Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №523/17379/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №523/17379/26

Суддя: Яковенко І. І.

Номер провадження: 33/813/2129/26

Номер справи місцевого суду: 523/17379/26

Головуючий у першій інстанції Боков О. М.

Доповідач Яковенко І. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Яковенка І.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ровенко А.С..,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

представника потерпілої – Танірвердієва А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Танірвердієва А.Д. – на постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 07.09.2026,

встановив:

зазначеною постановою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 25.07.2026 о 14:40 годині ОСОБА_1 в м.Одесі на вул.Героїв Оборони, 70, керував автомобілем «Hyundai Tucson» держаний номер НОМЕР_1 , рухаючись в крайній лівій смузі, перед початком перестроювання в крайню праву смугу не надав перевагу в русі автомобілю «Ford Fusion» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалась в крайній правій смузі в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, стало порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.10.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та закрив провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною постановою, представник іншого учасника ДТП ОСОБА_2 – адвокат Танірвердієв А.Д. – подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження представник вказує, що ОСОБА_2 як потерпіла не повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції. Про існування оскарженої постанови вона дізналась 13.10.2026, отримавши претензію від страхової компанії про повернення виплачених коштів. Після цього 14.10.2026 представником потерпілої подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а 16.10.2026 судом надано доступ до матеріалів у підсистемі «Електронний суд». За таких обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що ОСОБА_1 перед перестроюванням з крайньої лівої смуги в крайню праву смугу перед перехрестям проспекту Князя Володимира Великого і вул.Йосипа Фішера не надав перевагу в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалась в крайній правій смузі в попутному напрямку.

Представник вважає, що саме через порушення водієм ОСОБА_1 п.10.3 ПДР сталось ДТП та автомобілі отримали механічні пошкодження.

Водночас, суд першої інстанції надав перевагу показанням водія ОСОБА_1 , які не відповідають фактичним обставинам справи.

Позиції учасників апеляційного розгляду

В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Танірвердієв А.Д. – підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду без змін.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до норм чинного законодавства строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Із матеріалів судової справи вбачається, що оскаржена постанова ухвалена місцевим судом 07.09.2026 без участі потерпілої ОСОБА_3 .

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З заявою про ознайомлення з матеріали справи представник потерпілої звернувся до суду 14.10.2026, а апеляційна скарга подана ним 22.10.2026, тобто в межах 10-ти денного строку з дати ознайомлення з матеріалами справи.

За наведених обставин, з метою забезпечення права потерпілої ОСОБА_3 на доступ до суду, яке випливає з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Щодо суті апеляційної скарги

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови, судом встановлено таке.

За змістом ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положеннями ст.245 КУпАП встановлено що, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів у відповідності до ст.252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обґрунтовуючи свій висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд зазначив, що під час дослідження матеріалів справи, з урахуванням пояснень та наданих доказів учасників ДТП, судом встановлено, що дані, викладені в протоколі серії ЕПР1 №728737 від 25.07.2026, не знайшли свого підтвердження, а саме те, що ДТП сталося з вини ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає, шо суд першої інстанції допустив формальний підхід до розгляду справи, не розкривши зміст наявних в матеріалах справи доказів та не надавши їм належної правової оцінки на предмет належності, допустимості та достатності.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Жуковський проти України» від 03.03.2011 Суд вказав, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада судочинства має значення для повного з`ясування обставин справи та її об`єктивного вирішення.

З метою перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом повторно досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №728737 25.07.2026 о 14:40 годині ОСОБА_1 в м.Одесі на вул.Героїв Оборони, 70, керував автомобілем «Hyundai Tucson» держаний номер НОМЕР_1 , рухаючись в крайній лівій смузі, перед початком перестроювання в крайню праву смугу не надав перевагу в русі автомобілю «Ford Fusion» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалась в крайній правій смузі в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.3 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

Пунктом 10.3 ПДР передбачено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

До протоколу була додана схема місця ДТП, на якій зафіксовано місце зіткнення автомобілів та їх розташування після пригоди.

При цьому на схемі ДТП не зафіксована загальна ширина проїзної частини на якій відбулась пригода, проте вказано, що відстань від правого переднього колеса автомобілю «Hyundai Tucson» держаний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 до правого узбіччя дороги складає 3,3 метра.

При цьому відстань від місця зіткнення автомобілів до правого узбіччя дороги також вказана 3,3 м., що свідчить про те, що особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, зафіксоване місце зіткнення на тому ж рівні, на якому був розташований автомобіль «Hyundai Tucson» держаний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на момент проведення огляду.

В суді першої інстанції сторона захисту надала фотографії з місця ДТП, на яких зафіксовано розташування автомобілів «Hyundai Tucson» держаний номер НОМЕР_1 та «Ford Fusion» державний номер НОМЕР_2 після пригоди.

Із досліджених фотографій вбачається, що після зіткнення автомобіль «Hyundai Tucson» під керуванням притягуваного ОСОБА_1 повністю знаходився в лівій смузі руху, в той час як кузов автомобіля «Ford Fusion» під керуванням ОСОБА_2 виходив в ліву сторону за межі правої смуги для руху, на якій цей автомобіль був розташований, хоча колеса автомобіля були розташовані на правій смузі для руху. Вихід за меж правої смуги для руху в ліву сторону кузова автомобіля обумовлюється випуклою його формою, що вбачається з наданих притягуваним фотографій. Також як з досліджених фотографій, так і зі схеми місця ДТП вбачається, що автомобіль «Ford Fusion» під керуванням ОСОБА_2 хоча й перебував у правій смузі для руху, але на відстані 1,2 м. від правого краю проїжджої частини, що також підтверджує те, що кузов автомобіля виходив у ліву частину за межі правої смуги для руху.

Таким чином, виходячи з досліджених судом доказів щодо розташування автомобілів на місці пригоди, можна дійти висновку, що зіткнення транспортних засобів відбулось саме на лівій смузі для руху, по які рухався автомобіль «Hyundai Tucson» під керуванням притягуваного ОСОБА_1 , що повністю спростовує висунуте йому в провину порушення п.10.3. ПДР та підтверджує висунуту версію притягуваного ОСОБА_1 про те, що потерпіла ОСОБА_2 під час руху та його випередження здійснювала маневрування в ліву та праву смуги для руху, а він рухався виключно у лівій смузі для руху, не маючи намір перестроюватися в праву.

Вказані обставини не спростовані як особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення та на яку ч.2 ст.251 КУпАП покладений обов`язок щодо збирання доказів, так і потерпілою з її представником. При цьому потерпіла ОСОБА_2 до суду не з`явилась, у зв`язку з чим суд не мав можливості безпосередньо сприйняти її пояснення. Та обставина, що потерпіла ОСОБА_2 мала повертати на найближчому перехресті праворуч додому, де вона начебто тимчасово проживала, також не спростовує вказані обставини справи щодо місця розташування транспортних засобів в момент зіткнення та після цього. До того ж, сама потерпіла до суду не з`явилася, безпосередньо суду такі пояснення не надала, і вказане не свідчить про те, що саме в той час вона мала намір повертати до свого тимчасового місця проживання з крайньої правої смуги для руху, а не рухатися в іншому відомому тільки їй напрямку.

Наведені недоліки схеми місця ДТП та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в цілому, позбавляють суд зробити однозначний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Разом з тим в матеріалах даної справи відсутні інші належні, допустимі та достатні докази, які б в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводили, що діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

При цьому апеляційний суд не має права самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

У рішенні від 20.09.2016 по справі «Карелін проти Росії» (заява №926/08) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права на порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що за результатами перегляду даної справи не встановлено наявність належних, допустимих та достатніх доказів, які б в своїй сукупності та поза розумним сумнівом доводили, що діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

За таких обставини апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Танірвердієва А.Д. – не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній її частині щодо підстав закриття провадження по справі.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Поновити представнику потерпілої ОСОБА_2 – адвокату Танірвердієву А.Д. строк на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м.Одеси від 07.09.2026.

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Танірвердієва А.Д. – залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 07.09.2026, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, – змінити в мотивувальній частині, виклавши мотиви закриття провадження по справі в редакції постанови апеляційного суду.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ

Одеського апеляційного суду І.І. Яковенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua