Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №927/728/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: купівлі-продажу, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №927/728/25

Суддя: Крижний О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2026 р. Справа № 927/728/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

секретар судового засідання: Нечасний О.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 (повний текст складено 17.06.2026)

у справі № 927/728/25 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком"

про стягнення 1 423 626 614,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" 1423626 614,48 грн, з них: 252 978 513,20 грн пені, 55 064 587,20 грн штрафу, 101 789 506,90 грн процентів за користування коштами попередньої оплати, нарахованих за період з 14.01.2025 по 26.06.2025; 1 012 795 086,00 грн попередньої оплати; 998 921,18 грн 3% річних, нарахованих за період з 03.07.2025 по 14.07.2025, за порушення зобов`язань за державним контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 у справі 927/728/25 задоволено частково позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" про стягнення 1 423 626 614,48 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" попередню оплату в сумі 1 012 795 086,00 грн, пеню в сумі 75 893 553,96 грн, штраф в сумі 16 519 376,16 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 101 789 506,90 грн, 3% річних у сумі 998 921,18 грн, судового збору в сумі 847 840,00 грн. В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 1 012 795 086,00 грн, перерахованої, 12.06.2024 за платіжними інструкціями від 11.06.2024 №№ 198-203, за непоставлений у строк товар, установлений специфікацією до цього контракту; та про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 998 921,18 грн за період з 03.07.2025 по 14.07.2025 за порушення грошових зобов`язань з повернення позивачу коштів у вигляді попередньої оплати за вказаним контрактом, обов`язок з повернення яких настав 02.07.2025 (граничний строк визначений у повідомленні від 25.06.2025 № 24/3-11211).

Суд першої інстанції встановив, що право позивача нараховувати відсотки за користування відповідачем його коштами в вигляді попередньої оплати, на час, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару або повернення замовнику попередньої оплати, зокрема, погодження розміру відсотків на рівні діючої подвійної облікової ставки НБУ (підпункт 4 п. 7.2. контракту), узгоджується зі змістом статей 536, 693, 1048 ЦК України, не змінює правову природу цих нарахувань як плати за користування чужими коштами та відповідає принципу свободи договору.

На час ухвалення судового рішення, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про недійсність державного контракту від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, в частині положень, що встановлюють розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами на час прострочення відповідачем поставки товару, оплаченого на умовах попередньої оплати. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі № 910/8142/25, на момент ухвалення судового рішення в цій справі, не набуло законної сили.

Суд першої інстанції перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги про стягнення з відповідача, за період з 14.01.2025 по 26.06.2025, відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 101 789 506,90 грн (на рівні діючої в указаному періоді подвійної облікової ставки НБУ).

Сторони в підпункті 1 п. 7.2. державного контракту від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 установили, що в разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

На момент ухвалення даного судового рішення, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про недійсність державного контракту від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, в частині положень, що встановлюють розмір відповідальності відповідача за порушення строків з поставки товару, визначених у специфікації до нього. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі № 910/8142/25, на момент ухвалення судового рішення в цій справі, не набуло законної сили.

Суд перевірив розрахунок позивача, дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, за період з 14.01.2025 по 26.06.2025,в сумі 252978513,20 грн (в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару) та штрафу в сумі 55064587,20 грн (в розмірі 7% від вартості V та VI партій товару, поставку якого прострочено більше ніж на 30 календарних днів), станом на 16.07.2025 (на день звернення до суду з цим позовом).

Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на приписи частини 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-ІХ з тих підстав, що Закон № 4196-ІХ введено в дію з 28.08.2025, тобто дія його прикінцевих і перехідних положень, зокрема частини 4 статті 17, не охоплюють спірний період, у межах якого нараховані штрафні санкції за контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 у цій справі .

Судом першої інстанції відхилені посилання відповідача на форс-мажорні обставини, оскільки перелічені відповідачем події відбулись поза межами строків з поставки товару за контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, остання партія якого мала бути поставлена позивачу не пізніше 26.12.2024, а тому доводи відповідача про наявність підстав для звільнення його відповідальності за порушення умов указаного контракту з огляду на дію форс-мажорних обставин, не знайшли свого підтвердження в ході вирішення наявного спору.

Водночас, доводи відповідача про обмежену оборотоздатність вибухової речовини (гексогену), порушення його контрагентами зобов`язань з поставки комплектуючих товару (вибухової речовини), з огляду на світовий дефіцит цієї речовини, не є надзвичайними і невідворотними обставинами, що звільняють відповідача від відповідальності, оскільки укладаючи в умовах воєнного стану контракт № 23/3-211-VDK-24 на поставку товару для ЗСУ, з метою забезпечення обороноздатності країни, відповідач, проявивши розумну обачність, мав передбачити складнощі в виконанні взятих на себе зобов`язань та оцінити ризики здійснення господарської діяльності.

Дослідивши наявні матеріали справи суд першої інстанції оцінив доводи та заперечення сторін, дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки, що є надмірною, за порушення відповідачем зобов`язань за державним контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, зокрема, взявши до уваги вжитті відповідачем заходи з метою виконання зобов`язань з поставки товару в узгоджені строки (пошук нових контрагентів та укладення з ними контрактів на поставку дефіцитної вибухової речовини з-за кордону; звернення до позивача з метою отримання допомоги в отриманні дефіцитної вибухової речовини; неодноразове звернення до позивача з пропозицією переглянути граничні строки щодо поставки товару за контрактом), у той час як пасивна поведінка позивача (ігнорування звернень відповідача, відмова в перегляді граничних строків по поставці товару та тривале зволікання в розірванні контракту, що не виконувався сторонами в установлений спосіб, що сприяло збільшенню періоду нарахування як відсотків за користування чужими грошовими коштами, так і штрафних санкцій (як наслідок, невиконання контракту стало більш економічно привабливим для самого позивача), а також беручи до уваги нові тенденції в чинному законодавстві, зокрема, введення в дію Закону № 4196-ІХ (частини 4 статті 17 Прикінцевих та перехідних положень), та вже присуджені до стягнення з відповідача штрафні санкції за цим контрактом у справі № 927/1026/24 (сумарно в сумі 117165642,01 грн) та плати за користування чужими грошовими коштами (сумарно в розмірі 150621819,38 грн, зокрема, присуджених до стягнення з відповідача в межах справи № 927/1026/24), виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне компенсаційне призначення, з метою дотримання балансу інтересів обох сторін, дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу 70% та про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 75 893 553,96 грн, за період з 14.01.2025 по 26.06.2025, та штрафу в сумі 16 519 376,16 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 215 630 170,28 грн., з яких: 177 084 959,24 грн. пені та 38 545 211,04 грн. 7 % штрафу. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 по справі № 927/728/25 залишити без змін

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що відповідачем порушено строки поставки першої - шостої партій Товару, за вказане порушення строків поставки Товару, Позивачем, у відповідності до умов п. 7.2 Контракту, здійснено нарахування пені та 7% штрафу та проценти за користування коштами попередньої оплати.

На думку Позивача, в порівнянні з загальною ціною за Контрактом в розмірі 2 458 240 500,00 грн. та ступенем виконання Відповідачем Контракту (поставлено лише 480 од. Товару з необхідних 22 000 од. Товару) сума штрафних санкцій в розмірі 252 978 513,20 грн - пені та 55 064 587,20 грн - штрафу грн, що підлягає стягненню з Відповідача не є надмірною, а покликана лише стимулювати боржника до належної поведінки, має саме компенсаційний характер та запобігати порушенню зобов`язань в майбутньому.

Апелянт вважає, що зменшення неустойки (штрафу та пені) на 70% є порушенням норм матеріального права, що має наслідком скасування рішення у відповідній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю. Окрім того, таке зменшення є порушенням балансу інтересів сторін та фактично нівелює мету існування неустойки.

Сторони обопільно погодили підстави та розмір нарахувань за порушення зобов`язань за Контрактом.

Також законодавцем чітко встановлено, що неустойка (в даному випадку - пеня) підлягає стягненню з боржника незалежно від наявності чи відсутності збитків, які завдані неналежним виконанням зобов`язання.

Достатньою та необхідною умовою для нарахування та стягнення неустойки є протиправна поведінка та вина боржника. Наявність чи відсутність у кредитора збитків, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виникли, не можуть прийматися до уваги при вирішенні спору про стягнення з боржника суми неустойки (пені). Протиправна поведінка та вина Відповідача встановлена Рішенням.

Апелянт вказує, що зменшення судом першої інстанції неустойки (пені) фактично нівелює мету існування неустойки як виду цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, що в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Апелянт вважає, що Відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено виключних обставин, на підставі яких законна, арифметично правильно розрахована неустойка, підлягла б зменшенню. Між іншим, як вже зазначалося вище, наявність або відсутність збитків за порушення зобов`язання, не мають жодного значення при виникненні права на неустойку, а отже, позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню повністю.

На думку апелянта, у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій (пені) за порушення строків виконання договірних зобов`язань, оскільки Контракт укладений не з комерційним інтересом, а для використання Товару безпосередньо Збройними Силами України по захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України під час дії особливого періоду та в умовах правового режиму воєнного стану.

Фактично Господарський суд Чернігівської області, зменшивши у спірних правовідносинах розмір пені, не просто зменшив пеню, а звільнив Відповідача від її сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачили при укладенні Контракту.

Відповідачем систематично допускається порушення державних контрактів в частині своєчасності поставки товарів оборонного призначення.

Невідворотність відповідальності за невиконання зобов`язань або невчасне виконання зобов`язань за Контрактом має велике значення для забезпечення справедливих та рівних відносин між сторонами.

За таких умов, апелянт вважає, що рішення підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 177 084 959,24 грн. та 7% штрафу в розмірі 38 545 211,04 грн. та ухвалення нового рішення про задоволення позову повністю.

Також апелянт звертає увагу, що контракти, укладені в умовах правового режиму воєнного стану, повинні враховувати підвищений ризик та відповідальність, пов`язані з недотримання їх умов. Відповідно, штрафні санкції повинні бути максимально суворими, щоб підкреслити важливість безумовного виконання контрактних зобов`язань.

Отже, враховуючи критичну номенклатуру товару, яка є предметом державних контрактів на поставку товарів оборонного призначення, суди, на переконання апелянта, не повинні зменшувати штрафні санкції, оскільки таке зменшення може негативно вплинути, насамперед, на обороноздатність країни та національну безпеку в цілому.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" у відзиві на апеляційну скаргу просить прийняти відзив на апеляційну скаргу по справі №927/728/25. Поновити строки на подання доказів та приєднати їх до матеріалів справи №927/728/25, зокрема тих доказів, які не були прийняті судом першої інстанції. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року по справі №927/728/25 та прийняти нове, яким відмовити Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі задоволення позовних вимог, на підставі статті 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір пені, штрафу та 3% річних на 99% від обґрунтованого розміру.

Відповідач зазначає, що завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Державний контракт (спірний договір), за яким позивач просить стягнути з відповідача неспівмірний розмір неустойки є не єдиним договором на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.

За доводами відповідача покладення неспівмірної заявленої до стягнення суми пені та штрафу, зумовить у подальшому неможливість виконання відповідачем інших договорів з Агенцією та Міністерством оборони України, що з урахуванням того, що між позивачем та відповідачем постійно укладаються відповідні контракти оборонного призначення, покладення на відповідача неспівмірної заявленої до стягнення суми пені та штрафу створить реальну загрозу безперебійному забезпеченню потреб Збройних Сил України в умовах стримування збройної агресії російської федерації проти України

Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на поведінку позивача та вказує, що пасивна поведінка Агенції призвела лише до збільшення періоду нарахування пені, а відтак і її суми, проте жодним чином не сприяла вирішенню проблеми забезпечення потреб оборони.

Стягнення із відповідача надмірних грошових сум як неустойки призведе до формування непомірного тягаря для нього, порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить ТОВ "НВК "Техавіаком" того, на що воно розраховувало при укладенні Контракту, що в кінцевому рахунку може призвести до закриття усіх проектів щодо створення інших новітніх зразків озброєння та до банкрутства ТОВ "НВК "Техавіаком", як єдиного виробника в Україні Товару так і, додатково, стане джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

На думку ТОВ "НВК "Техавіаком" суд першої інстанції при вирішенні питання про зменшення неустойки, правильно застосував свої дискреційні повноваження але не в повній мірі як того просив відповідач.

За доводами відповідача суд першої інстанції не дослідив належним чином всіх обставин справи, зокрема заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка була надіслана Агенції у відповідь на розірвання Державного контракту та доказами якими вона обґрунтовується.

Суд першої інстанції при винесенні рішення суду на ці особливості (обмеження прав Агенції) уваги не звернув, а тому неправомірно задовольнив вимоги Агенції про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати до дня повернення йому суми попередньої передоплати.

Відповідач зазначає, що єдиною проблемою, яка призвела до неможливості здійснення своєчасної поставки Пристрою ПВП - 200 у строки, визначені Державним контрактом, стало тимчасовий дефіцит вибухівки як в Україні, так і світі, а також обставини, що вказані у відзиві.

Відповідач зазначає, що на момент укладення Контракту у ТОВ "НВК "Техавіаком" було укладено декілька договорів із контрагентами, які мали постачати основну складову Товару у відповідному обсязі згідно укладених контрактів, однак відбулося їх невиконання, що призвело до дефіциту основної складової товару (вибухівки).

Відповідач зазначає, що з метою вжиття всіх можливих заходів та варіантів для виконання контрактів та розуміючи, що не в його силах своєчасно отримати відповідну кількість вибухової речовини для своєчасного виконання контрактів звернувся з листом № 240902/09-К від 02.09.2024 до Замовника щодо можливості надання відповідачу вибухової речовини в якості давальницької сировини, для виготовлення Товару; уклав нові договори на поставку вибухових речовин; частково виконав Державний контракт, а саме станом на 26.12.2024 виготовив в повному обсязі комплекти за Контрактом в обсязі - 25 000 комплектів (за виключенням їх спорядження вибуховою речовиною), що навіть перевищує обсяг за Контрактом в 2024 році.

Відповідач посилається на настання істотної зміни обставин, які відповідач не міг спрогнозувати, а причин настання яких він не міг самостійно усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, що підтверджується висновком ТПП від 21.02.2025.

Все це разом, а також інші обставини, зокрема зазначені нижче, підтверджую відсутність вини Відповідача.

Натомість суд першої інстанції не звернув належної уваги на ці обставини, аргументи та докази що це підтверджують та не дослідив їх належним чином.

Відповідач вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу, що разом з клопотанням про зменшення пені та штрафу, відповідач просив зменшити і 3% річних передбачених ст. 625 ЦК України, яке суд не розглянув.

Також, суд першої інстанції при зменшенні неустойки не врахував: атаки збройних сил російської федерації на підприємство та орендоване майно (26.05.2025, 03.06.2025, 06.06.2025, 21.07.2025, 01.02.2026) свідчать, що відповідач зазнав значних матеріальних збитків в результаті атаки збройних сил російської федерації на його підприємство, яке виробляє товари оборонного призначення. В свою чергу це підтверджує погіршення фінансового стану відповідача, оскільки на відбудову приміщення або пошуку нового, а також відновлення/закупівлю обладнання так і відновлення виробництва Товарів, потрібні як кошти так і час; що ТОВ "НВК "Техавіаком» є єдиним виробником Товару (ПВП-200) в Україні; настання істотної зміни обставин у ТОВ "НВК "Техавіаком" за Державним контрактом.

За доводами відповідача, суд першої інстанції не надав увагу при вирішенні питання щодо зменшення стягнення неустойки, тому факту, що стягнення з ТОВ "НВК "Техавіаком" надмірного розміру неустойки може викликати ризики у подальшому виконанні контракту з поставки товарів оборонного призначення, що в умовах воєнного стану та необхідності забезпечення обороноздатності держави є неприпустимим. Специфіка товару, що поставляється у даному випадку, вказує на те, що не тільки позивач відіграє ключову роль у даний час для держави, а вказує на те, що відповідач є одним з тих з суб`єктів господарювання, що забезпечує можливість у практичному сенсі виконувати певні задачі Міністерству оборони України зокрема з виробництва таких боєприпасів як ПВП-200.

Також відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, в якому росить зупинити провадження у справі № 927/728/25 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10229/24; зупинити провадження у справі № 927/728/25 до закінчення перегляду Верховним Судом справи № 910/8142/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про визнання недійсними підпунктів державних контрактів.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

06.05.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" (виконавець) укладено державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 23/3-211-VDK-24 (далі - державний контракт), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари оборонного призначення (далі - товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів оборонного призначення (додаток 1 до контракту) (далі - специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язується прийняти через 1285 військове представництво Міністерства оборони України (далі - представництво замовника) та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом.

За умовами пунктів 2.2., 2.9 державного контракту (у редакції, викладеній у додатковій угоді №2 до державного контракту), обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом (КПКВК 2101150/11) у 2024 році становить 2 163 251 640,00 грн.

Відповідно до вимог абзаців 4, 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами), за рішенням державного замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 49 % від вартості (ціни) товару за контрактом, що буде поставлений у 2024 році, на строк не більше як на 225 днів з дати перерахування коштів на рахунок виконавця у такому порядку:

- сплата до 49 % від вартості товару за контрактом, що буде поставлений у 2024 році, здійснюється замовником шляхом проведення попередньої оплати на підставі рахунку, наданого виконавцем;

- умови оплати товару, що підлягає постачанню у 2025 році, буде визначено сторонами окремою додатковою угодою;

- замовник письмово поінформує виконавця щодо рішення державного замовника стосовно можливості та порядку здійснення попередньої оплати за цим контрактом протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання такого рішення;

- у разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у специфікації.

У специфікації товарів оборонного призначення (додаток № 1 до додаткової угоди від 31.05.2024 № 2 до державного контракту), сторони погодили найменування товару, що підлягає поставці, його кількість, вартість та строки поставки, зокрема:

у 2024 році - пристрій ПВП-200 ТУ У 25.4-42980231-016-2023 NSN-код 1345-61016-4213:

3000 шт. загальною вартістю 294 988 860,00 грн - у строк То+75;

3000 шт. загальною вартістю 294 988 860,00 грн - у строк То+105;

4000 шт. загальною вартістю 393 318 480,00 грн - у строк То+135;

4000 шт. загальною вартістю 393 318 480,00 грн - у строк То+165;

4000 шт. загальною вартістю 393 318 480,00 грн - у строк То+195;

4000 шт. загальною вартістю 393 318 480,00 грн - у строк То+225, але не пізніше ніж 26.12.2024, де То - дата проведення попередньої оплати на рахунок виконавця.

Разом за 2024 рік загальна вартість товару становить 2 163 251 640,00 грн.

У 2025 році -пристрій ПВП-200 ТУ У 25.4-42980231-016-2023 NSN-код 1345-61016-4213 у кількості 3000 шт. загальною вартістю 294 988 860,00 грн, строк поставки товару протягом 2025 року буде визначений сторонами шляхом укладення додаткової угоди.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" кошти у загальному розмірі 1 059 993 303,60 грн, як попередню оплату (49 % від вартості товару, що буде поставлений у 2024 році), що підтвержєується платіжними інструкціями від 11.06.2024: № 198 на суму 144 544 541,40 грн; №199 на суму 144544 541,40грн; № 200 на суму 192 726 055,20 грн; №201 на суму 192 726 055,20 грн; № 202 на суму 192726 055,20 грн; №203 на суму 192726 055,20 грн.

З погоджених умов вбачається, що відповідач зобов`язався виготовити та поставити позивачу у 2024 році товар: пристрій ПВП-200 ТУ У 25.4-42980231-016-2023 NSN-код 1345-61016-4213 у такі строки:

перша партія товару - 3000 шт. загальною вартістю 294 988 860,00 грн (у строк до 26.08.2024);

друга партія товару - 3000 шт. загальною вартістю 294 988 860,00 грн (у строк до 25.09.2024);

третя партія товару - 4000 шт. загальною вартістю 393 318 480,00 грн (у строк до 25.10.2024);

четверта партія товару - 4000 шт. загальною вартістю 393 318 480,00 грн (у строк до 25.11.2024);

п`ята партія товару - 4000 шт. загальною вартістю 393 318 480,00 грн (у строк до 24.12.2024);

шоста партія товару - 4000 шт. загальною вартістю 393 318 480,00 грн (у строк до 26.12.2024).

Відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання, виготовив і поставив позивачу товар загальною кількістю 240 шт. на загальну суму 23 599 108,00 грн, а саме: 12.11.2024 - 80 шт. загальною вартістю 7 866 369,60 грн; 13.11.2024 - 80 шт. загальною вартістю 7 866 369,60 грн; 14.11.2024 - 80 шт. загальною вартістю 7 866 369,60 грн, проте така поставка відбулась із порушенням установленого строку, про що підтверджується актами приймання-передачі товару за контрактом №№ 369-371.

Також відповідач, у період із 17.02.2025 по 19.02.2025, з порушенням строку, установленого специфікацією до контракту, виготовив і поставив позивачу товар загальною кількістю 240 шт. на загальну суму 23 599 108,00 грн, а саме: 17.02.2025 - 80 шт. загальною вартістю 7 866 369,60 грн; 18.02.2025 - 80 шт. загальною вартістю 7 866 369,60 грн; 19.02.2025 - 80 шт. загальною вартістю 7 866 369,60 грн, про що свідчать акти приймання-передачі товару за контрактом №№ 76, 87, 88.

У зв`язку із затримкою поставки вибухової речовини, гексогену, що є імпортованою складовою товару за державним контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, відповідач, листом від 28.11.2024 № 241128/01 просив позивача внести зміни до цього контракту в частині зміни строків поставки товару в редакції додаткової угоди від 28.11.2024 № 3, проте позивач цієї додаткової угоди, в редакції запропонованій відповідачем, не підписав.

Строки з поставки товару, визначені сторонами специфікацією до контракту, в редакції додаткової угоди від 31.05.2024 № 2, не змінювались.

Згідно з додатковою угодою від 31.03.2025 № 4, сторони переглянули редакцію п. 11.1. контракту від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 та дійшли згоди, що цей контракт набирає чинності з дати його підписання та діє до 01.09.2025, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за державним контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 в частині своєчасної поставки товару, за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2025 у справі № 927/1026/24, залишеним в силі за результатами його касаційного перегляду, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" на користь Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", за період з 26.08.2024 по 13.01.2025: 68 984 128,21 грн пені, 48 181 513,80 грн штрафу (обрахований в розмірі 7% від вартості І - ІV партій товару, строк поставки якого прострочено більше ніж на 30 календарних днів, станом на 13.01.2025), та 48 832 312,48 грн процентів за користування чужими коштами.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на підставі пунктів 12.1., 12.2. державного контракту, враховуючи, що станом на 25.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" прострочило поставку всього обсягу товару замовленого в 2024 році, зокрема, щодо першої партії майже на десять місяців, звернувся з повідомленням № 24/3-11211 (факт отримання якого, 25.06.2025, адресатом підтверджено в листі від 02.07.2025№ 250702/25-К) про розірвання державного контракту від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, з 04.07.2025, та повернення попередньої оплати за контрактом протягом п`яти робочих днів з моменту отримання цього повідомлення (в строк по 02.07.2025).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" не повернуло позивачу попередньої оплати за державним контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 у строк, установлений в повідомленні від 25.06.2025 № 24/3-11211, у відповідь на звернення позивача листом від 02.07.2025 № 250702/25-К заперечило проти розірвання контракту на вимогу позивача, який за доводами відповідача, має перед ним невиконані грошові зобов`язання по оплаті комплектуючих до виробів (без вибухової речовини) та по відшкодуванню вартості вибухової речовини, замовленої в третіх осіб.

Матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару в загальній кількості 480 шт. (замість 22 000 шт., замовлених у 2024 році), вартістю 47198216,00 грн, що повністю оплачені позивачем на 11.06.2024, за рахунок авансового платежу. Будь-яких інших поставок товару в межах виконання контракту від 06.05.2024№ 23/3-211-VDK-24, сторонами не вчинялось, що відповідачем не заперечується.

Виготовлення відповідачем комплектуючих складових до виробів, обумовлених специфікацією до від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, та вчинення ним дій з оплати вибухової речовини (основного компоненту виробу за його цільовим призначенням), що мала бути імпортована його контрагентами, не свідчить про наявність у позивача зобов`язань по відшкодуванню витрат виробничого процесу відповідача, позаяк готовий товар не був поставлений та прийнятий замовником у строк, установлений специфікацією до цього контракту.

Право позивача на односторонню відмову від державного контракту від 06.05.2024№ 23/3-211-VDK-24, з огляду на загрозу в забезпеченні ЗСУ в умовах воєнного стану, зокрема, прострочки поставки товару понад 31 календарний день, передбачено п. 12.1. контракту, та не залежить від волі іншої сторони, тому державний контракт від 06.05.2024№ 23/3-211-VDK-24 є розірваним в односторонньому порядку.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" за державним контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 в частині поставки товару в строки, визначені специфікацією до нього та просить стягнути 252 978 513,20 грн пені, 55 064 587,20 грн штрафу, 101 789 506,90 грн процентів за користування коштами попередньої оплати, нарахованих за період з 14.01.2025 по 26.06.2025; 1 012 795 086,00 грн попередньої оплати; 998 921,18 грн 3% річних, нарахованих за період з 03.07.2025 по 14.07.2025.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 1 012 795 086,00 грн, перерахованої, 12.06.2024 за платіжними інструкціями від 11.06.2024 №№ 198-203, за непоставлений у строк товар, установлений специфікацією до цього контракту; та про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 998 921,18 грн за період з 03.07.2025 по 14.07.2025 за порушення грошових зобов`язань з повернення позивачу коштів у вигляді попередньої оплати за вказаним контрактом, обов`язок з повернення яких настав 02.07.2025 (граничний строк визначений у повідомленні від 25.06.2025 № 24/3-11211).

Суд першої інстанції встановив, що право позивача нараховувати відсотки за користування відповідачем його коштами в вигляді попередньої оплати, на час, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару або повернення замовнику попередньої оплати, зокрема, погодження розміру відсотків на рівні діючої подвійної облікової ставки НБУ (підпункт 4 п. 7.2. контракту), узгоджується зі змістом статей 536, 693, 1048 ЦК України, не змінює правову природу цих нарахувань як плати за користування чужими коштами та відповідає принципу свободи договору.

На час ухвалення судового рішення, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про недійсність державного контракту від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, в частині положень, що встановлюють розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами на час прострочення відповідачем поставки товару, оплаченого на умовах попередньої оплати. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі № 910/8142/25, на момент ухвалення судового рішення в цій справі, не набуло законної сили.

Суд першої інстанції перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги про стягнення з відповідача, за період з 14.01.2025 по 26.06.2025, відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 101 789 506,90 грн (на рівні діючої в указаному періоді подвійної облікової ставки НБУ).

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 у справі №927/728/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" попередньої оплати в сумі 1 012 795 086,00 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 101 789 506,90 грн, 3% річних у сумі 998 921,18 грн. Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (апелянтом) не оскаржується, тому рішення в цій частині не переглядається в апеляційному порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року по справі №927/728/25 та прийняти нове, яким відмовити Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи, що за приписами Господарського процесуального кодексу України перегляд рішення в апеляційному порядку здійснюється на підставі поданої апеляційної скарги та в межах доводів апеляційної скарги, а не на підставі відзиву на апеляційну скаргу, апеляційним господарським судом переглядається рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 по справі № 927/728/25 в частині заявлених апеляційних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 215 630 170,28 грн: 177 084 959,24 грн. пені та 38 545 211,04 грн. 7 % штрафу.

Сторони в підпункті 1 п. 7.2. державного контракту від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 установили, що в разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну поставку товару за період з 14.01.2025 по 26.06.2025 в сумі 252 978 513,20 грн (в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару) та штраф за несвоєчасну поставку товару в сумі 55 064 587,20 грн (в розмірі 7% від вартості V та VI партій товару, поставку якого прострочено більше ніж на 30 календарних днів).

Суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, за період з 14.01.2025 по 26.06.2025 в сумі 252978513,20 грн (в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару) та штрафу в сумі 55064587,20 грн (в розмірі 7% від вартості V та VI партій товару, поставку якого прострочено більше ніж на 30 календарних днів).

Суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на приписи частини 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-ІХ з тих підстав, що Закон № 4196-ІХ введено в дію з 28.08.2025, тобто дія його прикінцевих і перехідних положень, зокрема частини 4 статті 17, не охоплюють спірний період, у межах якого нараховані штрафні санкції за контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 у цій справі .

Апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції про відхилення посилання відповідача на форс-мажорні обставини, так як перелічені відповідачем події відбулись поза межами строків з поставки товару за контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, остання партія якого мала бути поставлена позивачу не пізніше 26.12.2024, а тому доводи відповідача про наявність підстав для звільнення його відповідальності за порушення умов указаного контракту з огляду на дію форс-мажорних обставин, не знайшли свого підтвердження.

Як правильно вказано судом першої інстанції доводи відповідача про обмежену оборотоздатність вибухової речовини (гексогену), порушення його контрагентами зобов`язань з поставки комплектуючих товару (вибухової речовини), з огляду на світовий дефіцит цієї речовини, не є надзвичайними і невідворотними обставинами, що звільняють відповідача від відповідальності, оскільки укладаючи в умовах воєнного стану контракт № 23/3-211-VDK-24 на поставку товару для ЗСУ, з метою забезпечення обороноздатності країни, відповідач, проявивши розумну обачність, мав передбачити складнощі в виконанні взятих на себе зобов`язань та оцінити ризики здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції оцінивши доводи та заперечення сторін, дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки, що є надмірною, за порушення відповідачем зобов`язань за державним контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, зокрема, взявши до уваги вжитті відповідачем заходи з метою виконання зобов`язань з поставки товару в узгоджені строки (пошук нових контрагентів та укладення з ними контрактів на поставку дефіцитної вибухової речовини з-за кордону; звернення до позивача з метою отримання допомоги в отриманні дефіцитної вибухової речовини; неодноразове звернення до позивача з пропозицією переглянути граничні строки щодо поставки товару за контрактом), у той час як пасивна поведінка позивача (ігнорування звернень відповідача, відмова в перегляді граничних строків по поставці товару та тривале зволікання в розірванні контракту, що не виконувався сторонами в установлений спосіб, що сприяло збільшенню періоду нарахування як відсотків за користування чужими грошовими коштами, так і штрафних санкцій (як наслідок, невиконання контракту стало більш економічно привабливим для самого позивача), а також беручи до уваги нові тенденції в чинному законодавстві, зокрема, введення в дію Закону № 4196-ІХ (частини 4 статті 17 Прикінцевих та перехідних положень), та вже присуджені до стягнення з відповідача штрафні санкції за цим контрактом у справі № 927/1026/24 (сумарно в сумі 117165642,01 грн) та плати за користування чужими грошовими коштами (сумарно в розмірі 150621819,38 грн, зокрема, присуджених до стягнення з відповідача в межах справи № 927/1026/24), виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне компенсаційне призначення, з метою дотримання балансу інтересів обох сторін, дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу 70% та про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 75 893 553,96 грн, за період з 14.01.2025 по 26.06.2025, та штрафу в сумі 16 519 376,16 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені та штрафу 70%.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

Застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

При цьому, Об`єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зауважила, що можливість зменшення розміру штрафних санкцій залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Суд першої інстанції зменшуючи штрафні санкції на 70% дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки, що є надмірною, за порушення відповідачем зобов`язань за державним контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24, при цьому врахував:

- вжитті відповідачем заходи з метою виконання зобов`язань з поставки товару в узгоджені строки (пошук нових контрагентів та укладення з ними контрактів на поставку дефіцитної вибухової речовини з-за кордону; звернення до позивача з метою отримання допомоги в отриманні дефіцитної вибухової речовини; неодноразове звернення до позивача з пропозицією переглянути граничні строки щодо поставки товару за контрактом), у той час як пасивна поведінка позивача (ігнорування звернень відповідача, відмова в перегляді граничних строків по поставці товару та тривале зволікання в розірванні контракту, що не виконувався сторонами в установлений спосіб, що сприяло збільшенню періоду нарахування як відсотків за користування чужими грошовими коштами, так і штрафних санкцій (як наслідок, невиконання контракту стало більш економічно привабливим для самого позивача),

- нові тенденції в чинному законодавстві, зокрема, введення в дію Закону № 4196-ІХ (частини 4 статті 17 Прикінцевих та перехідних положень),

- вже присуджені до стягнення з відповідача штрафні санкції за цим контрактом у справі № 927/1026/24 (сумарно в сумі 117165642,01 грн) та плати за користування чужими грошовими коштами (сумарно в розмірі 150621819,38 грн, зокрема, присуджених до стягнення з відповідача в межах справи № 927/1026/24) за порушення строків поставки за І-ІV етапами,

- засади справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне компенсаційне призначення, дотримання балансу інтересів обох сторін.

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Так, укладаючи контракт, яким передбачені кількість товару та строки його поставки, відповідач мав оцінити можливість виконання зобов`язань за контрактом, в тому числі в передбачених об`ємі та строки. Враховуючи доводи відповідача про дефіцит вибухової речовини, яка є складовою товару, апеляційний господарський суд зазначає, що укладаючи договори на поставку товару у значному розмірі, відповідач мав здійснити закупівлю необхідної складової для товару.

Крім того, договори, які були укладені відповідачем на поставку вибухівки (невиконання яких спричинило затримання у поставці товару за спірним контрактом) передбачають відповідальність сторін за своїми зобов`язаннями, а тому у схемі, де є один чи більше посередників, кожен несе свою відповідальність в межах своїх правочинів; відповідач несе відповідальність перед позивачем, а у свою чергу перед відповідачем несе відповідальність його контрагент за іншим правочином і так далі; в цьому відображається суть ризику підприємницької діяльності, пов`язаної із поставкою та закупівлею товару.

Щодо аргументів про пошук нових контрагентів та укладення з ними контрактів на поставку дефіцитної вибухової речовини з-за кордону апеляційний господарський суд вказує, що відповідач здійснює господарську діяльність (в тому числі й щодо пошуку контрагентів для закупівлі необхідної складової для виготовлення товару) на власний ризик, укладення спірного контракту було вільним волевиявленням сторін, зокрема, щодо обсягів товару, строків поставки, відповідальності за допущені порушення.

Апеляційний господарський суду не погоджується із доводами відповідача, врахованими судом першої інстанції при зменшенні неустойки на 70%, щодо пасивної поведінки позивача. Так, умовами контракту чітко передбачені строки поставки товару та відсутні умови щодо надання / допомоги в отриманні дефіцитної вибухової речовини.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на приписи частини 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-ІХ з тих підстав, що Закон № 4196-ІХ введено в дію з 28.08.2025, тобто дія його прикінцевих і перехідних положень, зокрема частини 4 статті 17, не охоплюють спірний період, у межах якого нараховані штрафні санкції за контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 у цій справі (14.01.2025 - 26.06.2025), посилання на Закон № 4196-ІХ як на підставі зменшення штрафних санкцій апеляційний господарський суд вважає безпідставним.

Також апеляційний господарський суд враховує ступінь виконання контракту поставлено лише 480 од. Товару з необхідних 22 000 од. Товару.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що в порівнянні з загальною ціною за Контрактом в розмірі 2 458 240 500,00 грн. та ступенем виконання Відповідачем Контракту (поставлено лише 480 од. Товару з необхідних 22 000 од. Товару) сума штрафних санкцій в розмірі 252 978 513,20 грн - пені та 55 064 587,20 грн - штрафу грн, що підлягає стягненню з Відповідача не є надмірною.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не наведено належних доводів та не надано доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, тому судом першої інстанції неправильно застосовано частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Більш того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що між цими ж сторонами за цим же договором розглядався спір, за наслідками якого Касаційним господарським судом у постанові від 21.01.2026 у справі 927/1026/24 залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким зменшено штрафні санкції на п`ятдесят відсотків.

Як випливає з подальшої поведінки відповідача, ні штрафні санкції ні зменшення їх судом не мали на відповідача стимулюючого впливу для виконання своїх зобов`язань. Порушення умов договору продовжилося.

При цьому матеріали справи не містять обґрунтованого пояснення поведінки відповідача щодо неповернення передоплати у розмірі більше 1 мільярда гривень повністю чи хоча б частково.

За таких обставин суд звертає увагу на відсутність підстав для зменшення розміру неустойки. Та зазначає, що дискреція суду першої інстанції щодо визначення розміру, на який зменшується неустойка можлива лише при наявності підстав для такого зменшення.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що в порівнянні з загальною ціною за Контрактом в розмірі 2 458 240 500,00 грн. та ступенем виконання Відповідачем Контракту (поставлено лише 480 од. Товару з необхідних 22 000 од. Товару) сума штрафних санкцій в розмірі 252 978 513,20 грн - пені та 55 064 587,20 грн - штрафу грн, що підлягає стягненню з Відповідача не є надмірною.

Апеляційний господарський суд також погоджується із доводами апелянта, що що зменшення неустойки (штрафу та пені) на 70% є порушенням порушенням балансу інтересів сторін та фактично нівелює мету неустойки.

Сторони обопільно погодили підстави та розмір нарахувань за порушення зобов`язань за Контрактом.

Також законодавцем чітко встановлено, що неустойка підлягає стягненню з боржника незалежно від наявності чи відсутності збитків, які завдані неналежним виконанням зобов`язання.

Достатньою та необхідною умовою для нарахування та стягнення неустойки є протиправна поведінка та вина боржника. Наявність чи відсутність у кредитора збитків, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виникли, не можуть прийматися до уваги при вирішенні спору про стягнення з боржника суми неустойки (пені). Протиправна поведінка та вина Відповідача встановлена Рішенням.

Апелянт вказує, що зменшення судом першої інстанції неустойки (пені) фактично нівелює мету існування неустойки як виду цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, що в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що Відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено виключних обставин, на підставі яких законна, арифметично правильно розрахована неустойка, підлягла б зменшенню.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводами відповідача щодо покладення неспівмірної заявленої до стягнення суми пені та штрафу, зумовить у подальшому неможливість виконання відповідачем інших договорів з Агенцією та Міністерством оборони України, що з урахуванням того, що між позивачем та відповідачем постійно укладаються відповідні контракти оборонного призначення, покладення на відповідача неспівмірної заявленої до стягнення суми пені та штрафу створить реальну загрозу безперебійному забезпеченню потреб Збройних Сил України в умовах стримування збройної агресії російської федерації проти України

Укладаючи контракти, зокрема, спірний, яким передбачені кількість товару та строки його поставки, відповідач мав оцінити можливість виконання зобов`язань за контрактом, в тому числі в передбачених об`ємі та строки. Враховуючи доводи відповідача про дефіцит вибухової речовини, яка є складовою товару, апеляційний господарський суд зазначає, що укладаючи договори на поставку товару у значному розмірі, відповідач мав здійснити закупівлю необхідної складової для товару.

Доводи відповідача про те, що стягнення із відповідача надмірних грошових сум як неустойки призведе до формування непомірного тягаря для нього, порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить ТОВ "НВК "Техавіаком" того, на що воно розраховувало при укладенні Контракту, що в кінцевому рахунку може призвести до закриття усіх проектів щодо створення інших новітніх зразків озброєння та до банкрутства ТОВ "НВК "Техавіаком", як єдиного виробника в Україні Товару так і, додатково, стане джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем., відхиляються апеляційним господарським судом.

Так, на виконання контракту відповідачем поставлено лише 480 од. Товару з необхідних 22 000 од. Товару.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що в порівнянні з загальною ціною за Контрактом в розмірі 2 458 240 500,00 грн. та ступенем виконання Відповідачем Контракту (поставлено лише 480 од. Товару з необхідних 22 000 од. Товару) сума штрафних санкцій в розмірі 252 978 513,20 грн - пені та 55 064 587,20 грн - штрафу грн, що підлягає стягненню з Відповідача не є надмірною.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не наведено належних доводів та не надано доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, тому судом першої інстанції неправильно застосовано частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Більш того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що між цими ж сторонами за цим же договором розглядався спір, за наслідками якого Касаційним господарським судом у постанові від 21.01.2026 у справі 927/1026/24 залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким зменшено штрафні санкції на п`ятдесят відсотків.

Як випливає з подальшої поведінки відповідача, ні штрафні санкції ні зменшення їх судом не мали на відповідача стимулюючого впливу для виконання своїх зобов`язань. Порушення умов договору продовжилося.

При цьому матеріали справи не містять обґрунтованого пояснення поведінки відповідача щодо неповернення передоплати у розмірі більше 1 мільярда гривень повністю чи хоча б частково.

За таких обставин суд звертає увагу на відсутність підстав для зменшення розміру неустойки. Та зазначає, що дискреція суду першої інстанції щодо визначення розміру, на який зменшується неустойка можлива лише при наявності підстав для такого зменшення.

Враховуючи викладене апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що рішення підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 177 084 959,24 грн. та 7% штрафу в розмірі 38 545 211,04 грн. та ухвалення нового рішення про задоволення позову повністю.

Щодо інших доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином всіх обставин справи, зокрема заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка була надіслана Агенції у відповідь на розірвання Державного контракту та доказами якими вона обґрунтовується; неправомірного стягнення суми передоплати та процентів за користування коштами попередньої оплати до дня повернення йому суми попередньої передоплати; неврахування всіх обставин для зменшення неустойки у більшому розмірі / відмови у її стягненні; неврахування клопотання про зменшення 3% річних передбачених ст. 625 ЦК України; прохання викладене у відзиві на апеляційну скаргу скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15 червня 2026 року по справі №927/728/25 та прийняти нове, яким відмовити Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі задоволення позовних вимог, на підставі статті 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір пені, штрафу та 3% річних на 99% від обґрунтованого розміру, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Враховуючи, що за приписами Господарського процесуального кодексу України перегляд рішення в апеляційному порядку здійснюється на підставі поданої апеляційної скарги та в межах доводів апеляційної скарги, а не на підставі відзиву на апеляційну скаргу, апеляційним господарським судом переглядається рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 по справі № 927/728/25 в частині заявлених апеляційних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 215 630 170,28 грн: 177 084 959,24 грн. пені та 38 545 211,04 грн. 7 % штрафу.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10229/24 (питання застосування частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX), оскільки що Закон № 4196-ІХ введено в дію з 28.08.2025, тобто дія його прикінцевих і перехідних положень, зокрема частини 4 статті 17, не охоплюють спірний період, у межах якого нараховані штрафні санкції за контрактом від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24 у цій справі (14.01.2025 - 26.06.2025). Крім того, штраф заявлено до стягнення як договірну санкцію, передбачену в підпункті 1 п. 7.2. державного контракту від 06.05.2024 № 23/3-211-VDK-24.

Також апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі № 927/728/25 до закінчення перегляду Верховним Судом справи № 910/8142/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про визнання недійсними підпунктів державних контрактів.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 227, пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Оскільки рішення у справі №910/8142/25 набрало законної сили, відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги встановлено, що права позивача були порушені.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 675 Цивільного кодексу України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання з своєчасного передання покупцю товару. В разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги має бути вчинене покупцем в активній однозначній формі, при цьому, доведеної до продавця.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України).

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, це плата за користування чужими коштами.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами; по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Зокрема, стаття 1048 цього Кодексу передбачає можливість обрахунку відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України, якщо договором не визначений розмір таких відсотків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що відповідачем не наведено належних доводів та не надано доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, тому судом першої інстанції неправильно застосовано частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що в порівнянні з загальною ціною за Контрактом в розмірі 2 458 240 500,00 грн. та ступенем виконання Відповідачем Контракту (поставлено лише 480 од. Товару з необхідних 22 000 од. Товару) сума штрафних санкцій в розмірі 252 978 513,20 грн - пені та 55 064 587,20 грн - штрафу грн, що підлягає стягненню з Відповідача не є надмірною.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 у справі № 927/728/25 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні 177 084 959,24 грн. пені та 38 545 211,04 грн. 7 % штрафу з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 177 084 959,24 грн. пені та 38 545 211,04 грн. 7 % штрафу; в іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 по справі № 927/728/25 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

За наслідками апеляційного перегляду, апеляційним господарським судом встановлено неповне з`ясував обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню в частині відмови у стягненні 177 084 959,24 грн. пені та 38 545 211,04 грн. 7 % штрафу з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 177 084 959,24 грн. пені та 38 545 211,04 грн. 7 % штрафу.

Враховуючи, що судовий збір за подання позову судом першої інстанції повністю покладено на відповідача, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору за подання позовної заяви залишається без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 - скасувати в частині відмови в стягненні пені у розмірі 177 084 959,24 грн. та штрафу у розмірі 38 545 211,04 грн. Прийняти у цій частині нове рішення. Позовні вимоги у цій частині задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" (14005, Україна, Чернігів, пр-т. Миру, 53, офіс 213, ідентифікаційний код 42980231) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, місто Київ, вул. Автозаводська, будинок 2, ідентифікаційний код 44725823) пеню у розмірі 177 084 959,24 грн. та штраф у розмірі 38 545 211,04 грн.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 по справі № 927/728/25 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" (14005, Україна, Чернігів, пр-т. Миру, 53, офіс 213, ідентифікаційний код 42980231) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, місто Київ, вул. Автозаводська, будинок 2, ідентифікаційний код 44725823) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 271 760,00 грн.

6. Матеріали справи повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 11.11.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua