Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №916/3071/26 — Господарський суд Одеської області

Суд: Господарський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: щодо захисту економічної конкуренції, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №916/3071/26

Суддя: Желєзна С.П.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3071/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Доніна Л.О. на підставі ордеру;

Від відповідача: Вірт С.О. в порядку самопредставництва;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Одескомунтранс» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення, –

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Одескомунтранс» (далі – КП «Одескомунтранс») звернулось до господарського суду з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі – Відділення) про визнання недійсним у повному обсязі рішення Адміністративної колегії Відділення №65/65 від 29.05.2026 по справі №65/91-01/2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В обґрунтування заявленого позову КП «Одескомунтранс» зазначає, що спірним рішенням Відділення було визнано, що позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів в територіальних (географічних) межах Хаджибейського району міста Одеси у період з лютого 2023 року по 29 травня 2026 року з часткою 100 % із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, їх недоведеністю та невідповідністю фактичним обставинам, а також неправильним застосуванням норм матеріального права. КП «Одескомунтранс», посилаючись на наявність на ринку послуг з поводження з побутовими відходами великої кількості конкурентів та можливістю для споживачів вільно обирати виконавця послуг, стверджує про відсутність у нього монопольного (домінуючого) становища.

При цьому позивачем наголошено, що тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами для споживачів міста Одеси, що надаються КП «Одескомунтранс», встановлені для останнього рішеннями виконавчого комітету Одеської міської ради, які є обов`язковими для виконання. Для окремих категорій споживачів, а саме: юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наказом керівника КП «Одескомунтранс» встановлена плата за абонентське обслуговування в розмірі 1,03 грн./м. куб., яка і створює різницю між затвердженим тарифом та вартістю послуг, вказаних в договорах, які були предметом оцінки Відділення під час прийняття спірного рішення.

Ухвалою від 03.08.2026 судом було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

18.08.2026 до суду від Відділення надійшов відзив на позов, у якому відповідач повністю заперечував проти задоволення заявленого позову. Відповідачем наголошено, що за результатами конкурсів, оголошених районною адміністрацією, КП «Одескомунтранс» було визначено єдиними виконавцем на ринку послуг з поводження з побутовими відходами для Хаджибейського району м. Одеси. Інші суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на ринку послуг з поводження з побутовими відходами, не стали для населення, суб`єктів підприємницької діяльності приватного права законною альтернативою для укладення відповідних договорів, оскільки вказані суб`єкти у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» не є замовниками, а, отже, не можуть укладати договори за результатом проведення публічних закупівель, тобто перейти до іншого виконавця послуги. Відділення вказує про відсутність у КП «Одескомунтранс» підстав для застосування в окремих договорах тарифу у розмірі 129,00 грн/м. куб., який є відмінним від затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №12 від 30.01.2023 тарифу у розмірі 127,97 грн/м. куб. При цьому Відділенням зазначено, що згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування є окремим платежем за індивідуальним договором, призначеним для покриття визначених витрат виконавця, граничний розмір якого встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808. Проте застосований позивачем тариф у розмірі 1,03 грн за кожний кубічний метр є змінним, тобто зростає залежно від обсягу відходів, що не відповідає моделі фіксованої щомісячної плати на одного абонента; у досліджених Відділенням матеріалах було зазначено єдиний тариф без вказівки на нарахування позивачем абонентської плати. Відповідач наполягає, що за наявності альтернативного виконавця споживачі могли відмовитися від необґрунтованої складової ціни та перейти до іншого постачальника, але у досліджених умовах споживачі були пов`язані з визначеним виконавцем і не мали такої можливості, що свідчить про зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

КП «Одескомунтранс» не скористалося наданим законом правом на подання відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №12 від 30.01.2023 «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами для споживачів міста Одеси, що надаються КП «Одескомунтранс» було встановлено тарифи послуги з поводження з побутовими відходами для населення міста Одеси у розмірі 127,97 грн/м. куб., а також затверджено структуру тарифів.

26.03.2024 Державною аудиторською службою було складено довідку №20-25/1-223 збору інформації у КП «Одескомунтранс», у якій було наведено порівняння кількості потенційних утворювачів відходів на території Малиновського району з кількістю утворювачів, з якими укладено договори лише в частині ОСББ, ЖКС та будинків приватної власності. Згідно з аналізом, наведеним у довідці, різниця між кількістю утворювачів відходів (ОСББ/ЖКС) за даними районної адміністрації та кількістю укладених КП «Одескомунтранс» договорів становить 311 (461 - 150 = 311); різниця між кількістю утворювачів відходів (будинків приватної власності) та кількістю укладених КП «Одескомунтранс» договорів становить 9010 (10656 - 1646 = 9010).

29.05.2026 Адміністративною колегією Відділення за результатом розгляду справи №65/91-01/2025 було прийнято рішення №65/65 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», відповідно до резолютивної частини якого:

1) визнано, що КП «Одескомунтранс» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів в територіальних (географічних) межах Хаджибейського району міста Одеси у період з лютого 2023 року по 29 травня 2026 року з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

2) визнано дії КП «Одескомунтранс», які полягають у застосуванні завищеного тарифу на послугу з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів, яка надається споживачам - суб`єктам господарювання (фізичним особам-підприємцям та юридичним особам приватного права), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів, що полягає у встановленні таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3) за порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на КП «Одескомунтранс» штраф у розмірі 68 000,00 грн;

4) зобов`язано КП «Одескомунтранс» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення та усунути його наслідки.

У рішенні №65/65 від 29.05.2026 Відділенням зроблено висновок про монопольне (домінуюче) становище КП «Одескомунтранс», про порушення останнім законодавства про захист економічної конкуренції з урахуванням наступних обставин:

1) Надання послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів можливе лише при наявності спеціального обладнання для організації надання вказаних послуг, оголошення підприємства переможцем конкурсу на певній території та укладення відповідного договору з районною адміністрацією міста.

За результатом проведених Малиновською (Хаджибейською) районною адміністрацією Одеської міської ради конкурсів його переможцем у 2019, 2023 році було визнано КП «Одескомунтранс», з яким було укладено відповідні договори строк дії останнього з яких спливає 06.03.2029.

2) Тариф на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифи на збирання, перевезення, відновлення, видалення побутових відходів встановлюються органом місцевого самоврядування окремо за видами побутових відходів.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.01.2023 № 12 для КП «Одескомунтранс» було встановлено тариф у розмірі 127,97 грн за куб.м, а, отже, КП «Одескомунтранс» зобов`язано надавати послуги за вказаним тарифом.

3) Споживачами послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів, що надається КП «Одескомунтранс», є фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці, юридичні особи приватного права. При цьому фізичні особи-підприємці та юридичні особи приватного права не є замовниками у розумінні статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», а, отже, не мають можливості самостійно обирати виконавця послуг з управління побутовими відходами через електронну систему закупівель. Таким чином, зазначені споживачі змушені користуватися послугою лише визначеного органом місцевого самоврядування на відповідній території виконавця цієї послуги.

4) Бар`єрами вступу суб`єктів господарювання на ринок послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів є:

- отримання права на надання послуги на конкурсних засадах;

- визначення органом місцевого самоврядування виконавця послуги на відповідній території та укладення відповідних договорів з органом місцевого самоврядування на надання послуги;

- необхідність виробничих потужностей, зокрема, відповідного обладнання, спеціалізованого автотранспорту, персоналу, зайнятого безпосередньо наданням послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів;

- необхідністю залучення значних коштів для придбання відповідного обладнання для організації надання послуги з управління побутовими відходами.

5) Таким чином, КП «Одескомунтранс» у період з лютого 2023 року по 29 травня 2026 року на ринку послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів в межах території Хаджибейського району міста Одеси займає монопольне (домінуюче) становище з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

6) Обґрунтування застосування до деяких споживачів (суб`єктів господарювання) завищеного тарифу у розмірі 129,00 грн/м.куб. з ПДВ, у КП «Одескомунтранс» відсутнє.

7) Завдяки ринковій владі КП «Одескомунтранс» має можливість нав`язувати споживачам умови отримання послуги, а споживачі послуги, які її отримують, не можуть відмовитись від неї, зокрема на території Хаджибейського району міста Одеси, що має наслідком ущемлення інтересів споживачів цієї послуги.

8) Інші суб`єкти господарювання, які за повідомленням КП «Одескомунтранс» є учасниками ринку послуги у межах території Хаджибейського району міста Одеси, у законодавчо встановлений спосіб виконавцями послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів на території відповідного району не визначались, а, отже, не є конкурентами КП «Одескомунтранс».

9) Зібраними доказами доведено, що КП «Одескомунтранс», займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів в межах території Хаджибейського району міста Одеси у період з лютого 2023 року по 29 травня 2026 року з часткою 100%, своїми діями, які полягають у застосуванні завищеного тарифу на послугу з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів, яка надається споживачам суб`єктам господарювання (фізичним особам-підприємцям та юридичним особам приватного права). вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з управління побутовими відходами в частині збирання та перевезення побутових відходів, що полягають у встановленні таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Встановлені у рішенні №65/65 від 29.05.2026 Відділенням обставини підтверджуються копіями окремих матеріалів справи №65/91-01/2025. Під час розгляду справи №65/91-01/2025 КП «Одескомунтранс» на підтвердження власної позиції про відсутність підстав для висновку про монопольне (домінуюче) становище підприємства було надано Відділенню пояснення та докази, зокрема, лист Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради №1755/01-20 від 21.04.2026.

Листом №1755/01-20 від 21.04.2026 Хаджибейською районною адміністрацією Одеської міської ради у відповідь на лист КП «Одескомунтранс» було повідомлено, що на території відповідного району міста послуги з управлінням побутовими відходами надають наступні суб`єкти господарювання: 1) КП «Одескомунтранс» на підставі розпорядження від 05.03.2024 № 219/01-06 «Про визначення юридичної особи, яка здійснюватиме збирання та перевезення твердих побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами на території Хаджибейського району міста Одеси»; 2) ТОВ «Кліар-Сіті»; 2) ТОВ «Еко-Лідер»; 4) ТОВ «Раф-плюс»; 5) ТМ«Екоград». Лист аналогічного змісту був наданий адміністрацією у відповідь на вимогу Відділення про надання інформації.

Листом №825 від 14.05.2026 ТОВ «Кліар-Сіті» у відповідь на вимогу Відділення повідомило, що у період з лютого 2023 року по 14 травня 2026 року товариство здійснювало діяльність з вивезення твердих побутових відходів на території, підпорядкованій Хаджибейській районній адміністрації Одеської міської ради. Підставами для здійснення такої діяльності є перемога у торгах відповідно до Закон України «Про публічні закупівлі» та звернення утворювачів відходів щодо укладання відповідних договорів; рішень, розпоряджень, дозволів від районної адміністрації товариство не отримувало у зв`язку з відсутністю обов`язкової вимоги відповідно до чинного законодавства.

Листом №149/26 від 21.05.2026 ТОВ «Еко-Лідер» у відповідь на вимогу Відділення повідомило, що товариство здійснювало надання послуг з вивезення твердих побутових відходів протягом з лютого 2023 року по дату надання інформації у межах Хаджибейського району м. Одеси окремим суб`єктам господарювання, ОСББ та іншим контрагентам на підставі укладених господарських та цивільно-правових договорів. Підприємство надавало послуги окремим контрагентам виключно на підставі господарських договорів, укладених у межах здійснення господарської діяльності. При цьому ТОВ «Еко-Лідер» було надано інформацію щодо загальної кількості споживачів в розрізі фізичних осіб, ОСББ, кооперативів, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб.

Листом №21-05/026 від 21.05.2026 телерадіокомпанія «ТВ-Серрус» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (скорочено - ТОВ «ТВ-Серрус») (ТМ «Екоград») у відповідь на вимогу Відділення повідомила, шо товариство здійснювало діяльність з вивезення (збирання та перевезення) ТПВ виключно деяким комерційним одиницям та ОСББ на території Хаджибейського району м. Одеси у період з 2023 року по дату надання відповіді, обслуговування населення не здійснювалось.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявленого КП «Одескомунтранс» позову є вимога до Відділення про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відповідача №65/65 від 29.05.2026 по справі №65/91-01/2025.

У вказаному рішенні відповідачем було визнано, що КП «Одескомунтранс» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з управління побутовими відходами у певний проміжок часу на відповідній території, визнано дії позивача, які полягають у застосуванні завищеного тарифу, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем, накладено на позивача штраф та зобов`язано КП «Одескомунтранс» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа зазначає в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

За приписами ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 №3659-XII (зі змінами) основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України” у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку (у сфері медіа - за методиками, погодженими з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення), а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на відповідному ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

29.05.2026 Адміністративною колегією Відділення за результатом розгляду справи №65/91-01/2025 було прийнято рішення №65/65, яким визнано дії КП «Одескомунтранс» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначає Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III (зі змінами), який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб`єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

КП «Одескомунтранс» cкористалося наданим законом правом на оскарження рішення адміністративної колегії Відділення №65/65 від 29.05.2026, пред`явивши позов до суду 28.07.2026, тобто з дотриманням передбаченого ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строку.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Суд зазначає, що з`ясування наявності або відсутності підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України у силу приписів ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.

Дискреційні повноваження органу АМК не повинні використовуватися ним свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган АМК має врахувати при ухваленні рішень.

При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМК мають проводитись дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін шляхом збирання і аналізу документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, та в межах своїх повноважень органи АМК приймають рішення у справі, в якому наводяться мотиви його прийняття, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення. Така правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 зі справи №915/1889/19 (пункт 6.25 постанови).

Господарський суд наголошує, що саме на орган АМК покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків, викладених у рішенні АМК. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19, від 03.02.2022 у справі №910/15183/20 (пункт 6.27 постанови).

Законодавчими приписами хоч і не регламентовано чіткого обов`язку АМК щодо викладення структури рішення АМК (останній не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент особи, яка бере участь у справі, а межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру порушення), однак суд наголошує, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним та повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Обов`язком АМК при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Позиція суду з даного питання відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі №910/20229/20.

Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі №908/540/19 також було зауважено, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень.

Відділення відповідно до спірного рішення №65/65 від 29.05.2026 визнало, що КП «Одескомунтранс» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з управління побутовими відходами у певний проміжок часу на відповідній території з часткою 100%, а також зловживає наявним становищем.

Проте у поданій до суду позовній заяві КП «Одескомунтранс» посилається на помилковість висновків Відділення про монопольне становище позивача на ринку послуги з управління побутовими відходами у певний проміжок часу на відповідній території з часткою 100%, та, відповідно, висновку про зловживання таким становищем.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2025 у справі № 914/3115/24 дійшов висновку, що під час вирішення спорів про скасування та/або визнання недійсним рішень органів АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 13 Закону, та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі, зокрема, суди мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, в тому числі, й Методики щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, щодо товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку так і наявності чи відсутності факту зловживання відповідачем антимонопольної справи таким становищем. Водночас господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку. Так, суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК скрізь призму/критерії, зокрема, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином, суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

Господарським судом під час вирішення цього спору було встановлено, що висновок Відділення у рішенні №65/65 від 29.05.2026 про монопольне (домінуюче) становище КП «Одескомунтранс» на відповідному ринку зроблений у зв`язку з визнанням позивача переможцем конкурсів, оголошених районною адміністрацією та неможливістю, за переконанням відповідача, доступу для інших суб`єктів до відповідного ринку, крім як перемоги у конкурсі. Відповідачем з посиланням на Закон України «Про публічні закупівлі» зроблено висновок про наявність лише у замовників за договором про закупівлю права обрати іншого виконавця послуг та відсутність такого права у фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб приватного права.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку встановлює Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, чинна на час прийняття спірного рішення (далі – Методика), яка призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з п. 1.3 Методики метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень. У цій Методиці нижчезазначені терміни висловлюються в такому значенні: бар`єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб`єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб`єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку; ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію окремого регіону (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин відповідного регіону; споживач - юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках).

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання може включати в себе такі дії: 1) Встановлення об`єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання. 2) Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи. 3) Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп). 4) Визначення товарних меж ринку. 5) Визначення територіальних (географічних) меж ринку. 6) Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб`єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку. 7) Визначення обсягів товару, який обертається на ринку. 8) Розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку. 9) Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку. 10) Визначення бар`єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб`єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку. 11) Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання на ринку (п. 2.1 Методики).

Згідно з розділом 3 Методики встановлення об`єкта аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища передбачає наступне: визначення складу суб`єкта господарювання, що випускає, постачає, продає, придбаває (споживає, використовує) конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), здійснюється шляхом установлення переліку суб`єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), які здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншу господарську діяльність, у тому числі контроль над іншою юридичною чи фізичною особою, і які пов`язані відносинами, що забезпечують контроль господарської діяльності одного суб`єкта господарювання іншим (іншими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання; визначення переліку товарів та основних продавців, покупців цих товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище; перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб`єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.

Відповідно до п. 9.2 Методики бар`єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов`язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).

За змістом приписів ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. В окремому випадку монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб`єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

В оскаржуваному рішенні Відділення дійшло висновку, що КП «Одескомунтранс» належить 100% ринку послуг з управління побутовими відходами у певний проміжок часу на відповідній території. При цьому у спірному рішенні відповідачем не було надано оцінку наявним в матеріалах справи №65/91-01/2025 доказам, які підтверджують надання послуг у межах відповідного району фізичним особам, кооперативам, ОСББ, іншими суб`єктами господарювання. Ненадання оцінки відповідним доказав напряму пов`язана із висновком Відділення про можливість отримання права на надання послуги виключно на конкурсних засадах.

З урахуванням наведеного господарський суд доходить висновку, що для правильного вирішення цього спору необхідно надати оцінку висновкам Відділення про можливість отримання права на надання послуги з управління побутовими відходами у певний проміжок часу на відповідній території виключно на конкурсних засадах.

У досліджуваному Відділенням в спірному рішенні проміжку часу з лютого 2023 року по 29 травня 2026 року відповідні правовідносини були врегульовані Законом України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР та Законом України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про відходи» підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на участь у конкурсах на набуття права виконання послуг у сфері поводження з побутовими відходами на певній території.

В силу вимог ч. ч. 2, 3, 11 ст. 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII унормовано, що виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг з управління побутовими відходами є адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживачі зобов`язані укласти договір про управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами, визначеним у встановленому законодавством порядку. Якщо інше не визначено законом, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель багатоквартирного будинку або інша уповноважена особа, яка укладає колективний договір про надання комунальних послуг, згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування, укладає договір про надання послуги з управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами. Обсяг наданих послуг з поводження з побутовими відходами вимірюється у кілограмах, тоннах, метрах кубічних або інших одиницях, визначених правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування. Критеріями якості надання послуг з управління побутовими відходами є дотримання графіка збирання та перевезення побутових відходів, дотримання правил надання послуг з управління побутовими відходами та інших вимог законодавства. Послуга з управління побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, Законом України "Про управління відходами" та вимогами правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В силу вимог ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо визначення у встановленому порядку суб`єктів господарювання, які здійснюють збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів; встановлення тарифу на послугу з управління побутовими відходами та тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів як окремих його складових.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про управління відходами» послуга з управління побутовими відходами є комунальною послугою і надається відповідно до законодавства про житлово-комунальні послуги та правил, встановлених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням регіональних та місцевих планів управління відходами та правил благоустрою населеного пункту. До складу послуги з управління побутовими відходами входять операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів. Суб`єкти господарювання, які здійснюють збирання та перевезення побутових відходів, визначаються органами місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виконавчий орган місцевої ради на конкурсних засадах може визначити декількох суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність із збирання та перевезення побутових відходів, на території територіальної громади за територіальним принципом та/або за видами побутових відходів (змішані, великогабаритні, ремонтні, небезпечні).

З урахуванням вищевикладеного господарський суд доходить висновку, що комунальна послуга з управління побутовими відходами для споживачів житлово-комунальних послуг на території відповідної територіальної громади може надаватися суб`єктом господарювання, визначеним на конкурсних засадах. КП «Одескомунтранс» за результатом проведених Малиновською (Хаджибейською) районною адміністрацією Одеської міської ради конкурсів у 2019, 2023 роках було визнано переможцем з надання послуги з управління побутовими відходами з укладенням відповідних договорів, строк дії останнього з яких спливає 06.03.2029.

Господарський суд зазначає, що визначення переможця з надання послуги з управління побутовими відходами забезпечує споживачів правом на отримання гарантованої законом послуги, але не покладає на таких споживачів обов`язку укласти договір в обов`язковому порядку виключно з такою особою. Водночас переможець з надання послуги з управління побутовими відходами не має права відмовити споживачу житлово-комунальної послуги в укладенні договору у випадку звернення останнього. Таким чином, наявність у КП «Одескомунтранс» переважного права на надання послуг з управління побутовими відходами для споживачів житлово-комунальних послуг на території відповідної територіальної громади не виключає можливості надання таких послуг фізичним особам-підприємцям та юридичним особам приватного права на підставі індивідуальних договорів, укладених з іншими суб`єктами господарювання.

Листом №1755/01-20 від 21.04.2026 Хаджибейською районною адміністрацією Одеської міської ради у відповідь на лист КП «Одескомунтранс» було повідомлено, що на території відповідного району міста послуги з управлінням побутовими відходами надають наступні суб`єкти господарювання: 1) КП «Одескомунтранс»; 2) ТОВ «Еко-Лідер»; 4) ТОВ «Раф-плюс»; 5) ТМ«Екоград». Лист аналогічного змісту був наданий адміністрацією у відповідь на вимогу Відділення про надання інформації.

Крім того, обставина надання послуг з вивезення побутових відходів на території Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради підтверджується листами ТОВ «Кліар-Сіті» за №825 від 14.05.2026, ТОВ «Еко-Лідер» за №149/26 від 21.05.2026, телерадіокомпанії «ТВ-Серрус» за №21-05/026 від 21.05.2026.

З урахуванням вищевикладеного господарський суд доходить, що під час встановлення монопольного (домінуючого) становища КП «Одескомунтранс» на відповідному ринку Відділенням помилково не було включено до переліку основних продавців (постачальників, виробників), товарів (товарних груп) інших суб`єктів господарювання, які також надавали послуги з управлінням побутовими відходами на території Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради. Неврахування відповідачем інших суб`єктів господарювання, які також надавали послуги з управлінням побутовими відходами, мало наслідком неправильне встановлення обсягу ринку, на якому визначається монопольне (домінуюче) становище, та, відповідно, частки КП «Одескомунтранс» на такому ринку.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що доводи КП «Одескомунтранс» про неправильне визначення Відділенням обсягу ринку, на якому визначається монопольне (домінуюче) становище, та, відповідно, частки КП «Одескомунтранс» на такому ринку, знайшли своє підтвердження в процесі вирішення спору.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлення судом обставини неправильного застосування Відділенням Методики під час визначення обсягу ринку, на якому визначається монопольне (домінуюче) становище, що мало наслідком неповне з`ясування та недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, оскільки відповідачем не було належним чином встановлено зайняття КП «Одескомунтранс» монопольного становища на ринку, встановлення якого є необхідною передумовою для висновку про зловживання, господарський суд доходить висновку про наявність передбачених ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання рішення Відділення №65/65 від 29.05.2026 по справі №65/91-01/2025 недійсним.

Господарський суд зазначає, що встановлення обставини неправильного визначення Відділенням обсягу ринку, на якому визначається монопольне (домінуюче) становище, та, відповідно, частки КП «Одескомунтранс» на такому ринку, виключає необхідність надання оцінки висновкам Відділення про зловживанням монопольним (домінуючим) становищем, зловживання яким може мати місце лише у випадку, якщо встановлено частку відповідного суб`єкта на відповідному ринку, повноваженнями на встановлення якої господарський суд не наділений.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про правомірність та законність задоволення заявленого комунальним підприємством «Одескомунтранс» позову до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України шляхом визнання рішення Адміністративної колегії №65/65 від 29.05.2026 по справі №65/91-01/2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» недійсним.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

При цьому суд звертає увагу позивача на можливість звернення до суду з клопотанням про повернення з державного бюджету судового збору у розмірі 665,60 грн відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з необхідністю застосування до позову, поданого в електронній формі, коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32; код ЄДРПОУ 20992104) №65/65 від 29.05.2026 по справі №65/91-01/2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

3. Стягнути з Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32; код ЄДРПОУ 20992104) на користь комунального підприємства «Одескомунтранс» (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, 3; код ЄДРПОУ 31185678) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 09 листопада 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua