Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №465/576/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо реєстрації або обліку прав на майно

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №465/576/23

Суддя: Ситнік Олена Миколаївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 465/576/23

провадження № 61-1825св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року в складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року в складі колегії суддів Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Шандри М. М.

усправі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2023 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна:

- нежитлові приміщення під літ. А-1, загальною площею 432 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169789146101) на АДРЕСА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- нежитлові приміщення під літ. Б-1, загальною площею 83,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169834746101) на АДРЕСА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- нежитлові приміщення під літ. В-1, загальною площею 378,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169869846101) на АДРЕСА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- нежитлові приміщення під літ. Г-1, загальною площею 126 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101) на АДРЕСА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позов мотивувала тим, що 07 жовтня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. наклав арешт на об`єкти нерухомого майна на АДРЕСА_1 у межах виконавчого провадження № 70024522 щодо виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «М.І.5», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики грошових коштів від 01 березня 2017 року в розмірі 10 620 842,76 грн.

Крім того, 07 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, згідно з яким у власність ОСОБА_2 передано нежитлове приміщення під літ. А-1, загальною площею 432 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169789146101), нежитлове приміщення під літ. Б-1, загальною площею 83,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169834746101), нежитлове приміщення під літ. В-1, загальною площею 378,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169869846101), нежитлове приміщення під літ. Г-1, загальною площею 126 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101).

Нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 не виставлялися для реалізації на електронних торгах, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. не мав права складати акт про передачу ОСОБА_7 майна в рахунок погашення боргу.

Право власності ОСОБА_2 на зазначені вище нежитлові приміщення безпідставно зареєстровано за відсутності постанови приватного виконавця про передачу майна стягувачу та всупереч арешту, накладеному на ці приміщення ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2017 року.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 проведена на об`єкти нерухомого майна, які фізично не існують і ніколи не існували, що встановлено постановою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в справі № 465/7381/17, якою скасовано право власності ОСОБА_3 на ці приміщення.

Відсутні правові підстави для звернення стягнення на майно, право власності на яке скасовано. Державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 порушує права Львівської міської ради як власника земельної ділянки, оскільки внаслідок реєстрації прав на об`єкт нерухомості, що розташований на певній земельній ділянці, права власника земельної ділянки обмежуються або припиняються у відповідній частині в силу закону.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

04 березня 2024 року рішенням Франківського районного суду м. Львова позов Львівської міської ради задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна, а саме:

- нежитлові приміщення під літ. А-1, загальною площею 432 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169789146101) на АДРЕСА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- нежитлові приміщення під літ. Б-1, загальною площею 83.6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169834746101) на АДРЕСА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- нежитлові приміщення під літ. В-1, загальною площею 378.6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169869846101) на АДРЕСА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- нежитлові приміщення під літ. Г-1, загальною площею 126 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101) на АДРЕСА_1 із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

18 грудня 2025 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27 грудня 2022 року № 318987131 вбачається, що первинна реєстрація права власності на нежитлові приміщення загальною площею 1020,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за ПП «Авто-Люкс-Сервіс» здійснена на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25 грудня 1997 року № 688. Однак судом встановлено, що Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради не видавалося розпорядження від 25 грудня 1997 року № 688. Зазначені обставини встановлено також і постановою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в справі № 465/7381/17, яка набрала законної сили. Матеріали справи не містять доказів наявності нежитлових приміщень під літ. А-1 загальною площею 432 кв. м; під літ. Б-1, загальною площею 83,6 кв. м; під літ. В-1, загальною площею 378,6 кв. м; під літ. Г-1, загальною площею 126 кв. м на АДРЕСА_1 . Висновком експерта від 28 жовтня 2025 року № 7-25 також підтверджується відсутність на земельній ділянці на АДРЕСА_1 нежитлових приміщень під літ. А-1, загальною площею 432 кв. м, під літ. В-1, загальною площею 378,6 кв. м та під літ. Г-1, загальною площею 126,0 кв. м. під літ. Б-1, загальною площею 83,6 кв.м. ОСОБА_2 не набула права власності на спірні нежитлові приміщення у встановленому законом порядку. Проте реєстрація за ОСОБА_2 права власності на зазначені вище нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , порушує право власності Львівської міської ради на земельну ділянку за вказаною адресою, тому позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16,від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц, від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 22 вересня 2022 року в справі № 462/5368/16-ц, від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22, про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу; суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права; застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту; належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Результатом скасування державної реєстрації права власності відповідачки на нежитлові приміщенні літ. А-1, Б-1, В-1, Г-1 на АДРЕСА_1 є відновлення попереднього запису про реєстрацію права власності на згадані приміщення за попереднім власником,тому обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення порушених прав.

Висновок суду про те, що відповідачем зареєстровано право власності на неіснуюче нерухоме майно (наявність якого на спірній земельній ділянці не підтверджена матеріалами справи), спростована висновком експерта від 28 жовтня 2025 року № 7-25, який долучений до матеріалів справи. Крім того, «неіснуюче нерухоме майно» є під`єднаним до електропостачання. Судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено зібрані у справі докази.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Львівська міська рада зазначає, що наведені заявником постанови Верховного Суду та ця справа мають відмінний предмет спору та матеріально-правове регулювання спірних відносин. Наведена підстава для касаційного оскарження не отримала підтвердження, томукасаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю. Доводи, викладені у касаційній скарзі, спрямовані виключно на встановлення фактичних обставин справи та переоцінку доказів у ній.

Підставою позову є та обставина, що реєстрація права власності проведена на неіснуючі приміщення, які ніколи не існували і не існують як речі матеріального світу. Відповідно, Львівська міська рада не вважає себе власником цих нежитлових приміщень. Тому в спірних правовідносинах неналежнимспособом захисту права буде витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 ніколи не були комунальною власністю Львівської міської ради, так як не існували і не існують як речі матеріального світу (не можна витребувати те, чого не існує). Неправильним буде і негаторний позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою чи знесення, оскільки нежитлові приміщення знаходяться на ділянці лише (оскільки не існують). З переходом до відповідачів права власності на будівлі, і, відповідно, на земельну ділянку, міська рада втратила право власності на неї та статус власника цієї земельної ділянки. Саме незаконною реєстрацією права власності на неіснуючий об`єкт порушуються права та інтереси Львівської міської ради як власника земельної ділянки.

Технічні умови видаються, а договори про приєднання до електричних мереж укладаються на етапі планування будівництва, а тому не можуть слугувати підтвердженням факту знаходження об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці. Натомість відсутність нежитлових приміщень під літ. А-1, загальною площею 432 кв.м, під літ. Б-1, загальною площею 83,6 кв. м, під літ. В-1, загальною площею 378,6 кв.м, під літ. Г-1, загальною площею 126 кв. м на АДРЕСА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. У постанові Львівського апеляційного суду в справі № 465/7381/17, встановлено преюдиційний факт, який не підлягають доведенню, а саме, що об`єкти нерухомого майна на АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не існують і ніколи не існували як речі матеріального світу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в справу № 465/7381/17, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року, задоволено позов Львівської міської ради, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об`єкти нерухомого майна:

-нежитлові приміщення під літ. А-1, загальною площею 432 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169789146101) на АДРЕСА_1 , із закриттям розділу;

-нежитлові приміщення під літ. Б-1, загальною площею 83, 6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169834746101) на АДРЕСА_1 , із закриттям розділу;

-нежитлові приміщення під літ. В-1, загальною площею 378, 6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169869846101) на

АДРЕСА_1 , із закриттям розділу;

-нежитлові приміщення під літ. Г-1, загальною площею 126 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101) на АДРЕСА_1 , із закриттям розділу.

У межах справи № 465/7381/17суди встановили, що власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28 вересня 2016 року приватний нотаріус Загвойська Н. І. здійснила державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 1 020,2 кв. м на АДРЕСА_1 за Привтаним підприємством (далі - ПП) «Авто-Люкс-Сервіс». Підстава реєстрації права власності - розпорядження Галицької районної адміністрації від 25 грудня 1997 року № 688 та реєстраційне посвідчення, серія та номер б/н від 15 січня 1998 року, видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації.

З листа Галицької районної адміністрації від 24 січня 2017 року

№ 4-31-105 вбачається, що в архіві районної адміністрації відсутнє розпорядження за від 25 грудня 1997 року № 688. За № 688 датоване розпорядження від 12 червня 1997 року «Про передачу квартир у власність громадян». Крім того, 25 грудня 19997 року зареєстровано розпорядження за іншими номерами, а саме: № 1522 «Про дозвіл на приватизацію квартири від імені недієздатного», № 1523 «Про присвоєння новозбудованому житловому будинку АДРЕСА_2 «Про розгляд заяви ОСОБА_8 ».

На підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2016 року № 773, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І., ПП «Авто-Люкс-Сервіс» відчужило нежитлове приміщення площею 1 020,2 кв. м по АДРЕСА_1 ОСОБА_9 та ОСОБА_5

27 жовтня 2016 року зареєстровано право власності на 1/2 частини об`єкта за ТОВ «Осот Плюс» на підставі протоколу від 27 жовтня 2016 року

№ 2 та акту приймання-передачі від 27 жовтня 2016 року між ТОВ «Осот Плюс» та ОСОБА_5 , а також на 1/2 частини об`єкта на підставі протоколу

від 27 жовтня 2016 року № 2 та акту приймання-передачі від 27 жовтня

2016 року між ТОВ «Осот Плюс» та ОСОБА_9 . Рішення про державну реєстрацію посвідчене приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У. В.

07 лютого 2017 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У. В. зареєструвала право власності за ТОВ «Осот Плюс» на нежитлові приміщення під літ. Г-1 загальною площею 126,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101), нежитлові приміщення під літ. В-1 загальною площею 378,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169869846101), нежитлові приміщення під літ. Б-1 загальною площею 83,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169834746101, нежитлові приміщення під літ. А-1 загальною площею 432 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169789146101).

18 серпня 2017 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. провела державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення під літ Г-1 загальною площею 126 кв. м за ОСОБА_3 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 серпня 2017 року № 36695830. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 18 серпня 2017 року № 4687 посвідчений приватним нотаріусом Новосад О. П.

18 серпня 2017 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. провела державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення під літ В-1 загальною площею 378,6 кв. м за ОСОБА_3 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 серпня 2017 року № 36695756. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 18 серпня 2018 року № 4684, посвідчений приватним нотаріусом Новосад О. П.

18 серпня 2017 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. провела державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення під літ Б-1 загальною площею 83,6 кв. м за ОСОБА_3 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 серпня 2017 року № 36695740. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 18 серпня 2017 року № 4681, посвідчений приватним нотаріусом Новосад О. П.

18 серпня 2017 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. провела державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення під літ А-1 загальною площею 432 кв. м за ОСОБА_3 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 серпня 2017 року № 36695629. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 18 серпня 2017 року № 4676, посвідчений приватним нотаріусом Новосад О. П.

З листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у

м. Львові від 14 серпня 2017 року № 4-0006-347 вбачається, що відповідно до даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується відсутність зареєстрованих дозвільних документів на спірні об`єкти нерухомого майна.

Актом перевірки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 11 серпня 2017 року

№ 584нп/17 встановлено, що під час виїзду за адресою на

АДРЕСА_1 виявлено автостоянку. Будівлі площею 1 020,2 кв. м за вказаною адресою немає. Під час перевірки балансоутримувачем було надано ухвалу

від 22 листопада 2001 року № 1308 «Про погодження ПП «Авто-Люкс-Сервіс» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження на складання проєкту відведення земельної ділянки для влаштування автостоянки», а також лист щодо будівництва автостоянки за вказаною адресою.

У листі Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 01 серпня 2017 року

№ 2905 зазначено, що згідно архівних даних інвентаризація та реєстрація будівель за адресою: АДРЕСА_1 в БТІ станом на 31 липня 2017 року не здійснювалась.

Актом обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 30 серпня 2017 року, складеним комісією у складі представників відділу ринку землі управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу землеустрою управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу житлової забудови та реконструкції управління регулювання забудови департаменту містобудування, відділу виконання дозвільних та реєстраційних функцій інспекції ДАБК у м. Львові, встановлено, що територія огороджена та використовується для зберігання приватних транспортних засобів. На земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля, фрагмент стіни із залізобетонних блоків, а також залитий фундамент в рівень із земною поверхнею, що відображено на фотофіксації.

Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2017 року накладено арешт на нежитлові приміщення під літ А-1 загальною площею 432 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169789146101), нежитлові приміщення під літ. Б-1 загальною площею 83,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169834746101, нежитлові приміщення під літ. В-1 загальною площею 378,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169869846101) та нежитлові приміщення під літ. Г-1 загальною площею 126,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101), на АДРЕСА_1 .

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. перебувало виконавче провадження № 70024522 з виконання виконавчого листа № 24/0102/22, виданого 26 липня 2022 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ТОВ «М.І.5», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики грошових коштів від 01 березня 2017 року в розмірі 10 620 842,76 грн, з яких 6 790 928,50 грн - основна сума боргу, 2 815 993,54 грн - 25 % річних, 1 013 920,72 грн - інфляційні витрати; про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ТОВ «М.І.5», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 третейського збору по 1152,71 грн, боржником у якому є ОСОБА_3 , а стягувачем ОСОБА_2 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 07 жовтня 2022 року в межах виконавчого провадження № 70024522 накладено арешт на нерухоме майно:

1) нежитлове приміщення під літ. Г-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

2) нежитлове приміщення під літ. В-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169869846101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

3) нежитлове приміщення під літ. Б-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169834746101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

4) нежитлове приміщення під літ. А-1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169789146101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Актом приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 07 жовтня 2022 року в межах виконавчого провадження № 70024522 стягувачу ОСОБА_2 передано у власність наступне майно: нежитлове приміщення літ. Г-1, загальною площею 126 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101; нежитлове приміщення літ. В-1, загальною площею 378,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169869846101; нежитлове приміщення літ. Б-1, загальною площею 83,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169834746101; нежитлове приміщення літ. А-1, загальною площею 432 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101, на загальну суму 1 800 000,00 грн, що належить боржнику ОСОБА_3

08 грудня 2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Бібрської міської ради Львівської області Поломаним В. Д. зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення під літ А-1 загальною площею 432 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169789146101), нежитлові приміщення під літ. Б-1 загальною площею 83,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169834746101, нежитлові приміщення під літ. В-1 загальною площею 378,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169869846101) та нежитлові приміщення під літ. Г-1 загальною площею 126,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1169894846101) на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 08 грудня 2022 року про зняття арешту з майна в межах виконавчого провадження № 70024522 та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Згідно з висновком експерта від 28 жовтня 2025 року № 7-25 на несформованій земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться конструктивні елементи (стрічкові монолітні бетонні фундаменти) об`єктів нерухомого майна та будівля нежитлових приміщень літ. Б-1, що відповідають ознакам нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості).

Крім того, технічні характеристики наявних об`єктів нерухомості, а саме:

-стрічкового монолітного бетонного фундаменту частково відповідають технічній характеристиці об`єкта за реєстраційним номером 1169869846101, нежитлові приміщення літ. В-1, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (розміри в плані наявного фундаменту відповідають розмірам в плані зовнішніх стін нежитлових приміщень літ. В-1 (21.0 м х 18.03 м), відображених у поверховому плані технічного паспорта від 12 січня 2017 року), інші конструктивні елементи будівлі літ. В-1 відсутні або не відповідають даним технічного паспорта;

-будівлі нежитлових приміщень літ. Б-1 частково відповідають технічній характеристиці об`єкта за реєстраційним номером 1169834746101 нежитлові приміщення літ. Б-1, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (розміри в плані зовнішніх стін будівлі нежитлових приміщень літ. Б-1 загальна площа 83,6 кв. м, поверховість відповідають даним відображеним у технічному паспорті від 12 січня 2017 року за винятком прибудов);

-інші наявні стрічкові монолітні бетонні фундаменти не відповідають даним технічного паспорта на нежитлові приміщення літ. А-1, складеного станом на 12 січня 2017 року, та технічній характеристиці об`єкту за реєстраційним номером 1169789146101 нежитлові приміщення літ. А-1, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-об`єкта нерухомого майна, нежитлових приміщень літ. Г-1, що зареєстрований за реєстраційним номером 1169894846101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на досліджуваній несформованій земельній ділянці не виявлено.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року всправі № 359/3373/16).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року всправі № 488/2807/17.

Згідно із частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За статтею 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, і на це посилається заявник у касаційній скарзі, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19, від 10 квітня 2024 року в справі № 496/1059/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 грудня 2025 року всправі № 908/2388/21зазначила, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Заявлення негаторного позову шляхом повернення власнику майна не є єдиним універсальним способом захисту порушених прав власника майна, який має перешкоди в користуванні ним.

Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути.

Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, у який спосіб чиняться перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року всправі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року всправі № 233/4365/18(пункт 31)].

Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року в справі № 910/2389/23.

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (зокрема й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права).

Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року в справі № 456/252/22.

З огляду на позовні вимоги, характер порушених прав Львівської міської ради та фактичні обставини цієї справи, доводи відповідачкипро те, що єдиним ефективним способом захисту прав позивача є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно, безпідставні.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника про те, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справi № 916/1174/22, на яку посилається заявник у касаційній скарзі).

Однак у цій справі, скасовуючи державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 , суди встановили, що ці об`єкти нерухомого майна фактично не існують і не існували як предмети матеріального світу.

З актів перевірки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 11 серпня 2017 року № 584нп/17 та обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 30 серпня 2017 року, складеного комісією у складі представників відділу ринку землі управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу землеустрою управління земельних ресурсів департаменту містобудування, відділу житлової забудови та реконструкції управління регулювання забудови департаменту містобудування, відділу виконання дозвільних та реєстраційних функцій інспекції ДАБК у м. Львові, встановлено відсутність за вказаною адресою будівлі площею 1 020,2 кв. м.

Зазначені обставини встановлено також і постановою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в справі № 465/7381/17, яка набрала законної сили.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом(частина четверта статті 82 ЦПК України).

Висновком експерта від 28 жовтня 2025 року № 7-25 також підтверджується відсутність на земельній ділянці на АДРЕСА_1 нежитлових приміщень під літ. А-1,загальною площею 432 кв. м, під літ. В-1,загальною площею 378,6 кв. м та під літ. Г-1, загальною площею 126,0 кв. м. під літ. Б-1, загальною площею 83,6 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги, суди врахували, що право власності відповідачки на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 зареєстровано незаконно, оскільки ні розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 688, яке було прийняте 12 червня 1997 року, ні інші розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, які прийняті 25 грудня 1997 року, не стосуються спірного об`єкта нерухомого майна на АДРЕСА_1 . Відповідно, первинний набувач майна незаконно зареєстрував його за особою і право власності на об'єкти нерухомості не перейшли до ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_2 не набула права власності на спірні нежитлові приміщення у встановленому законом порядку.

Порушення прав територіальної громади полягає у реєстрації права власності відповідача на неіснуючий об`єкт нерухомості, що перешкоджає Львівській міській раді реалізовувати правомочності власника земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом № 1952-IV. За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення [висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 127 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, якщо суд зробив висновок, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачами, з якими позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 496/1059/18).

У силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у чинній редакції) відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

У частині першій статті 14 Закону № 1952-IVзазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Враховуючи, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 здійснена безпідставно, що призвело до порушення законних прав територіальної громади, суди зробили обґрунтований висновок, що така державна реєстрація підлягає скасуванню.

Подібний висновок зробила і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2024 року в справі № 914/1785/22.

За встановленими у справі фактичними обставинами справи Львівська міська рада обрала ефективний спосіб захисту, оскільки вимога про знесення самочинного будівництва не підлягає застосуванню, з огляду на фізичну відсутність спірної нерухомості.

З огляду на це безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц, від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 22 вересня 2022 року в справі № 462/5368/16-ц, від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22, стосовно ефективного способу захисту порушеного права.

Заявник як на підставу існування спірного об'єкта нерухомості посилається на технічний паспорт від 07 лютого 2008 року, технічні умови стандартного приєднання до електричних електроустановок та договір про приєднання до електричних мереж № 277.115-925 від 24 лютого 2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» та ТОВ «Осот Плюс», висновок експерта від 28 жовтня 2025 року № 7-25.

Як правильно вказали суди, жоден з цих документів не є правовстановлюючим чи дозвільним на здійснення будівництва чи введення в експлуатацію нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, зазначені докази (за виключенням висновку експерта) існували на момент розгляду суміжної справи № 465/7381/17 й досліджені судами, за результатами чого зроблено висновок про відсутність на належній територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлового приміщення площею 1010,2 кв. м, оскільки відсутнє рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, а реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна здійснено на підставі неіснуючого документа, а саме розпорядження Галицької районної адміністрації від 25 грудня 1997 року № 688.

Відповідачка таких обставин не спростувала, що є її процесуальним обов'язком.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не судом факту, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку відповідно до статті 400 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу доводи відзиву про необхідність закриття касаційного провадження з підстав того, що наведені заявникомпостанови Верховного Суду стосуються відмінних від цієї справи правовідносин.

Факт відмінності фактичних обставин у справах, на які посилається заявник, не свідчить про відсутність подібності правовідносин. Для цілей застосування пункту 1 частини другої статті 389 та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України подібність правовідносин не означає їх повної фактичної тотожності. Така подібність визначається з урахуванням змістового, суб`єктного та об`єктного критеріїв, а встановлені у конкретних справах фактичні обставини можуть відрізнятися.

Отже, обставина, на яку посилається сторона у відзиві, а саме наявність відмінностей у фактичних обставинах справ не спростовує подібності правовідносин та не може бути підставою для висновку про те, що наведені у касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду є нерелевантними для вирішення порушених заявником питань права, зокрема щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права.

У цій справі наведені заявником постанови Верховного Суду стосуються процесуальних питань оцінки способу захисту порушеного права у контексті його ефективності і саме це питання є спірним за доводами касаційної скарги.

Відмінність окремих фактичних обставин порівнюваних справ є закономірною, оскільки кожна справа має індивідуальний фактичний склад, однак така відмінність не нівелює значення сформульованих Верховним Судом висновків щодо застосування відповідних норм права.

Необхідно враховувати, що підставою для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України є встановлення того, що висновок Верховного Суду, на який посилався заявник, стосується правовідносин, які не є подібними. Отже, для застосування цієї процесуальної підстави недостатньо лише констатувати відмінність фактичних обставин справ; необхідно встановити відсутність саме подібності правовідносин за відповідними критеріями.

Таких обставин у цій справі не встановлено, тому підстави для закриття касаційного провадженнявідсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Львівської міської ради про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua