Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: спонукання виконати або припинити певні дії
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №902/579/26
Суддя: Миханюк М.В.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року Справа № 902/579/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Семенюк А.В.
за участю представників сторін:
позивача: Яценко Д.Ю., представника, за довіреністю від 19.07.2023
відповідача 1: Вольди М.А. адвоката за довіреністю від 25.02.2026 №39
відповідача 2: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 28.07.26р. суддею Анатолієм ТВАРКОВСЬКИМ о 10:56 у м.Вінниці, повний текст складено 07.08.26р. у справі № 902/579/26
за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Поряд з цим позивачем подано заяву про зміну предмета позову (вх. № 01-30/4287/26 від 30.04.2026), відповідно до якої Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" просило прийняти таку заяву та вважати зміненим предмет позову у справі №902/579/26, подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням змінених позовних вимог.
В підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" на виконання вимог ухвали від 05.05.2026 надійшла заява представниці Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", за змістом якої позивач просить вважати належним відповідачем 2 у справі № 902/579/26 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України". При цьому викладено прохальну частину позову у такій редакції:
1. Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо примусового припинення (обмеження) постачання/розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" утриматися від вчинення дій щодо припинення (обмеження) постачання природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у зв`язку із заборгованістю за договором від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01.
2. Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" щодо припинення (обмеження) постачання/розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на підставі доручення (доручень) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", виданих у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" утриматися від вчинення дій щодо припинення (обмеження) постачання/ розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на підставі доручення (доручень), виданих Відповідачем-1 у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01.
3. У разі фактичного припинення (обмеження) газопостачання на момент ухвалення рішення у справі: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" відновити постачання та розподіл природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (адреса: вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100, EIC-код 56XQ0000X3INL00T) шляхом розпломбування запірних пристроїв та вчинення всіх необхідних технічних дій для відновлення газоспоживання.
В обґрунтування заявленого позову КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" вказує на протиправність дій ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за фактом надіслання доручення Вінницькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про припинення позивачу газопостачання у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01, а також дій Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" за фактом надіслання на адресу КП ВМР "ВМТЕ" повідомлення про відключення: №1332 та №1336 від 28.04.2026, із датами припинення (спочатку 30.04.2026, згодом 04.05.2026).
Крім того, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" зазначає, що предметом даного спору є не лише наслідки вже вчиненого припинення газопостачання, а й правомірність самих дій щодо ініціювання та реалізації процедури примусового припинення газопостачання, а також необхідність судового захисту від реальної та безпосередньої загрози такого припинення.
Зауважує, що сам факт подальшого відкликання конкретного доручення не усуває предмета спору та не виключає можливості повторного вчинення аналогічних дій ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у майбутньому.
Також, позивач вказує, що саме ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії були направлені повідомлення №1267 від 17.04.2026 та №1332, №1336 від 28.04.2026, які містили вимогу до КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" самостійно припинити газоспоживання та попередження про примусове припинення газопостачання.
Таким чином, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії був безпосереднім учасником спірних правовідносин, а тому посилання на виконання доручення іншої особи саме по собі не виключає необхідності надання судом оцінки його діям.
Ключовою обставиною даної справи є те, що підставою для ініціювання припинення постачання природного газу стала заборгованість, яка виникла за Договором постачання природного газу від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01, строк постачання природного газу за яким уже закінчився.
Водночас на момент направлення доручень про припинення газопостачання між сторонами вже діяв інший самостійний договір постачання природного газу від 06.04.2026 №1003-ТКЕ(Л26)-01, на підставі якого фактично здійснювалося поточне постачання природного газу КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго".
Саме тому предметом спору є не питання існування заборгованості як такої, а питання правомірності використання механізму припинення постачання природного газу за чинним договором як засобу впливу щодо виконання грошових зобов`язань за іншим договором постачання, дія якого в частині постачання природного газу вже завершилася.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.07.2026 у справі №902/579/26 позовну вимогу про відновлення постачання та розподілу природного газу у разі фактичного припинення (обмеження) газопостачання на момент ухвалення рішення у справі залишено без розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 30.04.2026 у справі № 902/579/26.
Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.2026 у справі №902/579/26 в частині відмови у задоволенні першої та другої позовних вимог Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” задовольнити, а саме:
1. Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” щодо примусового припинення (обмеження) постачання/розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 №2302 ТКЕ(25)-01 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” утриматися від вчинення дій щодо припинення (обмеження) постачання природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” у зв`язку із заборгованістю за договором від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01.
2. Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” щодо припинення (обмеження) постачання/розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” на підставі доручення (доручень) Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, виданих у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 №2302 ТКЕ(25)-01, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України” утриматися від вчинення дій щодо припинення (обмеження) постачання/розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” на підставі доручення (доручень), виданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01.
3. Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.2026 у справі №902/579/26 в частині розподілу судових витрат та в частині скасування заходів забезпечення позову, здійснити новий розподіл судових витрат та стягнути з Відповідачів на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” понесені судові витрати, у тому числі судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги, відповідно до результатів розгляду справи.
Не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, розподілу судових витрат та скасування заходів забезпечення позову, оскільки вважає, що рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та без належної оцінки ключових доводів Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго”.
Зауважує, що предметом даної справи було питання наявності або відсутності у постачальника природного газу передбаченого законом чи договором права ініціювати припинення постачання природного газу за чинним договором постачання у зв`язку із існуванням заборгованості, яка виникла за іншим договірним зобов`язанням.
Звертає увагу, що положення пункту 14 розділу II Правил постачання природного газу передбачає можливість припинення постачання у зв`язку з порушенням розрахунків за відповідним договором, але не містить положення про те, що заборгованість за будь-яким попереднім договором між тими самими сторонами автоматично надає право припинити постачання за іншим чинним договором.
Вважає, що суд неправильно застосував цю норму, оскільки фактично розширив її зміст, що призвело до неправильного вирішення спору.
Вказує, що сама норма відсилає до умов відповідного договору, а не створює нову самостійну підставу для застосування наслідків порушення іншого договору між тими самими сторонами.
У даній справі сторони перебували у двох різних договірних правовідносинах:
- Договір №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025, який припинив свою дію в частині постачання природного газу після 31.03.2026;
- Договір №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026, який є чинним та регулює постачання природного газу починаючи з квітня 2026 року.
Заборгованість, на яку посилається Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, як на підставу для припинення газопостачання, виникла за Договором №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025. Стан виконання умов Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 судом не досліджувався та у рішенні про це не зазначено.
Попри це суд визнав правомірним застосування до чинного Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 наслідків порушення іншого договору, хоча ні Правила постачання природного газу, ні умови Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 такого права Товариству з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” не надають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався, зокрема, на пункт 6.3 Договору №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025 та дійшов висновку, що сторони погодили право Постачальника ініціювати припинення (обмеження) постачання природного газу у разі наявності простроченої заборгованості.
Скаржник вважає такий висновок суду передчасним та зробленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом не враховано істотну умову договору, яка визначає межі такого права.
Зазначає, що постачання природного газу після 01.04.2026 здійснювалося на підставі нового Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026.
При цьому Договір №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 не містить положення, відповідно до якого заборгованість Споживача за попередніми договорами постачання природного газу є самостійною підставою для припинення постачання за цим договором.
Крім наведеного вказує, що суд першої інстанції, встановивши існування двох окремих договорів постачання природного газу, не дослідив належним чином питання щодо того, чи існували передбачені законом або умовами саме Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 підстави для припинення постачання природного газу в межах цього договору.
Таким чином, встановлення факту існування заборгованості за Договором №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025 саме по собі не давало суду підстав ототожнювати таку заборгованість із порушенням зобов`язань за Договором №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 та не звільняло його від необхідності окремо встановити правові підстави для припинення постачання за останнім.
Отже, при вирішенні спору суд мав розмежувати правовідносини сторін за Договором №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025 та Договором №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 і встановити, чи може порушення зобов`язань за Договором №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025 породжувати правові наслідки у вигляді припинення постачання природного газу за Договором №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026.
При цьому суд першої інстанції не зазначив, яка саме норма Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 або яка саме норма законодавства надавала Товариству з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” право припинити постачання за Договором №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 саме з тієї підстави, на яку він посилався, - у зв`язку з наявністю заборгованості за Договором №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Водночас обов`язковими є саме ті умови договору, які погоджені сторонами.
Сторони Договору №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025 не погоджували умову, відповідно до якої наявність заборгованості за цим договором надає право Постачальнику припинити виконання будь-якого іншого договору постачання природного газу між сторонами.
Також такої умови не містить Договір №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026.
Отже, суд першої інстанції, визнавши за Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” право на припинення постачання за Договором №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026, фактично не встановив джерела такого права: воно не випливає з погоджених сторонами умов Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026, не було встановлено як умова Договору №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025 та не було обґрунтовано судом прямою нормою законодавства, яка б передбачала перенесення наслідків порушення одного договору на виконання іншого договору.
Звертає увагу, що у даній справі на момент звернення Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” до суду загроза припинення газопостачання була не припущенням щодо можливої поведінки відповідачів у майбутньому, а наслідком уже вчинених ними юридично значущих дій: Постачальником було видано доручення про припинення газопостачання, строк його виконання продовжено до 04.05.2026, оператором ГРМ направлено Комунальному підприємству Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” відповідні повідомлення та визначено конкретний строк припинення. Отже, на момент подання позову існувала реальна, безпосередня та документально підтверджена загроза припинення газопостачання, оскільки позов було подано 29.04.2026 о 19:45, до відкликання доручення.
Скаржник зауважує, що факт подальшого відкликання доручення від 30.04.2026 не може автоматично свідчити про відсутність спору, оскільки таке відкликання не змінює правову оцінку вже вчинених дій, не усуває необхідності встановлення їх відповідності умовам договору та вимогам законодавства, а також не позбавляє Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” права на судовий захист.
Разом із тим зазначені обставини мають значення для правильної оцінки характеру спірних правовідносин, оскільки йдеться не про звичайні комерційні відносини постачання природного газу, а про забезпечення безперервної роботи підприємства, яке здійснює виробництво та постачання теплової енергії споживачам міста.
Апелянт не заперечує самого факту існування заборгованості КП ВМР «ВМТЕ» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за Договором №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025. Проте наявність такого грошового зобов`язання сама по собі не є достатньою правовою підставою для припинення постачання природного газу за іншим чинним договором - Договором №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Зокрема, вказує, що оспорюване позивачем доручення не було реалізоване, оскільки було відкликане ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до його виконання Оператором ГРМ. Фактичне припинення постачання природного газу не здійснювалося, а відтак права та інтереси позивача не зазнали жодного порушення чи обмеження.
При цьому посилання позивача на те, що доручення було відкликано вже після подання позовної заяви, саме по собі не свідчить про протиправність дій ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на момент їх вчинення. Обставина відкликання доручення має значення для оцінки фактичних наслідків спірних дій та підтверджує, що заплановане припинення газопостачання фактично не було здійснене.
Вважає, що припущення про можливість настання у майбутньому негативних наслідків не є достатньою підставою для задоволення вимоги про визнання вже вчинених дій протиправними. Такий спосіб захисту передбачає наявність встановленого порушення права або законного інтересу, а не лише незгоду особи з діями іншого учасника правовідносин.
Отже, відсутній сам факт вчинення дій, наслідком яких стало б порушення прав Позивача, що виключає можливість їх судової оцінки як протиправних.
Просить апеляційну скаргу КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.2026 у справі № 902/579/26 - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Серед іншого наголошує, що надсилаючи на адресу КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, він діяв виключно в межах наданих йому Договором та чинним законодавством повноважень, добросовісно виконуючи взяти на себе зобов`язання. Просить апеляційну скаргу КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.2026 у справі № 902/579/26 - без змін.
В судовому засіданні 15.10.2026 представник скаржника підтримала доводи викладені в скарзі та додаткових поясненнях, надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзивах та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В судове засідання 05.11.2026 з`явилися представники позивача та відповідача 1.
Представник відповідача 2 не змогла під`єднатися до судового засідання через технічні причини.
Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
28.10.2025 між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) укладено договір постачання природного газу № 2302-ТКЕ(25)-01, строк дії якого в частині постачання визначений до 31.03.2026, а в частині розрахунків - до повного виконання.
06.04.2026 між тими самими сторонами укладено новий договір постачання природного газу № 1003-ТКЕ(Л26)-01 на наступний період, який діє до 30.09.2026, а в частині розрахунків - до повного виконання.
31.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" направлено Доручення про припинення газопостачання від 31.03.2026 № 125/2/2/1-11129, яким доручено відповідачу 2 припинити постачання/розподіл природного газу на об`єкти споживача КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" EIC-код 56ХQ0000Х31NL00Т за адресою: вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021 з 07:00 години 30 квітня 2026 року у зв`язку з існуючою простроченою заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01.
У доповнення до Доручення про припинення газопостачання від 31.03.2026 № 125/2/2/1-11129 відповідачу 2 надійшло доручення від 27.04.2026 № 125/2/2/1-13878, яким продовжено термін виконання доручення від 31.03.2026 № 125/2/2/1-11129 до 7:00 години 04 травня 2026 року.
На виконання зазначеного доручення та за фактом продовження терміну виконання такого доручення, Вінницька філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" направила позивачу повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №1267 від 17.04.2026 та №№1332, 1336 від 28.04.2026.
Згодом, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на адресу Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" направлено повідомлення від 30.04.2026 № 125/2/2/1-14249 про відкликання доручення від 27.04.2026 № 125/2/2/1-13878 на припинення постачання/розподілу природного газу на об`єкти споживача - Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" EIC-код 56XQ0000X3INL00T за адресою: вул. 600 річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021.
Крім того, в судовому засіданні 28.07.2026 представниця позивача заявила клопотання про залишення без розгляду третьої позовної вимоги, викладеної в заяві про усунення недоліків від 08.05.2026.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про задоволення клопотання та залишення без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України позовної вимоги: " у разі фактичного припинення (обмеження) газопостачання на момент ухвалення рішення у справі: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" відновити постачання та розподіл природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (адреса: вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100, EIC-код 56XQ0000X3INL00T) шляхом розпломбування запірних пристроїв та вчинення всіх необхідних технічних дій для відновлення газоспоживання."
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові потрібно відмовити. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови КГС ВС від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 та від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).
Спір у справі виник за фактом направлення позивачу повідомлень про припинення газопостачання, на підставі відповідного доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Підставою для направлення таких повідомлень та доручення слугувала наявність простроченої заборгованості Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за договором постачання природного газу від 28.10.2025 №2302-ТКЕ (25)-01 (Договір).
Так, колегія суддів зауважує, що як зазначалося вище та убачалося із матеріалів справи 28.10.2025 між КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укладено договір постачання природного газу №2302-ТКЕ(25)-01.
Відповідно до умов цього договору природний газ постачався Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у період опалювального сезону 2025/2026 років - з листопада 2025 року по 31.03.2026 включно.
Пунктом 13.1 Договору №2302-ТКЕ(25)-01 визначено, що Договір діє до 31.03.2026 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Разом із тим 06.04.2026 між тими самими сторонами було укладено новий договір постачання природного газу №1003-ТКЕ(Л26)-01 на наступний період, який діє до 30.09.2026 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.14.1. Договору №1003).
Таким чином, з 01.04.2026 постачання природного газу позивачу здійснювалося вже не за Договором постачання природного газу від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01, а на підставі нового Договору постачання природного газу від 06.04.2026 №1003-ТКЕ(Л26)-01, а попередній договір припинив свою дію в частині постачання природного газу. Новий договір не містить положень, відповідно до якого заборгованість споживача за попередніми договорами постачання газу є самостійною підставою для припинення постачання за цим договором.
31.03.2026 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії доручення №125/2/2/1-11129 про припинення постачання/розподілу природного газу на об`єкти КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" з 07:00 години 30.04.2026 у зв`язку із наявністю простроченої заборгованості за Договором постачання природного газу від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01, тобто за договором, строк постачання природного газу за яким вже закінчився.
У подальшому, 27.04.2026, тобто вже під час дії Договору №1003, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії додаткове доручення №125/2/2/1-13878, яким продовжено строк виконання процедури припинення газопостачання до 07:00 години 04.05.2026.
На виконання зазначених доручень ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії були направлені КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №1267 від 17.04.2026 та №1332, №1336 від 28.04.2026.
Відповідно до пункту 14 Розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (Правила постачання природного газу) постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі, зокрема, проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором.
Пунктом 6.3. Договору постачання природного газу від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01, з-поміж іншого, встановлено право Постачальника ініціювати заходи з припинення (обмеження) постачання природного газу Споживачеві, зокрема, у разі невиконання Споживачем пунктів 3.3., підпункту 3.5.1, пунктів 5.1., 5.2. Договору (пункт 5.1. Договору, в свою чергу, встановлює порядок та умови проведення розрахунків за Договором).
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову враховуючи наведений пункт 14 Розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 та п. 6.3. Договору постачання природного газу від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01, вказав наступне:
-судом не встановлено протиправності дій відповідачів ані за фактом направлення доручення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від 31.03.2026 № 125/2/2/1-11129 (із подальшим дорученням від 27.04.2026 № 125/2/2/1-13878, яким продовжено термін виконання доручення від 31.03.2026 № 125/2/2/1-11129) про припинення газопостачання КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", ані повідомлень Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" №1267 від 17.04.2026 та №№1332, 1336 від 28.04.2026 про припинення (обмеження) газопостачання;
- позивачем не доведено наявності його порушеного права за фактом направлення спірних доручення та повідомлень, як і протиправності дій відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у позові;
- наявність договірних відносин між КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на новий період жодним чином не скасовує права Постачальника ініціювати припинення газопостачання за фактом наявної простроченої заборгованості за попереднім договором, оскільки таке право визначено як законодавчо, так і в межах свободи договору.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Пунктом 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу визначено, що підставою для постачання природного газу є наявність укладеного договору постачання природного газу та дотримання його умов, включення споживача до Реєстру споживачів відповідного постачальника, а також виконання інших умов, визначених Правилами.
А пункт 14 розділу ІІ Правил постачання природного газу регулює порядок реалізації прав сторін саме у межах діючих договірних відносин між конкретним постачальником і конкретним споживачем.
Отже, Правила пов`язують здійснення постачання природного газу з існуванням конкретного договору постачання природного газу.
Пункт 14 розділу ІІ Правил також прямо передбачає, що постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу у порядку, визначеному Правилами та договором постачання природного газу.
Разом з тим на переконання колегії суддів положення пункту 14 розділу II Правил постачання природного газу передбачають можливість припинення постачання у зв`язку з порушенням розрахунків за відповідним договором, але не містить положення про те, що заборгованість за будь-яким попереднім договором між тими самими сторонами автоматично надає право припинити постачання за іншим чинним договором.
Так, колегія суддів зауважує, що між сторонами було укладено два різні договори постачання природного газу:
-договір від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01, який припинив свою дію в частині постачання природного газу після 31.03.2026;
-договір від 06.04.2026 №1003-ТКЕ(Л26)-01, який є чинним та регулює постачання природного газу починаючи з квітня 2026 року.
Заборгованість, на яку посилається ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як на підставу для припинення газопостачання, виникла за Договором №2302-ТКЕ(25)-01.
Разом з тим, стан виконання умов договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 не був предметом розгляду у даній справі.
Проте, суд першої інстанції визнав правомірним застосування до чинного Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 наслідків порушення іншого договору, хоча ні Правила постачання природного газу, ні умови Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 такого права ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не надають.
Колегія суддів бере до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 28.05.2024 у справі №927/664/23, яка свідчить, що зміна постачальника не припиняє обов`язку споживача виконати фінансові зобов`язання за попереднім договором постачання природного газу. Разом із тим Верховний Суд одночасно зазначив, що постачання природного газу новим постачальником здійснюється на підставі нового договору, а попередній договір припиняється (або призупиняється) щодо постачання природного газу.
Отже, Верховний Суд розмежував два самостійні зобов`язання: зобов`язання щодо постачання природного газу за чинним договором та грошове зобов`язання щодо оплати природного газу за договором, дія якого припинилася.
Так, пунктом 6.3 Договору №2302-ТКЕ(25)-01 передбачено право Постачальника ініціювати заходи з припинення (обмеження) постачання природного газу Споживачу у разі невиконання Споживачем, зокрема, пунктів 3.3, підпункту 3.5.1, пунктів 5.1, 5.2 саме цього Договору.
Аналогічне положення містить і пункт 6.3 нового Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01 .
Так само пункт 8.1 обох Договорів пов`язує право припинення постачання із порушенням умов пунктів 5.1, 5.2, підпункту 3.5.1 та пункту 3.3 саме цього Договору.
При цьому суд першої інстанції, цитуючи зазначені положення договору, не врахував юридичного значення словосполучення «цього Договору», яке безпосередньо визначає межі застосування передбаченого договором заходу впливу (наслідку порушення).
Зі змісту пункту 6.3 Договорів №2302-ТКЕ(25)-01 та №1003-ТКЕ(Л26)-01 вбачається, що право Постачальника ініціювати припинення (обмеження) постачання природного газу пов`язане із невиконанням умов конкретного договору, за яким здійснюється постачання природного газу, а не з будь-яким невиконаним зобов`язанням між тими самими сторонами.
Отже, сторони погодили, що підставою для припинення постачання є порушення умов цього конкретного договору, а не будь-якого попереднього чи іншого договору постачання природного газу.
При цьому слід вказати, що самі сторони у тексті договорів чітко розмежовували випадки, коли відповідна умова поширюється на всі договори між сторонами, а коли - лише на конкретний договір.
Так, пунктами 5.2 Договорів №2302-ТКЕ(25)-01 та №1003-ТКЕ(Л26)-01 передбачено можливість договірного списання коштів для виконання грошових зобов`язань Споживача перед Постачальником: «за всіма договорами постачання природного газу, у тому числі і за цим Договором».
У положеннях договорів щодо припинення газопостачання аналогічне формулювання «за всіма договорами» відсутнє.
Отже, коли сторони поширювали певну умову на всі договори постачання природного газу між ними, вони прямо це зазначали в укладених договорах.
Водночас у пунктах 6.3 та 8.1 обох Договорів сторони використали іншу конструкцію: «цього Договору».
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.
Таким чином, колегія суддів дослідивши умови договорів зауважує, що сторони розмежували випадки, коли наслідки стосуються конкретного договору, і випадки, коли вони поширюються на всі договори між сторонами.
Наведене узгоджується із правовим підходом Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 20.03.2026 у справі №914/2625/23. Верховний Суд, застосовуючи положення статей 627, 628 ЦК України, наголосив на необхідності виходити саме з конкретних погоджених сторонами умов договору та визнав неприпустимим таке тлумачення договірних положень, яке не враховує погодженого сторонами змісту відповідної умови. Верховний Суд також звернув увагу на застосування правила contra proferentem, відповідно до якого у разі неясності договірної умови ризик такої неясності несе сторона, яка підготувала проект договору або запропонувала відповідне формулювання; поки не доведено інше, презюмується, що такою стороною є професійний учасник відповідної сфери.
Отже, тлумачення пунктів 6.3 та 8.1 договорів не може призводити до виникнення у Постачальника права, яке безпосередньо з їх змісту не випливає. У цій справі буквальний та системний аналіз умов договорів, навпаки, свідчить про свідоме використання сторонами різних конструкцій: «цього Договору» - у положеннях про припинення постачання та «за всіма договорами постачання природного газу, у тому числі і за цим Договором» - у випадку, коли сторони прямо передбачали поширення відповідної умови на декілька договорів.
Як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами існували два окремі договори постачання природного газу, а саме договір №2302-ТКЕ(25)-01 від 28.10.2025 регулював постачання природного газу у період опалювального сезону 2025/2026 років - до 31.03.2026 включно та договір №1003-ТКЕ(Л26)-01 від 06.04.2026 регулював постачання природного газу на наступний період - з 01.04.2026 по 30.09.2026 включно.
Відповідно до пункту 13.1 Договору №2302-ТКЕ(25)-01 після 31.03.2026 він продовжував діяти лише в частині проведення розрахунків.
Отже, сторони прямо визначили, що після завершення періоду постачання за Договором №2302-ТКЕ(25)-01 зберігаються лише розрахункові зобов`язання щодо вже поставленого природного газу, а не весь комплекс прав та обов`язків, пов`язаних із поточним постачанням природного газу.
Водночас постачання природного газу після 01.04.2026 здійснювалося на підставі нового Договору №1003-ТКЕ(Л26)-01.
При цьому Договір №1003-ТКЕ(Л26)-01 не містить положення, відповідно до якого заборгованість Споживача за попередніми договорами постачання природного газу є самостійною підставою для припинення постачання за цим договором.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів зауважує, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії не мали права відповідно до п. 6.3. договору від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01 ініціювати заходи з припинення (обмеження) постачання природного газу Споживачеві, оскільки цей договір діяв лише в частині проведення розрахунків, а щодо постачання природного газу діяв вже новий договір від 06.04.2026 №1003-ТКЕ(Л26)-01, відтак дії відповідачів щодо ініціювання доручення та направлення повідомлення позивачу є протиправними, суперечать положенням договорів та Правил постачання природного газу.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.
Як зазначалося вище, позивач залишив на вирішення суду дві позовні вимоги:
1. Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо примусового припинення (обмеження) постачання/розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" утриматися від вчинення дій щодо припинення (обмеження) постачання природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у зв`язку із заборгованістю за договором від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01.
2. Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" щодо припинення (обмеження) постачання/розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на підставі доручення (доручень) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", виданих у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 №2302-ТКЕ(25)-01 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" утриматися від вчинення дій щодо припинення (обмеження) постачання/ розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на підставі доручення (доручень), виданих Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01.
Розглядаючи вказані вимоги колегія суддів зауважує, що суд не може просто визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії протиправними, оскільки це є неналежний спосіб захисту, так як констатація судом факту, що дії вказаних вище осіб були протиправними саме по собі не змінює правового становища особи і не зобов`язує ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії вчиняти будь -які дії чи утриматися від їх вчинення на майбутнє.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
Отже, матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред`явлення позову у особи виникає після порушення її права.
Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні.
Отже, за результатами розгляду справи має бути визначено, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Як зазначалося вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що дії ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії є протиправними щодо направлення позивачу доручення та повідомлення. Разом з тим, доручення було відкликано ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 30.04.2026 до моменту його виконання ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії, у зв`язку з чим фактичного припинення (обмеження) постачання/розподілу природного газу не відбулося, що не оспорюється сторонами.
Отже, колегія суддів не може задоволити вимогу до відповідачів 1,2 про утримання від вчинення дій щодо припинення (обмеження) постачання/ розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на підставі доручення (доручень), виданих Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01, оскільки захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене на майбутнє.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 ст.5 ГПК).
Відповідно до статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.
Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №806/5244/15, постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №489/742/20, від 21.02.2024 у справі №918/1130/22.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанови від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).
Велика Палата Верховного Суду також вказує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17, від 02.02.2021 у справі №925/642/19).
Застосований спосіб захисту права чи інтересу повинен бути ефективним - таким, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (п.74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17).
Отже, звернення до суду з позовною вимогою, задоволення якої не здатне поновити права позивача, не буде практичним та ефективним, а суди, розглядаючи таку вимогу, фактично здійснюватимуть "розгляд заради розгляду".
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 .01.2021 у справі №916/1415/19 та від 20.07.2022 у справі №806/5244/15).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" щодо примусового припинення (обмеження) постачання/розподілу природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у зв`язку із заборгованістю за договором постачання природного газу від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" утриматися від вчинення дій щодо припинення (обмеження) постачання природного газу на об`єкти Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у зв`язку із заборгованістю за договором від 28.10.2025 № 2302-ТКЕ(25)-01.
Водночас скаржник не навів, яким чином задоволення вказаного позову відновить його попереднє становище.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога у частині визнання протиправними дій не призведе до поновлення його порушеного права; у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.01.2024 у справі №916/2248/22.
Розгляд по суті позову, який пред`явлений з обранням неефективного способу захисту, може не узгоджуватися з вимогами реального поновлення порушених прав, реалізації (виконання) судового рішення. Це також створює невиправдане навантаження на судові органи, які вимушені розглядати справи, що завчасно позбавлені юридичної перспективи. Вочевидь, вказане не відповідає принципу процесуальної економії, породжує питання ефективності використання ресурсів правосуддя та часового параметру ефективності судового захисту.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у цій справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватися саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту.
Апеляційний господарський суд також враховує правові позиції, викладені у постановах від 28.01.2020 у справі №50/311-б, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, у яких Велика Палата Верховного Суду зазначила про важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц). Вказане логічно вичерпує потребу дослідження інших доводів скаржника.
За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із неефективним способом захисту.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ч. 4 ст. 277 ГПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Згідно із ч.9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, вжиті ухвалою суду від 30.04.2026 у справі № 902/579/26 заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
За наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.26 у справі № 902/579/26 слід задоволити частково, змінити мотивувальну частину оскарженого рішення виклавши його у редакції даної постанови, резолютивну частину рішення залишити без змін.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, а тому відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За наведеного колегія суддів приходить до висновку про покладення судових витрат (за подачу позову, заяви про забезпечення позову та подачу апеляційної скарги) на відповідачів 1,2 порівну.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.26 у справі № 902/579/26 задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.26 у справі № 902/579/26 змінити виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови. В решті рішення залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд.13, код ЄДРПОУ 33126849) 3993,60 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову, 665,60грн за заяву про забезпечення позову та 3993,60 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (пров. Широцького Костя, буд. 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 45165321) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд.13, код ЄДРПОУ 33126849) 3993,60 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову, 665,60грн за заяву про забезпечення позову та 3993,60 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання вказаної постанови.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.
7. Справу № 902/579/26 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "12" листопада 2026 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Саврій В.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua