Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №758/1171/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визначення місця проживання дитини

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №758/1171/25

Суддя: Червинська Марина Євгенівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 758/1171/25

провадження № 61-11280св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ненюком Андрієм Олександровичем, на рішення Подільського районного суду м. Києва в складі судді Блащука А. М. від 16 лютого 2026 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М. від 27 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, усунення батьку перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми та встановлення порядку, та способу участі батька у вихованні, та спілкуванні з дітьми.

В обґрунтування позову зазначав, що 17 лютого 2007 року між сторонами зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Шостка, Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 52.

У період шлюбу у сторін народилося двоє неповнолітніх дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві, дата видачу 14 жовтня 2009 року; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, дата видачі 30 липня 2016 року.

Після розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2 .

Зареєстрованим місцем проживання дітей є адреса позивача, що не відповідає місцю їх фактичного проживання.

Позивач, як військовослужбовець має постійні відрядження поза межами Київського гарнізону.

Указує, що відповідач відмовляється визначити місце проживання дітей за спільною згодою батьків, відмовляється здійснити реєстрацію місця проживання дітей за адресою їх фактичного проживання, як цього вимагає чинне законодавство, чинить перешкоди батьку щодо зміни його місця проживання та реєстрації, а також зміни місяця реєстрації дітей, що свідчить про наявність спору між позивачем та відповідачкою щодо визначення місця проживання дітей.

Крім того, вирішення судом питання про визначення місця проживання дітей з матір`ю, саме в межах заявлених позовних вимог, у подальшому дасть можливість реалізувати вимогу батька щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, зокрема щодо визначення місця на побачення з дітьми, місця де він повинен забирати дітей, та куди повертати дітей після закінчення встановлених годин на побачення, тощо.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що між ним та відповідачкою існує спір щодо визначення місця проживання дітей, який підлягає вирішенню в судовому порядку. Визначення місця проживання дітей на підставі рішення суду за адресою їх проживання, а саме: АДРЕСА_1 , є вкрай необхідним саме в найкращих інтересах дітей, збереження звичного їм оточення, місця навчання, сталих соціальних зав`язків, створення для дитини найкращих умов для виховання та розвитку.

Щодо вимоги про усунення батьку перешкод у вільному спілкуванні з дітьми та визначенні порядку та способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми зазначає, що починаючи з 2021 року відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні та зустрічах з дітьми, налаштовує дітей проти позивача, позбавляє позивача можливості приймати належну участь у спілкуванні та вихованні спільних дітей.

Позивач має бажання приймати безпосередню участь у вихованні своїх дітей, мати особисте спілкування з дітьми. Належним чином та в повному обсязі сплачує аліменти.

Просив суд усунути йому перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні дітей: сина ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 та зобов`язати відповідачку не чинити батьку перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, та визначити способи та порядок участі батька у спілкуванні та вихованні дітей, без присутності матері, у наступний спосіб:

кожна перша та третя субота щомісяця з 10:00 год. до 20:00 год. із можливістю перебування дітей за місцем проживання чи перебування позивача, без присутності матері, та з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних та розважальних заходів;

щороку проводити час з дітьми та/або спільно відпочивати з дітьми, без присутності матері, тривалістю 7 календарних днів поспіль влітку у вільний від навчання дітей час;

забирати дітей та привозити дітей за місцем їх постійного проживання повинен позивач особисто;

не обмежувати спілкування батька з дітьми телефоном та в режимі «Онлайн» з використанням програмного забезпечення «Viber», «WatsApp» або іншого меседжера з урахуванням режиму дня дітей;

тимчасовий виїзд дітей чи одного з дітей за межі України з одним із батьків з метою їх оздоровлення та відпочинку повинен здійснюватися за попередньою домовленістю між батьками;

у разі хвороби дітей чи однієї дитини (підтвердженої згідно запису педіатра), якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену між батьками дату, враховуючи інтереси дітей, стан їх здоров`я та потреби в повноцінному розвитку відповідно до віку дитини;

періодично, раз на місяць, інформувати батька про стан здоров`я дітей, повідомляти про хвороби дітей чи однієї дитини (підтвердженої згідно запису педіатра), призначене лікування та хід такого лікування.

Зазначав, що такий графік спілкування батька з дітьми є доцільним, правильним, справедливим та таким, що направлений на захист прав дітей та їх батьків, не порушує їх прав, та враховує зміни обставин, що мають істотне значення, зокрема зміни, які відбулися на даний час та відбудуться у подальшому в режимі дня дітей, та з урахуванням їх віку.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням відношення батька до дітей, а також відношення матері до батька та дітей, переймаючись виключно інтересами дітей, які є хлопчиками, і в житті яких особа чоловіка - батька, має одне з вирішальних значень, суд дійшов висновку про встановлення саме такого способу участі батька у вихованні синів, який наведено у резолютивній частині рішення.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визначення місця проживання дітей з матір`ю, суд вважав, що встановлення зазначеного факту не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ненюком А. О., залишено без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на дату відкриття провадження по справі № 758/1171/25 та дату ухвалення рішення судом першої інстанції - молодший син - ОСОБА_4 не досяг десяти років, отже за згодою батьків фактично проживає разом із матір`ю - ОСОБА_2 ; старший син - ОСОБА_3 досяг чотирнадцяти років, тому має право вільно обирати собі місце проживання, і оскільки батьки не проживають разом самостійно обрав місце проживання разом із матір`ю - ОСОБА_2 .

Водночас апеляційний суд зазначив, що з огляду на встановлені у справі обставини вважає за необхідне зауважити, що фактично між сторонами існував спір щодо участі батька у вихованні спільних дітей. Аргументуючи свою позицію, позивач послався, що визначення місця проживання дітей за конкретною адресою: АДРЕСА_2 забезпечить реалізацію рішення суду щодо графіку зустрічей батька з дітьми, а саме визначення конкретного місця з якого батько буде забирати та повертати дітей, адже реєстрація місця проживання дітей за адресою його роботодавця, а фактично проживаючи з матір`ю за іншою адресою, створює невизначеність та не відповідає найкращим інтересам дітей.

Як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, позивач, звертаючись до суду з вимогою про визначення місця проживання дітей - сина ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , з матір`ю дітей - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , фактично намагається встановити факт, який ніким не оспорюється та не ставиться під сумнів.

Позивачем також не обґрунтовано, що визначення місця проживання дітей разом з матір`ю за конкретною адресою в судовому порядку є необхідним «саме в найкращих інтересах дітей, збереження звичайного їм оточення, місця навчання, сталих соціальних зав`язків, створення для дітей найкращих умов для виховання».

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

26 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Ненюк А. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

У решті вимог судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 202/14959/23, від 29 листопада 2023 року у справі № 757/555/22, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, від 02 травня 2018 року у справі № 607/1091/16, від 26 січня 2023 року у справі № 164/812/21, від 22 жовтня 2025 року у справі№ 202/14959/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що фактичне місце поживання малолітнього сина ОСОБА_4 не відповідає місцю реєстрації їх проживання, що є порушенням діючого законодавства, та може призвести в подальшому до негативних наслідків, у першу чергу для самих дітей.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

06 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому остання просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Звертає увагу на особливість цієї справи, де батько просить визначити місце проживання дитини не з собою, а з матір`ю, тобто з відповідачкою, з якою дитина проживає з 2021 року і проти чого відповідачка ніколи не заперечувала. Батько не претендує на проживання дитини з ним, а мати не заперечує проти проживання дитини з не. Позиції батьків щодо того, з ким проживатиме син, повністю збігаються.

Зазначає про те, що позивач не довів порушення свого права про те, що відсутність рішення за адресою не створює йому перешкод в участі у вихованні дитини.

Спір про декларування (реєстрацію) місця проживання дитини не є тотожним визначенню місця проживання дитини з одним з батьків. Мета декларування місця проживання не стосується спору про визначення місця проживання дітей з одним із батьків.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу 758/1171/25 з Подільського районного суду м. Києва.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 17 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Шостка Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області, зроблено відповідний актовий запис № 52.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського району управління юстиції в м. Києві, дата видачі 14 жовтня 2009 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, дата видачі 30 липня 2016 року.

04 серпня 2021 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/13460/21) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 лютого 2007 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Шостка Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області актовий запис № 52 - розірвано.

Установлено та не заперечується сторонами, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно висновку органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 21 травня 2025 року за доцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_2 .

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Під час вирішення даної категорії справ беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Суди встановили та сторонами не заперечувалось, що малолітній син ОСОБА_4 проживає з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

Правильно судами попередніх встановлено, що фактично спір між позивачем та відповідачкою про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 відсутній, оскільки дитина за згодою обох батьків фактично проживає разом із матір`ю - ОСОБА_2 . Батько не висуває вимог про проживання сина з ним, а ставить питання про визначення місця проживання сина з матерію за конкретною адресою.

Доводи позивача про те, що відповідачка відмовляється здійснити реєстрацію місця проживання дитини за адресою їх фактичного проживання на правильність висновків судів попередніх інстанцій не впливають, оскільки декларування (реєстрація) місця проживання дитини передбачена Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», та не є тотожним визначенню місця проживання дитини з одним із батьків.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат понесених заявником відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ненюком Андрієм Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 - залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

І. А. Воробйова

В. М. Коротун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua