Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №127/38356/26
Суддя: Бернада Є. В.
Справа № 127/38356/26
Провадження № 3/127/7037/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2026м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
12.04.2026 об 11.37 год по вул. Пирогова, Е/О 135 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував мотоциклом марки Suzuki, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнав.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту частини першої статті 126 КпАП випливає, що відповідальність за згаданою нормою настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 221 КпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до статті 12 КпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Як суд зазначив вище, протокол про адміністративне правопорушення був складений у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, не маючи чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
На підтвердження зазначеної обставини суду надані постанова про закриття кримінального провадження та копія протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ознаками статті 124 КпАП.
Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 06.10.2026 (справа Makovac and Latin v. Slovenia, заяви № 15525/23 та 15532/23), згідно з яким для перевірки достовірності показань інспектора усне слухання було необхідним. ЄСПЛ у цьому ж рішенні (в частині ОСОБА_2 ) зауважив, що заявник не міг ефективно підготувати захист, оскільки органи влади не конкретизували та своєчасно не повідомили йому докази проти нього.
У постановах від 22.01.2025 (справа № 335/6977/22) та від 13.03.2019 (справа № 712/7385/17) ВС зазначив, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.
При цьому в постанові від 22.06.2023 (справа № 752/5417/19) ВС зауважив, що факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в ДТП. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08), рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, у пункті 43 рішення від 06.02.2025 (справа «Гайдашевський проти України») ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом винуватості, натомість винуватість чи невинуватість особи у вчиненні відповідного правопорушення має бути підтверджена відповідним процесуальним рішенням, прийнятим за результатами розгляду відповідних адміністративних матеріалів. При цьому у зазначеному провадженні суд не вправі вирішувати питання, які не охоплені складом діяння, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення.
Як суд зазначив вище, окрім постанови про закриття кримінального провадження та копії протоколу про адміністративне правопорушення інші докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення суду не надані. Однак суд враховує, що ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не заперечував. Тому суд вважає, що за результатами судового розгляду був підтверджений факт керування ОСОБА_1 12.04.2026 об 11.37 год по вул. Пирогова, Е/О 135 в м. Вінниці мотоциклом марки Suzuki, д.н.з. НОМЕР_1 , без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Саме тому суд вважає, що діяння ОСОБА_1 за наведеним фактом охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КпАП за ознаками керування транспортним засобом особою, яка не має при собі поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинного внутрішнього електронного договору зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.
Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, яке слід застосувати до ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення подія мала місце 12.04.2026. За цим фактом, як випливає з постанови про закриття кримінального провадження, 12.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК). У подальшому кримінальне провадження за частиною першою статті 286 КК 30.09.2026 було закрите у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК. Зі змісту наведеної постанови випливає, що її копія була направлена до УПП у Вінницькій області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог пунктів 10.1, 11.4, 13.1 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).
Відповідно до частини другої статті 38 КпАП у разі якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.
Зі змісту частини одинадцятої статті 38 КпАП випливає, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Як суд зазначив вище, 30.09.2026 була винесена постанова про закриття кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 124 КпАП. У цій же постанові наявне посилання на доцільність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ПДР згідно з чітким переліком.
Згідно з пунктом 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до пункту 11.4 ПДР на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.
Зі змісту пункту 13.1 ПДР випливає, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Питання щодо порушення ОСОБА_1 наведених пунктів ПДР предметом дослідження у цьому провадженні не було. Натомість у цьому провадженні суд вирішував питання щодо наявності або відсутності в діяння ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КпАП. Про наявність ознак цього правопорушення органам поліції стало відомо 12.04.2026. Крім того, складання протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками частини першої статті 126 КпАП виходить за межі тих питань, які ініційовані у постанові про закриття кримінального провадження від 30.09.2026. Крім того, зі змісту постанови від 30.09.2026 випливає, що питання щодо наявності або відсутності ознак керування транспортним засобом без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Саме тому строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 126 КпАП, слід обраховувати з моменту виявлення цього правопорушення, тобто 12.04.2026. Невжиття органом поліції заходів щодо оформлення відповідного адміністративного матеріалу, на переконання суду, не може бути виправданням доцільності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності після спливу визначених частиною другою статті 38 КпАП строків.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
З огляду на викладене суд вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 126 КпАП, на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КпАП слід закрити.
Керуючись статтями 283, 284 КпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua