Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №150/732/26 — Чернівецький районний суд Вінницької області

Суд: Чернівецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №150/732/26

Суддя: Цимбалюк Л. П.

"11" листопада 2026 р.

Справа №150/732/26

Провадження по справі №2/150/563/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Николайчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» звернулося до районного суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20620,53 грн., судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмір 10000,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилався на те, що 14.05.2018 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб №1001035900101, підписавши її, відповідач отримав кредитну карту, зі встановленим кредитним лімітом у сумі 30000,00 грн. Крім того, 26.06.2026 АТ «Перший Український Міжнародний Банк`і ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу №1, у відповідності до умов якого АТ «Перший Український Міжнародний Банк» передає (відступає) ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» приймає належні АТ «Перший Український Міжнародний Банк» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №1001035900101 від 14.05.2018. Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №1 від 26.06.2026 ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 20620,53 грн., яка складається з наступного: 5000,40 грн. заборгованість за кредитом; 2,72 грн заборгованість за відсотками; 15617,41 грн. – заборгованість за комісією. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №1001035900101 від 14.05.2018 у розмірі 20620,53 грн. Відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення наданих йому кредитних коштів, що й стало підставою звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, подано заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги, викладені в позові, підтримує та просить їх задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи. Крім того, представником позивача у відповідності до положень ч.1 ст.276 ЦПК України подано письмове клопотання про розгляд справи про стягнення кредитної заборгованості в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду подано заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнаються частково, зокрема, лише в частині стягнення заборгованості за кредитом та за відсотками, не визнаються вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією. Окрім того, відповідачем частково визнаться позовні вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на скрутний матеріальний стан, а тому вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. 00 коп. надмірним, зазначив, що має можливість сплатити лише 3000,00 грн.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.05.2018 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб №1001035900101, підписавши її, відповідач отримав кредитну карту, зі встановленим кредитним лімітом у сумі 30000,00 грн. Відповідно до Заяви №1001035900101 від 14.05.2018.

Як вбачається із платіжної інструкції №TR.28608942.60470.8810 від 14.05.2018 відповіддачем отримано кредитні кошти в розмірі 30000,00 грн. (а.с. 20).

26.06.2026 АТ «Перший Український Міжнародний Банк» і ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу №1, у відповідності до умов якого АТ «Перший Український Міжнародний Банк» передає (відступає) ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» приймає належні АТ «Перший Український Міжнародний Банк» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №1001035900101 від 14.05.2018.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №1 від 26.06.2026 ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 20620,53 грн., яка складається з наступного: 5000,40 грн. заборгованість за кредитом; 2,72 грн заборгованість за відсотками; 15617,41 грн. – заборгованість зв комісією.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №1001035900101 від 14.05.2018 у розмірі 20620,53 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ».

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором Відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 ст.1054 та частини 2 ст.1050 Цивільного Кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, за укладеним договором факторингу відбулась переуступка боргу, а саме, перейшло право грошових вимог до ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» про, що свідчить відповідний реєстр прав вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 214 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідком неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у платі новому кредиторові. А може впливати на визначення боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредиторові за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Таким висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 555/2428/15-ц (провадження № 61-33585св18).

Таким чином, у позивача виникло право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором, як у правонаступника первісного кредитора.

Відповідачем доказів про повернення в повному обсязі наданих грошових коштів як первісному кредитору, так і наступному, за кредитним договором, суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягненн кредитної заборгованості, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,40 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 2,72 грн. доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 15617,41 грн. суд зазначає наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року.

Щодо строку позовної давності судом враховується наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. (постанова ВС від 03.02.2022 № 758/10335/16-ц).

У відповідності до п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392; Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє на даний час.

Відповідно до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відповідно до положень Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", зупинення строку позовної давності припинено 04.09.2025 року.

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» передало (відступило) ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК «СМАРТ ПЕЙ» прийняло належні АТ «Перший Український Міжнародний Банк» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором №1001035900101, - 26.06.2026 згідно договору факторингу.

Частиною 1 статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Судом при цьому береться до уваги, що відповідачем, як позичальником, частково погашалася кредитна заборгованість, що має значення при обрахунку строків позовної давності, які позивачем, як фактором (новим кредитором ) дотримано при зверненні з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення кредитної заборгованості, яка складається із 5000,40 грн. заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами в розмірі 2,72 грн., що в загальному становить 5003,12 грн.

На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення суми кредиту, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборговану суму відповідно до кредитного договору в розмірі 5003,12 грн..

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» від 03.12.2025, №4695-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень 00 копійок.

Відтак, сума судового збору, що підлягає до сплати за звернення юридичної особи до суду із позовною заявою майнового характеру становить не менше 3328 гривень та не більше 1164800 гривень.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 2662 гривень 40 копійок, про що свідчить платіжна інструкція кредитового переказу коштів №CF-1001035900101 від 30.09.2026, оскільки, позовну заяву подано ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому позивачем сплачено судовий збір у відповідності до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті; Закону України «Про судовий збір» (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімумум для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та розраховано з урахуванням положень ч.3 ст.4 вище вказаного Закону, тобто із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8 (3328,00 грн. х 0,8=2662,40 грн.).

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 645,97 грн. (2662,40 грн (сума судового збору, сплаченого за подання позовної заяви)/20620,53 грн. (ціна позову) х 5003,12 грн. (розмір позовних вимог, який підлягає до задоволення) грн.

Вище викладене дає суду підстави для задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» понесених ним при зверненні до суду судових витрат, зокрема, судового збору.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано документи: копію договору про надання правничої допомоги, копію з акту наданих послуг правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

З наданих документів, судом встановлено, що позивачу надано правничу допомогу з аналізу первинних документів, розробки правової конструкції позову, складання позову. Вартість наданої правничої допомоги адвокатом оцінена у 10000 грн.

Відповідачем ОСОБА_2 частково визнаються позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, клопоче про їх зменшення, вважаючи такий розмір витра на правову допомогу завищеним. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на важке матеріальне становище, та зазначає, що кредитні кошти ним було отримано для лікування дружини ОСОБА_3 , яка померла, надавши при цьому відповідні правовстановлюючі документи.

Так, як вбачається із копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 14.01.2002 виконкомом Березівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, шлюб між ОСОБА_4 (тобто, відповідачем по справі) та ОСОБА_5 укладено 13.07.1997, актовий запис №11. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 , як дружині відповідача, присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 11.01.2024 Чернівецькою селищною радою Могилів – Подільського району Вінницької області.

На утриманні відповідача залишився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється інвалідом з дитинства другої групи, підтвердженням чого є копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №242427.

Факт родинних відносин між відповідачем та ОСОБА_7 підтверджено копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 , виданого 30.01.2003 виконкомом Березівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, в якому батьком останнього значиться ОСОБА_1 (тобто, відповідач по справі), матір`ю ОСОБА_3 .

Отже, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, беручи до уваги важке матеріальне становище відповідача, який клопоче про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 3000 грн. та частковому задоволенню таким чином позовних вимог і в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова коипнаія «СМАРТ ПЕЙ» (код ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303), заборгованість за кредитним договором №1001035900101 від 14.08.2018 у розмірі 5003 (п`яти тисяч трьох) гривень 12 копійок, яка складається із наступного:

- 5000,40 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

- 2,72 грн. – заборгованість за процентами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» судові витрати, понесені при зверненні до суду - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 645 (шістсот сорока п`яти) гривень 97 копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Згідно вимог ст.265 ч.5 п.4 ЦПК України реквізити сторін:

Позивач: товариство «з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ», місцезнаходження м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43696954.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації згідно відомостей ЄДДР – АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_4 ).

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua