Суд: Західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: про відшкодування шкоди
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №914/1795/26
Суддя: Степанюк Ніна Леонтіївна
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1795/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Степанюк Н.Л. - головуючий, Нарольського М.М., Шаповала Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» б/н від 04.09.2026 (вх. № 01-05/2967/26 від 04.09.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2026 (суддя Березяк Н.Є., повний текст рішення складено 26.08.2026)
у справі № 914/1795/26
за позовом Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області
до відповідача 1: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
до відповідача 2: Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,
про: стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 94 104,09 грн
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», та до філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 94 104,09 грн.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що внаслідок незаконної рубки трьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 5 виділ 7 Бродівського лісництва невстановленими особами державі заподіяно шкоду в розмірі 94 104,09 грн. Прокурор зазначає, що незаконна рубка стала можливою внаслідок невиконання постійним лісокористувачем покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісів, а тому обов`язок з відшкодування завданої шкоди покладається на ДСГП «Ліси України» як на постійного лісокористувача, від імені якого після закриття філії «Бродівське лісове господарство» діє філія «Карпатський лісовий офіс». Оскільки Бродівська міська рада самостійно не вжила заходів судового захисту інтересів держави, прокурор звернувся з відповідним позовом.
Рішенням місцевого господарського суду від 20.08.2026 у справі №914/1795/26 позовні вимоги першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області задоволено, стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища у розмірі 94 104,09 грн. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Львівської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 662,4 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи повністю позовні вимоги, виходив із того, що на постійних лісокористувачів законодавством покладено обов`язок забезпечувати охорону та захист лісів, зокрема від незаконних рубок, а їхня цивільно-правова відповідальність настає за неналежне виконання таких обов`язків. Суд встановив факт незаконної рубки трьох дерев, належність відповідної лісової ділянки до території постійного лісокористування та правонаступництво філії «Карпатський лісовий офіс». Врахувавши, що осіб, які здійснили рубку дерев, не встановлено, а відповідач не забезпечив належним чином охорону лісу та не спростував доводів позивача, суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної бездіяльності, шкоди, причинного зв`язку та вини відповідача. Розмір завданої шкоди суд вважав підтвердженим наявними у справі доказами. Також місцевий суд визнав обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави з огляду на нездійснення Бродівською міською радою належного захисту таких інтересів. Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» через підсистему «Електронний суд» подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2026 у справі №914/1795/26 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища- відмовити повністю.
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин справи та без належної оцінки доказів, і зазначає, що судом першої інстанції не встановлено конкретних порушень з боку підприємства щодо виконання обов`язків з охорони та захисту лісу, які б свідчили про його протиправну бездіяльність. Скаржник наголошує, що сам факт незаконної рубки дерев невстановленими особами на території постійного лісокористування не є безумовною підставою для покладення на нього відповідальності, оскільки підприємство своєчасно виявило факт порушення, повідомило правоохоронні органи та вжило відповідних заходів реагування.
Крім того, апелянт вважає неналежним та недопустимим доказом висновок інженерно-екологічної експертизи від 19.03.2025, оскільки експертом не проводився натурний огляд пнів та не перевірялися фактичні показники їх діаметрів, зокрема середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008. Відтак, на думку заявника, розмір заподіяної шкоди належними та допустимими доказами не підтверджений. З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2026 у справі №914/1795/26 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, а також стягнути з позивача судові витрати, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
На обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 912/2836/21 та від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, а також на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 927/736/25.
Узагальнені доводи пояснень прокурора
29.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до апеляційного суду надійшли письмові пояснення від прокурора. У поданих поясненнях прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що підставою для пред`явлення позову стало недотримання відповідачем як постійним лісокористувачем вимог лісового законодавства та невиконання обов`язків щодо охорони і збереження лісового фонду від незаконної рубки. При цьому не має визначального значення те, ким безпосередньо здійснювалася незаконна порубка дерев, оскільки відповідальність постійного лісокористувача пов`язана з неналежним виконанням покладених на нього обов`язків.
Прокурор вказує на наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України, а саме протиправної бездіяльності відповідача, завданої шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю та шкодою, а також вини відповідача, яка полягає у невжитті належних заходів щодо охорони лісу від незаконних порубок. При цьому посилається на презумпцію вини заподіювача шкоди та відповідні правові висновки Верховного Суду. Також прокурор зазначає, що сам по собі факт вжиття відповідачем окремих заходів, зокрема виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує неналежного виконання ним обов`язків постійного лісокористувача. Щодо доводів апелянта про неналежність висновку експерта у зв`язку з непроведенням натурного обстеження лісових насаджень прокурор зазначає, що визначення методики та методів дослідження належить до компетенції експерта, який самостійно визначає необхідність проведення огляду об`єкта на місці. При цьому висновок експерта від 19.03.2025 №СЕ-19/114-24/10335-ФХЕД, на його думку, підтверджує факт заподіяння шкоди внаслідок незаконної порубки лісу.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
На розгляд Західного апеляційного господарського суду 04.09.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» на рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2026 у справі №914/1795/26.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 справу №914/1795/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Степанюк Н.Л. - головуючий суддя, члени колегії судді Нарольський М.М., Шаповал Д.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №914/1795/26 на рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2026; постановлено розглядати справу без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України (ціна позову менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
29.09.2026 через підсистему «Електронний суд» б/н від 29.09.2026 (вх.№01-04/8236/26) від прокурора надійшли письмові пояснення.
Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Встановлені обставини справи.
Золочівською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12023141160000303 від 25.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки трьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 5 виділ 7 Бродівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.09.2023, складеного представником філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», за участі інших працівників указаної філії, незаконною рубкою трьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 5 виділ 7 Бродівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заподіяно шкоду у розмірі 94 086 грн.
Згідно із розрахунком розміру шкоди заподіяної лісу незаконною вирубкою дерев породи «дуб» в кварталі 5 виділ 7 Бродівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», складеним 02.11.2023 Державною екологічною інспекцією у Львівській області у відповідності до додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», заподіяно шкоду у розмірі 94 103,97 грн.
У зв`язку з тим, що суми шкоди обчислені 25.09.2023 представником філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» та 02.11.2023 Державною екологічною інспекцією у Львівській області відрізняються, постановою слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 30.04.2024, призначено судову інженерно-екологічну експертизу у кримінальному провадженні № 12023141160000303 від 25.09.2023, проведення якої доручено експертам Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області, зокрема указаною постановою на вирішення експерта поставлено питання про те, яка сума шкоди заподіяна державі в результаті незаконної рубки трьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 5 виділ 7 Бродівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України».
На виконання постанови слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 30.04.2024, судовим експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області при проведенні розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу в наслідок незаконної порубки, в якості вихідних даних щодо кількості, якісного стану, породного складу та діаметру зрубаних дерев, використано акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.09.2023, складений представником філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», за участі інших працівників указаної філії.
За результатами судової інженерно-екологічної експертизи проведеної експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області у кримінальному провадженні № 12023141160000303 від 25.09.2023, останнім складено висновок експерта СЕ-19/114-24/10335-ФХЕД від 19.03.2025, відповідно до якого, проведення рубки трьох дерев породи «дуб звичайний» у кварталі 5 виділ 7 Бродівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», з недотриманням вимог природоохоронного законодавства, підтверджується. Розмір шкоди (збитків) завданих незаконною порубкою (знищенням) об`єктів рослинного світу, становить 94 104,09 грн.
Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023141160000303 від 25.09.2023, осіб, які здійснили незаконну рубку трьох дерев породи «дуб звичайний» не встановлено.
Водночас, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, філію «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» закрито. Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у складі ДСГП «Ліси України» діє філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Ділянка лісу у кварталі 5 виділ 7 Бродівського лісництва перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України». Цю обставину апелянт не заперечує і в апеляційній скарзі визначає себе постійним лісокористувачем, тому відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України вона не потребує доказування.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався таким
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Бродівської міської ради в цій справі
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор зазначав, що територія, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев у кварталі 5 виділ 7, відноситься до адміністративно-територіальних меж Бродівської міської ради Золочівського району, а тому саме до місцевого бюджету Бродівської міської ради повинна стягуватись шкода, завдана навколишньому природному середовищу незаконною рубкою, а територіальною громадою самостійно не було вжито заходів судового захисту інтересів держави.
За приписами статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції, серед іншого, формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.
Запитом №14.54/05-39-2323ВИХ-26 від 21.05.2026 (арк. справи 31) прокурор проінформував Бродівську міську раду про виявлене порушення в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутність відомостей щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства.
Бродівська міська рада Золочівського району Львівської області листом від 01.06.2026 №2026/1204/03-01 (арк. справи 34) повідомила прокурора, що заходи щодо стягнення шкоди в судовому порядку міською радою не вживалися, а також надала реквізити спеціального рахунку для стягнення шкоди.
Вказане свідчить про те, що позивач не вжив заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не звертався до суду з відповідним позовом з метою стягнення шкоди, а прокурор обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо підстав відповідальності постійного лісокористувача за шкоду, заподіяну незаконною рубкою дерев
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЛК України, постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до статті 64 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України).
Частиною 5 статті 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, зі змісту наведених норм убачається, що обов`язок щодо організації та забезпечення охорони і захисту лісів, зокрема вжиття комплексу заходів, спрямованих на їх збереження, запобігання незаконним рубкам та іншим пошкодженням, покладається на постійних лісокористувачів.
За приписами ст.105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України).
Згідно зі ст. 107 ЛК України, на підприємства, установи, організації та громадян покладається обов`язок відшкодування шкоди, завданої лісу внаслідок порушення вимог лісового законодавства, у розмірах та порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі.
Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 24.01.2024 у справі №907/449/22, від 11.02.2026 у справі № 907/278/25, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).
Зі встановлених судом обставин вбачається, що незаконна рубка дерев відбулася в межах лісової ділянки, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. На постійного лісокористувача законом покладено обов`язок здійснювати комплекс організаційних, превентивних та контрольних заходів, спрямованих на збереження лісових насаджень і недопущення їх незаконного знищення.
Щодо доводів апелянта про відсутність доказів на підтвердження протиправності його поведінки (бездіяльності) як необхідного елемента складу цивільного правопорушення
Колегія суддів відхиляє такий довід скаржника та зазначає, що відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: 1) наявність шкоди (зменшення майнової сфери потерпілого або знецінення його блага; 2) протиправна поведінка заподіювача шкоди (дії або бездіяльність, що порушують норми закону або права іншої особи); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою (шкода є прямим наслідком саме цих дій/бездіяльності); 4) вина заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне діяння особи, яке може виражатися як у формі дії, так і бездіяльності.
У даному випадку протиправна бездіяльність відповідача полягає у невжитті належних та достатніх заходів щодо охорони і захисту лісу, зокрема запобігання незаконним рубкам, внаслідок чого стало можливим вчинення незаконної рубки третіми (невстановленими) особами.
Відповідно до Статуту ДСГП «Ліси України» основними напрямками діяльності останнього є, зокрема: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб (п. 3.2.2 Статуту) а також запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, використання лісових ресурсів і мисливських тварин (п.3.2.3 Статуту).
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
З долученого до матеріалів справи Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.09.2023 (арк. справи 15) вбачається, що незаконна рубка трьох дерев породи «дуб звичайний» відбулась у кварталі 5 виділ 7 Бродівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», тобто в межах лісової ділянки, яка перебуває у постійному користуванні апелянта.
У спорах про відшкодування шкоди на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки відповідача та причинний зв`язок між такою поведінкою і заподіяною шкодою. Натомість відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України відповідач має довести відсутність своєї вини. Такий розподіл тягаря доказування відображено у пункті 5.8 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №907/278/25. Презумпція вини заподіювача шкоди не звільняє позивача від доказування інших елементів складу цивільного правопорушення. Тому встановлення обов`язку відповідача охороняти відповідну лісову ділянку та факту незаконної рубки на ній має супроводжуватися оцінкою доказів неналежного виконання цього обов`язку і причинного зв`язку між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою. Виявлення рубки, складання акта та повідомлення правоохоронних органів підтверджують реагування відповідача на виявлене правопорушення, однак самі собою не підтверджують належного виконання ним обов`язків щодо запобігання незаконній рубці.
Відповідно до загальних засад деліктної відповідальності вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується, а обов`язок доведення відсутності своєї вини покладається на особу, яка заперечує проти позову. Водночас скаржник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження вжиття ним усіх необхідних заходів для належного виконання покладених на нього законом функцій щодо охорони та збереження лісу. Отже презумпція вини відповідача у встановленому законом порядку не спростована.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що апелянтом не спростовано обставин неналежного виконання покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісу, а відтак доводи апеляційної скарги про недоведеність протиправності його поведінки (бездіяльності) є необґрунтованими.
Щодо відсутності у апелянта безумовної відповідальності постійного лісокористувача за факт незаконної рубки дерев та вжиття ним усіх залежних від нього заходів з охорони лісу
Колегія суддів враховує, що працівники апелянта виявили незаконну рубку, склали акт огляду та повідомили про неї правоохоронні органи. Проте саме по собі складення такого акта не свідчить про вжиття апелянтом усіх необхідних і достатніх заходів для забезпечення охорони лісу та запобігання незаконним рубкам.
Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу (п. 5.25 постанови Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 907/278/25).
З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2023 посадовими особами скаржника було виявлено факт порушення природоохоронного законодавства у вигляді незаконної рубки трьох дерев породи «дуб звичайний», у зв`язку з чим складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.09.2023 (арк. справи 15). Надалі ДП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» скерувало лист від 26.09.2023 № 536 (арк. справи 14) до Відділення поліції № 1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, у якому повідомило про виявлення незаконної рубки трьох дерев породи «дуб звичайний» діаметром у пні 72 см, 63 см та 75 см, а також зазначило, що розмір заподіяної шкоди становить 94 086 грн.
Водночас колегія суддів зазначає, що складання акта огляду та повідомлення правоохоронних органів про виявлений факт незаконної рубки були здійснені вже після її вчинення та спрямовані на фіксацію обставин правопорушення і сприяння встановленню осіб, причетних до його вчинення. Такі дії самі по собі не підтверджують належного виконання скаржником покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісу, оскільки предметом доказування у цій справі є, зокрема, вжиття ним до моменту незаконної рубки необхідних і достатніх заходів для її попередження та недопущення. Однак матеріали справи не містять доказів організації та здійснення скаржником комплексу превентивних заходів, спрямованих на забезпечення охорони відповідної лісової ділянки та запобігання незаконній рубці дерев. Відтак наведені апелянтом обставини не спростовують висновку про неналежне виконання ним обов`язків постійного лісокористувача.
Матеріалами справи також підтверджено, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023141160000303 від 25.09.2023 особи, які здійснили незаконну рубку трьох дерев породи «дуб звичайний», станом на час розгляду спору не встановлені, разом з тим відсутність встановлених виконавців незаконної рубки не спростовує факту заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та не усуває обов`язку постійного лісокористувача забезпечити належну охорону лісового фонду.
Колегія суддів враховує, що відповідач не подав до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження здійснення на спірній ділянці конкретних заходів охорони лісу до моменту виявлення незаконної рубки. Зокрема, відсутні докази проведення регулярних обходів лісових насаджень, графіки патрулювань, журнали обліку обходів, документи щодо організації лісової охорони на відповідній дільниці, накази про закріплення відповідальних осіб, акти перевірок стану охорони насаджень, відомості про встановлення попереджувальних знаків або вжиття інших профілактичних заходів.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що наведені апелянтом доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин неналежного виконання ним покладених на постійного лісокористувача обов`язків щодо охорони та збереження лісу від незаконних рубок, а також не підтверджують вжиття ним усіх залежних від нього заходів для запобігання заподіянню шкоди. Відтак підстав для задоволення апеляційної скарги з цих мотивів колегія суддів не вбачає.
Посилання апелянта на «поведінкову концепцію» вини (за аналогією з ч. 1 ст. 614 ЦК України) висновків колегії суддів не змінює. І за такого підходу особа є невинуватою лише тоді, коли доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів. Доказів таких заходів, вжитих до незаконної рубки, апелянт не надав, а його дії після виявлення рубки (складення акта, повідомлення поліції) цього не підтверджують.
Щодо посилання апелянта на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 927/736/25 колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Постанови апеляційних судів такого значення не мають. Водночас у постанові від 11.02.2026 у справі № 907/278/25 у подібних правовідносинах за участю ДСГП «Ліси України» Верховний Суд залишив без змін постанову Західного апеляційного господарського суду про стягнення з постійного лісокористувача шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев невстановленими особами.
Щодо неналежності та недопустимості висновку інженерно-екологічної експертизи як доказу розміру заподіяної шкоди та необґрунтованості розрахунку
Перевіряючи доводи апелянта щодо неналежності та недопустимості висновку інженерно-екологічної експертизи від 19.03.2025, а також обґрунтованості наведеного в ньому розрахунку шкоди, колегія суддів виходить із такого.
При вирішенні господарських спорів може бути досліджено і висновок судової експертизи, який було проведено в межах провадження іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Такий висновок судової експертизи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (див. п. 5.40 постанови Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 907/278/25).
У матеріалах справи міститься висновок експерта Львівського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/114-24/10335-ФХЕД від 19.03.2025 (арк. справи 22), складений експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Згідно з цим висновком рубку трьох дерев породи «дуб звичайний» проведено з недотриманням вимог природоохоронного законодавства, а розмір шкоди, заподіяної такою рубкою, становить 94 104,09 грн.
Відсутність натурного обстеження, на що вказує скаржник, не впливає на допустимість висновку експерта, оскільки характер дослідження у даній категорії справ допускає проведення розрахунків на підставі документально зафіксованих даних про кількість, діаметри та породи зрубаних дерев.
Вихідні дані для всіх трьох наявних у справі розрахунків шкоди (кількість і порода зрубаних дерев, діаметри пнів 72 см, 63 см та 75 см) зафіксовані в акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.09.2023 (арк. справи 15), складеному працівниками філії «Бродівське лісове господарство», тобто самого апелянта. Ці ж дані апелянт навів у листі від 26.09.2023 № 536 до правоохоронних органів (арк. справи 14), визначивши розмір шкоди в 94 086 грн. Розрахунок Державної екологічної інспекції у Львівській області (94 103,97 грн) та висновок експерта (94 104,09 грн) ґрунтуються на тих самих вихідних даних, а різниця між трьома розрахунками не перевищує 20 грн.
Колегія суддів перевірила розрахунок. За таксою, визначеною додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, базовий розмір шкоди за три дерева діаметром 72 см, 63 см та 75 см становить 15 627 грн (3 109 грн за діаметр 46,1– 50 см та 105 грн за кожен сантиметр понад 50 см: 5 419 + 4 474 + 5 734). Після індексації такс відповідно до Порядку, затвердженого тією ж постановою, на індекси споживчих цін за 2008– 2022 роки (крім 2012 року, коли індекс не перевищував 100 %) сукупний коефіцієнт становить 6,021891, а розмір шкоди за таксами, чинними у 2023 році, - 94 104,09 грн, що збігається з висновком експерта. Отже, розмір шкоди визначено правильно.
Апелянт не стверджує, що фактичні діаметри пнів були іншими, не наводить інших замірів і не подав власного розрахунку шкоди. Його довід про те, що в акті не конкретизовано, чи є зазначені діаметри середнім арифметичним значенням між найбільшим та найменшим замірами (примітка 4 до додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665), фактично спрямований на спростування даних, які зафіксували його ж працівники. Посилання учасника справи на можливі недоліки документа, складеного ним самим, без доказів того, що вони вплинули на розмір шкоди, не спростовує достовірності цього документа.
Колегія суддів також враховує, що у постанові від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, на яку посилається апелянт, Верховний Суд погодився з недоведеністю розміру шкоди з огляду на відсутність у висновку експерта даних натурного обстеження та інших доказів, які дали б змогу перевірити вихідні дані розрахунку. Водночас у постанові від 11.02.2026 у справі № 907/278/25 Верховний Суд зазначив, що висновок експерта може бути використаний і без відомостей про натурне обстеження, якщо вихідні дані розрахунку підтверджуються іншими доказами, а позиція у справі № 907/449/22 зумовлена відмінністю встановлених фактичних обставин і доказової бази (п. п. 5.41– 5.43). У цій справі вихідні дані підтверджуються актом огляду та листом апелянта від 26.09.2023 № 536.
Згідно з частиною першою статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» – залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2026 у справі №914/1795/26 – залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Степанюк Н.Л.
Суддя Нарольський М.М.
Суддя Шаповал Д.В
Оригінал: reyestr.court.gov.ua