Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №953/7931/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №953/7931/25

Суддя: Тичкова О. Ю.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Харків

справа № 953/7931/25

провадження № 22-ц/818/3967/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2026 року у складі судді Кіндера В.А.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання ОСОБА_1 зі ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з грудня 2004 року.

Заява мотивована тим, що між заявницею та загиблим ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб 12 серпня 1983 року, який розірвано 13 жовтня 2004 року. Після вирішення непорозумінь колишнє подружжя з грудня 2004 року продовжили проживати як чоловік і дружина однією сім`єю в одному помешканні. Вели спільне господарство, виховували дітей, формували спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що притаманні подружжю.

В березні 2022 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув у результаті вибуху невідомого вибухового пристрою при виконанні обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Встановлення факту проживання однією сім`єю із загиблим ОСОБА_5 як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу необхідне заявниці для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з грудня 2004 року до дня загибелі ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення мотивовано тим, що заявник надала належні та допустимі докази на підтвердження факту перебування з ОСОБА_5 у відносинах що притаманні подружжю. Враховуючи позицію заінтересованих осіб, сина та доньки загиблого, які просили задовольнити заяву ОСОБА_1 , покази свідків, письмові заяви очевидців, які підтвердили обставини викладені заявницею в заяві, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, Лисенко В.Ю.. який діє в інтересах Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно дослідив матеріали справи та зробив висновки що не відповідають дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Заявниця не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого нею факту. Згідно з практикою Верховного Суду показання допитаних в суді свідків та надані позивачкою спільні фотографії з відпочинку та святкувань, докази перерахування ОСОБА_5 на користь заявниці грошових коштів протягом 2012 - 2014 років, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини притаманні подружжю у зазначений в заяві період. Факт спільного проживання в одному місці також не свідчить про спільне проживання сім`ї.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до сповіщення №37 ТВО начальника відділення цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_4 штаб-сержант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 15 години 45 хвилин у лісовому масиві між н.п. Руська Лозова та н.п. Великі проходи від травм та ушкоджень, отриманих 31.07.2022 року під час переміщення між позиціями військової частини НОМЕР_1 при виконанні службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України під час агресії російської федерації у результаті вибуху невідомого вибухового пристрою (а.с. 126).

Зазначені відомості узгоджуються із даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2022 № 14/200/СЗ про факт загибелі штаб - сержанта ОСОБА_5 , під час виконання бойового завдання та витягом з протоколу засідання 12 Регіональної військо-лікарської комісії по встановленню причино-наслідкового зв`язку захворювань, порань, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців (а.с. 35-36,37).

16.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслав надіслав сповіщення №37 мім`ї померлого (загиблого) військовослужюовя про загибель ОСОБА_5 (а.с. 126)

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_5 зазначені: мати - ОСОБА_6 , батько - ОСОБА_7 (а. с. 108).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що пдтверджується копією свідоцтва про сметрть (а.с. 109). ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підьверджується копією медичного свідоцтва про смерть (а.с. 110)

Батьками заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є загиблий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується актовими записами про народження № 855 та № 400 відповідно (а.с. 13-14,15).

Згідно даних витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 11 жовтня 2012 року між заявницею та ОСОБА_5 12 серпня 1983 року зареєстрований шлюб, актовий запис № 961, який розірваний Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 13 жовтня 2004 року, актовий запис № 529 (а.с. 113-114).

Відомостями Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові від 13.02.2026 № 23.17/38/26/СЛВ підтверджено, що проведеною перевіркою за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актові записи про шлюб, складені на ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не виявлено. Перевірку актових записів про шлюб проведено за період з 13.10.2004 по теперішній час (а.с. 115-116).

Даними відомостей Департаменту Харківської міської ради підтверджується, що ОСОБА_5 знято 09.08.2022 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (вихідний номер 10-01384-2024 від 21.02.2024) (а.с. 10).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності заявниці ОСОБА_1 (а.с. 100-102).

На підтвердження факту проживання однією сім`єю до матеріалів справи додано фотографії ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1 без зазначення часу їх створення; копію акту приймання-передачі виконаних робіт до договору підряду від 19.07.2017 року за підписом ОСОБА_5 щодо виконання підрядних робіт з виготовлення та монтажу натяжних стель за адресою: АДРЕСА_1 , замовлення клієнта №33111846 від 26.12.2020 та фіскальний чек від 27.12.2020 про оплату холодильника (а.с. 82-83, 84-87, 117-125).

В судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_9 надала суду покази, відповідно до яких є сусідкою та подругою заявниці та загиблого ОСОБА_5 . Стверджувала, що постійно спілкувалася з родиною ОСОБА_10 з моменту заселення будинку з кінця 90-х років. Про факт розлучення останніх у 2004 році їй нічого не відомо. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 постійно проживали родинною за адресою: АДРЕСА_1 разом з дітьми. Спільно займалися вихованням дітей та побутом, в тому числі утепленням фасадних частин будинку після 2014 року.

Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції, зазначила, що є сусідкою заявниці. Проживають із заявницею в одному будинку в різних під`їздах. Разом із родиною ОСОБА_10 святкували різні події. Про факт розлучення їй не було відомо. Протягом більше двадцяти років вважала ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подружжям.

Про наявність сімейних стосунків та постійне спільне проживання родини ОСОБА_10 у суді підтвердили також свідки: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

З копії заяви від 20.03.2026 вбачається, що ОСОБА_15 ОСОБА_9 , ОСОБА_16 своїми підписами підтвердили, що за адресою: АДРЕСА_1 у період з 1991 по 2022 рік включно, фактично проживала родина у складі: заявниці ОСОБА_1 , загиблого ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.145).

Відповідно до письмової заяви ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , підпис якої нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Саварінською Н.В., № в реєстрі 401, ОСОБА_19 працює листоношою в одному із відділень АТ «Укрпошта» та знайома з родиною ОСОБА_10 , оскільки бачила їх, коли приносила листи до квартири та на регулярній основі пенсію для батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . З ОСОБА_5 знайома, оскільки приносила листи та пенсію зі місцем проживання його родини, він інколи був присутній разом із своєю дружиною ОСОБА_20 . Також багаторазово доставлялися листи та посилки, адресовані безпосередньо заявниці та загиблому ОСОБА_5 (а.с. 147).

ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , в заяві від 19.03.2026 повідомила, що є подругою ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та може підтвердити обставини наявності стійких сімейних відносин як чоловіка та дружини ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а також наявності між ними спільного побуту (а.с. 146).

ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , в заяві від 19 березня 2026 року, підпис якої нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Саварінською Н.В. яка є кумою загиблого- ОСОБА_5 та заявниці. Зазначила, що з ОСОБА_1 знайома зі шкільних часів, тому їй відомі обставини їх спільного проживання, оскільки часто бачились, проводили свята та вихідні. ОСОБА_5 постійно піклувався матеріально-технічним забезпеченням родини, зокрема: завжди займався ремонтними роботами житла, забезпеченням відповідною технікою, сімейними покупками та забезпечив належне виховання дітей. Фактично ОСОБА_5 постійно проживав с заявницею однією сім`єю до його загибелі (а.с. 144).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно зі ст. 16-1 Закону України №2011-XII (у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця), право на отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя (який не одружився вдруге), неповнолітні діти та утриманці загиблого. Утриманцями є члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX було оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції, де до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"».

Законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

Вказані висновки викладені в постанові Верховного суду від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, ОСОБА_1 вказувала що встановлення відповідного факту їй необхідно для отримання грошової допомоги та інших соціальних пільг передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу має для заявниці юридичне значення.

У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду також розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки зазначені особи не є суб`єктами отримання такої соціальної допомоги. Визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України. Тому зазначений факт підлягає встановленню в порядку цивільного судочинства.

Зазначений правовий висновок підтриманий Великою Палатою також у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі

№ 694/1540/20).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечними і достатніми для підтвердження факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до 09.08.2022 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності заявниці ОСОБА_1 .

Водночас, вказана обставина не спростовує та, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 після розлучення у жовтні 2014 року склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 послідовно зазначили, що з грудня 2004 року сторони проживали спільно, фактично вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, взаємно визнавали один одного подружжям, публічно називаючи себе чоловіком та дружиною. Зазначили, що сприймали ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як сімейну пару з усіма притаманними сім`ї ознаками.

Також зацікавлені особи - син та донька загиблого, просили задовольнити заяву ОСОБА_1 ..

Надані суду фотографії не містять даних про рік їх створення та, як і показання свідків, не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.

Копія акта виконання підрядних робіт у квартирі за місцем реєстрації постіного проживання ОСОБА_5 у 2017 році сама по собі не підтверджує наявності між ним та заявницею сімейних відносин і факту ведення ними спільного господарства. Водночас надані гарантійний талон та фіскальний чек на придбання холодильника не містять відомостей про особу покупця, а тому не дають можливості встановити, ким саме було придбано зазначений товар, та не підтверджують придбання його сторонами для спільного користування.

Крім цього судова колегія враховує, що сповіщення про загибель ОСОБА_2 ( що зазвичай направляється за його особистим розпорядженням) було направлено не заявниці, а його сину - ОСОБА_2 .

Оцінюючи надані заявницею докази, судова колегія не вважає їх достатніми для доведення факту ведення заявницею з ОСОБА_5 спільного господарства, побуту, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, у заявлений в заяві період.

З огляду на викладене, оскільки інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог матеріали справи не містять, судова колегія доходить висновку, що ОСОБА_1 усупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України не довела належними та допустимими доказами факту проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом заявленого нею періоду.

Проте, суд на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання заявниці зі ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з грудня 2004 року.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням в нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити .

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2026 року- скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюб - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua