Окрема думка від 03 листопада 2026 р. у справі №508/713/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №508/713/19

Суддя: Червинська Марина Євгенівна

ОКРЕМА ДУМКА

04 листопада 2026 року м. Київ

справа № 508/713/19

провадження № 61-9945св25

У липні 2019 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі ? АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ? служба у справах дітей Березівської районної державної адміністрації Одеської області, про звернення стягнення на майно та виселення.

Позов мотивований тим, що 26 березня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» і ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 776, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 100 000,00 грн з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 березня 2012 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних, на придбання житла.

З метою належного забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, 23 квітня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» і ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 2 800 кв. м, житловою площею 57,0 кв. м, загальною площею 82,5 кв. м, зазначений в схематичному плані літ. «А», а також господарські споруди та будівлі.

26 квітня 2007 року між сторонами укладений кредитний договір № 825, згідно з умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 квітня 2010 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22 % річних на споживчі потреби.

06 серпня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» і ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 922 на придбання автомобіля, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 195 000,00 грн з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05 серпня 2014 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 922 та кредитним договором від 26 квітня 2007 року № 825, банк звернувся до суду. Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 16 червня 2010 року у справі № 2-227/2010 стягнено з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 922 у розмірі 226 692,00 грн. Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 13 липня 2010 року у справі № 2-78/2010 стягнено з ОСОБА_5 заборгованість за договором кредиту від 26 квітня 2007 року № 825 у розмірі 23 213,40 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що банку стало відомо з постанови Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про закінчення виконавчого провадження за № НОМЕР_2 від 04 жовтня 2013 року та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ісаївської сільської ради Миколаївського району Одеської області від 16 липня 2012 року.

Дізнавшись про смерть позичальника, з метою виявлення спадкоємців, на адресу Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області банк направив запит від 20 січня 2013 року за № 2001-13/1, у якому просив повідомити щодо осіб, які прийняли спадщину, однак відповіді на вказаний запит не отримав.

У зв`язку з відсутністю відомостей щодо спадкоємців позичальника, 14 квітня 2015 року на вказану адресу було направлено заяву кредитора, з проханням повідомити кредитора щодо осіб, які звертались із заявою про прийняття спадщини. 12 травня 2015 року на адресу банку надійшов лист з Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, за змістом якого спадкова справа не відкривалась. 15 квітня 2019 року АТ «Ощадбанк» повторно звернулось до нотаріальної контори із заявою про надання інформації зі спадкового реєстру про заведену справу та видане свідоцтво про право на спадщину. У відповідь на цей лист повідомлено про відсутність факту звернення спадкоємців до нотаріуса.

17 квітня 2019 року на адресу Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області банк надіслав запит про надання інформації щодо осіб, які проживали з позичальником на день його смерті. Листом від 13 травня 2019 року № 243 Андрієво-Іванівська сільська рада Миколаївського району Одеської області повідомила, що на момент смерті позичальника разом з ним мешкали: ОСОБА_1 - дружина;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - дочка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - син; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ? син.

Таким чином, вказані особи є такими, що прийняли спадщину, а тому на виконання вимог статті 1281 ЦК України їм було направлено вимогу кредитора від 31 травня 2019 року, в якій АТ «Ощадбанк» вимагало у 30-денний строк задовольнити вимоги кредитора та погасити заборгованість перед банком. Вказані вимоги спадкоємці отримали 08 червня 2019 року, проте в добровільному порядку не погасили заборгованість перед банком.

Станом на 08 липня 2019 року загальна заборгованість позичальника перед AT «Ощадбанк» складала 345 394,39 грн, а саме: за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 922 згідно з рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 16 червня 2010 року (з урахуванням сум, стягнених в рамках виконавчого провадження) - 164 404,12 грн; за кредитним договором від 26 квітня 2007 року № 825 згідно з рішення Миколаївського резонного суду Одеської області від 13 липня 2010 року (з урахуванням сум, стягнутих в рамках виконавчого провадження) - 20 287,53 грн; за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 776 - 160 702,74 грн.

Враховуючи те, що відповідачі є членами сім`ї спадкодавця, постійно проживали разом з ним на час відкриття спадщини, а тому є такими, що прийняли її, внаслідок чого зобов`язанні задовольнити вимоги кредитора в межах вартості спадкового майна.

АТ «Ощадбанк» просило:

- у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед AT «Ощадбанк» за кредитними договорами: від 26 березня 2007 року № 776, від 06 серпня 2007 року № 922, від 26 квітня 2007 року № 825 на загально суму у розмірі 345 394,39 грн, звернути стягнення на спадкове майно ? предмет іпотеки, а саме: житловий будинок (камінь черепашковий), який розташований на АДРЕСА_1 , який належав за життя ОСОБА_5 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 з житлового будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 27 листопада 2024 року у задоволенні позову АТ «Ощадбанк» відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Суд вказав, що наявність судових рішень про стягнення заборгованості за кредитними договорами зі спадкодавця не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за рахунок майна, яке було передано спадкоємцям в натурі, відповідно до вимог статті 1282 ЦК України.

Запит від 20 січня 2013 року № 2001-13/1 не містить претензій до спадкоємців, розмір (обсяг) претензійних вимог та підстав, що підтверджують вимоги до боржник, а також не містить прохання повідомити його спадкоємців про наявність боргу, а тому не відповідає критеріям вимоги кредитора. Інформація із запиту, на переконання суду, лише підтверджує факт обізнаності позивача про смерть боржника ОСОБА_5 та відкриття спадщини після його смерті. Хибними, на думку суду, є твердження представника позивача про те, що направлення кредитором на адресу державної нотаріальної контори копії судового рішення (яке набуло законної сили та фактично не виконане), може окремо вважатись вимогою до спадкоємців у розумінні частини другої статті 1281 ЦК України, адже саме рішення суду є документом, що містить підтверджену судом грошову вимогу кредитора до позичальника та у запиті-вимозі банком наголошено на проведенні AT «Ощадбанк» подальших претензійних дій щодо такої заборгованості, оскільки позовні вимоги AT «Ощадбанк» обґрунтовує двома рішеннями суду. Доказів того, що державному нотаріусу було направлено копію рішення суду від 16 червня 2010 року щодо стягнення з ОСОБА_5 суми коштів у розмірі 226 692,00 грн, як було зазначено представником позивача, не надано.

АТ «Ощадбанк» пред`явив свої вимоги до спадкоємців померлого боржника шляхом направлення 14 квітня 2015 року претензії до нотаріальної контори (заяви кредитора № 28/01-3/776/7820) та шляхом направлення 31 травня 2019 року претензій спадкоємцям ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (вимоги кредитора № 113.20-14/45354/2019-15/ВИХ, № 113.20-14/45355/2019-15/ВИХ, № 113.20-14/45358/2019-15/ВИХ і № 113.20-14/45368/2019-15/ВИХ).

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з січня 2013 року позивач був обізнаний про смерть 12 липня 2012 року боржника за трьома кредитними договорами, один з яких був забезпечений іпотекою, проте із вимогою кредитора до спадкоємців позичальника, які фактично прийняли спадщину, звернувся до нотаріальної контори лише у квітні 2015 року, а до самих спадкоємців - у травні 2019 року, врахувавши, що відповідно до частини четвертої статті 1281 ЦК України неподання банком претензії кредитора до спадкоємців у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України (у редакції станом на 12 липня 2012 року), позбавили банк права вимоги як за основним, так і за додатковим зобов`язаннями, та є підставою для припинення таких зобов`язань, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на майно слід відмовити.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог АТ «Ощадбанк» про звернення стягнення на майно то, відповідно, не підлягають задоволенню і похідні від них вимоги про виселення відповідачів з житлового будинку, який розташований АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» залишено без задоволення. Рішення Миколаївського апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2026 року касаційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» залишено без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з січня 2013 року позивач був обізнаний про смерть 12 липня 2012 року боржника за трьома кредитними договорами, один з яких був забезпечений іпотекою, проте із вимогою кредитора до спадкоємців позичальника, які фактично прийняли спадщину, звернувся до нотаріальної контори лише у квітні 2015 року, а до самих спадкоємців у травні 2019 року, тобто, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, а позивач не довів факт пред`явлення вимоги кредитодавцем до спадкоємців у межах строків, визначених статтею 1281 ЦК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на майно слід відмовити, оскільки відповідно до частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки суди відмовили задоволенні позовних вимог АТ «Ощадбанк» про звернення стягнення на майно то, відповідно, не підлягають задоволенню і похідні від них вимоги про виселення відповідачів з житлового будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.

Однак з висновками Верховного Суду погодитися не можу з таких підстав.

У справі, яка переглядається, установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець, який був боржником за трьома кредитними договорами, один з яких був забезпечений іпотекою.

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У справі, що переглядається, відповідачі прийняли спадщину після смерті позичальника та іпотекодавця.

Ураховуючи обставини справи, а саме укладення боржником кредитного договору, який був забезпечений іпотекою, прийняття спадщини спадкоємцями боржника і іпотекодавця, переходу права власності на предмет іпотеки до спадкоємців іпотекодавця, вважаю, що суду слід було виходити із правил статті 23 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає дійсність іпотеки для набувачів відповідного іпотечного майна та які несуть всі обов`язки за іпотечним договором.

В цій справі слід було розмежовувати зобов`язання спадкоємців щодо задоволення вимог кредитора та їх відповідальності в межах вартості майна, одержаного у спадщину, за кредитними договорами, які не були забезпечені іпотекою (статті 1281, 1282 ЦК України) та набуття спадкоємцями статусу іпотекодавцем та набуття ними всіх прав та обов`язків за іпотечним договором, який був укладений спадкодавцем (стаття 23 України «Про іпотеку»).

Вважаю, що оскільки за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, до відповідачів перейшли всі права та обов`язки за іпотечним договором, висновок судів те, що кредитор позбавлений права вимоги, оскільки ним пропущений строк, встановлений частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, є помилковим.

Суддя:М. Є. Червинська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua