Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №125/742/26
Суддя: Матківська М. В.
Справа № 125/742/26
Провадження № 33/801/1077/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.
Доповідач: Матківська М. В.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,
розглянувши за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Вдовцова Сергія Петровича,
апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Вдовцова Сергія Петровича
на постанову Барського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2026 року (повний постанови виготовлено 18 вересня 2026 року) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 625225, який складено 27 березня 2026 року о 09:34 год, водій ОСОБА_1 27 березня 2026 року о 09:10 год по вул. Дзержинського, 1 у селищі Бар Вінницької області керував автомобілем «Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей). Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу алкотестер «Драгер 6810» (результат 1,08 ‰). Водій з результатом погодився, від проходження огляду у медичному закладі відмовився, що було зафіксовано на боді камеру № 796163.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 665,60 грн.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Вдовцов С. П. просить скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неналежним чином досліджено відеозапис з місця події, зокрема те, що ОСОБА_1 не роз`яснювались права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; суд не з`ясував наявності клопотань, зокрема щодо використання ОСОБА_1 юридичної допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права під час складання протоколу. Таким чином правопорушник був позбавлений можливості реалізувати право на захист.
У судове засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання не з`явився.
У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Вдовцов С. П. не заперечив проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 ; апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.
У судовому засіданні доповнив вимоги апеляційної скарги тим, що якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для скасування постанови суду першої інстанції і вважатиме доведеною вину ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то просить застосувати положення статті 69 КК України, яка передбачає можливість призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та змінити постанову суду в частині обраного адміністративного стягнення – без застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, застосувавши аналогію закону.
За правилами частини 6 статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, проте не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).
Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 625225 від 27 березня 2026 року, згідно якого водій ОСОБА_1 27 березня 2026 року о 09:10 год по вул. Дзержинського, 1 у селищі Бар Вінницької області керував автомобілем «Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу алкотестер «Драгер 6810» (результат 1,08 ‰). Водій з результатом погодився (а. с. 1);
- даними акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 проведено у зв`язку з виявленими ознаками: «різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей». Результат огляду на стан сп`яніння – 1,08 проміле (а. с. 2);
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 березня 2026 року (а. с. 3);
- даними роздруківки приладу Drager Alcotest 6810, тест №2461, особа, яку тестують ОСОБА_1 , результат 1,08 проміле (а. с. 4);
- даними копії постанови від 27 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 за користування засобами зв`язку, тримаючи його у руці, під час керування автомобілем «Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 , 27 березня 2026 року о 09:10 по вул. Дзержинського, 1 у селищі Бар Вінницької області, а також за відсутність поліса обов`язкового страхування (ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП)(а. с. 5-6);
- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 625225 від 27 березня 2026 року (а. с. 10).
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджено відповідними результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.
За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Як убачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів, транспортний засіб «Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції на блокпосту.
Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти відповідний огляд як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров`я.
ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. За результатами огляду встановлено 1,08 проміле алкоголю, із чим правопорушник погодився та не заперечував отриманого результату. У подальшій розмові з поліцейськими ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно вживав алкоголь уночі, оскільки напередодні ввечері зустрів свого брата, з яким не бачився багато років, а також просив вирішити питання «якось інакше» та «на місці», без оформлення адміністративних матеріалів.
Таким чином, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, відеозаписи із нагрудних камер працівників поліції, апеляційний суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною, а висновок суду першої інстанції з цього приводу – обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться виключно до тверджень про не роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також до посилань на наявність клопотань, зокрема щодо забезпечення участі адвоката або іншого фахівця у галузі права під час складання протоколу, апеляційний суд визнає безпідставними.
Із дослідженого відеозапису з нагрудної камери № 79663 (часова відмітка 09:32:20–09:32:50) вбачається, що під час ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення йому було роз`яснено його права, зокрема передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після завершення відповідних дій ОСОБА_1 власноручно проставив свій підпис у відповідній графі протоколу, що додатково підтверджує факт роз`яснення йому процесуальних прав.
Чинне законодавство не покладає на працівників поліції обов`язку забезпечувати участь захисника під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а лише передбачає обов`язок роз`яснити особі її право на правову допомогу. При цьому складання протоколу не є розглядом справи по суті, а право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права реалізується під час судового розгляду справи, а не складання адміністративних матеріалів.
Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення чи зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього. Також вона може викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.
Від пояснень у протоколі серії ЕПР1 № 625225 від 27 березня 2026 року у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 відмовився. Жодних заперечень щодо роз`яснення йому прав, зокрема права на правову допомогу, а також щодо незгоди з результатами огляду правопорушник не зазначив.
Щодо вимог захисника про застосування аналогії закону та положень статті 69 КК України і зміни у зв`язку з цим постанови суду в частині обраного адміністративного стягнення – без застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами:
Статтею 24 КУпАП встановлені види адміністративних стягнень, серед яких є штраф та позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Відповідно до частини 2 статті 25 КУпАП, за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Позбавлення права керування транспортними засобами може застосовуватися як основне, так і додаткове адміністративне стягнення.
Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою, встановлено основне і обов`язкове додаткове адміністративне стягнення: штраф та позбавлення права керування транспортними засобами відповідно.
При цьому законодавець у санкції не передбачив можливість альтернативи основного і додаткового покарань, тому дискреційні повноваження суду обмежені імперативно встановленими нормами при обранні та застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Чинне адміністративне законодавство не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено доказами наявними в матеріалах справи.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення відповідає вимогам статті 33 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Вдовцова Сергія Петровича, залишити без задоволення.
Постанову Барського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
М. В. Матківська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua