Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №133/1809/26 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №133/1809/26

Суддя: Матківська М. В.

Справа № 133/1809/26

Провадження № 33/801/1079/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича

на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664483 від 12 травня 2026 року, водій ОСОБА_1 12 травня 2026 року о 22 год 05 хв в с-ще Залізничне по вул. Дружби, 1 керував т/з «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому у законом водій відмовився в повному обсязі на місці зупинки, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Пилипчук В. О. просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що виходячи з відеозапису, жодних ознак алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння на місці стоянки транспортного засобу, оскільки зупинки не було, і факт керування транспортним засобом на відеозаписі не відображений, ОСОБА_1 не виявляв, поведінка його була цілком адекватною, відповідальність за находження в нерухомому транспортному засобі навіть в стані алкогольного сп`яніння законом не передбачена. Крім цього з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 виконав вимоги поліцейських, продув алкотестер, який не показав стану алкогольного сп`яніння, після чого поліцейський зажадав продути алкотестер ще раз, що ОСОБА_1 відмовився робити, оскільки така вимога є незаконною.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Пилипчук В. О., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не з`явилися.

06 листопада 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Пилипчук В. О. надіслав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Клопотання задоволено.

11 листопада 2026 року у телефонному режимі адвокат Пилипчук В. О. повідомив, що у зв`язку із технічною неможливістю участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, просить розглянути справу у його відсутність.

Письмових клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, ОСОБА_1 і адвокат Пилипчук В. О. до суду не надіслали.

Їх неявка згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664483 від 12 травня 2026 року, водій ОСОБА_1 12 травня 2026 року о 22 год 05 хв в с-ще Залізничне по вул. Дружби, 1 керував т/з «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому у законом водій відмовився в повному обсязі на місці зупинки (а. с. 2).

До протоколу долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 5); рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержанта поліції А. Седько (а. с. 6).

Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664483 від 12 травня 2026 року, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, шляхом ухилення від проходження такого огляду (а. с. 9).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6).

Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан такого сп`яніння, шляхом ухилення від проходження огляду.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів, транспортний засіб «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції на проїжджій частині безпосередньо перед залізничним переїздом.

Під час спілкування із ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти відповідний огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Спочатку ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, однак фактично лише імітував його проходження, оскільки об`єм видихуваного повітря був недостатнім для отримання результату дослідження. Надалі він неодноразово ухилявся від виконання законних вимог працівників поліції, не забезпечував належного проходження огляду та зрештою категорично відмовився від його проведення.

Крім того, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкогольних напоїв та підтвердив, що керував транспортним засобом, пояснивши це необхідністю дістатися додому.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо заперечення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними та підлягають відхиленню. Його власні пояснення, надані безпосередньо під час спілкування з працівниками поліції, у сукупності з іншими зафіксованими на відеозаписах обставинами, зокрема зупинкою автомобіля на проїжджій частині безпосередньо перед залізничним переїздом, переконливо підтверджують факт керування ним транспортним засобом.

Так само не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 належним чином виконував вимоги працівників поліції, а ознаки алкогольного сп`яніння у нього були відсутні. Такі твердження ґрунтуються на вибірковій та суб`єктивній оцінці захисником обставин події, зафіксованих на відеозаписах, і не узгоджуються з їх фактичним змістом. Натомість відеозаписи послідовно відображають поведінку ОСОБА_1 , виявлені працівниками поліції ознаки сп`яніння, неодноразові спроби забезпечити проходження ним огляду та його подальшу відмову від виконання відповідної законної вимоги.

У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.

При вирішенні цього питання, необхідно враховувати, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

Поведінка ОСОБА_1 безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу свідчить про свідоме ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Попри початкову згоду на його проведення, він фактично не забезпечував належного виконання процедури, ігнорував законні вимоги працівників поліції та самовільно намагався визначати спосіб проведення огляду. За таких обставин дії ОСОБА_1 обґрунтовано були розцінені працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що питання про наявність у водія ознак сп`яніння на момент зупинки транспортного засобу вирішується працівником поліції безпосередньо під час спілкування з особою, з огляду на зовнішні прояви, поведінку та інші обставини, які він може безпосередньо сприймати. Саме виявлення таких ознак є підставою для висунення вимоги про проходження огляду, а не встановлення поліцейським факту сп`яніння як остаточного результату такого огляду. Відтак водій зобов`язаний пройти відповідну процедуру в установленому законом порядку, а не підміняти її власною оцінкою свого стану чи правомірності вимог поліцейського.

При цьому оцінка правомірності висунення вимоги про проходження огляду має здійснюватися з урахуванням обставин, які були наявні та могли бути безпосередньо сприйняті працівниками поліції на момент зупинки транспортного засобу. Тому суб`єктивні міркування захисника, сформовані в подальшому під час перегляду відеозаписів, самі собою не спростовують обґрунтованості дій поліцейських та не можуть підміняти оцінку обставин, здійснену ними безпосередньо на місці події.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є нікчемними, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не ставлять під сумнів правильність висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича – залишити без задоволення.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua