Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №133/1046/26 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Суд: Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №133/1046/26

Суддя: Дем'янова Ж. М.

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/1046/26

11.11.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого – судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання – Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 27.03.2026 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 31.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9238885, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити передбачені договором платежі.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим відповідач підтвердив свою згоду з умовами договору.

Між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 24.12.2025 укладено Договір факторингу № 24122025/1, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників. Згідно з Реєстром боржників до зазначеного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9238885 у розмірі 17 752,00 грн.

Зазначена заборгованість складається з 4 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 1 080,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту, 4 672,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Заборгованість за процентами за користування кредитом відсутня.

За твердженням позивача, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти та передбачені договором платежі не сплатив. Після відступлення права вимоги платежів на користь позивача або первісного кредитора також не здійснював. З моменту набуття права вимоги, а саме з 24.12.2025, позивачем штрафні санкції не нараховувалися.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 9238885 у розмірі 17 752,00 грн, а також понесені судові витрати.

Відповідач у справі доказів на спростування заявлених позивачем вимог не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Позивач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з`явився, у прохальній частину позовної заяви просив справу слухати у його відсутність, не заперечує, щодо винесення заочного рішення.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду не з`явився, заяв до суду не подавав. На його поштову адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було вручено 19.08.2026.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з ухваленням рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 31 липня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9238885.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем, а позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором платежі у порядку та строки, визначені договором.

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору кредит вважається наданим у день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній пунктом 1.2 кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у пункті 2.1 цього договору.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт укладення кредитного договору № 9238885 та погодження його умов підтверджується копією кредитного договору з додатками, долученою позивачем до матеріалів справи.

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 158966757 від 31 липня 2025 року, відповідно до якого кредитні кошти за кредитним договором № 9238885 були перераховані на платіжну картку відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «МІЛОАН» виконало свій обов`язок щодо перерахування відповідачу кредитних коштів, тоді як відповідач, отримавши кредитні кошти, взяті на себе за договором зобов`язання належним чином не виконав.

Судом також встановлено, що 24 грудня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24122025/1, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до боржників, а фактор прийняв такі права вимоги та зобов`язався сплатити за них визначену договором плату.

Згідно з пунктом 1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором щодо відповідних боржників та набуває права вимоги заборгованості.

Перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтверджується копією Договору факторингу № 24122025/1 від 24 грудня 2025 року, Актом прийому-передачі Реєстру боржників та Витягом з Реєстру боржників, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 24122025/1 від 24 грудня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9238885 у загальному розмірі 17 752,00 грн, з яких:

-4 000,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу;

-1 080,00 грн — заборгованість за комісією за надання кредиту;

-4 672,00 грн — заборгованість за комісією за обслуговування кредиту;

-8 000,00 грн — заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Заборгованість за процентами за користування кредитом згідно з Витягом з Реєстру боржників відсутня.

Отже, внаслідок укладення Договору факторингу та передачі відповідного права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора за грошовими зобов`язаннями ОСОБА_1 , що виникли на підставі кредитного договору № 9238885.

Судом встановлено, що після переходу права вимоги відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань, у тому числі доказів сплати основної суми боргу та інших платежів, матеріали справи не містять.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 9238885 становить 17 752,00 грн, у тому числі 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 1 080,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4 672,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

При цьому позивач зазначає, що з моменту набуття права вимоги, а саме з 24 грудня 2025 року, штрафні санкції відповідачу не нараховувалися.

Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості повністю або частково, а також доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості матеріали справи не містять.

Зміст спірних правовідносин становлять цивільні правовідносини, що виникли з приводу укладення та виконання кредитного договору, фактичного надання кредитних коштів, переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до нового кредитора на підставі договору факторингу та стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 9238885 та наявності у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним договором.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд зобов`язаний надати належну оцінку поданим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 31 липня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9238885.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статей 205, 207, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а моментом підписання електронного правочину може бути, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі відповідає вимогам законодавства та саме по собі не свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Надана позивачем копія кредитного договору містить умови щодо розміру кредиту, строку та порядку його надання і повернення, а також інших платежів за договором, що свідчить про погодження сторонами умов кредитування.

Доказів того, що кредитний договір № 9238885 відповідачем не укладався або не підписувався із застосуванням передбаченого договором способу електронної ідентифікації, відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 158966757 від 31 липня 2025 року, відповідно до якого кредитні кошти за кредитним договором № 9238885 перераховано на платіжну картку відповідача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише факт укладення кредитного договору, а й факт його реального виконання первісним кредитором у частині надання відповідачу кредитних коштів.

Отже, з моменту фактичного перерахування кредитних коштів у відповідача виник обов`язок щодо їх повернення та виконання інших грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором.

Судом також встановлено, що 24 грудня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/1.

Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, а позивач набув відповідні права вимоги.

Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтверджується договором факторингу № 24122025/1 від 24 грудня 2025 року, актом приймання-передачі Реєстру боржників та витягом з Реєстру боржників, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9238885.

Таким чином, суд вважає доведеним факт набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Саме по собі неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє грошового зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку його виконання. Водночас доказів виконання відповідачем зобов`язання перед первісним кредитором або новим кредитором матеріали справи не містять.

Згідно з витягом з Реєстру боржників позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 9238885 у загальному розмірі 17 752,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 1 080,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4 672,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн - заборгованість за штрафом.

Водночас сам по собі витяг з Реєстру боржників та наведений у ньому розмір заборгованості не є безумовним доказом правомірності нарахування кожної складової боргу. Суд зобов`язаний перевірити правову підставу та обґрунтованість кожного заявленого до стягнення платежу.

Щодо заборгованості за основною сумою кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений строк.

Як установлено судом, первісний кредитор перерахував відповідачу кредитні кошти, однак відповідач зобов`язання щодо їх повернення належним чином не виконав.

Згідно з витягом з Реєстру боржників за відповідачем обліковується заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 4 000,00 грн.

Доказів повернення відповідачем зазначеної суми кредиту повністю або частково, які б свідчили про інший розмір залишку заборгованості, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає доведеним факт наявності у відповідача непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 4 000,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 080,00 грн комісії за надання кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту в зазначеному розмірі.

Судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір в електронній формі, погодив його умови та фактично отримав кредитні кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 158966757 від 31 липня 2025 року.

Умови щодо комісії за надання кредиту були визначені договором, з яким відповідач погодився під час його укладення. Доказів того, що відповідна умова кредитного договору визнана недійсною, змінена або припинена, відповідачем не надано.

З огляду на встановлені обставини та умови укладеного договору суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1 080,00 грн.

Щодо комісії за обслуговування кредиту суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 4 672,00 грн комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит мають бути визначені загальні витрати за споживчим кредитом, зокрема платежі, які споживач повинен сплатити кредитодавцю за користування кредитом та супутні послуги.

Водночас законодавством заборонено встановлювати платежі за дії, які не є послугою у розумінні закону, або за дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах, а не в інтересах споживача.

Саме лише передбачення у кредитному договорі певного платежу як комісії не свідчить про його правомірність та не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правову підставу такого платежу, його зміст та відповідність вимогам законодавства.

Надані позивачем матеріали не містять належних доказів того, які саме окремі послуги були фактично надані відповідачу за комісію за обслуговування кредиту, у чому полягав їх зміст, обсяг та самостійна споживча цінність для позичальника.

Також позивачем не доведено, що зазначений платіж є платою за окремі послуги, які відповідач міг обрати та від яких мав можливість відмовитися, а не оплатою дій кредитодавця, спрямованих на оформлення та супроводження власного кредитного зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено правомірності нарахування та стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4 672,00 грн, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої до стягнення суми штрафу суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 8 000,00 грн штрафу за невиконання умов кредитного договору.

Відповідно до статей 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом із тим при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій суд повинен ураховувати спеціальні обмеження, встановлені законодавством щодо споживчого кредитування.

Так, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки кредитний договір укладено 31 липня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану, позивач не має правових підстав вимагати стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов`язань за цим договором.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 8 000,00 грн штрафу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд також враховує, що відповідно до витягу з Реєстру боржників за кредитним договором не обліковується заборгованість за процентами за користування кредитом, а тому підстав для вирішення питання про їх стягнення немає.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення кредитного договору № 9238885, фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів, неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо їх повернення, наявність непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 4 000,00 грн, наявність заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 080,00 грн, а також перехід до позивача права грошової вимоги за цим договором.

Водночас позивачем не доведено правомірності нарахування та стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4 672,00 грн. Крім того, вимога про стягнення штрафу в розмірі 8 000,00 грн суперечить спеціальним положенням законодавства, які звільняють позичальника від сплати неустойки за прострочення кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану.

Доводи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості є обґрунтованими в частині неповернутої основної суми кредиту та комісії за надання кредиту. Інші складові заявленої заборгованості не підтверджені належними доказами або не підлягають стягненню з огляду на вимоги законодавства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому відсутність заперечень відповідача сама по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність кожної складової заборгованості вимогам закону.

З огляду на встановлені обставини справи суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 9238885 від 31 липня 2025 року в загальному розмірі 5 080,00 грн, з яких:

-4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

-1 080,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 4 672,00 грн комісії за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн штрафу слід відмовити.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Оскільки позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9238885 задоволено частково в розмірі 5 080,00 грн із заявлених 17 752,00 грн, що становить 28,615%, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 761,89 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 549, 610-612, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1082 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 9238885 від 31 липня 2025 року в розмірі 5 080 (п`ять тисяч вісімдесят) грн 00 коп., з яких:

-4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

-1 080,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 761 (сімсот шістдесят одна) грн 89 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення 4 672,00 грн комісії за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн штрафу, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua