Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №914/1569/26 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №914/1569/26

Суддя: Кравчук Наталія Миронівна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1569/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Рим Т.Я.

Скрипчук О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області від 31.08.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/2882/26 від 01.09.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 (повний текст рішення складено та підписано 11.08.2026, суддя - О.З. Долінська)

у справі № 914/1569/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), м. Київ

до відповідача Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області, м. Комарно, Львівського району, Львівської області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області про стягнення боргу у загальній сумі 97 861,88 грн,з яких: 81 699,47 грн основного боргу, 11 077,56 грн пені, 1094,55 грн 3% річних та 3 990,30 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.04.2025 між сторонами укладено шляхом приєднання договір постачання природного газу №12-9058/25-БО-Т, на виконання умов якого позивач протягом травня-жовтня 2025 року передав відповідачу природний газ загальним обсягом 11,29103 тис. куб. м. на загальну суму 192 541,37 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а щодо жовтня 2025 року - даними інформаційної платформи оператора ГТС та відповіддю оператора ГТС від 27.03.2026. Як вказує позивач, відповідач оплатив поставлений газ частково у сумі 110 841,90 грн, внаслідок чого заборгованість становить 81 699,47 грн. На дану суму, керуючись умовами п.7.2. договору та положенням ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 11 077,56 грн пені, 1094,55 грн 3% річних, 3990,30 грн втрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 у справі № 914/1569/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Камарнівської міської ради Львівського району Львівської області на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» - 81 699,47 грн основної заборгованості, 11 077,56 грн пені, 1094,55 грн 3% річних, 3990,30 грн втрат від інфляції та 2662,40 грн понесених витрат на сплату судового збору.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що оскільки встановлений п.5.1. договору строк на оплату за поставлений природній газ настав, а доказів повної чи часткової оплати суми боргу в розмірі 81 699,47 грн відповідачем не подано, відтак, визнано обґрунтованою суму основного боргу та задоволено до стягнення. На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та 7.2. договору, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача – 11 077,56 грн пені, 1094,55 грн 3% річних та 3990,30 грн інфляційних втрат.

Не погодившись з вказаним рішенням, Комарнівська міська рада Львівського району Львівської області звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору, перевірити правильність визначення основної суми заборгованості, а у разі встановлення іншого розміру суми боргу – здійснити перерахунок 3% річних та інфляційних втрат

Скаржник вважає оскаржуване рішення ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неправильно оцінив питання належного повідомлення Комарнівської міської ради та фактичного забезпечення права на захист. Звертає увагу, що відовідач фактично не брав участі у розгляді справи та не подавав відзиву з підстав того, що не був обізнаний про предмет спору та його фактичні обставини. Вважає, що суд мав пересвідчитися, що відповідач отримав можливість ознайомитися не лише з фактом існування справи, але і із предметом та підставами позову, розрахунками, доказами поставки, актами, даними оператора ГТС, розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат. З врахуванням наведеного, просить перевірити матеріали справи та встановити чи містять такі докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу; чи були направлені всі додатки до позовної заяви; чи міститься повідомлення про доставлення позову до електронного кабінету; дата та час такого доставлення та чи був фактично доступний відповідачу весь пакет документів, на підставі яких суд у подальшому прийняв рішення.

Також, на думку скаржника, висновок про безспірність заборгованості є передчасним, оскільки відсутність заперечень відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести заявлені вимоги. Щодо акту за жовтень 2025 року, у якому обсяг газу вказано 9,74356 тис. куб м на суму 166 153,00 грн, вказує, що у позивача відсутній підписаний акт за відповідний період, за таких обставин, суд мав би ретельно перевірити підтвердження такого обсягу газу. Скаржник просить витребувати та дослідити документи оператора ГТС щодо остаточної алокації за жовтень 2025 року, а також первинні документи щодо фактичного споживання природного газу.

Окрім того, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги те, що після завершення дії договору №12-9058/25-БО-Т було укладено нові договори, а саме №12-11058/25 БО-Т від 29.10.2025 та №12-12058/25 БО-Т від 17.12.2025 і при їх укладанні не було повідомлено відповідача про наявність заборгованості по старому договору. Звертає увагу, що позивач не вживав заходів досудового врегулювання спору та вважає, що пеня у розмірі 11 077,56 грн підлягає виключенню або, як мінімум, істотному зменшенню. Арифметична правильність розрахунку ще не означає автоматичного обов`язку суду стягнути пеню саме в такому розмірі, слід врахувати те, що позивач не довів, що прострочення оплати спричинило йому збитки саме в розмірі спірному із заявленою пенею. Вважає, що судом не встановлено належним чином періоду прострочення та просить перерахувати також 3% річних та інфляційні у випадку встановлення судом іншого розміру основного боргу або іншої дати виникнення прострочення.

До апеляційної скарги скаржником долучено наступні докази: договір постачання природного газу від 29.10.2025 №12-11058/25-БО-Т з додатками, розпорядження міського голови №703 від 29.10.2025, звіти про результати проведення процедури закупівлі, договір постачання природного газу від 17.12.2025 №12-12058/25 БО-Т з додатками, розпорядження міського голови №815 від 17.12.2025, звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, платіжні інструкції № 210 від 18.06.2025 на суму 3269,80 грн, №443 від 18.06.2025 на суму 6539,88 грн, №485 від 17.07.2025 на суму 4689,29 грн, №239 від 17.07.2025 на суму 2272,43 грн, №536 від 13.08.2025 на суму 938,23 грн, №295 від 13.08.2025 на суму 1015,99 грн, №634 від 15.09.2025 на суму 2068,82 грн, №729 від 14.10.2025 на суму 5593,93 грн, №831 від 27.11.2025 на суму 57 758,85 грн, №448 від 27.11.2025 на суму 26 694,68 грн.

Позивач – ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, встановленому ст. 263 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 головуючий (суддя Кравчук Н.М., судді - Рим Т.Я., Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області від 31.08.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 у справі №914/1569/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

08.10.2026 до суду надійшли матеріали справи №914/1569/26.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи № 914/1569/26 в порядку письмового провадження ухвалою суду від 17.09.2026, шляхом надіслання ухвали до електронних кабінетів і така доставлена до електронних кабінетів таких 21.09.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 17.09.2026), які підписані відповідальним працівником суду.

Згідно зі статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

25.04.2025 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комарнівська міська рада Львівського району Львівської області (споживач) укладено шляхом приєднання договір постачання природного газу №12-9058/25-БО-Т (а.с.17-28), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи , та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також – газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що приймання-передачі газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі природного газу.

Як вказує позивач, ним, на виконання умов договору протягом травня-жовтня 2025 року, передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 192 541,37 грн, в підтвердження чого покликається на акти приймання-передачі природного газу від 10.06.2025, обсяг переданого газу 0,57526 тис м. куб, вартістю 9 809,68 грн; від 10.07.2025 обсяг переданого газу 0,40852 тис.м.куб. вартістю 6 961,72 грн; від 11.08.2025 обсяг переданого газу 0,11460 тис.м.куб вартістю 1 954,22 грн; від 10.09.2025 обсяг переданого газу 0,12132 тис.м.куб вартістю 2068,82 грн; від 10.10.2025 обсяг переданого газу 0,32804 тис.м.куб. вартістю 5 593,93 грн; від 11.11.2025 обсяг переданого газу 9,74356 тис.м.куб вартістю 166 153,00 грн. (а.с.38-51).

Позивач зазначає, що загальний обсяг поставленого у травні-жовтні 2025 року природного газу становить 11,29103 тис. куб. м, а його загальна вартість - 192 541,37 грн.

Згідно з матеріалами справи, позивач надіслав відповідні акти відповідачу, що підтверджується долученими до справи доказами надсилання .

Акти приймання-передачі природного газу за травень-вересень 2025 року підписані сторонами без зауважень і заперечень, а акт за жовтень 2025 року надісланий відповідачу, проте, останній позивачу підписаним його не повернув.

З відповіді ТОВ “Оператор ГТС України” від 27.03.2026 № ТОВВИХ-26-5941 на адвокатський запит вбачається, що споживач з ЕІС-кодом 56XS000049QBFEC00S відібрав з ресурсу позивача природний газ у зазначених в актах обсягах, зокрема за жовтень 2025 року - 9,74356 тис. куб. м. (а.с.57-60).

Підпунктом 3.5.1 п. 3.5 договору встановлено, що споживач зобов`язаний не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надати постачальнику належно засвідчену копію акта надання послуг з розподілу/транспортування газу, складеного між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС і споживачем на підставі даних його комерційного вузла обліку Споживача.

Відповідно до пп. 3.5.2 п. 3.5 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації його відборів на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує і надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період.

Підпунктом 3.5.4 п. 3.5 договору передбачено, що у разі неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у разі розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг спожитого природного газу вважається встановленим і узгодженим відповідно до даних цієї платформи та переданим у власність споживача, а його вартість визначається з урахуванням цін, установлених розділом 4 договору.

Отже, відповідно до погодженого сторонами механізму пп. 3.5.4 п. 3.5 договору, обсяг газу за жовтень 2025 року визначений за даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов`язаний самостійно контролювати використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого ресурсу.

Відповідно до п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника відповідно до оформленого постачальником акта - до останнього числа місяця, наступного за місяцем постачання. За відсутності акта, фактична вартість переданого газу визначається відповідно до пп. 3.5.4 п. 3.5 Договору.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений газ в розмірі 110 841,90 грн.

Відтак, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем становить 81 699,47 грн (192 541,37 - 110 841,90=81 699,47) згідно з розрахунком (а.с.12-13).

Позивач на підставі пунктів 7.1, 7.2 договору здійснив нарахування на суму основної заборгованості -11 077,56 грн пені, 1 094,55 грн 3% річних та 3990,30 грн інфляційних втрат в підтвердження чого до позовної заяви долучено розрахунок (а.с.14-15).

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду .

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли на підставі договору постачання природного газу №12-9058/25-БО-Т від 25.04.2025.

Акти приймання-передачі природного газу за травень-вересень 2025 року підписані сторонами договору електронними цифровими підписами без зауважень і заперечень.

Щодо акту за жовтень 2025 року, судом встановлено, що позивачем передано обсяг газу в розмірі 9,74356 тис. куб. м. на суму 166 153,00 грн, даний акт сформовано у сервісі "Вчасно", також підписано електронним підписом та скріплено електронною печаткою, при цьому встановлено, що даний документ переглянуто відповідачем (а.с.49-51).

Спожитий об`єм газу у жовтні в розмірі 9,74356 тис.куб.м підтверджується даними остаточної алокації Оператора ГТС (а.с.57-60).

Згідно з п. 3.5.4. договору у випадку не підписання споживачем акта до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту та даними щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи акти, відомості Інформаційної платформи оператора ГТС, відповідь оператора ГТС, банківські документи та розрахунки заборгованості в сукупності, вбачається підтвердженою поставка природного газу відповідачу на суму 192 541,37 грн.

Окрім того, з урахуванням пп. 3.5.4 п.3.5 договору неповернення відповідачем підписаного акта за жовтень 2025 року не усуває його обов`язку оплатити фактично відібраний ресурс.

Відповідачем здійснено частково оплату за поставлений газ в розмірі 110 841,90 грн, відповідно заборгованість становить 81 699,47 грн, яка не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що він не був обізнаний з предметом та підставами позову, тому не міг спростувати доводи позивача, викладені в позовній заяві, з огляду на таке.

Ухвалу суду першої інстанції від 02.06.2026 про відкриття провадження (а.с.75-77), у якій відповідно до п. 3, 8, 11 ч. 2 ст. 176 ГПК України зазначено предмет і підстави позову, строк для подання відзиву та веб-адресу сторінки, за якою можна отримати інформацію по справі, доставлено до електронного кабінету відповідача 02.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку (а.с.79). Відтак, з цієї дати відповідач вважається таким, що отримав ухвалу суду згідно зі ст. 242 ГПК України.

Окрім того, суд враховує і те, що ухвалою суду від 30.06.2026 відповідача повідомлено, що судове засідання з розгляду справи відбудеться 04.08.2026 і дана ухвала отримана відповідачем через систему електронний суд 30.06.2026 (а.с.94).

Процесуальний закон покладає на суд обов`язок забезпечити учаснику справи можливість ознайомитися з матеріалами справи (п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України), однак не зобов`язує суд пересвідчуватися у фактичному ознайомленні відповідача з кожним доказом. Реалізація цього права залежить від волевиявлення учасника, який відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України несе ризик настання наслідків не вчинення процесуальних дій. Неподання відзиву у встановлений строк має наслідком вирішення справи за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 ГПК України).

Колегія суддів враховує висновки Об`єднаної палати КГС ВС у постанові від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23 щодо обов`язку юридичних осіб зареєструвати електронний кабінет та пропорційності негативних наслідків його невиконання, а також висновки КГС ВС у постанові від 06.10.2025 у справі № 916/4915/24 про обов`язок сторони періодично перевіряти повідомлення в електронному кабінеті та з розумним інтервалом цікавитися ходом відомого їй провадження.

Суд зазначає, що розрахунки, акти приймання-передачі та дані оператора ГТС стосуються господарських операцій за договором, стороною якого є сам відповідач, а тому його посилання на необізнаність з фактичними обставинами спору є безпідставними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовна заява з додатками направлена відповідачу до його електронного кабінету і доставлена 27.05.2026 11:52 , що підтверджується квитанцією №7268120 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.70-71).

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає що, відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами, в розумінні статей 76,77 ГПК України, відсутність заборгованості на суму 81 699,47 грн, зокрема і щодо поставки газу по акту від жовтня 2025 року.

Згідно з п.7.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань у випадках, передбачених законодавством та договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з 7.2. договору у разі прострочення строків остаточного розрахунку за п.5.1. та/або строків оплати за п.8.4. договору споживач зобов`язаний сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрат та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період , від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 11.2 договору сторони погодили п`ятирічний строк позовної давності для вимог про стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Згідно з розрахунком, долученим позивачем до позовної заяви, позивачем нараховано 1094,55 грн 3% річних, 3990,30 грн інфляційних втрат та 11077,56 грн пені (а.с.14-15).

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування штрафних санкцій встановив, що такий є правильним, зокрема, пеня нарахована за період прострочення з 02.12.2025 по 29.01.2026 (59 днів), з 30.01.2026 по 13.05.2026 (104 дні) на суму 11077,56 грн, що відповідає розрахунку позивача.

Доводи скаржника про невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору колегія суддів також вважає безпідставними. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Ні законом, ні умовами договору обов`язковий досудовий порядок для спорів цієї категорії не встановлено. Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 зазначив, що можливість використання суб`єктом правовідносин досудового врегулювання спору є додатковим засобом захисту і не може бути перешкодою для звернення до суду. Крім того, оскільки договором визначено конкретний строк оплати, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, з дня, наступного за останнім днем строку оплати (ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України), незалежно від пред`явлення йому претензії.

Зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України є правом, а не обов`язком суду, і може мати місце лише у виняткових випадках за наявності доведених боржником обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22). Відповідач не надав доказів значного перевищення пені над можливими збитками позивача, скрутного майнового стану, вжиття заходів до виконання зобов`язання чи інших обставин, які б свідчили про винятковість випадку. Сама лише незгода з розміром пені, правильність розрахунку якої скаржник не заперечує, підставою для її зменшення не є. Розмір нарахованої пені - 11 077,56 грн не виходить за межі, встановлені законом, і відповідає компенсаційній та стимулюючій функціям неустойки.

Щодо твердження скаржника про перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у випадку встановлення судом іншого розміру основного боргу або іншої дати виникнення прострочення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що судом не встановлено іншого розміру основного боргу чи іншої дати виникнення прострочення, а тому розмір таких відповідає розрахунку позивача.

Щодо долучених скаржником до апеляційної скарги додаткових доказів, зокрема, договорів постачання природного газу від 29.10.2025, від 17.12.2025 та платіжних доручень, то суд апеляційної інстанції зазначає, що суд розглядає справу по наявних у ній матеріалах станом на час ухвалення рішення, відтак, такі докази не приймаються судом апеляційної інстанції та таким не надається оцінка.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 у справі № 914/1569/26.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

У даній справі суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1. Апеляційну скаргу Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області від 31.08.2026 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 у справі №914/1569/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді Т.Я. Рим

О.С. Скрипчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua