Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №924/650/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: щодо комерційного найменування

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №924/650/26

Суддя: Мельник О.В.

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року Справа №924/650/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін заяву Приватного підприємства "Медичний центр "Звіробій" про ухвалення додаткового рішення

за позовом Приватного підприємства "Медичний центр "Звіробій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Звіробій"

про заборону використання тотожного комерційного найменування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2026 позов задоволено.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Звіробій" використовувати назву "Медичний центр "Звіробій" у власному найменуванні.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Звіробій" внести зміни до своїх установчих документів, згідно з якими змінити у найменуванні назву "Медичний центр "Звіробій" на іншу назву, відмінну від тієї, яка міститься в найменуванні приватного підприємства "Медичний центр "Звіробій" та подати державному реєстратору в порядку, встановленому законом, документи для проведення державної реєстрації вищевказаних змін до установчих документів.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Звіробій" використовувати комерційне найменування "Медичний центр "Звіробій" у своїй діяльності.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Звіробій" на користь Приватного підприємства "Медичний центр "Звіробій" 7987,20 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2026 рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2026 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Звіробій" - без задоволення.

02.11.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Медичний центр "Звіробій" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №924/650/26.

Відповідно до ч.1, 3 ст.244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував про те, що у зв`язку з розглядом даної справи очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в орієнтовному розмірі 70000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення апеляційним судом.

Заява про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених судових витрат була подана представником позивача через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" 02.11.2026, тобто в межах строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України з урахуванням ч.4 ст.116 ГПК України.

Відтак, апеляційним судом встановлено дотримання Приватним підприємством "Медичний центр "Звіробій" строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України, а тому заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає розгляду судом.

03.11.2026 року до апеляційного господарського суду від ТОВ "Медичний центр "Звіробій" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, зокрема, вказує, що беручи до уваги фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, обсяг та складність виконаної адвокатом роботи, а також майнові наслідки спору для сторін, заявлений Приватним підприємством "Медичний центр "Звіробій" розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн є неспівмірним із фактичним обсягом та складністю наданих послуг, а також не відповідає критеріям розумності, необхідності та пропорційності таких витрат.

Вважає, що дана справа не є складною ані з фактичної, ані з правової точки зору. Предметом спору є захист прав та інтересів, пов`язаних із використанням комерційного найменування "Медичний центр "Звіробій", а відтак вирішення справи потребує оцінки обставин використання відповідного комерційного найменування, наявності правових підстав для заявлених позовних вимог та належності обраного позивачем способу захисту.

Крім того, зазначає, що факт підготовки процесуальних документів та викладення правової позиції сторони не є достатньою підставою для покладення на іншу сторону витрат у довільно визначеному розмірі. Вартість правничої допомоги має відповідати фактичному обсягу виконаної роботи, складності справи та часу, об`єктивно необхідному для надання відповідних послуг.

Враховуючи викладене та керуючись ч.5 ст.126 ГПК України, відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до розумної та співмірної суми у розмірі 5000,00 грн.

Розглянувши заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також заперечення відповідача на зазначену заяву, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. (Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, у додаткових постановах Верховного Суду у справі №910/1929/19 від 01.06.2022, у справі №903/999/23 від 17.01.2025)

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, ч.4 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Колегія суддів зауважує, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду копії: договору про надання правової допомоги №1/29-09/23 від 29.09.2023; додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №8/07-01/25 від 07.01.2025; рахунка №1039 від 16.10.2026; платіжної інструкції №5405 від 16.10.2026.

Матеріали справи також містять копію ордера №1725874 від 22.06.2026 на надання правничої допомоги Приватному підприємству "Медичний центр "Звіробій" адвокатом Лисенко Ярославом Олександровичем.

29.09.2023 року між Приватним підприємством "Медичний центр "Звіробій" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська сім`я Лисенко" в особі адвоката Лисенка Ярослава Олександровича укладено договір про надання правової допомоги №1/29-09/23.

Згідно з п.1.1. договору, об`єднання надає правничу допомогу клієнту в сфері конкурентного законодавства та усього предметно пов`язаного з цим.

Відповідно до п.1.4. договору, клієнт зобов`язується: своєчасно забезпечувати об`єднання всім необхідним для виконання доручень, передбаченим цим договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числі, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги об`єднання.

Зі змісту п.1 додаткової угоди вбачається, що об`єднання надає правничу допомогу клієнту в сфері права інтелектуальної власності, конкурентного законодавства та усього предметно пов`язаного з цим метою звернення до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Звіробій".

Об`єднання вивчає можливість припинення порушення прав клієнта зі сторони ТОВ "Медичний центр "Звіробій". За результатами даної аналітичної роботи об`єднання складає та подає позови до суду та вчиняє усі необхідні в момент їх вчинення дії (п.2 додаткової угоди).

Згідно з п.3 додаткової угоди, за роботу згідно п.1, 2 даної додаткової угоди клієнт сплачує об`єднанню гонорар згідно окремо виставлених рахунків в кожній окремій ситуації. Складення додаткових заяв по суті справи (відповіді на відзив, відзив на зустрічний позов, заперечення на відзив, відзив на апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строків тощо) та заяв з процесуальних питань (клопотання, заяви тощо) є додатковою роботою для об`єднання, яка виконується у разі потреби і оплачується клієнтом.

Із рахунка №1039 від 16.10.2026 вбачається, що оплаті підлягають послуги з підготовки клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Медичний центр "Звіробій", а також з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу зазначеного товариства. Загальна вартість таких послуг становить 50 000,00 грн.

Оцінюючи наявність правових підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.3 ст.237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч.1 ст.30 вищевказаного Закону, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19; п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 ).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2022 у справі №922/1964/21).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади господарського законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Апеляційний суд також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України (схожа правова позиція, викладена у додаткові постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23).

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (схожий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22).

Дослідивши наявний в матеріалах справи рахунок №1039 від 16.10.2026 на оплату наданих послуг з професійної правничої допомоги, та оцінивши його зміст, колегія суддів вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 50000,00 грн є завищеним.

Апеляційний суд зауважує, що правова позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, загалом відповідає процесуальній позиції позивача, сформованій ним під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відтак підготовка зазначеного процесуального документа не вимагала додаткового правового аналізу спірних правовідносин чи вивчення додаткової судової практики та не зумовила істотного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката під час представництва інтересів ПП "Медичний центр "Звіробій" у Північно-західному апеляційному господарському суді.

Крім того, проаналізувавши зміст відзиву на апеляційну скаргу, поданого представником позивача, апеляційний суд зазначає, що він не є достатньо об`ємним за обсягом, з огляду на що його підготовка та складання не потребувала значних затрат часу.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із підготовкою клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів враховує, що позивач як учасник справи мав можливість ознайомлюватися з матеріалами апеляційного провадження з моменту надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, зокрема, шляхом доступу до електронного кабінету в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд".

За таких обставин апеляційний суд вважає, що підготовка та складення клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу не є достатньою підставою для покладення на іншу сторону обов`язку з відшкодування пов`язаних із цим витрат на професійну правничу допомогу. Адже позивач мав об`єктивну можливість своєчасно отримувати інформацію про перебіг апеляційного провадження та реалізовувати свої процесуальні права, зокрема, право на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, ступеня складності справи, обсяг та зміст підготовленого процесуального документа, а також фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, а тому підлягає зменшенню.

Відповідно до ст.126, 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу з урахуванням критерію їх реальності, необхідності та розумності, а також фактичного обсягу наданих послуг у межах конкретного судового провадження.

Керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги юридичну складність справи, її обставини та характер спірних правовідносин, з урахуванням вчинених процесуальних дій адвоката, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу та відповідно про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з ТОВ "Медичний центр "Звіробій" 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.123, 126, 129, 233, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Медичний центр "Звіробій" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/650/26 - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Звіробій" (29025, м.Хмельницький, вул.Шухевича Романа, буд.8, код ЄДРПОУ 45013224) на користь Приватного підприємства "Медичний центр "Звіробій" (08700, Київська обл., Обухівський р-н, м.Обухів, вул.Київська, 78, код ЄДРПОУ 37016938) 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Хмельницької області видати судовий наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua