Суд: Господарський суд Донецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №905/468/26
Суддя: Лобода Тетяна Олександрівна
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5
_____________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
03.11.2026 Справа № 905/468/26
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Лободи Т.О.
при секретарі судового засідання Голуб К.В.,
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ, код 19480600,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" м. Краматорськ, код 00131268,
до Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, м. Світлодарськ Донецької області, код 44203093,
про стягнення 895 820,15 грн,
за участю представників сторін:
позивача – Павлова П.І.,
відповідача – Бичковської В.М.,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про стягнення 362 462,92 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за спожиту електричну енергію в січні, березні 2021 року, 48 886,65 грн пені, 209 287,28 грн інфляційних втрат та 275 183,30 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником останньої надії в частині оплати вартості спожитого газу.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/468/26, справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.08.2026 о 10:00 год, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
30.07.2026 до суду від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач визнає наявність заборгованості за фактично спожиту Луганською селищною радою електричну енергію перед постачальником "останньої надії" (ПОН) виключно за січень 2021 року в розмірі 134 167,50 грн. Вказує, що Розпорядженням керівника Світлодарської міської військово-цивільної адміністрації від 17.11.2021 № 141 було завершено процес реорганізації шляхом приєднання Луганської селищної ради (код ЄДРПОУ 04341554) до Світлодарської міської ВЦА (правонаступником якої є Світлодарська МВА, код ЄДРПОУ 44203093). У зв`язку з тимчасовою окупацією м. Світлодарськ та смт. Луганське майно та первинні паперові архіви Луганської селищної ради були втрачені. Про існування заборгованості військовій адміністрації стало відомо із вимоги з додатками, надісланої позивачем на електронну адресу Світлодарської міської військової адміністрації 24.09.2025. Документальне підтвердження існування вказаної заборгованості в розпорядженні Світлодарської міської військової адміністрації відсутнє. А тому вважає, що у відповідача відсутня вина з прострочення оплати, оскільки розрахункові документи він отримав лише 24.09.2025. Вказує, що через несвоєчасне пред`явлення позивачем рахунків безпосередньо Світлодарській МВА, заборгованість 2021 року не була вчасно внесена до казначейського обліку зобов`язань. Зазначає, що відповідач не заперечує проти стягнення суми основного боргу за січень 2021 року в розмірі 134 167,50 грн задля отримання правової підстави для її фінансування через органи ДКСУ. Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення 228 295,42 грн за спожиту електроенергію за березень 2021 року, вказує, що наданий позивачем Звіт ОСР містить недостовірні дані комерційного обліку, що призвело до безпідставного нарахування заборгованості. Так, у звіті ОСР визначив період постачання електричної енергії ПОН безперервно за весь повний календарний місяць. Проте, 15 березня 2021 року між Луганською селищною радою (Споживач) та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" за результатами публічних закупівель було укладено Договір № 2889 про постачання електричної енергії. Таким чином, починаючи з 15.03.2021 правовідносини з постачання електричної енергії на об`єкти відповідача регулювалися виключно Договором № 2889, а статус споживання за рахунок ПОН - припинився. Також вказує, що в супровідному листі ОСР від 05.01.2021 № 60/78-вих та додатку до нього, наданому до суду в обґрунтування підстави переведення об`єктів Луганської селищної ради на постачання до ПОН з 01.01.2021 року, у переліку споживачів зазначені виключно сторонні фізичні особи-підприємці (ФОП) та фізичні особи, а Луганська селищна рада в переліку відсутня. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування та стягнення пені, інфляційних втрат та 15 % річних, оскільки документи були пред`явлені йому як правонаступнику вперше лише 24.09.2025, а у період 2021– 2025 років відповідач не перебував у стані прострочення в розумінні ст. 612 ЦК України. На думку відповідача, не пред`являючи рахунки відповідачу та свідомо зволікаючи зі зверненням до суду протягом 5 років, позивач штучно та недобросовісно збільшував суму цивільно-правової відповідальності за рахунок нарахування каральних 15% річних та пені, що є прямим порушенням принципу добросовісності та компенсаційного характеру відповідальності.
У відзиві на позов відповідач просить на підставі статей 3, 13, 625 ЦК України зменшити розмір процентів річних, заявлених позивачем у розмірі 15%, до законодавчого мінімуму - 3% річних, а також на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, враховуючи виняткові обставини діяльності відповідача, викликані тимчасовою окупацією території громади, та відсутність у позивача дійсних збитків в результаті дій відповідача, зменшити розмір заявленої пені до 1,00 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 15% річних за березень 2021 року просить суд відмовити повністю.
Суд прийняв поданий відзив на позовну заяву до розгляду та долучив його до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 11.08.2026 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі", продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 15.09.2026 о 10:30 год, зобов`язав сторони протягом трьох днів з отримання даної ухвали направити на адресу третьої особи заяви по суті справи з додатками, докази направлення надати суду, встановив третій особі строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали на подання до суду письмових пояснень щодо позову, зокрема, надати пояснення з документальним підтвердженням стосовно дат включення/виключення Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області (код 04341554) до споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за ЕІС-кодами ТКО 62Z3290342208806 та 62Z6833003582107 в період з січня 2021 по березень 2021 року, а також інформацію про фактичний (звітний) обсяг споживання електричної енергії Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області від ДПЗД "Укрінтеренерго" в березні 2021 року з зазначенням кількості днів такого споживання. При подачі пояснень, надати суду докази їх направлення іншим учасникам справи.
18.08.2026 до суду від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли докази надсилання третій особі заяви по суті справи з додатками.
19.08.2026 до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшли докази надсилання третій особі заяви по суті справи з додатками.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 08.09.2026 зобов`язав Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" надати до суду до 14.09.2026 пояснення з документальним підтвердженням стосовно дат включення/виключення Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області (код 04341554) до споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за ЕІС-кодами ТКО 62Z3290342208806 та 62Z6833003582107 в період з січня 2021 по березень 2021 року, а також інформацію про фактичний (звітний) обсяг споживання електричної енергії Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області від ДПЗД "Укрінтеренерго" в березні 2021 року з зазначенням кількості днів такого споживання. У разі неможливості надати витребувані судом відомості – надати відповідні пояснення щодо причин.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.09.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 30.09.2026 10:00 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.09.2026 зобов`язав Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" в строк до 29.09.2026 виконати вимоги ухвали Господарського суду Донецької області від 08.09.2026 у справі № 905/468/26 та надати до суду пояснення причин невиконання вимог ухвали суду в установлений судом строк.
17.09.2026 до суду від АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій третя особа зазначає, що на даний час нею готується запитувана інформація. Однак, її підготовка займає більш довгий час у зв`язку із скороченням персоналу, великою кількістю тривог у м. Дніпро, що ускладнює пошук в архівах та базах даних. Вказує, що АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" будуть підготовлені пояснення із наданням підтверджуючих документів та направлені до суду в строк до 29.09.2026, у відповідності до ухвали суду від 15.09.2026.
25.09.2026 до суду від АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" через систему "Електронний суд" надійшли пояснення, в яких зазначено, що об`єкти Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області перебували в ПОН з 01.01.2021 по 28.02.2021. Підставою для переведення в ПОН з 01.01.2021 був лист ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" №2/6770 від 11.12.2020 з додатком до нього, в яких зазначено, що договір припиняється з 01.01.2021 у зв`язку із закінченням строку його дії. Відповідно до п. 6.2.5 ПРРЕЕ на адресу ПОН був направлений лист №60/12737 від 15.12.2020 щодо переведення споживача Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області в ПОН з 01.01.2021. Отже, з 01.01.2021 по 28.02.2021 об`єкти відповідача перебували на постачанні у ДПЗД "Укрінтеренерго". АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" отримано лист від ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" №2/1400 від 15.03.2021, в якому зазначено, що з 01.03.2023 постачальником відповідача за точкою обліку по одному об`єкту ЕІС код 62Z5885142887096 є ТОВ "Донецькі енергетичні послуги". Відповідно ПРРЕЕ ОСР було направлено на адресу Позивача лист від 12.03.2021 №60/3786-вих щодо можливої зміни постачальника , та лист на адресу відповідача та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" від 25.03.2021 №60/4516-вих та узгоджено дату запланованої зміни електропостачальника за однією точкою обліку EIC код 62Z5885142887096 з 01.03.2021, яка зазначена у листі. При цьому, об`єкти відповідача з ТКО ЕІС коди 62Z3290342208806, 62Z6833003582107 (які зазначені в звіті про фактичний розподіл за березень 2021) знаходились на постачанні у ПОН до закінчення 90 днів, тобто до 31.03.2021. Також зазначає, що у зв`язку із ненаданням споживачем даних щодо фактичного споживання за січень 2021, обсяги по ТКО 62Z3290342208806 та по ТКО 62Z6833003582107 було розраховано згідно п.8.6.9-8.6.11 Кодексу комерційного обліку (в редакції від 26.03.2020, яка діяла на момент проведення розрахунку) – за значенням середньодобового обсягу споживання та склало - за січень 2021 ( з 01.01.2021-по 31.01.2021) - 2615 кВт*год та 22856 кВт*год відповідно. За лютий 2021 року обсяг споживання за вказаними ТКО відсутній. Обсяг по ТКО 62Z3290342208806 за березень 2021 року в розмірі 6597 кВт*год розраховано на підставі проведення візуального локального зчитування даних (зняття показів) з засобу обліку працівником АТ “ДТЕК Донецькі електромережі” станом на 01.04.2021. Зафіксовані дані були внесені в систему та визначена різниця між попередніми та поточними показами. Обсяг по ТКО 62Z6833003582107 за березень 2021 року в розмірі 43384 кВт*год розраховано на підставі проведення візуального локального зчитування даних (зняття показів) з засобу обліку працівником АТ “ДТЕК Донецькі електромережі” станом на 01.04.2021. Зафіксовані дані були внесені в систему, різниця між попередніми та поточними показами помножена на коефіцієнт трансформації 40, застосування коефіцієнту трансформації передбачено договором та розраховується окремо для кожної точки обліку з урахуванням специфіки улаштування вузла обліку. У зв`язку із бойовими діями та знищенням будівлі РЕС у м. Бахмут разом з документами підприємства, третя особа не має можливості надати підтверджуючі документи.
Суд прийняв надані пояснення до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
29.09.2029 до суду від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій відповідачем викладено позицію стосовно пояснень третьої особи. Так, відповідач зазначає, що за даними ОСР у лютому 2021 року обсяг споживання об`єктами установи дорівнював 0 кВт*год. Однак, з технічної та побутової точок зору це є абсолютним абсурдом. Об`єкти адміністративної та комунальної інфраструктури селищної ради у зимовий місяць - лютий фізично не могли функціонувати з нульовим споживанням енергії. Цей факт доводить, що ОСР у лютому 2021 року не здійснював комерційного обліку та в порушення п. 3.4 Договору розподілу і норм Кодексу комерційного обліку (ККОЕЕ) не застосував розрахунковий метод за середньодобовим споживанням. Натомість ОСР накопичив цей обсяг і штучно переніс (списав) весь двомісячний обсяг (за лютий і березень) виключно на розрахунковий період березня 2021 року. ОСР у поясненнях офіційно визнав, що паперові первинні акти Бахмутського РЕС повністю знищені внаслідок бойових дій, а тому надані ОСР скриншоти системи є внутрішніми віртуальними даними і не мають статусу первинного документа згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Стверджує, що вимога позивача стягнути за березень 228 295,42 грн на підставі штучно сформованого "дубліката" ОСР є спробою протиправного подвійного стягнення коштів з місцевого бюджету за товар, який ПОН фактично не постачав. Також стверджує, що згідно з п. 6.1.5 та п. 6.1.7 ПРРЕЕ (у редакції 2021 року), процедура зміни постачальника здійснюється Адміністратором комерційного обліку (функції якого тоді виконував сам ОСР) в цілому щодо споживача як єдиної юридичної особи. Доданий самим ОСР Лист від 12.03.2021 № 60/3786-вих містить реєстр, де щодо Луганської селищної ради чітко й безальтернативно визначено єдину дату зміни постачальника - 01.03.2021 року. Самовільний розподіл лічильників однієї установи між різними постачальниками в межах одного місяця є грубим порушенням правил ринку з боку ОСР. Наполягає, що ринковий постачальник отримав від ОСР зведені обсяги споживання по усій установі за березень, виставив підсумковий комерційний рахунок, який було повністю сплачено бюджетними коштами. Будь-які вимоги ПОН (ДПЗД "Укрінтеренерго") на суму 228 295,42 грн є спробою протиправного подвійного стягнення коштів з місцевого бюджету за обсяги, які вже пройшли процедуру комерційного обліку та ліквідної оплати. Крім того, відповідач також вказує, що скріншоти з внутрішньої програми "Контроль показань", які нібито відображають зняття показників станом на 01.04.2021, свідчать про їх штучне та виключно розрахункове походження оскільки показники за 01.04.2021 та за 15.04.2021 є ідентичними, однак фізично та технічно неможливо, щоб об`єкти інфраструктури селищної ради безперервно функціонували, але показники приладів обліку протягом 15 днів квітня не змінилися ні на одну десяту кВт*год. На думку відповідача, вказане свідчить, що ОСР не здійснював жодних фізичних комерційних вимірів 01.04.2021, а вніс розрахункові дані вручну "заднім числом" під час формування квітневих балансів, намагаючись перекласти накопичений небаланс мережі на березень 2021 року під високий тариф ПОН.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 30.09.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.10.2026 о 12:15 год.
12.10.2026 до суду від АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, в яких третя особа виклала заперечення на заяву відповідача від 29.09.2026. В поясненнях третя особа зазначає, що наявність кількох постачальників електричної енергії за різними точками комерційного обліку ( об`єктами) цілком відповідає чинному законодавству. Також зазначає, що надане відповідачем платіжне доручення про сплату за спожиту електроенергію в березні 2021 року не спростовує доводів позивача та третьої особи, оскільки рахунок ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", який був сплачений Луганською селищною радою, міг бути виставлений лише по одній точці обліку, яка перейшла йому на постачання. Вважає, що платіжне доручення окремо від рахунку та акту приймання-передавання товарної продукції (або послуг) не доводить оплати в повному обсязі спожитої електричної енергії за всіма точками комерційного обліку, як це намагається довести відповідач.
Суд прийняв надані додаткові пояснення до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 14.10.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 28.10.2026 о 10:30 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 28.10.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 03.11.2026 об 11:15 год.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Стосовно клопотання відповідача про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення 15 % річних заперечував з тих підстав, що в силу внесення змін до законодавства через введення в країні карантину та в подальшому воєнного стану, строк позовної давності не сплив.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в частині стягнення боргу за березень 2021 року та нарахованих на нього сум річних, інфляційних та пені. Визнала позовні вимоги в частині стягнення боргу за січень 2021 року та нараховані на нього інфляційні. Просила суд зменшити розмір пені до 1,00 гривні. У вступному слові просила також зменшити нараховані річні до 3%, а перед судовими дебатами та в судових дебатах заявила клопотання про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення 15 % річних.
Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена шляхом доставлення ухвал суду, в тому числі і ухвали від 28.10.2026, до її особистого кабінету в системі "Електронний суд".
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи, а також те, що її явка не визнавалася судом обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за її відсутності.
Заслухавши представників позивача та відповідача, які приймали участь у судових засіданнях по справі, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 Державному підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 66 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" (далі - ПОН) з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2021 року; визначено територією провадження діяльності зазначеного підприємства територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
25.09.2019 на виконання положень ч. 6 та ч. 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою https://uie.kiev.ua було розміщено текст публічного договору, щодо спірних правовідносин діяла редакція від 27.12.2018.
За приписами частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 8 та ч. 9 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Положеннями пункту 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником останньої надії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
За даними АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку, Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області (код 04341554, правонаступником якої є Світлодарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, код 44203093) віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2021, зокрема щодо ТКО з ЕІС кодами 62Z3290342208806, 62Z6833003582107.
Підставою для переведення Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області до постачальників "останньої надії" з 01.01.2021 був лист ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" вих. №2/6770 від 11.12.2020, яким товариство повідомило АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" про закінчення строку дії договорів про постачання (закупівлю) електричної енергії з низкою споживачів, зазначених у Додатку № 1 та Додатку № 2. Так, у Додатку № 1 в рядку 145 вказано Луганську селищну раду Бахмутського району Донецької області (код 04341554) (т. 2 а.с. 43-77).
Листом вих. № 60/12737вих від 15.12.2020 АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго" перелік споживачів, об`єкти яких з 01.01.2021 переходять до постачальник "останньої надії". Так, в пункті 105 переліку, який є додатком №1 до вказаного листа, вказано Луганську селищну раду Бахмутського району Донецької області (код 04341554) (т. 2, а.с. 78-101).
Таким чином, з 01.01.2021 Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області (Споживач) приєдналась до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” на умовах комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії”, які розміщені на офіційному веб-сайті ДПЗД “Укрінтеренерго”, шляхом фактичного споживання електричної енергії.
Відповідно до Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області перебувала на постачанні електричної енергії постачальником “останньої надії” у період з 01.01.2021 по 31.03.2021.
Відповідно до п. 2.1 Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, зокрема, уразі необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником (п. 3.1, п. 3.2 Договору).
За умовами п. 3.4 Договору електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії Споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.
Пунктами 3.7 та 3.8 Договору передбачено, що початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення Договору між Сторонами. Оплачений Споживачем рахунок за спожиту електричну енергію, наданий Постачальником, є прийняттям (акцептуванням) умов цього Договору з боку Споживача.
Згідно з п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).
Ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 5.6 Договору інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію Постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.
За умовами п. 5.7 Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8 Договору).
В пункті 5.10 Договору сторони погодили, що оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.11 Договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).
За умовами п. 13.1 Договору цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Умовами Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком №1 до Договору, (далі - Комерційна пропозиція) визначено предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).
Ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (далі – Порядок). Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування (пункт 1.6. Порядку) за посиланням: Головна / Постачальник "останньої надії" / Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії. Постачальник оприлюднює порядок формування ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (www.uie.kiev.ua) за посиланням: Головна / Постачальник "останньої надії" / Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії (п. 1.1 - п. 1.3 Комерційної пропозиції).
Відповідно до п. 4.2 Комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 4.3. Комерційної пропозиції рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
Відповідно до п. 4.4 Комерційної пропозиції Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі – Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС.
Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.
Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.
Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.
Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.
У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання.
У разі якщо Сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, Споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей Сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.
У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.
Згідно з п. 6.1 Комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.
За умовами п. 7.4 Комерційної пропозиції Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.
Відповідно до п. 15.1 Комерційної пропозиції цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування Споживачем умов Договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого Постачальником. Цей Договір діє в частині розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
На виконання умов Договору, за даними оператора системи розподілу (АТ "ДТЕК Донецькі електромережі") позивач:
- на підставі Звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за січень 2021 року склав Акт купівлі-продажу електроенергії № 006291 від 31.01.2021 за січень 2021 року в кількості 30 051кВт*год та рахунок № 000004341554/04/О01/12107 від 18.02.2021 на суму 134 167,50 грн (з ПДВ), які 04.03.2021 направив відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; відправлення отримане відповідачем 12.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення;
- на підставі Звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за березень 2021 року склав Акт купівлі-продажу електроенергії № 012086 від 31.03.2021 за березень 2021 року в кількості 49 981 кВт*год та рахунок № 000004341554/04/О03/17946 від 09.04.2022 на суму 228 295,42 грн (з ПДВ), які направив відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; відправлення отримане відповідачем 25.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
За твердженням позивача Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області не сплатила заборгованість за спожиту у січні, березні 2021 року електричну енергію.
У вересні 2025 року позивач звернувся до Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, як до правонаступника Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області, з вимогою вих. № 44/11-011318 від 24.09.2025 про сплату боргу за спожиту електроенергію в сумі 362 462,92 грн та нарахованих пені, 15% річних та інфляційних в загальній сумі 542 458,38 грн.
Відповідач в порушення умов договору та Комерційної пропозиції до нього своїх зобов`язань по оплаті фактично отриманої та спожитої за заявлений період електричної енергії не виконав, внаслідок чого станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" склала 362 462,38 грн.
Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 362 462,38 грн та нарахованих на неї сум пені, 15% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з вищевказаного договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одним із видів договорів, що укладаються для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, є договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (п. 16 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
З урахуванням наведених норм та за встановлених судом обставин між позивачем, який виконує функції постачальника "останньої надії", та Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області існували договірні відносини на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначений позивачем на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 3 до цього договору, що опубліковані на офіційному веб-сайті позивача https://uie.kiev.ua.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
До матеріалів справи позивач додав звіти щодо фактичного (звітного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", отримані останнім від АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", з яких вбачається, що Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області у січні 2021 року спожито 30 051 кВт*год, у березні 2021 року – 49 981 кВт*год. Дублікати звітів підписано кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом уповноваженої особи АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" Шашацької Катерини Геннадіївни. Підписи перевірено протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 16.08.2023 (т.1 а.с.38-39, 43-44).
Суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що вказані звіти не є первинними документами відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки комерційний облік електричної енергії здійснюється відповідно до положень Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 311 (у редакції постанови НКРЕКП від 20.03.2020 № 716). Положеннями такого Кодексу передбачено ведення комерційного обліку електричної енергії за допомогою автоматизованих систем. У розділі 1.2 Кодексу, зокрема визначено, що центральна інформаційно-комунікаційна платформа Датахаб (Датахаб) - інформаційна система з базою даних, яка створена, належить та управляється АКО, за допомогою якої АКО керує даними комерційного обліку, основними даними, а також інформаційним обміном цими даними на ринку електричної енергії. Датахаб містить, зокрема, дані комерційного обліку електричної енергії, а також централізовані реєстри ППКО, точок комерційного обліку та автоматизованих систем. Сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.
Отже, надані звіти щодо фактичного (звітного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів є належними та допустими доказами на підтвердження обсягу електричної енергії, спожитої конкретним споживачем від визначених постачальників.
Приписами частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Суд зазначає, що Договір та Комерційна пропозиція містять різні умови щодо строку оплати за спожиту електричну енергію.
Так, в пункті 5.10 Договору сторони погодили, що оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
За умовами п. 4.2 Комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що для визначення кінцевого строку оплати позивач застосував умови, визначені в Договорі, а саме 5 робочих з днів з дня отримання споживачем рахунку.
Таким чином, виходячи з погоджених сторонами умов, строк оплати за спожиту в січні та березні 2021 року електричну енергію є таким, що настав.
Однак, відповідач не оплатив вартість послуг. При цьому, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості в розмірі 134 167,50 грн вартості спожитої у січні 2021 року електричної енергії визнана відповідачем у відзиві на позов та в судовому засіданні.
Нормами пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як вбачається з відзиву на позов, в якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 134 167,50 грн, такий документ підписано від імені відповідача уповноваженою особою - представником Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області Бичковською Вікторією Миколаївною, яка діє в порядку само представництва юридичної особи. Вказана особа має повноваження на визнання позовних вимог від імені відповідача.
Враховуючи доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог за спожиту електричну енергію в січні 2021 року в сумі 134 167,50 грн, а також визнання їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення боргу за спожиту електричну енергію в березні 2021 року, відповідач вказує, що 15 березня 2021 року між Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" було укладено договір № 2889 про постачання електричної енергії, у зв`язку з чим правовідносини з постачання електричної енергії на об`єкти відповідача регулювалися виключно вказаним договором, а статус споживання за рахунок постачальника "останньої надії" – припинився. При цьому, вказує, що такий договір було укладено щодо всіх об`єктів споживання відповідача, а самовільний розподіл лічильників однієї установи між різними постачальниками в межах одного місяця є грубим порушенням правил ринку з боку ОСР.
Відповідач до матеріалів справи додав копію договору № 2889 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 15.03.2021, який укладено між ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" (Постачальник) та Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області (Споживач), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5) (далі товар або електрична енергія). Постачання товару за цим Договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.
В п. 1.3 такого договору сторонами погоджено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.04.2021 по 31.12.2021 становить 13500 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Згідно з п. 2.2 договору місце поставки (передачі) товару: смт. Луганське, вул. Центральна, б.7.
Загальна вартість цього Договору становить 49 950,00 грн, в тому числі 20% ПДВ: 8325,00 грн (п. 4.1.1 договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови даного договору поширюють свою дію на відносини, які склались між сторонами з 15.03.2021 (п. 12.1 договору).
До договору № 2889 про постачання(закупівлю) електричної енергії від 15.03.2021 Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області приєдналась на умовах Комерційної пропозиції "Бюджетна" (фактична).
Відповідач вказує на здійснення оплати за цим договором у сумі 49 950,00 грн, про що надав роздруківку трансакції від 29.04.2021 з сайту spending.gov.ua – Єдиного веб-порталу використання публічних коштів.
Надаючи оцінку вказаним запереченням позивача, суд зазначає, що відповідно до п. 3.1.8 ПРРЕЕ (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Згідно з п. 1.1.2 ПРРЕЕ (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) об`єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб`єкту господарювання або фізичній особі на праві власності або користування. Точка комерційного обліку - точка на комерційній межі розподілу електричної мережі або умовна точка, в якій відбувається зміна власника електричної енергії і до якої відносяться дані комерційного обліку електричної енергії, що використовуються для розрахунків на ринку електричної енергії.
Відповідно до підпункту 4 п. 3.1.6 ПРРЕЕ (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.
Споживачі, які отримують електричну енергію від двох або більше електропостачальників, укладають окремі договори про постачання електричної енергії споживачу з кожним із них (п. 3.1.11 ПРРЕЕ).
З аналізу наведених норм вбачається, що договір постачання електричної енергії можливо укласти як за одним, так і за кількома об`єктами споживача. Крім того, законодавством передбачена можливість одному споживачу укласти договори постачання електричної енергії з кількома постачальниками. Таким чином, твердження відповідача, що укладення 15.03.2021 Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області договору постачання електричної енергії з ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" свідчить про постачання останнім електричної енергії в цілому щодо споживача як єдиної юридичної особи та за всіма його об`єктами є помилковим, як і твердження про неправомірний самовільний розподіл оператором системи лічильників однієї установи між різними постачальниками.
Суд зазначає, що з наданого відповідачем Договору № 2889 від 15.03.2021 та роздруківки трансакції, згідно якої здійснено оплату за вказаним договором, неможливо достеменно встановити, за якими точками комерційного обліку здійснювалось постачання електричної енергії на підставі такого договору.
Інших документів у відповідача немає, оскільки документи втрачені внаслідок бойових дій та тимчасової окупації району. Оператор системи розподілу, від якого суд витребував певну інформацію, також повідомив про те, що він не має всіх документів в паперовому вигляді внаслідок бойових дій та тимчасової окупації населених пунктів, де оператор системи розподілу здійснював свою діяльність, зокрема щодо споживача в даній справі.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Суд дослідив та проаналізував наявні в справі документи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області, код 04341554, була зареєстрована за адресою : Донецька область, Бахмутський р-н, смт. Луганське, вул. Центральна, буд. 7, за вказаною адресою в тому числі поставлялась електрична енергія, при цьому наявні докази, зокрема звіти оператора системи розподілу, листування між оператором системи розподілу та електропостачальниками щодо вказаного споживача, свідчать про наявність у такого споживача декількох точок комерційного обліку з різними ЕІС-кодами як за вказаною адресою, так і за іншими адресами постачання електричної енергії.
Зокрема, зі звіту оператора системи розподілу за січень 2021 року вбачається постачання позивачем Луганській селищній раді Бахмутського району Донецької області, код 04341554, електричної енергії за 17 точками комерційного обліку з різними ЕІС-кодами. Суд звертає увагу на те що загальна кількість спожитої електричної енергії за вказаний період склала 30 051 кВт*год, вказаний обсяг не спростований та не заперечувався відповідачем.
До матеріалів справи додано Повідомлення оператора системи розподілу від 12.03.2021 вих. 60/3786-вих, адресоване ДПЗД "Укрінтеренерго", про отримання запитів на зміну електропостачальника. З даного повідомлення вбачається, про зміну Луганській селищній раді Бахмутського району Донецької області електропостачальника з 01.03.2021 за 13 точками комерційного обліку з різними ЕІС-кодами, які розташовані за кількома адресами (пункти 48 - 62 Додатку, т.2, а.с.102). Вказаний перелік містить зокрема ЕІС-код точки комерційного обліку – 62Z5885142887096.
Крім того, до матеріалів справи третьою особою додана копія заяви-приєднання від 01.03.2021, якою Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області приєдналась до умов договору про постачання електричної енергії ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" за адресою об`єкта споживача : смт. Луганське, вул. Центральна, 7, ЕІС-код точки комерційного обліку – 62Z5885142887096 (т.2 а.с. 114).
У судовому засіданні представник відповідача щодо вказаної заяви зазначила, що ЕІС-код точки комерційного обліку у заяві дописаний від руки, а не надрукований як решта відомостей у заяві, а тому існують сумніви щодо того ким саме був внесений такий код – 62Z5885142887096.
Одночасно суд звертає увагу на те, що 15.03.2021 ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" звернулось до АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" з запитом (вих. 2/14000) (т. 2 а.с. 113) щодо зміни електропостачальника Луганській селищній раді Бахмутського району Донецької області за адресою об`єкта споживача : смт. Луганське, вул. Центральна, 7, ЕІС-код точки комерційного обліку – 62Z5885142887096 з запланованою датою постачання з 01.03.2021. Суд акцентує увагу на тому, що в даному листі ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" просить змінити постачальника відповідачу лише щодо однієї точки обліку електричної енергії.
В запиті щодо зміни електропостачальника вих.№2/1400 від 15.03.2021, адресованому АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" просить ОСР здійснити заходи для забезпечення зміни електропостачальника для споживача - Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області за ЕІС-кодом точки обліку електроенергії – 62Z5885142887096, до вказаного запиту і була додана заява-приєднання відповідача від 01.03.2021.
Третьою особою листом від 25.03.2021 вих. № 60/4516-вих на адресу ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" та Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області погоджено процедуру зміни електропостачальника для об`єктів Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області з ЕІС-кодом точки розподілу електроенергії, вказаної у зверненні, а саме ЕІС-код – 62Z5885142887096, фактична адреса площадки вимірювання : 54580 р-н Артемівський (теперішня назва – Бахмутський), с. Луганське, вул. Артема (вулиця Артема в селищі Луганське Бахмутського району Донецької області була перейменована на вулицю Центральну), 7, з запланованою датою зміни електропостачальника з 01.03.2021.
Отже, оформлення вказаних документів підтверджує те, що з постачальником електричної енергії може бути укладений відповідний договір як лише щодо однієї точки комерційного обліку, також з таким постачальником можуть бути укладені різні договори на різні об`єкти одного й того самого споживача, а отже лише текст договору № 2889 від 15.03.2021 без надання інших документів щодо його виконання не може однозначно свідчити про перехід відповідача до постачальника ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" за всіма його точками розподілу електроенергії.
Крім того, відповідач посилається на некоректний облік електричної енергії оператором системи розподілу, оскільки останній вніс до відповідної системи відомості про нульове споживання Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області електричної енергії в лютому 2021, однак фактично неможливо, щоб відповідна юридична особа не споживала електричну енергію взагалі.
Суд погоджується з такими твердженнями відповідача та такі показники за лютий 2021 року можуть свідчити про те, що споживач не передав покази лічильників оператору системи розподілу, оператором системи розподілу також не знімались такі покази в цей період, а також не здійснено відповідний розрахунок за середньодобовим обсягом споживання. У той час з пояснень третьої особи вбачається, що за березень 2021 відповідні дані були внесені до системи за результатами зчитування даних лічильників, які були проведені працівниками АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", отже в такому випадку права відповідача ніяким чином не були порушені та він зобов`язаний здійснити оплату спожитої ним електричної енергії, дані щодо якого зафіксовані лічильником, при цьому відповідач не спростовує та не надає доказів споживання в іншому обсязі, ніж визначено оператором системи розподілу.
Як вже зазначив суд зі звіту оператора системи розподілу за січень 2021 року вбачається споживання Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області електричної енергії за 17 точками комерційного обліку в загальному об`ємі 30051 кВт*год, найбільше споживання відбулось за точками : 62Z5885142887096 - 1297 кВт*год; 62Z3290342208806 – 2615 кВт*год, 62Z6833003582107 – 22856 кВт*год.
Зі звіту оператора системи розподілу за березень 2021 року вбачається споживання Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області електричної енергії за двома точками комерційного обліку в загальному об`ємі 49981 кВт*год, в т.ч. за точкою 62Z3290342208806 – 6597 кВт*год, за точкою 62Z6833003582107 – 43384 кВт*год.
З урахуванням того, що дані споживання за березень 2021 року фактично є даними за два місяці споживання, а також з урахуванням даних споживання січня 2021 року за цими двома точками, то середнє споживання за цей період (січень, лютий, березень 2021 року) за один місяць складає 25000 кВт*год. Таким чином лише за двома точками обліку електричної енергії середнє споживання склало 25000 кВт*год, а як вже зазначив суд та підтверджено матеріалами справи Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області мала 17 таких точок, то навіть з урахуванням того, що березень місяць є трохи теплішим, ніж зимові місяці, Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області не могла замовити та спожити за березень 2021 лише 13 500 кВт*год за всіма своїми точками споживання електричної енергії, що також свідчить про те, що відповідно до договору № 2889 від 15.03.2021 споживання здійснювалось не за всіма точками розподілу електроенергії Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області, що спростовує заперечення відповідача.
Доказів порушення оператором системи розподілу визначення двох постачальників електричної енергії Луганській селищній раді Бахмутського району Донецької області за різними точками споживання матеріали справи не містять.
Надані доказі з більшою вірогідністю свідчать про споживання Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області в березні 2021 року електричної енергії за точками споживання 62Z3290342208806, 62Z6833003582107 від постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", а за іншими точками – від постачальника універсальних послуг ТОВ "Донецькі енергетичні послуги".
Згідно зі звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) за березень 2021 року, а також наданих до суду пояснень АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" обсяг спожитої Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області електричної енергії визначено за двома ТКО з ЕІС-кодами 62Z3290342208806 та 62Z6833003582107.
Суд зазначає, що Акт купівлі-продажу електроенергії № 012086 від 31.03.2021 за березень 2021 року в кількості 49 981 кВт*год та рахунок № 000004341554/04/О03/17946 від 09.04.2021 на суму 228 295,42 грн позивач направив Луганській селищній раді Бахмутського району Донецької області засобами поштового зв`язку за адресою, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таке відправлення отримане відповідачем 25.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, відповідач не надав доказів оскарження вказаних в акті та рахунку позивача за березень 2021 року обсягів спожитої електроенергії чи доказів звернення щодо отримання роз`яснень стосовно виставлених рахунків та обсягів споживання електроенергії, зазначених у рахунках у зв`язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання електроенергії.
Даних про інші обсяги спожитої електричної енергії відповідач також не надав. Відповідачем не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання електроенергії за березень 2021 року в обсязі, який визначений третьої особою та заявлений позивачем до оплати.
Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідач не надав докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію в березні 2021 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 228 295,42 грн також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 48 886,65 грн, яка нарахована за період з 20.03.2021 по 23.02.2022 на суму боргу в розмірі 134 167,50 грн, та за період з 02.06.2021 по 23.02.2022 на суму боргу в розмірі 228 295,42 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 6.1 Договору за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15% річних у загальній сумі 275 183,30 грн, які нараховані за період з 20.03.2021 по 26.05.2026 на суму боргу в розмірі 134 167,50 грн та за період з 02.06.2021 по 26.05.2026 на суму боргу в розмірі 228 295,42 грн, а також інфляційні втрати в загальній сумі 209 287,28 грн, які нараховані за період з 01.04.2021 по 26.05.2026 на суму боргу в розмірі 134 167,50 грн та за період з 01.06.2021 по 26.05.2026 на суму боргу в розмірі 228 295,42 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий розрахунок інфляційних втрат у сумі 209 287,28 грн, суд встановив, що нарахування інфляційних в частині визначення періодів нарахувань та сум заборгованості, на які здійснені нарахування відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору. Однак, при арифметичній перевірці нарахувань, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди прострочення та суму заборгованості є більшою і складає 281 747,67 грн (суд здійснював розрахунок інфляційних втрат шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за весь період прострочення платежу).
Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, що є правом позивача, з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 209 287,28 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За умовами п. 7.4 Комерційної пропозиції Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.
Перевіривши наданий розрахунок 15% річних у загальній сумі 275 183,30 грн за заявлені позивачем періоди прострочення та суму заборгованості, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно.
Щодо вказаних нарахувань відповідач заявив клопотання про їх зменшення до законодавчо встановленого мінімуму на рівні 3% річних, крім того просив відмовити в вимогах в цій частині у зв`язку зі спливом позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вище наведені правові висновки, право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Суд зазначає, що установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної
давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі -Закон № 540-IX) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.
Таким чином, до позовних вимог щодо стягнення річних позовна давність не продовжувалася, оскільки вона тривала в цей час в законодавчо встановлених межах, а продовжити можливо строк, який вже сплинув, однак з 30 січня 2024 року позовна давність була зупинена до 03.09.2025 (включно).
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 263 Цивільного кодексу України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Так, щодо річних позовна давність в три роки обраховується щодо кожного періоду нарахування, тобто за кожен день прострочення. Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовна давність у даній справі щодо стягнення нарахованих 15% за період з 20.03.2021 по 03.12.2021 у загальній сумі 31 637,28 грн (14 280,57 грн нараховані 15% річних на заборгованість 134 167,50 грн за період з 20.03.2021 по 03.12.2021; 17 356,71 грн – 15% річних на суму заборгованості 228 295,42 грн за період з 02.06.2021 по 03.12.2021) сплила. Обрахунок зазначеного періоду здійснений судом з урахуванням часу, на який позовна давність була зупинена, тобто суд вирахував яка частина позовної давності минула станом на 30.01.2024 щодо кожного дня прострочення, після чого суд обрахував залишок такої позовної давності, починаючи з 04.09.2025. Наприклад, за звичайних обставин позовна давність щодо вимоги про стягнення річних, нарахованих за 20.03.2021 минула б 20.03.2024, однак з 30.01.2024 вона була зупинена, тобто вираховуємо, що станом на 30.01.2024 минуло 2 роки 10 місяців 9 днів позовної давності, починаючи з 04.09.2025 обраховуємо залишок строку, протягом якого позивач мав звернутись з відповідним позовом, який складає 51 день та спливає 24.10.2025, а даний позов поданий до суду 10.07.2026 (позовна заява сформована в системі "Електронний суд" та надійшла до суду в такій системі 10.07.2026 о 17:00 год, а реєстрація такої позовної заяви судом здійснена 13.07.2026, з урахуванням положень ч. 2 ст. 255 ЦК України суд вважає, днем подачі позову саме 10.07.2026). Так само щодо нарахувань за 03.12.2021 позовна давність минула би за звичайних обставин 03.12.2024, станом на 30.01.2024 минуло 2 роки 1 місяць та 26 днів строку звернення до суду з відповідним позовом, отже вираховуємо залишок позовної давності, який складає 10 місяців 5 днів починаючи з 04.09.2025, отже останнім днем звернення до суду з позовом щодо вимоги про стягнення 15% річних за 03.12.2021 є 09.07.2026, а позов поданий до суду 10.07.2026, тобто з пропуском позовної давності з урахуванням часу її зупинення.
Згідно частин 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності щодо стягнення річних у даній справі, а також те, що позивач не навів поважності причин такого пропуску, суд застосовує до вимог про стягнення 15 % річних у сумі 31 637,28 грн позовну давність та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині саме у зв`язку з пропуском позовної давності.
Решту нарахувань 15% річних у сумі 243 546,02 грн суд визнає як обґрунтовано заявлену.
Щодо клопотання відповідача про зменшення здійснених нарахувань пені та 15 % річних суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що позивач повністю захистив свій майновий інтерес від знецінення грошових коштів шляхом нарахування інфляційних втрат у сумі 209 287,28 грн. Натомість, нараховані позивачем додаткові штрафні санкції та 15% річних сумарно складають 533 357,23 грн, що значно перевищує розмір реально обґрунтованого основного боргу. Світлодарська МВА просить суд врахувати, що функціонує в умовах воєнного стану та вимушеної релокації, а дохідна частина бюджету громади повністю знищена через тимчасову окупацію всієї території. Так, власні надходження бюджету громади через окупацію підприємств упали до критичного мінімуму і становлять всього 1 839 498,46 грн, що складає лише 1,65% від надходжень доокупаційного періоду. Абсолютну більшість доходів - 16 481 140,00 грн - становлять офіційні трансферти (цільові дотації держави). Незважаючи на вкрай обмежений дотаційний ресурс, відповідач здійснює безперервне фінансове забезпечення захисту евакуйованих мешканців. Крім того, обмежений фінансовий ресурс громади першочергово спрямовується відповідачем на заходи з національної безпеки та оборони, виконання програм ветеранської політики та безпосередню фінансову підтримку захисників України. Тому, стягнення договірних 15% річних (275 183,30 грн) та пені (48 886,65 грн) позбавить бюджет тимчасово окупованої громади можливості підтримувати Сили оборони, мобілізованих бійців, учасників бойових дій та ВПО. У судовому засіданні відповідач звернула увагу на те, що позивач досить тривалий час не звертався як до нього, так і до суду за захистом своїх прав, що призвело до нарахувань у більшій сумі.
Заперечуючи проти заяви про зменшення заявлених до стягнення відповідач зазначає, що підстави для зменшення нарахувань відсутні, такі нарахування передбачені діючим законодавством та умовами договору. Щодо незвернення до суду раніше позивач зазначив, що у нього не було як матеріальних ресурсів для сплати судового збору, так і були проблеми з кадровим наповненням для ведення претензійно-позовної роботи.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Щодо річних, то в статті 625 ЦК України законодавець встановив мінімальний розмір нарахувань – 3% , надавши можливість сторонам встановлювати інший розмір.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
У справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу.
У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 дійшла висновку, що враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Отже, враховуючи норми чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що може вирішувати питання щодо зменшення як нарахованої пені, так і річних, оцінюючи наведені обставини та надані докази в сукупності, майновий стан боржника, поведінку позивача, тощо.
Аналізуючи доводи сторін, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні підстави для зменшення як заявленої суми пені, так і нарахованих річних.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Так, Світлодарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області є органом державної влади, що здійснює керівництво Світлодарською міською територіальною громадою.
Суд зазначає, що утворення військової адміністрації населеного пункту змінює обсяг або тимчасово перебирає повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих органів, якщо останні не здійснюють свої повноваження або в інших випадках, визначених законом
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987) м. Світлодарськ Світлодарської міської територіальної громади з 24.02.2022 по 23.05.2022 було віднесено до території, на якій ведуться активні бойові дії, а з 24.05.2022 – до Тимчасово окупованої Російською Федерацією території України. Тимчасово окупованими також є решта населених пунктів Світлодарської міської територіальної громади.
Зазначені обставини, за висновком суду, є такими, що безсумнівно вплинули на фінансовий стан відповідача та можливість погашення наявної заборгованості.
Суд враховує, що спірна заборгованість виникла у Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області, правонаступником якої є Світлодарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області. Про наявність спірної заборгованості Світлодарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області дізналась лише у вересні 2025 року із вимоги позивача про сплату боргу та нарахованих на нього штрафних санкцій.
Суд не заперечує право позивача на звернення з позовом до суду в будь-який час, однак в даному випадку звернення до суду з позовом у строк понад 5 років з дати виникнення заборгованості призвело до здійснення нарахувань пені, річних та інфляційних втрат, які в загальній сумі перевищують суму основної заборгованості на 47,15 %, при тому що такі стягнення підлягають з бюджету громади, територія якої зазнала значних руйнувань, вимушений переїзд населення в більш безпечні місця, на якій не здійснюється підприємницька та інша господарська діяльність та яка є тимчасово окупованою з 2022 року.
На думку суду, стягнення заявленої суми відсотків річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно нього. Суд враховує, що за рахунок стягнення інфляційних втрат позивач отримає компенсацію від знецінення грошових коштів.
Отже, з огляду на неспівмірність заявленої до стягнення суми відсотків річних, а також враховуючи статус відповідача та розповсюдження його повноважень на територію, яка є тимчасово окупованою, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, зменшити розмір відсотків річних до встановленого законом мінімального розміру - 3%, який за розрахунком суду становить 48 709,06 грн (у сумі 18 029,91 грн - за період з 04.12.2021 по 26.05.2026 (1635 днів прострочення) на суму боргу в розмірі 134 167,50 грн, в сумі 30 679,15 грн за період з 04.12.2021 по 26.05.2026 (1635 днів прострочення) на суму боргу в розмірі 228 295,42 грн).
Суд також враховує, що з матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. При цьому, негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.
На переконання суду є достатні підстави і для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, а порушення відповідачем (як правонаступником особи, яка первісно допустила порушення) виконання грошових зобов`язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку із певними обставинами.
Одночасно суд враховує, що зменшення розміру пені не повинно мати наслідком звільнення боржника від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, суд враховує баланс інтересів сторін, в тому числі і дотримання прав позивача на погашення заборгованості та понесення відповідальності стороною, яка допустила порушення грошових зобов`язань.
З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, зменшення заявленої до стягнення пені до 50 % від нарахованої суми. Суд вважає, що саме таке зменшення є адекватною та співрозмірною компенсацією з порушеним інтересом позивача в даному конкретному випадку. Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача 24 443,32 грн пені, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 362 462,92 грн, інфляційних втрат у сумі 209 287,28 грн, 3% річних у сумі 48 709,06 грн, пені в сумі 24 443,32 грн.
В частині стягнення 15 % річних у сумі 31 637,28 грн суд відмовляє у зв`язку зі сплином позовної давності; в частині стягнення 15 % річних у сумі 194 836,96 грн та пені в сумі 24 443,33 грн суд відмовляє, у зв`язку зі зменшенням вказаних нарахувань судом.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В частині відмови в позовних вимогах про стягнення 15 % річних у сумі 31 637,28 грн витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача (379,64 грн); в іншій частині витрати по сплаті судового збору відносяться на відповідача, оскільки даний спір виник внаслідок саме неправильних дій відповідача, а в частині позовних вимог суд відмовляє у зв`язку зі зменшенням судом нарахованої пені та річних.
Одночасно, суд враховує, що відповідач у відзиві на позов до початку розгляду справи по суті частково визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 134 167,50 грн та відповідно в частині нарахованих на неї сум річних, інфляційних та пені. В той же час, відповідач заперечив щодо заявленої позивачем суми основного боргу в розмірі 228 295,42 грн та нарахованих на неї сум річних, інфляційних та пені.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач безумовно до початку розгляду справи по суті визнав частину позовних вимог в сумі основного боргу 134 167,50 грн та здійснених на неї нарахувань інфляційних втрат у сумі 79 158,87 грн, 15% річних у сумі 90 149,53 грн (без врахування суми, по якій суд відмовляє в стягненні у зв`язку з пропуском позовної давності), пені в сумі 20 540,48 грн, отже в цій частині при розподілі судових витрат суд вважає за можливе застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за вказаний розмір позовних вимог майнового характеру складає 1,5 відсотки ціни позову, з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подання в електронному вигляді, а саме 3 888,20 грн (324 016,38 грн х 1,5% х 0,8), отже 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, виходячи з розміру визнаних відповідачем позовних вимог, в сумі 1 944,10 грн підлягають поверненню платнику з Державного бюджету України у встановленому порядку, а в сумі 1 944,10 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
З відповідача на користь позивача також підлягають витрати по сплаті судового збору за вимоги в частині, яка не визнана відповідачем, але підтверджена судом, як обґрунтовано заявлена до стягнення (540 166,49 грн), а саме стягненню підлягає сума судового збору 6 482,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Світлодарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (84792, Донецька область, Бахмутський район, м. Світлодарськ, пр. Миру, будинок 5, код 44203093) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код 19480600) заборгованість за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за спожиту електроенергію в січні, березні 2021 року в сумі 362 462,92 грн (на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк"), 24 443,32 грн пені, 48 709,06 грн 3 % річних, 209 287,28 грн інфляційних втрат та 8 426,10 грн витрат по сплаті судового збору (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області).
В решті позову відмовити.
Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код 19480600) 1 944,10 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції № 929 від 08.07.2026 відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2026.
Суддя Т. О. Лобода
Оригінал: reyestr.court.gov.ua