12 Закону № 978-IV).
Система функціонування ФФБ передбачає, зокрема, можливість дострокового припинення управління майном за ініціативою довірителя, відкріплення від нього об`єкта інвестування, повернення довірителю коштів у розмірі та у порядку, визначених Правилами ФФБ, внаслідок зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво; здійснення управителем ФФБ контролю за цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів; повернення забудовником коштів до ФФБ на вимогу управителя у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ, а також в інших випадках, визначених договором; здійснення управителем ФФБ контролю за виконанням забудовником своїх зобов`язань за договором (абзаци шостий, одинадцятий - тринадцятий частини першої статті 13 Закону № 978-IV).
Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ і визнаних довірителями ФФБ; несе зобов`язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ (абзаци перший - третій частини другої статті 13 Закону № 978-IV).
Згідно зі статтею 18 Закону № 978-IV управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів. У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв`язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань за договором, визначені цим Законом.
Забудовник зобов`язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором.
У разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 759/16734/15-ц вказано, що «згідно з Правилами ФФБ виду А забудовник організує спорудження об`єкта будівництва та передає довірителям об`єкти інвестування з урахуванням комплексу робіт, передбачених Технічною характеристикою на цей об`єкт будівництва (пункт 4.7). При цьому визначеним у договорі обов`язком управителя ФФБ є здійснення управління грошовими коштами довірителя з метою їх використання для фінансування спорудження об`єкта інвестування, та після введення його в експлуатацію - надання довірителю довідки, яка підтверджує право довірителя на отримання у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування. Позивач не довів, що збільшення строків будівництва об`єкта інвестування та непередання його у власність позивачу сталися внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони відповідача. З урахуванням частини четвертої статті 18 Закону № 978-IV, місцевий суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано вказав на право позивача вимагати дострокового розірвання договору та виплати йому коштів управителем у порядку, встановленому договором».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 752/8593/24 зроблено такі висновки: «судами встановлено, що 14 березня 2024 року позивачка зверталася до ТОВ «ФК «Житло-Капітал» із заявою про розірвання договору про участь у ФФБ № 50-1002/2022-1 від 10 лютого 2022 року у зв`язку з істотним порушенням строків будівництва. Відповідач не заперечував того факту, що будівництво об`єкта інвестування не закінчено, будинок не введено в експлуатацію і право власності на квартиру не перейшло до позивачки на момент вирішення спору. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши усі надані сторонами докази, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що ТОВ «ФК «Житло-Капітал» як управитель ФФБ виду А «ЖК Голосіївська долина » (ІІІ пусковий комплекс - будинок АДРЕСА_4), взяті на себе зобов`язання не виконав належним чином, строки спорудження об`єкта будівництва істотно порушені забудовником, що наділяє ОСОБА_1 правом вимагати розірвання договору та повернення сплачених коштів. Відповідачем не було надано доказів здійснення управителем дієвих заходів контролю, що передбачені Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Враховуючи вищезазначене, суди правильно застосували положення частини другої статті 651 ЦК України, частини четвертої статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Встановивши, що укладений між сторонами договір на час вирішення спору належним чином не виконується, порушено строки спорудження об`єкта будівництва більше ніж на дев`яносто днів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що наведені обставини свідчать про істотне порушення умов укладеного між сторонами договору про участь у ФФБ, що надає позивачці право вимагати розірвання укладеного між сторонами договору про участь у ФФБ та повернення сплачених коштів на підставі частини четвертої статті 18 Закону № 978-IV.
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги, що позивачка не довела, а суди не встановили, що саме відповідач неналежним чином виконував умови договору про участь у ФФБ, а також допустив істотне порушення умов договору, оскільки за змістом частини четвертої статті 18 Закону № 978-IV порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва більше ніж на дев`яносто днів є самостійною підставою, яка надає право довірителю вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів незалежно від виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті. Саме на цю підставу для дострокового розірвання договору посилалася позивачка, наявність якої суди встановили і яка не спростована відповідачем.
З огляду на зазначене рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог позову про розірвання договору та стягнення коштів, сплачених за договором, підлягають залишенню без змін.
Щодо вимог позову про стягнення пені
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
Пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець - це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних споживчих правовідносинах такої слабшої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), виконання робіт, надання послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать закону.
Норми статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Частиною п`ятою зазначеної статті передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 759/9026/21 зазначив, що тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19 зазначено, що замовник вправі вимагати стягнення з виконавця пені у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у межах річного строку позовної давності з урахуванням норми частини третьої статті 551 ЦК України.
Враховуючи межі вимог апеляційної скарги позивачки, апеляційний суд визначив період нарахування пені з 17 березня 2024 року до 17 березня 2025 року (у цій справі відповідач просив застосувати позовну давність на підставі пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України), яка обрахована в розмірі 199 256,16 грн.
З огляду на те, що розмір пені не може бути більшим за розмір збитків, а в спірному випадку за розмір винагороди, яку позивачка сплатила відповідачу як управителю ФФБ (18 196,91 грн), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про зменшення пені до 18 196,91 грн.
Доводи касаційної скарги про те, що стягнення пені призведе до негативних обтяжливих наслідків для відповідача у вигляді неможливості виконання зобов`язань перед іншими довірителями на заслуговують на увагу, адже стягнення пені передбачене нормами закону.
При цьому колегія суддів враховує, що позивачка не оскаржила рішення в частині стягнення пені.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Рішення місцевого суду у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанова апеляційного суду відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua