Суд: Господарський суд Запорізької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №908/1672/26
Суддя: Проскуряков К.В.
номер провадження справи 5/125/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026 Справа № 908/1672/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Новомиргородського психоневрологічного інтернату (вул. Дудченка буд. 9, м. Новомиргород, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26001; код ЄДРПОУ 03190403)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс” (вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189)
про стягнення 204 802,53 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: не з`явився;
Від відповідача: не з`явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
13.07.2026 через підсистему “Електронний суд” ЕСІКС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Новомиргородського психоневрологічного інтернату до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс” про стягнення 204 802,53 грн.
13.07.2026 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1672/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 06.08.2026.
Ухвалою суду від 06.08.2026 розгляд справи №908/1672/26 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та підготовче засідання призначено на 14.08.2026 о/об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 13.08.2026 заяву Новомиргородського психоневрологічного інтернату від 11.08.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою суду від 14.08.2026 № 908/1672/26 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.10.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.
12.10.2026 від Новомиргородського психоневрологічного інтернату через підсистему “Електронний суд” ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд розгляд справи здійснити за відсутністю повноважного представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.10.2026 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 03.11.2026 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд”.
03.11.2026 від Новомиргородського психоневрологічного інтернату через підсистему “Електронний суд” ЄСІКС надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутністю повноважного представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник позивача участь у судовому засіданні 03.11.2026 в режимі відеоконференції не прийняв.
Представник відповідача у судове засідання вкотре не з`явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 22.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс” (Постачальник) та Новомиргородським психоневрологічним інтернатом (Замовник) укладений Договір на постачання товару № 49 (Договір). За умовами договору Постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлений даним договором строк у власність Замовника Бензин А-95 (Товар), а Замовник зобов`язався прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Строк (термін) поставки (передачі) товарів: до 31.12.2024 згідно заявок Замовника. На виконання умов Договору Замовник перерахував на розрахунковий рахунок Постачальника грошові кошти у сумі 339 200,00 грн. В свою чергу, 06.01.2025 та 25.02.2025 при звернені до пунктів АЗС, неможливо отримати паливо на підставі його відсутності, про що складені відповідні акти про встановлення факту припинення заправки транспортного засобу. В порушення умов договору, постачання Товару Позивачу на визначених Договором АЗС станом на час звернення до суду з вказаною позовною заявою Відповідачем не відновлено та недопоставлено Позивачу по Договору Товар – Бензин А-95 (в талонах) 2 800 літрів на суму 148 400,00 грн. Як зазначає Позивач, з метою досудового врегулювання спору Новомиргородським психоневрологічним інтернатом направлено претензію від 11.12.2025. Проте, відповіді на претензію не отримано. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 538, 549, 610-612, 625, 712 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Інкам Фінанс” на користь позивача кошти за непоставлений товар у розмірі 148 400,00 грн., пеню за період з 01.01.2025 по 28.12.2025 на суму 44 910,31 грн. та інфляційні витрати за період з січня по листопад 2025 включно у розмірі 11 492,22 грн.
Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 03.11.2026 запропоновані ухвалами суду письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи а також пояснення по суті спору на адресу суду відповідач не надіслав. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом доставлення до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
У судовому засіданні 03.11.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
ВСТАНОВИВ:
22.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс” (Постачальник) та Новомиргородським психоневрологічним інтернатом (Замовник) укладений Договір на постачання товару № 49 (Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлений даним договором строк у власність Замовника Бензин А-95 (Товар), а Замовник зобов`язався прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Найменування (номенклатура, асортимент) перелік, кількість Товару зазначено у Додатку № 1 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною (Специфікація) (п. 1.2. договору).
Товар, що є предметом даного Договору визначено за кодом ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта та дистиляти» (п. 1.3. договору).
Пунктом 2.1. договору визначено, що Постачальник повинен передати (поставити) Замовнику товар (товари), передбачені цим Договором, якість яких відповідає державним стандартам, підтверджуватися сертифікатом якості і відповідною супроводжувальною документацією.
Пунктом 3.2. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 17.12.2024 до договору № 49 від 22.04.2024, ціна цього договору становить 339 200,00 грн.
Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред`явлення Постачальником видаткової накладної на оплату товару (далі - рахунок).
Замовник оплачує вартість кожної поставленої партії (товару) по безготівковому розрахунку протягом 10 календарних днів з дати постачання (п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів: до 31.12.2024 згідно заявок Замовника.
Пунктом 5.4.2. договору передбачено, що Постачальник повинен забезпечити отримання палива за адресою та місцезнаходженням АЗС у місті Новомиргород та/або у межах Новомиргородської територіальної громади.
Передача товару із зберігання відбувається під час відвантаження палива Замовнику на АЗС, що обслуговують талони Постачальника (п. 5.8. договору).
Згідно з п. 5.9. договору, у разі виявлення недостачі товару, його некомплектності чи невідповідної якості що відповідає умовам договору складаються відповідні акти за підписами уповноважених осіб, які здійснювали приймання-передачу Товару.
Відповідно до п.п. 6.3.1 п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановленими цим Договором.
Розділом 7 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1). Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону від виконання зобов`язань за цим договором (п. 7.3). Умови відповідальності сторін не визначені цим договором регулюються чинним законодавством України (п. 7.5).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року (п. 10.1).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 10.3).
Матеріали справи свідчать, що Постачальником пред`явлені Замовнику видаткові накладні на оплату товару: № 0008/0000531 від 02.05.2024 року - бензин A-95 у кількості 1400 літрів, № 0008/0001245 від 19.07.2024 року - бензин A-95 у кількості 400 літрів, № 0008/0001621 від 02.09.2024 року - бензин A-95 у кількості 1000 літрів, № 0008/0002168 від 08.11.2024 року - бензин A-95 у кількості 1600 літрів, № 0008/0002460 від 05.12.2024 року - бензин A-95 у кількості 2000 літрів.
На виконання умов договору, Новомиргородським психоневрологічним інтернатом на користь та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» перераховані грошові кошти на загальну суму 339 200,00 грн. за придбання товару за вищевказаними видатковими накладними згідно платіжних інструкцій: № 193 від 08.05.2024 на суму 74 200,00 грн., № 430 від 31.07.2024 на суму 21 200,00 грн., № 526 від 09.09.2024 на суму 53 000,00 грн., № 732 від 19.11.2024 на суму 84 800,00 грн. та № 847 від 13.12.2024 на суму 106 000,00 грн. (а.с. 16-20).
З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2025 та 25.02.2025 Позивач звертався із скрейчкартками до операторів A3C ANP (адреса: вул. Соборності 4 в м. Новомиргород) з метою отримати оплачений товар, але A3C ANP не здійснили заправку автомобілів у зв`язку із відсутністю бензину, по підтверджується актами про встановлення факту припинення заправки транспортного засобу від 06.01.2025 та від 25.02.2025 (а.с. 25).
Згідно доданих до матеріалів копії скетч-карток та довідки № 1502 від 11.12.2025, на балансі позивача обліковується залишок невикористаного бензину по договору № 49 від 22.04.2024 у кількості 2 800 літрів на суму 148 400,00 грн. (а.с. 21-24).
Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання cпopy Замовником на адресу Постачальника направлено претензію від 11.12.2025. Відповіді на претензію не отримано.
На підставі викладеного позивач звернувся з вказаним позовом про стягнення з ТОВ “Інкам Фінанс” на користь Новомиргородського психоневрологічного інтернату грошових коштів на загальну суму 204 802,53 грн., в т.ч.: за непоставлений товар (бензин А-95) у розмірі 148 400,00 грн., пеню за період з 01.01.2025 по 28.12.2025 на суму 44 910,31 грн. та інфляційні витрати за період з січня по листопад 2025 включно у розмірі 11 492,22 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки Постачальник (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (Постачальник) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша ст.656 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України Постачальник зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором, або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (частина 2 цієї статті).
Згідно зі ст. 663 ЦК України Постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору Новомиргородським психоневрологічним інтернатом перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти на загальну суму 339 200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (а.с. 16-20).
Однак, ТОВ «Інкам Фінанс» здійснив відпуск Новомиргородському психоневрологічному інтернату бензину А-95 частково на суму 190 800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та зазначено позивачем у позовній заяві.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Отже, відпускання пального здійснюється за фактом пред`явлення віртуальної паливної карти – віртуального особливого рахунку Покупця, за видами палива, на якому обліковується передплачений обсяг пального у літрах, що надає право отримати пальне за допомогою Терміналу або Мобільного додатку, на АЗС Продавця, що зазначені на Вебсайті.
Пальне обліковується на Паливній віртуальній картці в літрах. Паливна картка не є платіжним засобом.
Тобто, віртуальна картка є достатнім підтвердженням факту укладання договору купівлі-продажу пального і дає право Позивачеві на його отримання, а Відповідача зобов`язує відпустити пальне. Останній має право на заміну талонів, але ця заміна не повинна позбавляти споживача права власності та не повинна призводити іншу сторону до безпідставного збагачення за рахунок споживачів.
Однак, станом на час звернення до суду з вказаною позовною заявою (13.07.2026) та прийняття рішення (03.11.2026) відповідач не здійснив поставку товару на суму 148 400,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо Постачальник передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив як і заперечень на вищевказану претензію позивача.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основної заборгованості складає 148 400,0 грн., яка підтверджена матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 148 400,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивачем на підставі п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України нараховано пеню за період з 01.01.2025 по 28.12.2025 у розмірі 44 910,31 грн. та інфляційні витрати за період з січня по листопад 2025 включно у розмірі 11 492,22 грн.
Розділом 7 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1). Умови відповідальності сторін не визначені цим договором регулюються чинним законодавством України (п. 7.5).
Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2). На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, вимоги про стягнення з ТОВ “Інкам Фінанс” процентів на суму попередньої оплати відповідно до розділу 7 договору та ст. ст. 693, 536 ЦК України Позивачем не заявлено.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Проте, в порушення вищевказаних вимог Новомиргородським психоневрологічним інтернатом не додано відповідної претензії (вимоги) від 11.12.2025 про повернення сплачених коштів за невикористані талони/скетч-карти з доказами її надіслання на адресу ТОВ «Інкам Фінанс», про що складений відповідний акт Господарського суду Запорізької області від 13.07.2026 № 908/1672/26, тобто у відповідача не виникло грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати.
З урахуванням вищевикладеного відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені за період з 01.01.2025 по 28.12.2025 у розмірі 44 910,31 грн. та інфляційних витрат за період з січня по листопад 2025 включно у розмірі 11 492,22 грн.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача – 1 929,18 грн. судового збору.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03.12.2025 № 4659-ІХ, з 1 січня 2026 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3 328 гривень.
Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви складає 2 662,40 грн.
Проте, при зверненні до суду з вказаною позовною заявою Новомиргородським психоневрологічним інтернатом сплачений судовий збір у розмірі 3 328,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкцій № 2 від 13.05.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням вищевикладеного, питання щодо повернення позивачу надмірно-сплаченого судового збору у розмірі 665,60 грн. може бути вирішено судом після надходження відповідного клопотання позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс” (вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189) на користь Новомиргородського психоневрологічного інтернату (вул. Дудченка буд. 9, м. Новомиргород, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26001; код ЄДРПОУ 03190403) основну заборгованість у розмірі 148 400 (сто сорок вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 929 (одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 18 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2026.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua