Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №128/4251/26 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №128/4251/26

Суддя: Копаничук С. Г.

Справа № 128/4251/26

Провадження № 22-ц/801/2762/2026

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокуСправа № 128/4251/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Рибчинського В.П.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 06.10.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про поділ майна подружжя,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про поділ майна подружжя. Зазначила ,що вони із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 11/03/2011 року ,а до цього з 1999 року перебували у фактичних шлюбних стосунках ,протягом яких набувалось спільне майно- земельну ділянку по АДРЕСА_1 ,на якій побудували будинок, який не прийнятий в експлуатацію, оскільки чоловік,якому надавались дозвільні документи на забудову , не подавав Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації. Посилаючись на те.що фактично шлюбні стосунки між ними припинені у 2024 році, просила розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 11 березня 2011 року відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 443; поділити майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 право приватної особистої власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 0520688906:04:008:0243, площею 0,1587 га, місце розташування якої АДРЕСА_1 , вид цільового призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), і на 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ «а», мансардою літ «м/А», ганком, криницею № 1 , вигрібною ямою № 2, загальною площею 135,0 кв.м, житловою- 79,3 кв.м, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 0520688906:04:008:0243, площею 0,1587 га, місце розташування якої, АДРЕСА_1 , вид цільового призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 06.10.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків шляхом зазначення розміру ціни позову, виходячи з фактичної (ринкової) вартості спірної земельної ділянки, кадастровий номер 0520688906:04:008:0243, площею 0,1587 га та житлового будинку, розташованого на вищевказаній земельній ділянці, станом на день звернення з позовом до суду (21.09.2026), з посланням на письмовий доказ про вартість такого майна та в разі необхідності доплатити судовий збір.

Ухвалою Вінницького районного суду від 06.10.2026 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку із не усуненням її недоліків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказала, що позивачем сплачено судовий збір у максимально можливому розмірі за вимогами про поділ майна при розірванні шлюбу, тому вимога суду про усунення недоліків і доплату судового збору з майнової вимоги про поділ майна при розірванні шлюбу є порушенням норми п. 1.3 ч.2,ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір». Окрім того, позивачем визначена на її думку ринкова вартість частки майна щодо якої заявлено майнову вимогу і норми процесуального права не передбачають на стадії подання позову обов`язок позивача надавати фактичну ( ринкову) вартість майна (письмовий доказ якої вимагає суд на день подання позову), що підлягає поділу, оскільки законодавець встановив розмір судового збору як мінімальний, так і обмеживши його максимальний розмір при поєднанні вимог про поділ майна при розірванні шлюбу не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Вінницького районного суду Вінницької області від 06.10.2026 року вказаним вимогам не відповідає.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав неусунення недолілків позову ,суд виходив із того, що заявлені позивачем вимоги про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки та житлового будинку є вимогами майнового характеру, ціна позову за якими відповідно до положень ст. 176 ЦПК України визначається дійсною вартістю майна. При цьому, незважаючи на зазначення ОСОБА_1 ціни позову в розмірі 4 000 000 грн, до позовної заяви не було додано належних доказів на підтвердження дійсної (ринкової) вартості спірної земельної ділянки та житлового будинку станом на день звернення до суду, що позбавляло суд можливості перевірити правильність визначення ціни позову та розміру сплаченого судового збору. На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати позивача зазначити ціну позову з урахуванням фактичної вартості спірного майна, надати відповідні письмові докази, а в разі необхідності , доплатити судовий збір, не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 16 640 гривень. Оскільки у встановлений судом строк позивач (його представник) зазначені недоліки не усунули, суд вважав позовну заяву неподаною і повернув представнику позивача.

Разом з тим, колегія суддів із таким висновком погодитися не може.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.09.2026 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про поділ майна подружжя. Просила розірвати шлюб укладений сторонами та поділити набуте подружжям нерухоме майно ,визнавши за нею, ОСОБА_1 , право приватної особистої власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 0520688906:04:008:0243, площею 0,1587 га ,для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 на 1/2 частку житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ «а», мансардою літ «м/А», ганком, криницею № 1 , вигрібною ямою № 2, загальною площею 135,0 кв.м, житловою- 79,3 кв.м.

При зверненні з позовом ОСОБА_1 вказала ціну позову у розмірі 4 000 000 грн.

Як вбачається із виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України №2PL.1.844057525 від 14.09.2026 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 7 987,20 грн. (за майнову вимогу) (а.с.47)

Як вбачається із виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України №2PL.1.844001803 від 14.09.2026 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (за немайнову вимогу) (а.с.48)

Доводи апеляційної скарги Павлової про безпідставне повернення судом позову ,оскільки нею сплачено судовий збір у максимально можливому розмірі за вимогами про поділ майна при розірванні шлюбу, а тому вимога суду про усунення недоліків і доплату судового збору з майнової вимоги про поділ майна при розірванні шлюбу, є порушенням норми п. 1.3 ч.2,ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» заслуговують на увагу.

Відповідно п.3 ч.3, ч.4 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 року у справі № 727/3827/22 дійшов висновку про те, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна – як рухомих речей, так і нерухомості – визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно до положень ч.1 ст.4 закону «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ«Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Так, за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу судовий збір справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн, а отже, максимальний розмір судового збору за вказаною вимогою становить 9984 грн. Разом із тим, згідно з ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином, з урахуванням коефіцієнта 0,8 максимальний розмір судового збору за вимогою про поділ майна при розірванні шлюбу становить 7987,20 грн (9984 грн ? 0,8).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатила за майнову вимогу судовий збір саме у розмірі 7987,20 грн, тобто, в максимально можливому розмірі з урахуванням установленого законом коефіцієнта.

Отже, вимога суду першої інстанції про доплату судового збору за цією вимогою суперечить положенням ЗУ «Про судовий збір». Відтак, висновок суду першої інстанції про необхідність надання позивачу строку на усунення недоліків позовної заяви в цій частині є помилковим, оскільки суд неправильно вказав, що максимальний розмір судового збору справляється у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем визначена на її думку ринкова вартість частки майна щодо якої заявлено майнову вимогу і норми процесуального права не визначають обов`язок позивача надавати фактичну ( ринкову) вартість майна, що підлягає поділу, на стадії подання позову, оскільки законодавець встановив розмір судового збору як мінімальний, так і обмеживши його максимальний розмір при поєднанні вимог про поділ майна при розірванні шлюбу не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, також заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст.176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Отже, наведена норма процесуального закону передбачає спеціальний механізм визначення розміру судового збору у випадках, коли дійсну вартість спірного майна неможливо встановити на момент звернення до суду та не вимагає в усіх випадках обов`язкового подання разом із позовною заявою звіту про оцінку майна. Законодавець установив граничний розмір судового збору за цією категорією справ, який у цій справі ОСОБА_1 сплатила в повному обсязі з урахуванням коефіцієнта 0,8. За таких обставин сама лише відсутність письмового доказу ринкової вартості спірного майна на дату звернення до суду не могла бути достатньою підставою для повернення позовної заяви, оскільки питання остаточного визначення дійсної вартості майна та відповідного коригування судового збору може бути вирішене під час розгляду справи. Тому висновок суду першої інстанції про необхідність усунення зазначеного недоліку є передчасним.

З огляду на те, що допущені судом порушення процесуальних норм і принципів цивільного судочинства , привели до помилкової ухвали ,що перешкоджає провадженню у справі , оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду із дотриманням прав сторін, передбачених статтями 12,81,103 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 06.10.2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.П. Рибчинський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua