Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №750/8288/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Суд: Деснянський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №750/8288/26

Суддя: Крапивний Б. В.

Справа № 750/8288/26

Провадження № 2/750/4019/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025 в розмірі 12480 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 31.12.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 45293548. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит у сумі 4000 грн і мав сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 12480 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 4000 грн; сума заборгованості за процентами – 400 грн; сума заборгованості за комісією – 400 грн; сума заборгованості за пенею/неустойкою – 7680 грн. 25.02.2026 між первісним кредитором та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 07.10.2026.

07.10.2026 розгляд справи відкладено на 10.11.2026 у зв`язку з неявкою відповідача; представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

10.11.2026 сторони повторно не з`явились; відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

За згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

31.12.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45293548 (далі – Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору за цим Договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі – «строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Розділом 2 Договору визначено умови кредитування, а саме: сума кредиту – 4000 грн; строк кредитування/дії договору – 20 днів (з 31.12.2025 по 19.01.2026); процентна ставка – 0,2% на день; проценти за понадстрокове користування кредитом – 4% на день; комісія за надання кредиту – 16% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 640 грн; денна процентна ставка – 1%.

Кредитний договір № 45293548 від 31.12.2025 та додаток до нього підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «23057». Аналогічним чином відповідач підписав заявку-опитувальник клієнта на отримання фінансового кредиту від 31.12.2025 та інформаційне повідомлення від 31.12.2025, використавши той самий одноразовий ідентифікатор. При чому згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» при укладенні кредитного договору № 45293548 клієнта ОСОБА_1 ідентифіковано 25.02.2025 шляхом використання системи BankID НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, кредитний договір № 45293548 від 31.12.2025 укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеній угоді сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 31.12.2025 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати кредит відповідачу, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом п. 2.1 Договору кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу останнього.

У розділі 12 Договору зазначено, що позичальнику ОСОБА_1 належить електронний платіжний засіб (картковий рахунок) № НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 02.06.2026 № КД-000096267 за ініціативою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 31.12.2025 Товариство здійснило переказ грошових коштів в сумі 4000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджено доданою до позовної заяви платіжною інструкцією № 9ea726d2-f56c-4807-af06-a1bf6ebc7904, в якій отримувачем зазначено ОСОБА_2 .

При відкритті провадження у справі судом задоволено клопотання представника позивача щодо витребування в АТ «Універсал Банк» доказів, а саме інформації щодо карткового рахунку № НОМЕР_1 , його належності відповідачу та про рух коштів по рахунку.

25.08.2026 до суду надійшла інформація з АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-36706 від 25.08.2026, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , та згідно з наданою банком випискою щодо руху коштів по вказаному картковому рахунку 31.12.2025 на цей рахунок відповідача надійшли грошові кошти в сумі 4000 грн.

Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», здійснивши переказ на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 4000 грн, виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26 (далі – Договір факторингу).

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб.

На підтвердження відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025 позивачем надано копію реєстру прав вимог № 6 від 20.05.2026, в якому, серед іншого, зазначено цей кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір його заборгованості. та копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 850021652.1 від 26.05.2026, за змістом якої ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» здійснено платіж на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як оплату за Договором факторингу, про що зазначено в графі платіжного документа «призначення платежу».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Отже, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором – банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором кредиту останньому нараховано заборгованість у сумі 12480 грн. Так, із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025 вбачається, що сума заборгованості відповідача становить 12480 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 4000 грн; сума заборгованості за процентами – 400 грн; сума заборгованості за комісією – 400 грн; сума заборгованості за пенею – 7680 грн. Вказана заборгованість є предметом позову.

Факт наявності заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн документально підтверджено наявними у справі доказами, зокрема, інформацією ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» та АТ «Універсал Банк», квитанцією про переказ коштів, випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , а також розрахунком заборгованості останнього. Жодних платежів щодо сплати цієї заборгованості боржником не здійснено, тому заборгованість за тілом кредиту слід стягнути з відповідача.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС – денна процентна ставка; ЗВСК – загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК – загальний розмір кредиту; t – строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Умови кредитного договору № 45293548 від 31.12.2025 цілком відповідають зазначеним вище законодавчим обмеженням. Зокрема, денна процентна ставка за цим договором складає 1% (п. 2.3 Договору). Розрахунок заборгованості за цим кредитним договором в частині нарахування відсотків здійснено правильно з урахуванням процентної ставки, визначеної п. 2.2.3 Договору, в розмірі 0,2% за період з 31.12.2025 по 19.01.2026 (20 днів) в сумі 160 грн (8 ? 20) . Вказану суму процентів відповідачем сплачено 21.01.2026.

Водночас з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025 вбачається, що заборгованість за відсотками також нараховувалась ОСОБА_1 після спливу строку дії Договору, а саме у період з 22.01.2026 по 31.01.2026 в розмірі 1% на день, та становить 400 грн (40 ? 10), щодо нарахування якої, суд зважає на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 зробила висновок, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом з процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом, натомість виникає обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Окремо суд звертає увагу на положення п. 7.1 Договору, відповідно до якого позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження Строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Разом з тим, до позовної заяви не додано доказів укладення додаткової угоди між сторонами Договору щодо продовження строку користування позикою.

Враховуючи, що строк дії Договору закінчився 19.01.2026, а проценти за користування кредитом нараховувалась також після спливу строку дії кредитного договору у період з 22.01.2026 по 31.01.2026 за денною процентною ставкою 1 %, яку не погоджено з боржником при укладенні Договору, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками у цій частині не підлягає стягненню.

Щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією суд зважає на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансовим установам встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Пунктом 2.2.4 Договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 16% від суми наданого кредиту (640 грн). Згідно з п. 1.12 Договору комісія за надання кредиту – грошові кошти, які згідно умов Договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання кредиту в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, підписуючи Договір, ОСОБА_1 погодився на сплату вказаної комісії, однак свої зобов`язання в цій частині виконав частково, сплативши 21.01.2026 заборгованість по комісії у розмірі 240 грн, а отже нараховану відповідачу заборгованість по комісії за надання кредиту в сумі 400 грн слід стягнути з нього.

Щодо нарахування відповідачу пені/неустойки за кредитним договором, суд зважає, що згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, за змістом п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на цей час.

Отже, стягнення заборгованості за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025 за пенею в період дії воєнного стану суперечить вимогам Закону, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Окрім того, з розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором вбачається, що 21.01.2026 ОСОБА_1 здійснив платіж по кредиту, який, у тому числі, зараховано кредитором як оплату заборгованості за пенею в сумі 320 грн. Однак, з огляду на висновок суду щодо неправомірного нарахування відповідачу заборгованості за пенею в умовах воєнного стану, здійснений відповідачем платіж слід врахувати в погашення обґрунтовано нарахованої заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене, слід частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася внаслідок неналежного виконання ним умов кредитного договору № 45293548 від 31.12.2025, а саме заборгованість за тілом кредиту в сумі 4000 грн та заборгованість за комісією за надання кредиту в сумі 400 грн, що з урахуванням зазначеного вище висновку суду щодо здійсненого відповідачем платежу в сумі 320 грн, незаконно віднесеного кредитором у сплату пені, у підсумку становить 4080 грн (4000 + 400 - 320).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Розподіл судових витрат між сторонами судом здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правничу допомогу позивачу надавала адвокат Ткаченко Юлія Олегівна на підставі договору про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026.

На підтвердження надання правничої допомоги адвоката позивачем надано витяг з акту № 1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026, в якому зазначено опис наданих адвокатом Ткаченко Ю.О. позивачу послуг та їх вартість на загальну суму 4500 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Ураховуючи норми цивільного процесуального законодавства щодо сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Так, проаналізувавши опис наданих адвокатом позивача послуг, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи незначну складність справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, надану позивачу, до 3000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 4080 грн, що становить 32,69% (4080 : 12480 ? 100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» слід стягнути 870,34 грн (2662,40 ? 32,69%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 980,70 грн (3000 ? 32,69%) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором № 45293548 від 31.12.2025 в сумі 4080 грн (чотири тисячі вісімдесят гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 870,34 грн (вісімсот сімдесят гривень 34 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 980,70 грн (дев`ятсот вісімдесят гривень 70 коп.) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь Бучанського району Київської області; код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Б.В. Крапивний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua