Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, з них:
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №686/28983/25
Суддя: Червинська Марина Євгенівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 686/28983/25
провадження № 61-6186св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сисак Світланою Петрівною, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила:
оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув під час виконання бойового завдання для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації проти України;
визнати днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - с. Синьківка Куп`янського району Харківської області.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є матір`ю ОСОБА_2 , який у 2023 році був призваний на військову службу та 07 серпня 2023 року наказом командира призначений на посаду стрільця - помічника гранатометника 3 механізованого відділення - бойової машини 2 механізованого взводу 1 механізованої роти Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
12 березня 2024 року вона отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що 20 жовтня 2023 року після бойового зіткнення з переважаючими силами противника поблизу населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області при перевірці особового складу ОСОБА_2 виявився відсутнім.
Відповідно до акту службового розслідування за фактом зникнення 29 жовтня 2023 року військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 за особливих обставин під час ведення бойових дій у період воєнного стану, відповідно до витягу з Журналу ведення бойових дій - том 4 Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 виконував завдання по захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області.
Згідно пояснень, отриманих від солдатів, які перебували на позиціях поблизу с. Синьківка Куп`янського району Харківської області, 29 жовтня 2023 року після зіткнення з переважними силами противника, під час перевірки особового складу підрозділу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 . Пошукові заходи до позитивних результатів не призвели, на радіо та мобільний зв`язок солдат не виходив. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 листопада 2023 року службове розслідування за фактом зникнення ОСОБА_2 завершено та солдата визнано таким, що зник безвісти.
Зазначала, що відомості стосовно перебування або знаходження її сина ОСОБА_2 їй не надходили, результати проведених дій щодо пошуку військовослужбовця не підтвердили можливість його перебування у живих або ж перебування у полоні.
Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, 06 листопада 2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023161180001036 про зникнення безвісті ОСОБА_2 на території бойових дій.
Посилаючись на наведене, просила заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року у складі судді Чевилюк З. А. заяву задоволено. Оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання військового обов`язку по захисту держави України, місце смерті: с. Синьківка Куп`янського району Харківської області.
Суд першої інстанції виходив із того, що наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф. Відповідно до вказаного переліку в с. Синьківка Куп`янського району Харківської області вказана дата припинення можливості бойових дій липень 2023 року. Суд вважав, що саме з липня 2023 року має обраховуватися початок шестимісячного строку, визначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, як дата закінчення активних бойових дій на території с. Синьківка Куп`янського району Харківської області, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовлено.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що територія, де пропав безвісти ОСОБА_2 (населений пункт Синьківка, Куп`янського району Харківської області), з 01 липня 2023 року віднесена до території, на якій ведуться активні бойові дії. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звернулась із цією передчасно, оскільки на момент звернення до суду не сплинув передбачений частиною другою статтею 46 ЦК України шестимісячний строк, який є обов`язковою умовою для оголошення особи померлою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сисак С. П. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні заяви.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що наявні в справі матеріали не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця та надають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть під час виконання ним обов`язків військової служби. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні в справі докази, які вказують на імовірну загибель солдата ОСОБА_2 , аналіз який в цілому дає можливість дійти висновку про загибель солдата. Судом апеляційної інстанції вказані обставини не враховані, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду та порушення прав заявниці, яка хоче увіковічити пам`ять про сина, відповідно до традицій, хоча і тіло його знайдено не було, зважаючи, що з моменту зникнення безвісті сина пройшло понад два роки.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/28983/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про оголошення особи померлою.
Матеріали справи № 686/28983/25 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У 2023 році ОСОБА_2 був призваний на військову службу та 07 серпня 2023 року наказом командира призначений на посаду стрільця - помічника гранатометника 3 механізованого відділення - бойової машини 2 механізованого взводу 1 механізованої роти Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
12 березня 2024 року ОСОБА_1 надіслано сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що 20 жовтня 2023 року після бойового зіткнення з переважаючими силами противника поблизу населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області при перевірці особового складу ОСОБА_2 виявився відсутнім.
Відповідно до акту службового розслідування за фактом зникнення 29 жовтня 2023 року військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 за особливих обставин під час ведення бойових дій у період воєнного стану, відповідно до витягу з Журналу ведення бойових дій - том 4 Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 виконував завдання по захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області.
Згідно пояснень, отриманих від солдатів, які перебували на позиціях поблизу с. Синьківка Куп`янського району Харківської області, 29 жовтня 2023 року після зіткнення з переважними силами противника, під час перевірки особового складу підрозділу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 . Пошукові заходи до позитивних результатів не призвели, на радіо та мобільний зв`язок солдат не виходив. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 листопада 2023 року службове розслідування за фактом зникнення ОСОБА_2 завершено та солдата визнано таким, що зник безвісти.
Відомості стосовно перебування або знаходження ОСОБА_2 його матері не надходили, результати проведених дій щодо пошуку військовослужбовця не підтвердили можливість його перебування у живих або ж перебування у полоні.
Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, 06 листопада 2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023161180001036 про зникнення безвісті ОСОБА_2 на території бойових дій.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваного судового рішення заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.
Оголошення громадянина померлим має нам меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені у частині другій статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставин, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.
Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).
Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)), від 10 червня 2026 року у справі № 610/676/25 (провадження № 61-2561св26), від 08 жовтня 2026 року у справі № 760/12297/25 (провадження № 61-7524св26).
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що 29 жовтня 2023 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 зник безвісти в ході ведення бойових дій із військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, станом на час розгляду справи судом першої інстанції населений пункт Синьківка Куп`янського району Харківської області, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_2 , віднесений до територій активних бойових дій, відповідно до пункту 3.5. зазначеного наказу № 376, з 01 липня 2023 року, які станом на поточний момент не завершені.
Враховуючи, що на момент звернення до суду не сплинув шестимісячний строк, який є обов`язковою умовою для оголошення особи померлою, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 46 ЦК України підстав для оголошення померлим ОСОБА_2 та передчасність поданої заявником заяви.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Посилання у касаційній скарзі на те, що наявність обставин, які свідчать саме про загибель військовослужбовця при виконанні бойового завдання та невизначеність статусу особи, відносно якої заявлено вимоги про оголошення її померлою створює для самого заявника страждання, Верховний Суд відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції у цій справі не ставив під сумнів обставини зникнення сина заявника безвісти та не заперечував наявності підстав вважати його загиблим. Натомість відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив виключно з того, що передбачені частиною другою статті 46 ЦК України підстави для оголошення особи померлою на час розгляду справи були відсутні, оскільки ОСОБА_2 зник безвісти в районі населеного пункту Синьківка Куп`янського району Харківської області, який віднесений до територій активних бойових дій, відповідно до пункту 3.5. зазначеного Наказу № 376 з 01 липня 2023 року, які до теперішнього часу не завершені, а тому звернення із заявою є передчасним.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду наведених у касаційній скарзі, враховуючи таке.
Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20).
Проте відсутні обставини, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо спірного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, тому немає підстав для відступу від правової позиції, викладеної у зазначеній постанові Верховного Суду.
Незгода заявника з правовим висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, без належного правового обґрунтування, не є достатньою підставою для відступу від такого правового висновку.
Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сисак Світланою Петрівною, залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
І. А. Воробйова
В. М. Коротун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua