Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №916/3725/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: купівлі-продажу, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №916/3725/25

Суддя: Принцевська Н.М.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3725/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

від Комунального закладу "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області - Голуменков В.В.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна паливна компанія "ОБЛПАЛИВО" - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМ ІНТЕРГРУП" - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" та Комунального закладу ,,Опорний заклад освіти ,,Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 (повний текст рішення складено та підписано 02.01.2026, суддя Волков Р.В.)

у справі № 916/3725/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна паливна компанія "ОБЛПАЛИВО"

до відповідачів:

- Комунального закладу "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМ ІНТЕРГРУП";

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень та повідомлення, визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину,

(суддя першої інстанції Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 24.12.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна паливна компанія "ОБЛПАЛИВО" (далі - ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 07.11.2025) до Комунального закладу "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (далі - Ліцей, Заклад, Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" (далі - ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП", Відповідач-2) про:

1) визнання протиправними дій та скасування рішення Ліцею, оформлених протоколом від 29.08.2025, щодо відхилення пропозиції переможця відбору ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" за процедурою закупівлі за предметом "Вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13-100), код ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо", оголошеної за ідентифікатором №UA-2025-08-26-012358-a (далі також - процедура закупівлі, предмет закупівлі - вугілля кам`яне);

2) визнання протиправним та скасування рішення Ліцею щодо визнання переможцем за процедурою закупівлі та укладання договору про закупівлю за предметом "Вугілля кам`яне" з ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП";

3) визнання протиправним та скасування повідомлення Ліцею про намір укласти договір про закупівлю за предметом "Вугілля кам`яне";

4) визнання недійсним договору від 05.09.2025 №116 (далі - Договір № 116), укладеного між Ліцеєм та ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП";

5) застосування наслідків недійсності Договору №116 шляхом зобов`язання Ліцею повернути ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" отримане вугілля кам`яне у кількості 30,50 т та стягнення з ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" на користь Ліцею отриманих коштів у сумі 430 050 грн.

Позов обґрунтований неправомірністю дій Ліцею, який, порушивши процедуру проведення закупівлі, безпідставно відхилив найбільш економічно вигідну пропозицію, запропоновану ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", який, на думку Позивача, мав стати переможцем закупівлі та стороною укладеного із замовником договору закупівлі. Тому рішення про відхилення пропозиції ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", як і всі наступні рішення, ухвалені в межах процедури проведення закупівлі, підлягають скасуванню, а договір № 116, укладений Відповідачами за результатом процедури закупівлі, має бути визнаний недійсним.

Щодо вимоги про застосування наслідків недійсності договору

№ 116, Позивач з посиланням на положення статті 216 Цивільного кодексу України обґрунтував її тим, що визнання недійсним рішення про визначення переможця відкритих торгів або результатів проведених торгів, яке вже реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, як і визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю, який у цій справі є виконаним, не призведе до поновлення прав ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" на укладення з Ліцеєм договору про закупівлю, необхідність в укладенні якого наразі відсутня. Водночас, наслідком недійсності правочину має бути застосування в обов`язковому порядку двосторонньої реституції, незалежно від добросовісності сторін правочину, тобто взаємне повернення сторонами одержаного за договором є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Господарський суд Одеської області рішенням від 24.12.2025 у справі № 916/3725/25 позов задовольнив частково: скасував рішення Ліцею, оформлене протоколом від 29.08.2025, щодо відхилення пропозиції переможця відбору ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" за процедурою закупівлі; визнав протиправним та скасував повідомлення Ліцею про намір укласти договір про закупівлю за предметом "Вугілля кам`яне"; визнав недійсним Договір № 116, укладений між Відповідачами; зобов`язав Ліцей повернути ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" отримане вугілля кам`яне у кількості 30,50 тонн та стягнув з ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" на користь Ліцею отримані кошти у сумі 430 050 грн. У задоволенні решти позову відмовив.

В аспекті висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення Ліцею, оформленого протоколом від 29.08.2025, щодо відхилення пропозиції переможця відбору ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" за процедурою закупівлі, а також про визнання протиправним та скасування повідомлення Ліцею про намір укласти договір про закупівлю за предметом "Вугілля кам`яне", рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що:

- занадто формалізований підхід Ліцею до банківської гарантії (зміст якої не вплинув на її суть, як засіб забезпечення виконання договору про закупівлю), долученої ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" до пакета документів власної пропозиції, поданого Позивачем, як учасником зазначеної процедури закупівлі, свідчить про недотримання Ліцеєм як замовником закупівлі принципу пропорційності. Цей принцип вимагає балансу між цілями закупівлі та вимогами до учасників, забезпечуючи обґрунтовані обмеження, співмірні з метою, які є найменш обтяжливими. Він є ключовим елементом закупівельного процесу, сприяє його ефективності, запобігає дискримінації та забезпечує баланс інтересів не лише замовника та учасника, а й сприяє публічному інтересу платників податків, за кошти яких фактично здійснюються закупівлі. Наслідком зазначеного стало відхилення найбільш економічно вигідної пропозиції

ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" у вказаній процедурі закупівлі, що позбавило її визначеної законом мети придбання товару на найкращих умовах (місцевий бюджет Слобідської громади Подільського району Одеської області був вимушений витратити кошти на придбання вугілля у сумі 430 050 грн, що на 163 236 грн більше, ніж запропонувало ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО");

- всупереч приписам частини шістнадцятої статті 29 Закону України "Про публічні закупівлі" ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", як учасник з найбільш економічно вигідною пропозицією позбавлений замовником права вчасно відреагувати на обставини, які стали підставою для відхилення його пропозиції.

Стосовно висновків щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору № 116 та застосування наслідків його недійсності, місцевий суд вказав на те, що:

- встановлені судом обставини доведення Позивачем належними та допустимими доказами порушення Ліцеєм приписів Закону України "Про публічні закупівлі" щодо прав ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", як учасника з найбільш економічно вигідною пропозицією свідчать про наявність підстав для визнання Договору № 116 недійсним;

- оскільки зазначений Договір є виконаним, вимоги про застосування наслідків його недійсності підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Ліцею повернути ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" " отримане вугілля кам`яне у кількості 30,50 тонн і стягнення з ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" на користь Ліцею отриманих коштів у сумі 430 050 грн;

- доводи Ліцею про неможливість застосування реституції за обставин використання закупленого вугілля замовником з урахуванням положень частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, свідчить про наявність обов`язку Ліцею відшкодувати вартість поставленого товару за цінами, існуючими на момент відшкодування.

Узагальнення місцевого суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про:

- визнання протиправними дій Ліцею щодо відхилення пропозиції переможця відбору ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" за процедурою закупівлі за предметом "Вугілля кам`яне" мотивоване неможливістю поновлення порушених прав Позивача у зазначений спосіб;

- визнання протиправним та скасування рішення Ліцею щодо визнання переможцем за процедурою закупівлі та укладання договору з ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" мотивоване відсутністю в матеріалах справи цього рішення та недоведення Позивачем факту його ухвалення Ліцеєм.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі № 916/3725/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" обґрунтована тим, що:

- на момент ухвалення оскаржуваного рішення договір між Відповідачами за результатами публічної закупівлі був укладений та виконаний, у зв`язку з чим скасування протокольних рішень замовника не призводить до відновлення порушеного права та не може вважатися ефективним способом захисту;

- положення цивільного законодавства надають можливість ініціювати визнання недійсним у судовому порядку договору одній з його сторін або іншій заінтересованій особі, під якою слід розуміти того, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному правочині. Вимоги заінтересованої особи, яка вимагає визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення майнових прав та інтересів, а саме те, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено;

- суд першої інстанції зазначив, що договір від 05.09.2025 є недійсним внаслідок порушення процедури спрощеної закупівлі, погодившись з Позивачем у тому, що відхилення пропозиції з меншою ціною є необґрунтованим формалізмом, адже разом зі своєю пропозицією Позивачем надіслано банківську гарантію, що виконувала основне завдання, яке насамперед стосується забезпечення виконання договору про закупівлю. Однак у банківській гарантії Позивача наявне посилання на її регулювання законодавством України в цілому, тобто без зазначення конкретних нормативно-правових актів, що суперечить п.11.3 проєкту договору, згідно з яким банківська гарантія має містити посилання на нормативні акти законодавства, у відповідності з якими її видано. Відсутність названих посилань у гарантії створює ризики невизначеності правового режиму та потенційної нереалізованості в разі настання гарантійного ризику;

- наявність найнижчої ціни не звільняє учасника від обов`язку дотримуватися всіх кваліфікаційних вимог, встановлених замовником у документації про закупівлю. У разі невідповідності банківської гарантії встановленим вимогам замовник був зобов`язаний відхилити таку пропозицію, незалежно від запропонованої ціни, оскільки це є обов`язковою умовою для допуску учасника до оцінки пропозицій та забезпечує рівність усіх учасників і правову визначеність процедури закупівлі. Таким чином, рішення замовника прийнято на законних підставах, відповідає принципу рівного ставлення до учасників, є недискримінаційним та забезпечує правову визначеність процедури закупівлі;

- суд першої інстанції, встановивши формальне порушення під час відхилення пропозиції Позивача та задовольнивши частково його вимоги, не визначив правових наслідків такого скасування та не зазначив, яким саме чином у результаті ухваленого рішення має бути поновлено порушене право ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО". Рішення суду першої інстанції зводиться до формальної констатації порушення, що не відповідає завданню господарського судочинства та усталеній практиці Верховного Суду щодо застосування ефективних способів захисту. У оскаржуваному рішенні відсутні будь-які висновки щодо подальшого перебігу процедури закупівлі, зокрема, щодо повторного розгляду тендерних пропозицій чи проведення нової процедури закупівлі, укладення договору, що свідчить про застосування неефективного способу захисту;

- договір між Відповідачами не суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особи, які вчинили цей правочин, мали на це необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин був вчинений у формі, встановленій законом, був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- суд першої інстанції формально застосував приписи ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, не з`ясувавши реальну можливість виконання реституції. З матеріалів справи вбачається, що вугілля поставлено та використано під час опалювального сезону, а, відтак, товар втратив свою індивідуальність і фізичну можливість повернення. Кошти, отримані ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП", включено в господарський оборот та використано для здійснення підприємницької діяльності. Зобов`язуючи ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" повернути грошові кошти у розмірі 430 050 грн за товар, який фактично спожитий, використаний в інтересах громади та не може бути повернутий, місцевий господарський суд фактично поклав наслідки спірних дій замовника та іншого учасника процедури закупівлі на добросовісного постачальника, створивши дисбаланс інтересів сторін;

- ухвалюючи оскаржуване рішення про скасування рішень замовника, визнання недійсним виконаного договору та застосування двосторонньої реституції, суд першої інстанції не встановив та не обґрунтував, яким саме чином таким рішенням відновлюються права та інтереси Позивача. За відсутності можливості проведення повторної закупівлі та укладення договору з Позивачем судовий захист набув формального характеру та не відповідає вимогам ефективності, що є істотним порушенням норм права.

З ухваленим рішенням також не погодився Комунальний заклад "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з чим подав апеляційну скаргу до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/3725/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга Закладу обґрунтована тим, що невідповідність банківської гарантії Позивача вимогам п.11.3 розд.11 проєкту Договору про закупівлю зумовила відхилення його тендерної пропозиції, тому що умовами розд.12 проєкту Договору про закупівлю передбачено, що ненадання замовнику переможцем відбору банківської гарантії, яка відповідатиме вимогам розд.11 проєкту Договору про закупівлю, сприймається замовником як непідписання переможцем відбору Договору в строк, визначений абз.1 п.66 Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822 (далі - Порядок № 822), та призводить до відхилення відповідної пропозиції переможця відбору на підставі пп.1 п.64 Порядку № 822.

При цьому, Заклад звертає увагу на те, що встановлена невідповідність банківської гарантії не зобов`язувала його надати можливість ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" усунути недоліки банківської гарантії в порядку, передбаченому ч.16 ст.29 Законом України ,,Про публічні закупівлі" з урахуванням положень п.43 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України ,,Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 р. № 1178 (далі - Особливості здійснення публічних закупівель), оскільки такі дії замовника не передбачені при закупівлі з використанням електронного каталогу (відповідно до Порядку № 822). До того ж вимогами ч.16 ст.29 Закону України ,,Про публічні закупівлі" з урахуванням положень п.43 Особливостей здійснення публічних закупівель встановлено порядок усунення невідповідностей в інформації, що стосується кваліфікаційних критеріїв учасника процедури закупівлі, а у даній закупівлі мала місце невідповідність у відомостях банківської гарантії, яка не відноситься до кваліфікаційних критеріїв учасника процедури закупівлі. Крім того, закупівля здійснена з використанням електронного каталогу (відповідно до Порядку № 822), що означає незастосування до учасників процедури закупівлі (з використанням електронного каталогу) кваліфікаційних критеріїв, адже у закупівлі через електронний каталог приймають участь постачальники, які пройшли кваліфікований відбір, проведений адміністратором електронного каталогу.

Також Заклад зазначає, що відповідно до ч.1 ст.27 Закону України ,,Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі. У п.2 ч.1 ст.43 цього Закону України та у п.21 Особливостей здійснення публічних закупівель визначено, що договір про закупівлю є нікчемним, якщо його умови відрізняються від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. Згідно з абз.3 п.66 Порядку № 822 умови договору не можуть відрізнятися від умов, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників, зокрема у проєкті договору, що є складовою частиною запиту пропозицій постачальників, та/або пропозиції переможця відбору, крім випадку зменшення ціни договору без зміни обсягу. Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України ,,Про публічні закупівлі" тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації. Тобто, якщо умови надання забезпечення виконання договору про закупівлю передбачені тендерною документацією, то такі умови не повинні відрізнятися від умов договору про закупівлю та змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, а в іншому випадку укладений договір про закупівлю з переможцем процедури закупівлі є нікчемним.

На виконання наведених норм Заклад включив до вимог запиту пропозицій постачальників в електронному каталозі щодо закупівлі товару вимогу до забезпечення виконання Договору про закупівлю шляхом надання банківської гарантії, зміст якої відповідатиме вимогам розд.11 проєкту Договору про закупівлю. У п.11.3 розд.11 проєкту договору про закупівлю зазначено, що банківська гарантія має відповідати нормам ст.1076 Цивільного кодексу України й посилатися на нормативні акти законодавства, у відповідності з якими її видано. Виходячи з приписів ст.8,9 Закону України ,,Про правотворчу діяльність", це означає необхідність вказати конкретні назви законів (Конституція України, закони України) та/або підзаконних нормативно-правових актів (постанови Кабінету Міністрів України, Національного банку України, накази міністерств тощо) чи інших офіційних документів, натомість тендерна пропозиція Позивача, як переможця процедури закупівлі, у своєму складі не мала банківської гарантії, зміст якої відповідав би вимогам п.11.3. розд.11 проєкту Договору про закупівлю, оскільки у банківській гарантії не вказано назви законів та/або підзаконних нормативно-правових актів чи інших офіційних документів, у відповідності з якими її було видано. Посилання у банківській гарантії на те, що вона регулюється законодавством України, без зазначення конкретних нормативно-правових актів, є загальними і розпливчастими та не дають можливості однозначно зрозуміти, в межах якого законодавства видана ця гарантія. Виходить, що зміст тендерної пропозиції Позивача відрізнявся від умов тендерної документації, а, відтак, Заклад був зобов`язаний, керуючись вимогами п.3 ч.1 ст.31 Закону України ,,Про публічні закупівлі" та пп.3 п.44 Особливостей здійснення публічних закупівель, відхилити пропозицію Позивача.

Окремо Заклад зауважує, що у даній справі спосіб захисту прав переможця відбору у процедурі закупівлі, який обрав Позивач, був неефективний. Для належного захисту прав переможця відбору у процедурі закупівлі необхідно було застосувати такий спосіб захисту, який би в подальшому призвів до укладання Позивачем договору про закупівлю із замовником, а в разі неможливості такого укладання - гарантував би можливість отримати Позивачем компенсацію чи відшкодування від такої неможливості. Однак обраний спосіб захисту не призводить до укладання договору про закупівлю чи до відповідної компенсації, оскільки на момент звернення до суду потреба у предметі закупівлі (вугілля) була відсутня та можливості провести повторно таку ж саму закупівлю на тих самих умовах також не було, тому що законодавство не містить обмежень щодо зміни будь-яких вимог, обсягів, строків чи очікуваної вартості предмета закупівлі при повторному проведенні закупівлі, і потреба у вугіллі буде вже іншою, так як вугілля використовується з початку опалювального сезону, та ціни на вугілля будуть іншими, а бюджетні асигнування на повторну закупівлю вугілля будуть відсутні, оскільки не передбачені у кошторисі бюджетної установи на календарний рік. Крім того, обраний спосіб захисту не дозволяє Позивачу одержати певну компенсацію, адже він не є стороною оспорюваного договору про закупівлю та негативних наслідків від неукладання з ним договору про закупівлю не має.

Додатково Заклад стверджує, що Позивач звернувся до суду з відповідним позовом не з метою домогтися реального відновлення своїх порушених прав, а з метою маніпуляції правами учасника закупівлі задля досягнення цілей, не пов`язаних із захистом порушених прав, що, відповідно, є зловживанням процесуальними правами.

За результатом апеляційного перегляду цієї справи, Південно-західним апеляційним господарським судом у складі суддів: головуючого судді Лічмана Л.В., суддів Богатиря К.В., Павленко Н.А. ухвалено постанову від 22.04.2026, якою апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" та Комунального закладу ,,Опорний заклад освіти ,,Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 р. у справі № 916/3725/25 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" на користь Комунального закладу ,,Опорний заклад освіти ,,Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області 18641,70 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги; стягнуто з ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" 18641,70 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована неврахуванням місцевим судом при ухваленні рішення того, що:

- вимоги Позивача про визнання протиправними дій замовника та скасування його рішення щодо відхилення пропозиції переможця відбору, визнання протиправними та скасування рішення замовника щодо визнання переможцем та укладання договору, визнання протиправними та скасування повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - не є ефективними способами захисту, адже відповідні рішення / повідомлення вичерпали свою дію фактом їх виконання (укладенням договору). Враховуючи те що оскаржуваним рішенням місцевий суд відмовив у задоволенні названих позовних вимог не з огляду на те, що такі дії та рішення вичерпалися фактом їх виконання (укладенням договору), суд апеляційної інстанції виснував про наявність підстав для застосування положень частини четвертої

статті 269 Господарського процесуального кодексу України та скасував оскаржуване рішення стосовно відмови у задоволенні названих позовних вимог, ухваливши аналогічне рішення, однак з інших правових підстав та мотивів;

- вимоги Позивача про визнання недійсним укладеного між Відповідачами договору, який повністю виконаний (шляхом поставки товару і проведення розрахунків за нього) та застосування наслідків його недійсності у вигляді двосторонньої реституції, не узгоджується з критерієм ефективності обраного Позивачем способу захисту його порушеного права, оскільки вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі спроможність отримання нею відповідного відшкодування. Натомість Позивач ані в позові, ані в заявах у справі не зазначив жодного належного обґрунтування, які його конкретні права та в який спосіб можуть бути відновлені в судовому порядку шляхом визнання договору недійсним та застосування двосторонньої реституції. Повне виконання договору і встановлені судами обставини того, що закупівля носила разовий характер (з метою опалення приміщень протягом зимового періоду), свідчить, що повторна закупівля товару не може бути здійснена. Відповідно, в разі задоволення позову у Ліцею не виникне обов`язку укласти договір про закупівлю з ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", тому вказані позовні вимоги з урахуванням обставин цієї конкретної справи не здатні забезпечити належного та ефективного захисту інтересів Позивача, будучи фактично направленими на встановлення юридичного факту укладання правочину між Відповідачами за наслідками незаконної процедури. Натомість вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Встановлення судом такого факту може відбуватися лише під час розгляду іншого господарського спору, в якому будуть встановлюватися такі обставини, наприклад, у спорі про відшкодування Позивачу збитків, завданих діями замовника закупівлі щодо безпідставного відхилення пропозиції Позивача, однак така вимога в межах цієї справи не заявлена.

Зазначене хибно залишилося поза увагою місцевого суду, який не визначив правових наслідків виконання Договору про закупівлю, не дослідив обраних Позивачем способів захисту через призму їх ефективності, не врахував, що визнання недійсним договору та повернення його сторін у первісний стан не призведуть до обов`язку Ліцею укласти відповідний договір з Позивачем, повторно провести процедуру закупівлі або компенсувати Позивачу збитки, пов`язані з відхиленням його пропозиції, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції скасував оскаржуване рішення місцевого суду.

Не погодившись з такою постановою, ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило постанову апеляційного господарського суду у цій справі скасувати повністю, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення її недоліків) Позивач подав з підстави, передбаченої пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 4 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах в контексті права учасника запиту цінової пропозиції на судовий захист, у разі коли оскарження дій замовника у процедурі запиту ціни пропозицій до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) не передбачено, а суд у позові відмовив з посиланням на неефективність способу захисту порушеного права.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2026 касаційну скаргу ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі №916/3725/25 скасовано в частині позовних вимог про визнання договору не дійсним та застосування наслідків недійсності правочину. В іншій частині залишено без змін. Справу №916/3725/25 у зазначеній частині передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги про скасування рішень замовника та повідомлення про намір укласти договір є неефективними способами захисту, оскільки закупівля вже завершилася укладенням договору, проте визнав передчасними висновки апеляційного суду про неефективність вимоги щодо визнання договору недійсним і застосування наслідків реституції, оскільки Позивач звернувся до суду до моменту виконання договору, у зв`язку з чим справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3725/25 було визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 прийнято до свого провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМ ІНТЕРГРУП" та Комунального закладу "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/3725/25; призначено справу №916/3725/25 до розгляду на 05.10.2026 об 11-00 год.

14.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" надійшли письмові пояснення.

Позивач вважає, що під час першого розгляду Південно-західним апеляційним господарським судом справи №916/3725/25, суд помилково дійшов висновку про неефективність обраного Позивачем способу захисту свого порушеного права в частині позовних вимог про визнання договору не дійсним та застосування наслідків недійсності правочину в умовах відсутності іншого ефективного способу, на що звернув увагу Касаційний господарським суд.

Коли Відповідачами було надано докази виконання такого Договору, Позивач доповнив позовні вимоги реституційними вимогами, що також відповідає висновкам Верховного Суду.

Тобто Позивач вчиняв зі свого боку усі дії, спрямовані на захист свого порушеного права, виходячи з актуальної практики Верховного Суду. Іншого ефективного способу захисту порушеного права у даній ситуації, визначеного Верховним Судом, станом на цей час немає.

Позивач зауважує, що у зв`язку із тим, що Південно-західним апеляційний господарський суд під час свого першого розгляду справи №916/3725/25 дійшов висновку про неефективність обраного Позивачем способу захисту свого порушеного права, ним не було надано належної оцінки підставам позову, а саме у чому полягає неправомірність відхилення пропозиції Позивача, що своїм наслідком має задоволення позову у частині визнання договору не дійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідач відхилив пропозицію Позивача у зв`язку з тим, що банківська гарантія, надана ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", не відповідає вимогам Розділу 11. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ їх проєкту договору, оскільки, вона зокрема, але не виключно: не посилається на нормативні акти законодавства у відповідності з якими її видано. Однак, у змісті банківської гарантії, наданої ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", зазначено наступне: «Ця Гарантія регулюється законодавством України».

На думку Позивача, вказане свідчить про виконання ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" вимог п. 11.3 розділу 11 проєкту договору, наданого замовником під час оголошення проведення спрощеної закупівлі за предметом: «Вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13-100), код ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо», що оголошена за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a: «Банківська гарантія має відповідати нормам статті 1076 Цивільного кодексу України й посилатися на нормативні акти законодавства у відповідності з якими її видано».

Зазначене у змісті банківської гарантії, наданої ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", можна розглядати як посилання на усі нормативні акти законодавства України, які регулюють порядок видачі банківських гарантій.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 повідомлено учасників справи №916/3725/25, що судове засідання з розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМ ІНТЕРГРУП" та Комунального закладу "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/3725/25 відбудеться 12.10.2026 о 13-30 год.

06.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального закладу "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області надійшли додаткові пояснення у справі.

Комунальний заклад "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області зазначає, що у новому апеляційному розгляді, суду слід надати власну оцінку ефективності обраному Позивачем способу захисту своїх порушених прав на момент звернення його з позовом про визнання недійсним договору закупівлі та застосування наслідків його недійсності у вигляді двосторонньої реституції, коли спірний договір публічної закупівлі ще був не виконаний його сторонами.

Як зазначає Відповідач-1, на момент звернення до суду позовні вимоги Позивача про визнання недійсним договору закупівлі та застосування наслідків його недійсності у вигляді двосторонньої реституції були неефективними, оскільки на момент розгляду даної справи по суті спірний договір (Договір № 116 від 05.09.2025 року, укладений між Відповідачами) вже був повністю виконаний його сторонами і предмет спірного договору (вугілля) припинив своє існування його належним виконанням (ст. 599 Цивільного кодексу України), та неможливо було провести повторно таку ж саму закупівлю, яка мала одноразовий характер (на опалювальний сезон).

Отже, зазначені позовні вимоги Позивача на момент звернення до суду, з огляду на обставини цієї справи, були не здатні забезпечити належний та ефективний захист прав Позивача, як переможця відкритих торгів у процедурі закупівлі. Таким чином, попередній апеляційний розгляд у даній справі правильно оцінив, що обраний Позивачем спосіб захисту порушених прав з урахуванням обставин цієї справи не спроможний був забезпечити поновлення порушених прав Позивача.

Крім того, Відповідач-1 зазначає, що при першому апеляційному розгляді у даній справі встановлено, що заявлені позовні вимоги, виходячи з обставин цієї справи, мають декларативний характер, не спрямовані на досягнення конкретного правового результату у вигляді поновлення порушеного права, та фактично є направленими на встановлення юридичного факту укладання правочину між Відповідачами за наслідками незаконної процедури.

Однак, якщо Позивач свідомо обрав такий не належний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, то значить даний позов був спрямований на досягнення цілі не пов`язаної із захистом порушених прав, а саме для одержання преюдиційної обставини чи доказу для іншого якогось провадження, в т.ч. кримінального.

Тож, заявлені позовні вимоги були наперед не здатними забезпечити належний та ефективний захист інтересів Позивача у процедурі закупівлі, суперечить завданням господарського судочинства та були результатом зловживання процесуальними правами.

Крім того, 06.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального закладу "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2026 задоволено заяву Комунального закладу "Опорний заклад освіти "Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/3725/25 до 09.11.2026 об 11-30 год.

22.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" надійшли додаткові пояснення із клопотання про долучення доказів.

09.11.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

09.11.2026 у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явився представник Відповідача-1, який підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі. Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст.270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника Позивача та Відповідача-2, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2026 у даній справі, судова колегія переглядає справу лише в частині позовних вимог про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2025 на офіційній системі електронних публічних закупівель ,,Рrоzоrrо" Заклад оприлюднив оголошення про проведення закупівлі за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a, визначивши предметом закупівлі ,,вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13-100)" у кількості 30,5 тонн з очікуваною вартістю 442250 грн. Критерієм відбору переможця визначено ціну (100%).

Згідно з тендерною документацією ціна була 100% критерієм вибору переможця та містила вимогу про забезпечення виконання договору закупівлі банківською гарантією, яка має відповідати вимогам розділу 11 проєкту договору та нормам статті 1076 Цивільного кодексу України й посилатися на нормативні акти законодавства, у відповідності з якими її видано (пункт 11.3. проєкту договору про закупівлю).

27.08.2025 ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" надіслало Закладу тендерну пропозицію учасника закупівлі на суму 430050 грн з іншими документами, необхідними для участі у процедурі закупівлі.

28.08.2025 ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" надіслало Закладу пропозицію учасника закупівлі на суму 266814,00 грн. Разом з пропозицією надіслано, зокрема банківську гарантію №Г/2025/3249-01 від 28.08.2025, довідку про наявність грошового покриття та виписку по особовим рахункам, видані АТ ,,КРИСТАЛБАНК".

У банківській гарантії, наданій ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", зазначено наступне: ,,Ця Гарантія регулюється законодавством України".

За результатом оцінки пропозицій учасників електронною системою закупівель пропозиція ТОВ "Облпаливо" визначена найбільш економічно вигідною, а його - переможцем відбору.

Протоколом від 29.08.2025 № 49 уповноважена особа Ліцею оформила рішення, яким відхилила пропозицію ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822 (далі - Порядок № 822), оскільки переможець відбору вважається таким, що не підписав договору у строк, визначений абзацом 1 пункту 66 Порядку № 822. Відповідне рішення Ліцею мотивоване тим, що банківська гарантія, подана ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", не відповідає вимогам розділу 11 проєкту договору "Забезпечення виконання договору" та не містить посилання на конкретні нормативні акти законодавства, згідно з якими вона видана, а тому відсутнє виконання всіх вимог покупця, що унеможливлює укладання з ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" договору про закупівлю.

Уповноважений орган Ліцею розмістив 04.09.2025 повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ "ІНКОМ ІНТЕРГРУП".

05.09.2025 між Закладом, як покупцем, та ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП", як постачальником-переможцем відбору, укладено Договір № 116, згідно з яким постачальник-переможець відбору зобов`язується до 01.10.2025 у порядку і на умовах, передбачених цим договором, поставити і передати покупцю товар - вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13-100), а покупець - прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов цього договору та специфікації. Ціна договору становить 430050 грн.

30.09.2025 ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" поставило Закладу вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13-100) у кількості 30,5 тонн на суму 430050 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.09.2025 №30/09/25-01 та видатковою накладною від 02.10.2025 № 29.

За поставлений товар Заклад сплатив на користь ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" 430050грн, про що свідчить платіжна інструкція від 02.10.2025 № 318.

На думку Позивача, дії Ліцею під час проведення процедури проведення закупівлі, оформлені протоколом, яким відхилена пропозиція ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" з причин невиконання умов процедури закупівлі, наслідком чого стало прийняття пропозиції ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП", яка є менш вигідною, та укладання з останнім договору про закупівлю порушує права ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" та законні інтереси, як переможця торгів та учасника закупівлі з найбільш вигідною для замовника пропозицією та свідчить про наявність підстав для задоволення позову, зокрема про визнання недійсним Договору, укладеного Відповідачами, та застосування наслідків його недійсності шляхом зобов`язання Відповідача-1 повернути Відповідачу-2 отримане вугілля кам`яне у кількості 30,50 тонн та стягнення з Відповідача-2 на користь Відповідача-1 отриманих коштів у сумі 430 050 грн.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 07.05.2024 у справі №910/11383/23, від 11.06.2024 у справі №914/3293/20, від 27.08.2024 у справі №924/128/21, від 03.09.2024 у справі №907/358/20, від 12.11.2024 у справі №911/3292/23, від 11.02.2025 у справі №922/985/24).

Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом та узагальнено викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У правовій оцінці належності обраного зацікавленою особою способу захисту судам належить зважати і на його ефективність з погляду статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ вказав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та / або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені (схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та постановах Верховного Суду: від 06.02.2024 у справі №916/1431/23, від 07.05.2024 у справі №910/11383/23, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина друга статті 16 Цивільного кодексу України).

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 сформувала правову позицію про те, що торги є правочином і якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі №924/1288/21 сформувала такий правовий висновок:

"137. Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.

138. При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору)".

Схожий висновок послідовно підтримувався Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 23.08.2023 у справі №903/745/22, від 28.09.2023 у справі №912/1562/22, від 11.10.2023 у справі № 911/2629/21, від 11.06.2024 у справі № 918/565/22, від 12.06.2024 року у справі №906/633/21.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством / договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин (такий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та у постановах Верховного Суду: від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 31.10.2019 у справі №916/1134/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі №910/7160/19, від 01.07.2021 у справі №910/7029/20).

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).

Як вбачається з висновків Верховного Суду у даній справі (№916/3725/25), суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що конкурс на закупівлю Ліцеєм вугілля з метою опалення його приміщень протягом зимового періоду завершується оформленням договору. Отже, з огляду на те що процедура проведення конкурсу завершується укладанням відповідного договору, вимоги ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" про визнання протиправними дій замовника та скасування його рішення щодо відхилення пропозиції переможця відбору, визнання протиправними та скасування рішення замовника щодо визнання переможцем та укладання договору, визнання протиправними та скасування повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - не є ефективними способами захисту права Позивача, адже вони вичерпали свою дію укладенням відповідного договору, тому не призведуть до поновлення прав Позивача на участь в конкурсі, що свідчить про неефективність обраного способу захисту.

Щодо вимог ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, в частині яких апеляційним господарським судом переглядається рішення суду першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон) (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Закупівлі згідно зі ст. 5 Закону здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3)відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Частинами 2-5 цієї ж статті передбачено, що учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у статті 17 цього Закону і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації. Електронна система закупівель автоматично формує та надсилає повідомлення учаснику про отримання його тендерної пропозиції із зазначенням дати та часу. Електронна система закупівель повинна забезпечити можливість подання тендерної пропозиції/пропозиції всім особам на рівних умовах.

Відповідно до ч.ч. 8 та 9 цієї ж статті учасник процедури закупівлі має право внести зміни до своєї тендерної пропозиції або відкликати її до закінчення кінцевого строку її подання без втрати свого забезпечення тендерної пропозиції. Такі зміни або заява про відкликання тендерної пропозиції враховуються, якщо вони отримані електронною системою закупівель до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій. Учасник процедури закупівлі виправляє невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій, шляхом завантаження через електронну систему закупівель уточнених або нових документів в електронній системі закупівель протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей. Замовник розглядає подані тендерні пропозиції з урахуванням виправлення або невиправлення учасниками виявлених невідповідностей.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

Частиною 1 ст. 29 Закону визначено, що оцінка тендерних пропозицій/пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, шляхом застосування електронного аукціону. Дата і час проведення електронного аукціону визначаються електронною системою закупівель автоматично.

Критеріями оцінки є:

1) ціна; або

2) вартість життєвого циклу; або

3) ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів, застосування заходів охорони навколишнього середовища та/або соціального захисту, які пов`язані із предметом закупівлі (ч. 3 ст. 29 Закону).

Відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону якщо для визначення найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції/пропозиції, крім ціни, замовником застосовуються інші критерії оцінки, у тендерній документацїї/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі визначається їх вартісний еквівалент або питома вага цих критеріїв у загальній оцінці тендерних пропозицій/пропозицій. Питома вага цінового критерію не може бути нижчою ніж 70 відсотків, крім випадків застосування процедури конкурентного діалогу.

Відповідно до ч. 9 ст. 29 Закону після оцінки тендерних пропозицій/пропозицій замовник розглядає на відповідність вимогам тендерної документації/оголошення про проведення спрощеної закупівлі тендерну пропозицію/пропозицію, яка визначена найбільш економічно вигідною.

Згідно з ч. 11 ст. 29 Закону у разі відхилення тендерної пропозиції/пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію/пропозицію у списку пропозицій, розташованих за результатами їх оцінки, починаючи з найкращої, у порядку та строки, визначені цією статтею.

Частиною 16 цієї ж статті передбачено, що якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції та/або подання яких вимагалось тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

Замовник розміщує повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах:

1) що підтверджують відповідність учасника процедури закупівлі кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 цього Закону;

2) на підтвердження права підпису тендерної пропозиції та/або договору про закупівлю.

Повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей повинно містити таку інформацію:

1) перелік виявлених невідповідностей;

2) посилання на вимогу (вимоги) тендерної документації, щодо якої (яких) виявлені невідповідності;

3) перелік інформації та/або документів, які повинен подати учасник для усунення виявлених невідповідностей.

Замовник не може розміщувати щодо одного й того ж учасника процедури закупівлі більш ніж один раз повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції, крім випадків, пов`язаних з виконанням рішення органу оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо:

1) учасник процедури закупівлі:

не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону;

не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства;

зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п`ятнадцятою статті 29 цього Закону;

не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або забезпечення тендерної пропозиції не відповідає умовам, що визначені замовником у тендерній документації до такого забезпечення тендерної пропозиції;

не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей;

не надав обґрунтування аномально низької ціни тендерної пропозиції протягом строку, визначеного в частині чотирнадцятій статті 29 цього Закону;

визначив конфіденційною інформацію, що не може бути визначена як конфіденційна відповідно до вимог частини другої статті 28 цього Закону;

2) тендерна пропозиція учасника:

не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації;

викладена іншою мовою (мовами), аніж мова (мови), що вимагається тендерною документацією;

є такою, строк дії якої закінчився;

3) переможець процедури закупівлі:

відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю;

не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону;

не надав копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) відповідно до частини другої статті 41 цього Закону;

не надав забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо таке забезпечення вимагалося замовником.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 33 Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі. Протягом одного дня з дати ухвалення такого рішення замовник оприлюднює в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з висновками Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21 відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі". Якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6).

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У контексті наведеного, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Як свідчать матеріали справи, 26.08.2025 Комунальний заклад оприлюднив оголошення про проведення закупівлі за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a, визначивши предметом закупівлі "вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13-100)" у кількості 30,5 тонн з очікуваною вартістю 442 250 грн. Критерієм відбору переможця було визначено ціну (100%).

27.08.2025 ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" надіслало Закладу тендерну пропозицію учасника закупівлі на суму 430050 грн з іншими документами, необхідними для участі у процедурі закупівлі.

28.08.2025 ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" надіслало Закладу пропозицію учасника закупівлі на суму 266814 грн. Разом з пропозицією надіслано, зокрема, банківську гарантію №Г/2025/3249-01 від 28.08.2025, довідку про наявність грошового покриття та виписку по особовим рахункам, видані АТ ,,КРИСТАЛБАНК".

У банківській гарантії, наданій ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", зазначено наступне: ,,Ця Гарантія регулюється законодавством України".

Тендерна пропозиція ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" на суму 266 814 грн виявилась найбільш економічно вигідною (на 175 436 грн нижче очікуваної вартості закупівлі), в той час як пропозиція ТОВ "ІНКОМ ІНТЕРГРУП" становила 430 050 грн (на 12 200 грн нижче очікуваної вартості закупівлі).

Електронна система закупівель визначила Позивача - ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", який надав найбільш економічно вигідну пропозицію, переможцем процедури закупівлі, проте, рішенням уповноваженої особи Комунального закладу, яке оформлено протоколом № 49 від 29.08.2025, пропозицію Позивача було відхилено, оскільки останній вважається таким, що не підписав договір у строк, визначений абз. 1 п. 66 Порядку, а його пропозиція підлягає відхиленню на підставі пп. 1 п. 64 Порядку.

Своє рішення уповноважена особа Комунального закладу мотивувала тим, що банківська гарантія, надана ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", не відповідає вимогам Розділу 11 "Забезпечення виконання договору" проєкту договору, оскільки вона, зокрема, але не виключно, не посилається на нормативні акти законодавства, у відповідності з якими її видано, а отже, у банківській гарантії відсутнє виконання всіх вимог покупця, що унеможливлює укладання відповідного договору з ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО".

Водночас, судова колегія вважає наведену позицію Комунального закладу безпідставною, формальною, та такою, що не відповідає положенням Закону та визначеним у ньому основоположним принципам здійснення закупівель.

Формалізм, який у даному випадку застосував Комунальний заклад, не має нічого спільного, у першу чергу, із принципами максимальної економії та пропорційності.

Так, через надмірне прискіпливе ставлення до формулювань, на закупівлю вугілля було витрачено грошові кошти у сумі 430 050 грн, що на 163 236 грн більше, ніж могло бути витрачено у разі прийняття Комунальним закладом пропозиції ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО". Відтак, місцевий бюджет Слобідської громади Подільського району Одеської області був позбавлений можливості зекономити значну суму грошових коштів, що вочевидь не має нічого спільного з принципом максимальної економії.

Не було дотримано замовником і принципу пропорційності, який вимагає балансу між цілями закупівлі та вимогами до учасників, забезпечуючи, щоб обмеження були обґрунтованими, співмірними меті та найменш обтяжливими. Це ключовий елемент закупівельного процесу, який запобігає дискримінації та сприяє ефективності. Принцип пропорційності у публічних закупівлях забезпечує баланс інтересів не лише замовника та учасника. Мова йде і про публічний інтерес, інтерес платників податків, за кошти яких фактично і здійснюються закупівлі.

Занадто формалізований підхід Комунального закладу до змісту банківської гарантії, який (зміст) жодним чином не вплинув на її суть як засобу забезпечення виконання договору про закупівлю, не відповідав принципу пропорційності та позбавив процедуру закупівлі визначеній Законом меті - придбання товару на найкращих умовах.

З огляду на наведене, слушними є доводи Позивача щодо того, що його банківська гарантія виконувала основне завдання, яке насамперед стосується забезпечення виконання договору про закупівлю. Поряд з цим, у банківській гарантії Позивача було посилання на її регулювання законодавством України в цілому, без зазначення конкретних нормативно-правових актів, що, на переконання суду, є цілком достатнім, особливо якщо відповідна тендерна пропозиція економить бюджетні кошти на суму 163 236 грн.

При цьому, судовою колегією відхиляються доводи Відповідача-1 стосовно того, що встановлена невідповідність банківської гарантії не зобов`язувала Заклад надати можливість ТОВ ,,ТПК ,,ОБЛПАЛИВО" усунути недоліки банківської гарантії в порядку, передбаченому ч.16 ст.29 Законом України ,,Про публічні закупівлі" з урахуванням положень п.43 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України ,,Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості здійснення публічних закупівель), оскільки такі дії замовника не передбачені при закупівлі з використанням електронного каталогу (відповідно до Порядку №822).

Так судова колегія зауважує, що відповідно до ч. 16 ст. 29 Закону якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції та/або подання яких вимагалось тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

Відповідно до п.43 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України ,,Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим, ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

Доводи Апелянта про те, що встановлена невідповідність банківської гарантії не зобов`язувала його надавати ТОВ ,,ТПК ,,ОБЛПАЛИВО" 24-годинний строк на усунення недоліків, є безпідставними та такими, що суперечать положенням пункту 43 Особливостей № 1178 та частині 16 статті 29 Закону України „Про публічні закупівлі".

Посилання замовника на те, що закупівля здійснювалася через електронний каталог (Порядок №822) і що банківська гарантія не належить до кваліфікаційних критеріїв, є помилковим тлумаченням норм чинного законодавства. Пункт 43 Особливостей імперативно вимагає від замовника надання строку для усунення невідповідностей не лише щодо кваліфікаційних критеріїв (ст.16 Закону), а й щодо будь-яких інших документів тендерної/цінової пропозиції, подання яких вимагалося замовником (у тому числі забезпечення пропозиції у вигляді банківської гарантії).

Судова колегія зауважує, що механізм усунення невідповідностей є гарантією дотримання принципів здійснення публічних закупівель (недискримінація учасників та добросовісна конкуренція), а формальний підхід замовника до відхилення учасника за наявності права на виправлення технічних помилок порушує права учасника та вимоги законодавства.

Визначений вказаною нормою обов`язок Комунальний заклад не виконав, не надавши учаснику закупівлі з найбільш вигідною пропозицією - ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО" жодної можливості відреагувати на обставини, які, на думку Комунального закладу, стали підставою для відхилення пропозиції.

Крім того, судова колегія зауважує, що Позивачем виконано також усі інші вимоги щодо забезпечення виконання договору про закупівлю, викладені у проєкті договору: окрім самої банківської гарантії надано довідку про наявність грошового покриття; банк, який видав банківську кредитоспроможності банку uaAAА; гарантія, має високий рівень усі документи мають посилання на запит пропозицій постачальників за ідентифікатором № UA-2025-08-26-012358-a, оприлюднений в електронній системі закупівель; банківська гарантія перевищує строк дії Договору про закупівлю на 15 робочих днів та діє до 26.01.2026; банківська гарантія була оформлена 28.08.2025 та вже діяла за день до закінчення строку для подання пропозицій постачальників; до банківської гарантії додавалася довіреність, що підтверджувала повноваження особи, яка її підписала, тощо.

На переконання судової колегії, у Відповідача-1 не було підстав для відхилення пропозиції ТОВ "ТПК "ОБЛПАЛИВО", а навпаки, з останнім мав бути укладений договір як з переможцем відбору.

Водночас, 04.09.2025 на вебпорталі уповноваженого органу розміщено повідомлення Комунального закладу про намір укласти з ТОВ "ІНКОМ ІНТЕРГРУП" договір про закупівлю, який було укладено між Відповідачами 05.09.2025.

05.09.2025 між Закладом, як покупцем, та ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП", як постачальником-переможцем відбору, укладено Договір №116, згідно з яким постачальник-переможець відбору зобов`язується до 01.10.2025 у порядку і на умовах, передбачених цим договором, поставити і передати покупцю товар - вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13-100), а покупець - прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов цього договору та специфікації. Ціна договору становить 430050 грн.

30.09.2025 ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" поставило Закладу вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13-100) у кількості 30,5 тонн на суму 430050 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.09.2025 № 30/09/25-01 та видатковою накладною від 02.10.2025 №29.

За поставлений товар Заклад сплатив на користь ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" 430050грн, про що свідчить платіжна інструкція від 02.10.2025 №318.

Судова колегія звертає увагу, що спірний Договір був укладений Відповідачами 05.09.2025, Позивач звернувся до суду з позовом 10.09.2025, до виконання цього Договору, отже, обраний ним спосіб захисту в частині визнання спірного Договору недійсним відповідав висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформованим у справі №924/1288/21. До того ж, поставка товару за спірним Договором здійснена ТОВ ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" 30.09.2025, а його оплату Ліцей здійснив лише 02.10.2025, після цього Позивач доповнив позов вимогою (заява від 07.11.2025) про застосування реституції, що свідчить про те, що Позивач вчиняв дії на захист свого порушеного права внаслідок відхилення його тендерної пропозиції та укладення спірного Договору.

Враховуючи встановлені судом обставини проведення процедури закупівлі, які викладено вище по тексту постанови, судова колегія зазначає, що Позивач належними та допустимими доказами довів порушення під час проведення процедури закупівлі його прав та, відповідно, наявність підстав для визнання недійсним Договору, укладеного за результатами процедури закупівлі, яку було проведено з порушенням приписів Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч.1,2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Згідно зі ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19 та від 26.05.2023 у справі №905/77/21).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні до засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні висновки сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 (з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц) уточнила висновок, сформульований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином: «… позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача».

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що Договір №116 від 05.09.2025, який визнано судом недійсним, наразі є виконаним, вимоги Позивача про застосування наслідків недійсності цього правочину підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Комунального закладу повернути ТОВ "ІНКОМ ІНТЕРГРУП" отримане вугілля кам`яне марки Г(Г2) (13-100) у кількості 30,50 тонн та стягнення з останнього на користь Комунального закладу грошових коштів у розмірі 430 050 грн.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи Відповідача-1 щодо того, що частина закупленого вугілля вже використана, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернення вугілля, Комунальний заклад матиме обов`язок відшкодувати вартість вугілля за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним повністю виконаного Договору закупівлі та застосування наслідків його недійсності у вигляді двосторонньої реституції, оскільки Позивач звернувся до суду до моменту виконання Договору, обрав ефективний спосіб захисту та належними доказами довів порушення замовником основоположних принципів публічних закупівель і безпідставне відхилення найбільш економічно вигідної пропозиції через надмірний формалізм, а тому апеляційні скарги Відповідачів слід залишити без задоволення, а судове рішення в переглянутій частині - без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені Скаржниками в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" та Комунального закладу ,,Опорний заклад освіти ,,Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/3725/25 залишає без змін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відтак, у даному випадку, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи №916/3725/25 у суді першої інстанції та касаційної інстанції, здійснюється Південно-західним апеляційним господарським судом, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

При цьому, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційних скарг відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за їх подання та розгляд покладаються на Скаржників.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ІНКОМ ІНТЕРГРУП" та Комунального закладу ,,Опорний заклад освіти ,,Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі № 916/3725/25 залишити без задоволення

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі № 916/3725/25 в частині пунктів 1, 4-7 - залишити без змін.

3. Пункт 8 рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/3725/25 змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального закладу ,,Опорний заклад освіти ,,Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (66050, Одеська обл., Подільський район, смт Слобідка, вул. Незалежності, буд. 2-О; код ЄДРПОУ 33775678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна паливна компанія "ОБЛПАЛИВО" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 204; код ЄДРПОУ 41701548) 4 844,80 грн витрат зі сплати судового збору та 13 333,33 грн витрат на правничу допомогу».

4. Стягнути з Комунального закладу ,,Опорний заклад освіти ,,Слобідський ліцей" Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (66050, Одеська обл., Подільський район, смт Слобідка, вул. Незалежності, буд. 2-О; код ЄДРПОУ 33775678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""Торгівельна паливна компанія "ОБЛПАЛИВО" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 204; код ЄДРПОУ 41701548) 9 689,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Матеріали справи № 916/3725/25 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2026 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош

Оригінал: reyestr.court.gov.ua