Суд: Господарський суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: оренди
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №910/9826/26
Суддя: Пукшин Л.Г.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.11.2026Справа № 910/9826/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт" (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 26, кв. 206, ідентифікаційний код 45994289)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція 7" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Д, прим. 28, ідентифікаційний код 42341516)
про стягнення 858 987, 49 грн,
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція 7" (далі - відповідач) про стягнення 858 987, 49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира № 116 за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7-А, на 26-27 поверхах, загальною площею 384,40 кв.м., житловою площею 174 кв.м. знаходилась в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція 7" на підставі договору оренди № 116/2025-2027 від 08.08.2025. Під час огляду квартири перед підписанням акту приймання-передачі щодо повернення об`єкта з оренди позивачем встановлено: відсутність дверних коробок із дверима, сантехніки, системи СКД та кондиціонерів, системи відеоспостереження; розбите скло у вікні кімнати на першому поверсі квартири; виявлено пошкодження теплоносіїв та прорив труб теплоносія, який стався під час використання квартири орендарем, чим нанесено збитки майну орендодавця, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 351 023, 79 грн реальних збитків та 507 963, 70 грн упущеної вигоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт" було залишено без руху.
17.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.08.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
11.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція 7" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на їх необґрунтованість та незаконність, оскільки листом від 22.01.2026 повідомив позивача про відмову у прийнятті змін до умов договору щодо збільшення орендної плати, водночас продовжував перераховувати платежі, які були повернуті Орендодавцем; вимога позивача про відшкодування 351 023, 79 грн на придбання і монтаж нової сантехніки та дверних блоків є безпідставною, оскільки пропозиції відповідача встановити назад сантехніку та дверні коробки були відхилені, натомість заявлено вимогу про встановлення сантехніки за явно завищеними цінами; твердження позивача про його недопуск до приміщення не відповідає дійсності, оскільки огляд квартири відбувся 17.02.2026 за участю представників Орендаря та Орендодавця; вимога позивача про стягнення 507 963,70 грн упущеної вигоди є недоведеною та необґрунтованою.
16.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт" подано клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт" про продовження строку для подання відповіді на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
08.08.2025 між громадянином України ОСОБА_1 (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція 7" (далі - Орендар) укладено договір найму (оренди) нерухомого майна №116/2025-2027 (далі - Договір), згідно з умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування - найм (оренду) квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 131699880000) загальною площею 384, 40 кв.м., житловою площею 174, 00 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7-А, на 26-27 поверхах зі всіма невід`ємними технічними пристроями (далі - Квартира) (пункт 1.1. Договір).
Пунктом 2.3 Договору встановлені обов`язки, зокрема:
2.3.2. Забезпечувати збереження і утримання в належному стані Квартири на умовах, визначених цим Договором;
2.3.3. Дотримуватися правил пожежної безпеки, санітарних та інших норм і правил, встановлених законодавством;
2.3.4. Оплачувати орендну плату відповідно до розділу 3 цього Договору щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць;
2.3.5. Своєчасно сплачувати комунальні та інші платежі, пов`язані з експлуатацією Квартири відповідно до виставлених рахунків;
2.3.6. Своєчасно повідомляти Орендодавця про несправність технічних пристроїв в Квартирі та інших проблем, зв`язаних з використанням Квартири;
2.3.7. Проводити необхідний поточний ремонт Квартири і її поліпшення не порушуючи конструкції несучих стін та розміщення санітарних вузлів. При цьому такі ремонтні роботи та/або поліпшення Квартири здійснюються Орендарем виключно за його рахунок та з отриманням попередньо письмової згоди Орендодавця. Після закінчення строку дії цього Договору, всі поліпшення, здійснені в Квартирі Орендарем, переходять у власність Орендодавця без відшкодування їх вартості;
2.3.11. При пошкодженні (знищенні) Квартири з вини Орендаря, його працівників та/або відвідувачів, відшкодувати Орендодавцеві витрати по відновленню Квартири.
Відповідно до п. 4.8 Договору, Орендар має право відмовитися від цього Договору в односторонньому порядку (достроково розірвати Договір в односторонньому порядку) з будь-якої причини, попередивши про це Орендодавця за 90 календарних днів до запланованої дати припинення дії цього Договору, шляхом направлення повідомлення Орендодавцю за допомогою засобів поштового зв`язку та одночасно з відповідним повідомленням Орендодавця електронною поштою. Днем направлення повідомлення вважається дата, зазначена на квитанції, що надається Орендарю відділенням поштового зв`язку при відправленні листа із повідомленням про вручення та описом вкладення. У такому випадку Договір вважається припиненим (достроково розірваним) на 91 (дев`яносто перший) календарний день з дати направлення повідомлення Орендарем Орендодавцю, при цьому обов`язковою умовою дострокового припинення Договору є завершення всіх розрахунків між Сторонами до вказаною дати, а також належне виконання всіх зобов`язань за Договором про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг.
За актом приймання-передачі до Договору від 30.08.2025 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) квартиру №116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 131699880000) загальною площею 384,40 мІ, житловою площею 174,00 мІ, яка знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7-А, на 26-27 поверхах зі всіма невід`ємними технічними пристроями.
У той же час, ОСОБА_1 станом на 15.12.2025 був власником 100% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт" (ідентифікаційний код 45994289) (далі - Товариство).
08.01.2026 право власності 100% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт перейшло до ОСОБА_2 , яка також є виконавчим директором Товариства, про що свідчить відповідний акт передачі - приймання від 08.01.2026 та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідна частка у статутному капіталі Товариства сформована за рахунок майна - квартири АДРЕСА_2 , на 26-27 поверхах загальною площею 384, 40 кв.м., житловою площею 174 кв.м., що підтверджується, зокрема, витягом з Державного рееєтру речових прав на нерухоме майно.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція 7" вих. №16/12-1 від 16.12.2025, в якому повідомило про зміну власника на Квартиру та про намір переукласти договір найму (оренди) нерухомого майна №116/2025-2027 від 08.08.2025.
Листом від 22.01.2026 № 22/01-1 Орендар підтвердив свій намір продовжувати оренду на погоджених раніше істотних умовах, додавши до проект Додаткової угоди про зміну сторони Орендодавця.
Позивач зазначає, що з метою перевірки первісної якості та споживчих властивостей Квартири, а також у зв`язку з отриманням директором Товариства інформації про пошкодження теплоносіїв та прорив труб теплоносія, який стався під час використання квартири Орендарем, звертався до представників Орендаря з вимогами про надання доступу до Квартири, які були проігноровані останнім, натомість на рахунок Орендодавця Орендарем були зараховані грошові кошти за Договором оренди, які у подальшому були одразу ж повернуті Орендодавцем.
16.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція 7" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт" лист №16/02-1, в якому із посиланням на неодноразове повернення орендних платежів та створення правової невизначеності щодо чинності Договору повідомило про розірвання Договору з моменту отримання цього повідомлення та звільнення приміщення 17.02.2026.
Згідно з актом приймання-передачі (повернення з оренди) від 17.02.2026 Орендар передав (повернув), а Орендодавець прийняв зі строкового платного користування (оренди) квартиру №116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 131699880000) загальною площею 384, 40 кв.м., житловою площею 174, 00 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7-А, на 26-27 поверхах зі всіма невід`ємними технічними пристроями.
Даний акт містить зауваження Орендодавця: "В ході огляду приміщення виявлено відсутність дверних коробок із дверима, сантехніки, системи СКД та кондиціонерів, системи відеоспостереження. Згідно з поясненнями представника Орендаря та наданої копії акта обстеження квартири від 06.10.2025, підписаного представником Орендаря та Довгим С.О., системи СКД, відеокамери, сантехніка, кондиціонери належали Орендарю" (акти від 06.10.2025 та 17.02.2026 наявні у матеріалах справи).
Відтак, за доводами позивача, відповідачем демонтовані невід`ємні поліпшення орендованого майна, чим завдано позивачу збитків.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 18.03.2026, у якій вимагав або встановити самостійно та за власний рахунок нові дверні блоки у квартирі або відшкодувати вартість відновлювальних робіт, а також відшкодувати вартість послуг сантехніків щодо ремонтних робіт та заміни пошкоджених радіаторів і крану, здійснити заміну пошкодженого скла у верхній частині вікна у кімнаті зліва від входу на першому поверсі Квартири, або відшкодувати вартість заміни скла Орендодавцем, про визначення способу врегулювання питань щодо компенсації вартості робіт по відновленню пошкоджень у Квартирі просимо повідомити протягом 15 календарних днів з моменту отримання цієї претензії.
Позаяк вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 351 023, 79 грн реальних збитків, які складаються з вартості придбання та робіт з монтажу сантехніки, вартості придбання та робіт з монтажу дверей. Також позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 507 963, 70 грн, нарахованих в сумі орендної плати за 5 місяців, оскільки протягом березня-липня 2026 року Орендодавець був позбавлений можливості отримувати дохід від здачі майна в оренду у зв`язку з необхідністю проведення ремонтних робіт.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши у відзиві, що його пропозиції щодо встановлення сантехніки та дверних коробок були відхилені позивачем, натомість позивач умисно створив умови для звернення до суду з вимогами про встановлення нового обладнання за явно завищеними цінами; твердження позивача про його недопуск до приміщення не відповідає дійсності, оскільки огляд квартири відбувся 17.02.2026 за участю представників Орендаря та Орендодавця; вимога позивача про стягнення 507 963,70 грн упущеної вигоди є недоведеною та необґрунтованою.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
В силу приписів ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
У відповідності до частини 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 5 ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Приписами статті 186 Цивільного кодексу України встановлено, що річ, призначена для обслуговування іншої речі та пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Відповідно до ст. 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене без пошкодження або істотного знецінення речі.
З матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем, що під час повернення об`єкта Орендодавцем було виявлено, зокрема: відсутність дверних коробок із дверима, сантехніки, системи СКД та кондиціонерів, системи відеоспостереження, розбите скло у вікні кімнати на першому поверсі Квартири, що зафіксовано в акті приймання-передачі (повернення з оренди) від 17.02.2026, та на фото з місця огляду.
При цьому, відповідно до акта обстеження квартири від 06.10.2025: унітази - 4 шт.; інсталяції - 4 шт.; раковини з шафою - 2 шт.; кондиціонери - 10 шт.; відеокамери спостереження - 3 шт.; відеореєстратор - 1 шт.; системи СКД (система карткового доступу) є власністю Орендаря.
За змістом норм ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.10.2012 № 553, які встановлюють вимоги до проектування та будівництва систем внутрішнього холодного та гарячого водопостачання, каналізації і водостоків при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті, технічному переоснащенні та реставрації будинків, будівель, споруд різного призначення, унітази та раковини є санітарно-технічними приладами (або елементами системи внутрішньої каналізації / приймачами стічних вод) (пункти 5.4, 5.5., розділ 18 тощо).
Відповідно до пункту 7.19 ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 87 від 26.03.2019, житлові будинки повинні обладнуватися системами холодного та гарячого водопостачання, каналізації, водостоками та внутрішнім протипожежним водопроводом.
ДСТУ Б В.2.6-23:2009 "Блоки віконні та дверні", затвердженими Наказом Мінрегіонбуду України від 20.01.2008 № 11, передбачено, що дверний блок складається з дверної коробки дверного полотна монтажних елементів монтажних швів (п.п. 3.7, 5.1.2). Відповідно до п. 3.2 ДСТУ Б В.2.6-23:2009 "Блоки віконні та дверні", двері - елемент стінової конструкції, призначений для сполучення внутрішніх приміщень із навколишнім середовищем або між собою, захисту від атмосферних і шумових впливів і який складається з дверного прорізу з косяками, дверного блока, системи ущільнення, монтажних швів, наличників.
Таким чином, обґрунтованими є доводи позивача, що встановлене Орендарем сантехнічне обладнання та дверні блоки є невід`ємними поліпшеннями майна, які не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, і відповідач згідно з ч. 1 ст. 778 ЦК України не мав права на їх вилучення.
Позивачем долучено до матеріалів справи специфікацію ТОВ "Агромат" № 182488 від 09.04.2026 (з відміткою про оплату), згідно з якою вартість компенсації придбання та робіт з монтажу сантехніки склала 70 804,79 грн.
Відповідно до рахунку на оплату № 6 від 11.06.2026 ФОП Солейко А.О. (з відміткою про оплату) вартість сантехнічних робіт склала 15 000, 00 грн.
Згідно з замовленням покупця № 2304-1 від 23.04.2026 ФОП Олініченко М.Ю. та чеками про оплату № 6729993774 від 27.04.2026, №6780341653 від 04.05.2026, №6768664797 від 02.05.2026, №6750302207 від 30.04.2026, №6761841052 від 01.05.2026, №6736517372 від 28.04.2026 вартість дверей, робіт з їх доставки та монтажу склала 265 219, 00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність протиправної поведінки відповідача (пошкодження орендованого приміщення), розмір збитків (351 023, 79 грн) та причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, в той час як зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.
Заперечення відповідача щодо відхилення його пропозицій із самостійного встановлення сантехніки та дверних коробок не беруться судом до уваги як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема в матеріалах справи відсутня відповідь на претензію позивача від 18.03.2026.
Отже, позивачем доведено наявність складу цивільного правопорушення, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 351 023, 79 грн збитків.
Разом з цим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 507 963, 70 грн упущеної вигоди.
Позивач зазначає, що протягом березня-липня 2026 року був позбавлений можливості отримувати дохід від здачі майна в оренду у зв`язку з необхідністю проведення ремонтних робіт, а відтак поніс збитки в розмірі орендної плати за відповідний період.
Однак, суд зауважує, що договір найму (оренди) нерухомого майна №116/2025-2027 від 08.08.2025 був розірваний 17.02.2026, акт приймання-передачі (повернення з оренди) підписаний обома сторонами, водночас доказів укладення нового договору оренди квартири №116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 131699880000) загальною площею 384, 40 кв.м., житловою площею 174, 00 кв.м. суду не надано.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення упущеної вигоди та відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем факту завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу зокрема щодо правомірності прийняття наглядовою радою позивача рішення про обрання нових членів правління, не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна агенція 7" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Д, прим. 28, ідентифікаційний код 42341516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Естейт" (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 26, кв. 206, ідентифікаційний код 45994289) реальні збитки у розмірі 351 023 грн 79 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 123 грн 14 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.11.2026
Суддя Л.Г. Пукшин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua