Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №939/1264/23
Суддя: Пархоменко Павло Іванович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 939/1264/23
провадження № 61-6206св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Воробйової І. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гришина Тетяна Анатоліївна,
на рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року у складі судді Міланіч А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
у справі
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка)
до
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачки),
третя особа Бородянська державна нотаріальна контора (далі - третя особа),
про визнання частково недійсним договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину житлового будинку,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У травні 2023 рокупозивачка звернулася до суду з позовом до відповідачок за участю третьої особи про визнання частково недійсним договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину житлового будинку.
2. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
3. Позивачка оскаржила судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначеного у касаційній скарзі. Також послалася на порушення судами норм процесуального права.
4. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
5. Позов обґрунтований так:
- позивачка є власником 1/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину;
- власником 3/4 часток вказаного будинку є ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою померлої матері позивачки - ОСОБА_4 ;
- спочатку домоволодіння на праві спільної сумісної власності належало ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
- після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (бабусі позивачки) відкрилась спадщина на належну їй частину житлового будинку. Заяви про прийняття спадщини подали її дочки - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;
- також у спадковому будинку проживав дідусь позивачки, який був його співвласником, - ОСОБА_5 . Останній також прийняв спадщину після смерті своєї дружини - ОСОБА_6 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном;
- 27 жовтня 1988 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 вказаний житловий будинок;
- рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року частково скасовано рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 січня 2016 року у справі № 360/379/15, визнано недійсним договір дарування в частині спірного домоволодіння і визнано за ОСОБА_4 право власності на його 1/8 частку;
- разом з тим, рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 лютого 2021 року у справі № 360/1319/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним, визнання права власності на 1/8 частину будинку;
- ОСОБА_2 (тітка позивачки) на час смерті її матері - ОСОБА_6 була неповнолітньою та проживала у спірному будинку разом з батьком, тому вважалась такою, що прийняла спадщину. Проте, після досягнення нею повноліття ні її батько, ні вона не звернулися із заявою про прийняття спадщини;
- для прийняття дитиною спадщини, яка відкрилась до 01 січня 2004 року обов`язковим є подання заяви до державної нотаріальної контори;
- суд у справі № 360/1319/17 виходив з того, що факт проживання ОСОБА_2 з 2000 року за кордоном не є поважною причиною для невчинення нею дій для прийняття спадщини, оскільки вона досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , ще під час проживання разом з батьком у спірному будинку. Договір дарування був складений у 1988 році, тому ОСОБА_2 не могла не знати про нього, виходячи з того, що проживала з батьком, який його уклав;
- отже, у встановленому законом порядку спадщину після померлої ОСОБА_6 прийняли ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Така спадщина повинна була бути поділена між спадкоємцями у рівних частинах;
- таким чином ОСОБА_4 , правонаступником якої є позивачка, мала право на спадкування за законом 1/6 частки спірного домоволодіння, виходячи з того, що ОСОБА_2 спадщину не прийняла;
- тому позивачка має право на 1/6 частку у домоволодінні після смерті своєї матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не визнається відповідачками;
- ОСОБА_5 при укладенні договору дарування розпорядився частиною власності, що не належала йому, а саме тією частиною, на яку мала право ОСОБА_4 після смерті своєї матері - ОСОБА_6 ;
- про порушення своїх прав позивачка дізналася із рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 лютого 2021 року у справі № 360/1319/17, яким відмовлено ОСОБА_2 у визнанні права власності на 1/8 частку домоволодіння, тому строк звернення до суду нею не пропущений.
6. Тому позивачка просила суд:
- визнати договір дарування будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 27 жовтня 1988 року, недійсним в частині дарування частини будинку;
- визнати за позивачкою право власності на 1/8 частину будинку та прибудинкових споруд в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
ІII. Короткий зміст судових рішень
7. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позову, судпершої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з такого:
- спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування у цій справі;
- щодо спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, допускається фактичний вступ у володіння нею, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне прийняття спадщини, нотаріусом може бути видане свідоцтво про право на спадщину. При цьому спадкоємець, який фактично вступив у володіння й управління спадщиною до 01 січня 2004 року, не обмежений строком у праві на отримання свідоцтва про право на спадщину;
- оскільки ОСОБА_2 після смерті матері - ОСОБА_6 прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, так як на час її відкриття проживала у спірному будинку та користувалася спадковим майном, то вона до цього часу має право на отримання свідоцтва про право на спадщину на належну їй 1/8 частку спадкового будинку.
ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
9. У касаційній скарзі представник позивачки - адвокат Гришина Т. А. просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
10. Касаційна скарга обґрунтована таким:
- в ухваленні рішення брав участь суддя, якому був заявлений відвід. Продовження розгляду справи таким суддею є грубим порушенням процесуальних норм та підставою для перегляду цієї справи. Це порушило право позивачки на справедливий та неупереджений розгляд справи, що є основоположним принципом судочинства;
- підставою для відводу судді Міланіч А. М. стала не незгода із судовим рішенням. Є об`єктивні підстави вважати, що суддя є неупередженою у цій справі, про що свідчили її дії, спрямовані на перешкоджання тривалий час у доступі до правосуддя та створення умов для штучного затягування розгляду справи через позасудові стосунки з відповідачками та їх представниками;
- дії судді Міланіч А. М. створили умови, за яких був обмежений доступ позивачки до правосуддя та порушено її право на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи;
- суди неправильно застосували у цих правовідносинах статті 548, 549, 553 ЦК УРСР та дійшли помилкового висновку, що ОСОБА_2 до цього часу має право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- однак, відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР у редакції 1963 року, що діяла на час відкриття спадщини, для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв;
- «автоматичне» прийняття спадщини дітьми з`явилося лише у чинному Цивільному кодексі України (далі - ЦК), а ЦК УРСР 1963 року не містив аналогічної норми та передбачав можливість прийняття спадщини фактичним вступом в управління або володінням спадковим майном, або поданням заяви про її прийняття нотаріусу. Поява такої норми в чинному ЦК не поширює її дію на спадкові правовідносини, які склалися у період дії ЦК УРСР;
- для прийняття дитиною спадщини, що відкрилась до 01 січня 2004 року обов`язковим є подання заяви до держаної нотаріальної контори;
- відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статей 548, 549, 553 ЦК УРСР у подібних правовідносинах при визнанні права власності на частку у спадковому майні, у зв`язку з тим, що особа не прийняла спадщину. Така невизначеність потребує належного з`ясування з метою забезпечення єдності та передбачуваності судової практики;
- матеріалами справи підтверджено, що ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_2 після набуття повноліття та до цього часу не зверталися до нотаріальної контори із заявою про прийняття останньою спадщини або видачу свідоцтва на спадщину, а також до суду про продовження додаткового строку для прийняття спадщини;
- більше того, ОСОБА_5 через 7 років після відкриття спадщини подарував свою частину будинку та частину, яка належала померлій ОСОБА_10 , іншій дочці - ОСОБА_8 ;
- повноліття ОСОБА_2 досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ще під час проживання разом з батьком у спірному будинку, тому вона не могла не знати про укладення батьком договору дарування;
- про наявність спору про спадкове майно між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . ОСОБА_2 достеменно знала з січня 2016 року, що підтверджується матеріалами справи № 360/379/15;
- посилання судів на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у справі № 360/379/15 є безпідставним, оскільки цим рішенням визнано недійсним договір дарування 1/4 спірного домоволодіння та визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину домоволодіння з підстав прийняття спадщини ОСОБА_2 на час її відкриття;
- однак, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції у справі № 360/379/15 не встановлювали під час її розгляду, чи виконала ОСОБА_2 дії щодо прийняття спадщини у відповідності з чинним законодавством. Суди лише формально визначили наявність такого права, виходячи з того, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини була неповнолітньою, тому вважалася такою, що прийняла спадщину. Суди не встановили, чи має ОСОБА_2 право власності на спадкове майно;
- крім того, позовні вимоги ОСОБА_4 у справі № 360/379/15 не були обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 втратила право на спадщину;
- суди безпідставно виходили з того, що ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння й управління майном, і що вона не обмежена у часі для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свої матері на належну їй 1/8 частку спадкового будинку;
- помилковими є висновки судів про те, що позивачка як спадкоємиця після смерті своєї матері може претендувати лише на те майно, що належало її матері за життя;
- ОСОБА_2 втратила право на спадкове майно ще у 1985 році після того, як досягла повноліття;
- 04 грудня 2015 року між ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є позивачка, та ОСОБА_3 була укладена мирова угода про тимчасове користування житловим будинком до вирішення питання щодо розподілу домоволодіння в натурі;
- оскарження ОСОБА_2 судового рішення у справі № 360/379/15 мало на меті позбавлення ОСОБА_4 права на належну їй частку у спадковому майні на користь ОСОБА_3 ;
- ситуація з невизначеною часткою у спадковому майні, на яку мала право ОСОБА_4 , створила такі умови, що вказаною часткою фактично користується ОСОБА_3 , яка проживає у спірному домоволодінні;
- суди без наявності жодного доказу, наданого ОСОБА_2 щодо реалізації свого права на спадщину, визнали цей факт встановленим, що призвело до ухвалення незаконного рішення та порушення прав позивачки.
V. Рух справи
11. 13 травня 2025 року представник позивачкиподала касаційну скаргу.
12. Ухвалою від 02 червня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 11 вересня 2025 року продовжено строк на усунення її недоліків.
13. Ухвалою від 08 січня 2026 року відкрито касаційне провадження.
14. 26 січня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою від 26 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, справу призначено до судового розгляду.
VI. Встановлені судами обставини
16. За договором дарування від 27 жовтня 1988 року, посвідченим секретарем виконавчого комітету Немішаївської селищної ради народних депутатів Бородянського району Київської області та зареєстрованим в реєстрі за № 46, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 62).
17. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 14 січня 2016 року, залишеним в цій частині рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року без змін, визнано, що вказаний будинок належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а їх частки були рівними (т.1 а. с. 61, 63-65).
18. Разом з тим, рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року з урахуванням обставин, встановлених рішенням Бородянського районного суду Київської області від 14 січня 2016 року, визнано недійсним договір дарування будинку, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , в частині дарування частини будинку. Визнано за ОСОБА_11 право власності на 1/8 частину будинку в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (т.1 а. с. 63-65).
19. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частину житлового будинку. Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 подали її діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
20. На час смерті ОСОБА_6 в спадковому будинку проживали та були зареєстровані її чоловік (співвласник цього будинку) - ОСОБА_5 , а також їхні дочки: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Остання на час смерті матері була неповнолітньою.
21. На час смерті ОСОБА_6 будинковолодіння належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тому спадковим майном вважалося лише частина спірного домоволодіння.
22. Чоловік померлої і співвласник будинку - ОСОБА_5 прийняв спадщину відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.
23. Оскільки ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживала у спірному будинку, суд визнав, що вона у передбаченому чинним на той час законодавством порядку прийняла спадщину, а тому має право на 1/8 частину будинку в порядку спадкування за законом.
24. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , яка була матір`ю позивачки (т.1 а. с. 46).
25. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 лютого 2023 року за позивачкою зареєстроване право власності на 1/8 частку житлового будинку (т. 1 а. с. 58-60).
VІІ. Позиція Верховного Суду
26. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.
Характер правовідносин
27. Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалася на те, що вона має право ще на 1/8 частину будинку після смерті ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_2 , яка хоч і вважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері, однак не звернулася до нотаріуса і не оформила своїх спадкових прав, а тому втратила право на спадщину (див. пункт 5).
28. Для захисту своїх прав позивачка заявила такі вимоги (див. пункт 6):
- визнання недійсним договору дарування в частині будинку;
- визнання за нею права власності на 1/8 частину будинку та прибудинкових споруд в порядку спадкування.
29. Суди відмовили у задоволенні позову, виходячи з того, що ОСОБА_2 після смерті матері прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Тому вона до цього часу має право на отримання свідоцтва про право на спадщину на належну їй 1/8 частку спадкового будинку. Підстав для визнання за позивачкою права власності на цю ж частку будинку немає (див. пункти 7-8).
30. Не погодившись із судовими рішеннями, позивачка оскаржила їх у касаційному порядку. Ключовими доводами касаційної скарги є:
- в ухваленні рішення брав участь суддя, якому був заявлений відвід;
- суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Щодо доводів позивачки про заявлений відвід
31. З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2023 року позивачка заявила відвід судді Міланіч А. М., посилаючись на наявність обставин, які викликають сумнів в її неупередженості. Вважала, що дії судді спрямовані на умисне затягування розгляду справи на користь відповідачів. Позивачка вказувала, що обмеження суддею Міланіч А. М. її прав щодо доступу до правосуддя та порушення норм процесуального права мало систематичний характер, що свідчить про упередженість судді та її зацікавленість у результатах розгляду справи.
32. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року заявлений позивачкою відвід судді Міланіч А. М. було визнано необґрунтованим, а ухвалою цього ж суду від 07 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід.
33. Суд першої інстанції виходив з того, що заява позивачки не містить відомостей, які б свідчили про наявність обґрунтованих, передбачених нормами ЦПК підстав для відводу судді, а наведені у заяві обставини не можуть вважатися достатніми підставами для її задоволення.
34. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду ухвалено суддею, поведінка якої викликала у позивачки та її представника обґрунтовані підстави вважати, що вона є упередженою, апеляційний суд оцінив критично та не взяв їх до уваги. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що суддя Міланіч А. М. була упередженою або необ`єктивною у цій справі, а судове рішення, з яким не погоджується учасник справи, не є підставою для відводу судді.
35. Оскільки підстави для відводу, заявленого позивачкою судді Міланіч А. М., не були визнані обґрунтованими, апеляційний суд відхилив доводи позивачки щодо застосування пункту 2 частини третьої статті 376 ЦПК, відповідно до якої порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими.
36. Апеляційний суд врахував, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді справи тільки тому, що позивачка вважає її упередженою, є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
37. З урахуванням викладеного доводи касаційної скарги про те, що рішення суду ухвалила суддя, якій був заявлений відвід, не заслуговують на увагу. Апеляційний суд таким доводам надав належну правову оцінку та мотивовано їх відхилив. В матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про упередженість чи необ`єктивність судді під час розгляду справи. Незгода позивачки з ухваленим рішенням не є підставою для відводу судді. Тому доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, є безпідставними.
Щодо інших доводів про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права
Особливості правового регулювання спірних правовідносин
38. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.
39. Право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб.
40. Судами встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася і була прийнята ОСОБА_2 під час дії ЦК УРСР.
41. Відповідно до частини першої статті 548 ЦК УРСР (тут і надалі в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 ) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
42. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частина перша та друга статті 549 ЦК УРСР).
43. Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
44. З урахуванням змісту статті 76 ЦПК прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 348/618/15-ц).
45. Верховний Суд звертав увагу на те, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо (див. постанову Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 747/467/18).
46. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем (див. постанову Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17).
47. Статтею 561 ЦК УРСР було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
48. Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 560 ЦК УРСР є правом, а не обов`язком спадкоємця.
49. Змістовне тлумачення вказаних норм свідчить, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
50. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках (частина перша статті 554 ЦК УРСР).
Застосування вказаних норм до спірних правовідносин
51. Суди встановили, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_6 була неповнолітньою.
52. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
53. Так, у даній ситуації на позивачку покладається обов`язок довести обставини про те, що відповідачка ОСОБА_2 не прийняла спадщину і відповідачка не має права на частину спадщини, на яку претендує позивачка.
54. У цій справі суди дослідивши належним чином наявні у справі докази, з яких вбачається, що ОСОБА_2 проживала разом зі спадкодавицею на час її смерті, дійшли правильного висновку, що вона відповідно до статті 549 ЦК УРСР вважається такою, що прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживала у спірному будинку та користувалася ним (див. пункт 8).
55. Таким чином, ОСОБА_2 як спадкоємиця, яка прийняла спадщину, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину на належне їй право на 1/8 частки спадкового будинку.
56. Факт прийняття ОСОБА_2 у встановленому законом порядку спадщини підтверджується також рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у справі № 360/379/15-ц (див. пункти 18-19). Цей суд встановив, що на час смерті ОСОБА_6 . ОСОБА_2 була неповнолітньою та проживала у спірному будинку, тому вона є такою, яка у передбаченому законодавством, чинним на час відкриття спадщини, порядку прийняла спадщину.
57. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у справі № 360/379/15-ц, що набрало законної сили, мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.
58. Відсутність реєстрації права власності не зумовлює позбавлення ОСОБА_2 права на частку в праві на спадкове майно.
59. Доводи позивачки про те, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину, спростовуються встановленими у справі обставинами. Доказів протилежного позивачка не надала.
60. Позивачка помилково вважає, що ОСОБА_2 втратила своє право на отримання спадщини, оскільки вона не обмежена у часі для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері на належну їй 1/8 частку в праві на спадкове майно.
61. Та обставина, що ОСОБА_2 не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не свідчить про те, що вона не прийняла спадщину та позбавлена права на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
62. Посилання позивачки на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 лютого 2021 року у справі № 360/1319/17, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним і визнання за нею права власності на 1/8 частину будинку в порядку спадкування після смерті її матері, є безпідставними. Суд у цій справі відмовив ОСОБА_2 не тому, що вона такого права не має, а лише тому, що вона не позбавлена можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку (т. 1 а. с. 66-67).
63. Встановивши, що за матір`ю позивачки - ОСОБА_4 відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у справі № 360/379/15-ц було визнано в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 лише право на 1/8 частки у праві на спірний будинок, суди дійшли висновку, що саме на таку частку спадкового майна може претендувати позивачка як спадкоємиця після смерті своєї матері.
64. З огляду на викладене суди правильно визначили характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідили обставини прийняття ОСОБА_2 спадщини і обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог позивачки, виходячи з їх безпідставності.
65. Посилання позивачки на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 548, 549, 553 ЦК УРСР у подібних правовідносинах при визнанні права власності на частку у спадковому майні, у зв`язку з тим, що особа не прийняла спадщину (див. пункт 10), не заслуговують на увагу. У цій справі судами встановлено, що ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину у встановленому законом порядку (див. пункти 55-58).
66. Інші доводи касаційної скарги висновків судів про відмову у задоволенні позову не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами. Переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК. Крім того, такі доводи були належним чином оцінені апеляційним судом.
VІІІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права.
68. Незгода позивачки із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування судових рішень. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
69. Суди належним чином, з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
70. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, що відповідатиме статті 410 ЦПК.
71. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гришина Тетяна Анатоліївна, залишити без задоволення.
2. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат І. А. Воробйова І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua