Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №521/9356/26
Суддя: Артеменко І. А.
Номер провадження: 33/813/2040/26
Номер справи місцевого суду: 521/9356/26
Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.
Доповідач Артеменко І. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,
захисника особи, яка притягається до відповідальності, – Корой А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Корой Анастасії Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення
24.05.2026 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 673958 за ч.1 ст.130 КУпАП.
За вказаним протоколом 24.05.2026 о 00:05 год ОСОБА_1 , керуючи електросамокатом «БОЛТ» по вул. Люстдорфській дорозі, 7 в м. Одесі, знаходився у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки, результат 1,75 проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Постановою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Корой А.В. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30.09.2026 і закрити провадження у справі.
В обґрунтування скарги захисник посилається на те, що оскаржувана постанова ухвалена з істотним порушенням норм процесуального права, що призвело до грубого порушення права на захист. Зокрема, зазначено, що суд в порушенні вимог ч.2 ст.268 КУпАП розглянув справу за відсутності сторони захисту, не вбачаючи на наявність вмотивованого клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на участь захисника в кримінальній справі, призначеній на 30.09.2026 на 14:00 в Балтському районному суді Одеської області, з урахуванням часу на проїзд. Суд не розглянув вказане клопотання належним чином, не переніс засідання та провів розгляд справи за відсутності адвоката, позбавивши ОСОБА_1 професійної правничої допомоги. Зазначила, що оскільки клопотання про відкладення надійшло, то з огляду на положення ч.2 ст.268 КУпАП суд не мав процесуального права розглядати справу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Корой А.В. в інтересах ОСОБА_1 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника в інтересах особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Слід звернути увагу, що за положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№673958 від 24.05.2026, за яким 24.05.2026 о 00:05 год ОСОБА_1 , керуючи електросамокатом «БОЛТ» по вул. Люстдорфській дорозі, 7 в м. Одесі, знаходився у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки, результат 1,75 проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаний протокол підписано поліцейським та ОСОБА_1 (без будь-яких заперечень);
- роздруківкою результатів освідування за допомогою алкотестера «Драгер», відповідно до якої результат огляду склав – 1,75 ‰. Вказана роздруківка підписана ОСОБА_1 ;
- актом огляду, в якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння та результат огляду, в якому останній розписався в графі «з результатами згоден»;
- відеозаписами з відеореєстратора, встановленого в салоні службового автомобіля, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 електросамокатом під час дії комендантської години, за що був зупинений працівниками поліції;
- відеозаписами нагрудних портативних відеореєстраторів поліцейських (БК 471337, БК 475770), долученими до матеріалів адміністративної справи, що підтверджують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Зокрема, з оглянутих відеозаписів вбачається, що після зупинки електросамоката під керуванням ОСОБА_1 , особу якого згодом було встановлено за документами, що посвідчують особу, під час спілкування поліцейських з ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. На питання поліцейського щодо вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 визнав факт вживання. Поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або у медзакладі у встановленому законом порядку, роз`яснено наслідки огляду, а також наслідки відмови від проходження огляду. Спочатку ОСОБА_1 заперечив, що електросамокат є транспортним засобом, зателефонував адвокату (з його слів) та після телефонної розмови на чергову пропозицію поліцейського щодо проходження огляду погодився пройти огляд на місці зупинки. Поліцейським запропоновано водієві обрати будь-який герметично запакований мундштук, після чого ОСОБА_1 , обравши, розпакував мундштук та надав поліцейському, який роз`яснив порядок проходження огляду і провів процедуру освідування під відеофіксацію. За результатом проходження огляду на газоаналізаторі Драгер у водія встановлена наявність алкоголю на рівні 1,75 проміле. ОСОБА_1 не висловлював заперечень з приводу результатів огляду. Поліцейським повідомлено щодо складення адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП, роз`яснено права, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, складено адмінматеріали, з якими ознайомлено водія та відсторонено від керування;
- направленням на огляд до медзакладу від 24.05.2026, в якому зазначені виявлені ознаки сп`яніння та результат огляду, проведеного на місці зупинки.
З довідок, наданими уповноваженою особою ВАП УПП в Одеській області ДПП з відомостями з інформаційного порталу Національної поліції України станом на 24.05.2026, вбачається, що ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП та отримував посвідчення водія.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.9а ПДР).
Вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
Враховано, що презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України. ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України (зокрема п.2.9.а).
Апеляційний суд зауважує, що електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб» в розумінні ПДР, оскільки призначений для перевезення людей, на ньому встановлений механізм, за допомогою якого самокат приводиться в рух, а особа, яка ним керує, є водієм у розумінні п.1.10 ПДР. Крім того, в розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електросамокат є колісним транспортним засобом, що належить до категорії легких персональних електричних транспортних засобів.
Разом з тим, апеляційна скарга не містить доводів про не віднесення електросамокату до транспортних засобів.
З огляду на положення ч.7 ст.294 КУпАП справа переглядається в межах апеляційної скарги, яка містить єдиний довід щодо порушення місцевим судом вимог ч.2 ст.268 КУпАП - розгляд справи за відсутністю сторони захисту за наявність клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673958 складений за участю ОСОБА_1 24.05.2026.
Справа перебувала в провадженні місцевого суду з 04.06.2026.
Вперше судове засіданні по справу було призначено на 22.06.2026 на 10:15 год., про що повідомлено ОСОБА_1
16.06.2026 від захисника Корой А.В. в інтересах ОСОБА_1 на електронну пошту суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та отримання відеозапису.
22.06.2026 від захисника Корой А.В. на електронну пошту суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 22.06.2026 о 10:15, у зв`язку з призначенням розгляду клопотання про тримання від вартою у Пересипському районному суді м.Одеси, завантаженістю адвоката та її неможливістю ознайомлення з матеріалами справи.
За вказаним клопотанням 22.06.2026 суд відклав розгляд справи на 30.09.2026 на 10:00, надавши захиснику можливість ознайомитись з матеріалами справи та отримати копію відеофіксації правопорушення.
23.06.2026 захисник ознайомилась з матеріалами справи, про що склала відповідну розписку. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається факт видачі судом захиснику 23.06.2026 диску з копією відеозапису.
Ознайомившись з матеріалами справи, захисником не було подано до суду заперечень на складений протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 також не було подано до суду жодних письмових пояснень по суті справи.
Про призначення розгляду справи на 30.09.2026 на 10:00 повідомлені ОСОБА_1 та захисник Корой А.В.
28.09.2026 захисник Корой А.В. звернулась до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 30.09.2026 о 10:00, посилаючись на свою зайнятість в кримінальному провадженні в Балтському районному суді Одеської області в цей день о 14:00, з урахуванням часу на дорогу. При цьому, до вказаного клопотання не додано підтвердження поважності неявки.
29.09.2026 захисник Корой А.В. повторно отримала копію наявного в матеріалах справи відеозапису, про що розписалась.
30.09.2026 справа розглянута за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та захисника в її інтересах. Судом вирішено клопотання захисника Корой А.В. про відкладення розгляду справи – залишено його без задоволення.
Аналізуючи наведене, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Положеннями ст.268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Насамперед, слід зазначити, що сам по собі факт розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та/або захисника в її інтересах, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною правовою підставою для скасування судового рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 757/52615/21-ц та у постанові Верховного Суду у справі № 285/1242/17 від 01.06.2026.
Для відкладення розгляду справи суд має встановити наявність поважних та об`єктивно непереборних причин для неявки учасника процесу в судове засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2026 захисник Корой А.В. повторно подала до Хаджибейського районного суду м.Одеси клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на свою участь в іншому судовому засіданні у кримінальному провадженні, призначеному на 30.09.2026 о 14:00 в Балтському районному суді Одеської області. Проте до вказаного клопотання захисником не було додано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження поважності причин своєї неявки (зокрема, копії судової повістки, ухвали суду або іншого належного доказу участі захисника в іншій справі у зазначений час). Подання вказаних доказів суду на стадії перегляду справи в апеляційному порядку не має правового значення для оцінки законності дій суду першої інстанції, оскільки місцевий суд ухвалював рішення про розгляд справи за відсутності захисника, виходячи з тих матеріалів та обґрунтувань, які були наявні на момент проведення судового засідання 30.09.2026.
Враховуючи, що обов`язок доведення поважності причин неявки покладається на заявника клопотання, а сама лише декларативна заява про зайнятість в іншому процесі без надання підтверджуючих документів не є належною підставою для відкладення розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу за наявними матеріалами, залишивши без задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, положеннями ч.2 ст.268 КУпАП не визначено, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, при розгляді справи є обов`язковою.
Суд під час розгляду справ про адмінправопорушення, окрім дотримання прав учасників судового провадження, повинен дотримуватися розумних строків розгляду справ, зокрема, розглядати їх в межах строків притягнення до адмінвідповідальності, передбачених ст.38 КУпАП.
Вказаний баланс судом першої інстанції дотриманий в повному обсязі.
Апеляційна скарга не містить будь-якої аргументації щодо незгоди з правовими або фактичними підставами визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. По суті скарга ґрунтувалася на єдиному доводі - розгляд справи за відсутності захисника, за наявністю клопотання про відкладення розгляду справи, що за позицією захисника, позбавляло суд процесуального права розглядати справу.
Оцінюючи доводи захисника щодо відсутності у суду процесуального права розглядати справу за наявності клопотання про відкладення з урахуванням вже наведеного, апеляційний суд зазначає, що право на відкладення розгляду справи не є абсолютним: вирішуючи відповідне клопотання, суд, серед іншого, враховує поважність причин неявки, належним чином підтверджених, дотримання строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, недопущення зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та можливість розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання захисника на позбавлення особи, яка притягається до відповідальності, професійної правничої допомоги внаслідок розгляду справи за відсутності захисника, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було створено належні умови для реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав в рамках цієї справи. Зокрема, розгляд справи, призначений на 22.06.2026, було відкладено для надання захиснику можливості ознайомитися з матеріалами справи, якою вона скористалася 23.06.2026. Проте впродовж тривалого часу, а саме: з 23.06.2026 (моменту ознайомлення з матеріалами справи) до 30.09.2026 (наступного судового засідання), що становить понад три місяці, захисник не подала до суду жодних письмових пояснень, заперечень на протокол про адміністративне правопорушення чи клопотань про витребування або долучення доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Водночас право на ефективний захист передбачає не лише формальну участь адвоката в судовому засіданні, а й активну процесуальну позицію щодо подання доводів і доказів на захист клієнта. Сторона захисту мала достатньо часу та реальну можливість сформувати й донести у встановленому порядку до суду свою правову позицію, у чому суд її жодним чином не обмежував. Невикористання захисником наданих законом процесуальних можливостей не може розцінюватися як порушення судом права особи на захист.
За таких обставин розгляд справи за відсутності сторони захисту не перешкодив суду повно та всебічно встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не порушив гарантій права на справедливий суд, закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного порушень місцевим судом вимог ст.268 КУпАП та права на захист судом апеляційної інстанції не встановлено.
Разом з цим, зважаючи на розгляд місцевим судом справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та захисника в його інтересах, право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та ефективний захист було забезпечено судом апеляційної інстанції шляхом прийняття до розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, надання можливості відстоювати свою позицію в судовому засіданні апеляційної інстанції за участі захисника в його інтересах та надання ґрунтовної оцінки доводам апеляційної скарги.
Посилання захисника на постанови Верховного Суду у справах №127/25442/18 та №521/11942/17 не приймаються апеляційним судом до увагу, з огляду на їх відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, обставини справи «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06), на яку посилається захисник, є відмінними від обставин у даній справі, що наразі переглядається в апеляційному порядку, тому наведене рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бартая проти Грузії» не може бути підставою для скасування оскарженої постанови суду.
Посилання захисника в судовому засіданні апеляційної інстанції на дату останнього градуювання приладу, за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень п.5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1451/735, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки мають бути пред`явлені поліцейським лише на вимогу водія перед проведення огляду на стан сп`яніння.
Однак, виходячи із змісту наявних в матеріалах справи відеозаписів, така вимога особою, яка притягається до відповідальності, на місці проведення огляду не заявлялась.
Крім того, вказані доводи захисника не мають правового значення з огляду на те, що ОСОБА_1 беззастережно погодився з результатами проведеного на місці зупинки огляду, підписав чек приладу із результатом 1,75 ‰ та акт огляду в графі «З результатами згоден», а також не виявив бажання слідувати з поліцейськими до медичного закладу з метою проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що положеннями ч.1 ст.1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" визначено, зокрема, такі терміни:
- калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу (п.10);
- періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал) п.17;
- повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам (п.18).
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно з якою передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. За положеннями частини 2 вказаної статті перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 за №374 затверджено Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці. У пункті 13 вказаного Переліку зазначено «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається», а також вказано вид діяльності, що належить до сфери законодавчо регульованої метрології, - зокрема пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, який передбачає контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 за №1747 встановлено, що міжповірочний інтервал законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категорією «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» становить 1 рік.
Стаття 27 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» регулює питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки. Зокрема, встановлено, що калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології.
Слід розмежовувати поняття обов`язкової державної періодичної повірки, яка підтверджує відповідність приладу встановленим державою правовим вимогам, та внутрішньо-технічних процедур (сервісне обслуговування, градуювання), які забезпечують поточну технічну підтримку приладу.
У пам`яті приладу (Drager Alcotest 7510) автоматично зберігається інформація про дату останнього технічного налаштування (градуювання).
Як вбачається з роздруківки тесту № 1539, остання така операція відбулась 12.11.2025. Відповідно, станом на дату проведення огляду водія (24.05.2026) встановлений державою річний міжповірочний інтервал не сплив, а технічні параметри точності приладу були актуальними. Відтак, експлуатація цього засобу вимірювальної техніки здійснювалась працівниками поліції з дотриманням норм чинного законодавства.
Посилання захисника на невідповідність зафіксованої приладом температури не підтверджено жодним доказом та не спростовує правильність висновків місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, захисником не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
За позицією апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку місцевого суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Тому постанова Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30.09.2026 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника Корой А.В. – без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника Корой Анастасії Вікторівни – залишити без задоволення.
Постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду І.А.Артеменко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua