Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №643/6226/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №643/6226/26

Суддя: Маміна О. В.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2026 року

м. Харків

справа № 643/6226/26

провадження № 22-ц/818/5512/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 29 червня 2026 року, постановлене суддею Тимош О.М.,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011 у сумі 66 964,04 грн.

Заочним рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 29 червня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1000006560, відповідно до якого відповідач отримав два види кредиту, а саме – споживчий кредит на придбання товару в розмірі 2 881,00 зі строком повернення до 05.03.2012 року та процентною ставкою 15% річних, а також кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку в розмірі 1000 грн, строком на 1461 календарний день з моменту підписання договору сторонами, що свідчить про укладення між сторонами єдиного змішаного договору, умови якого підтверджені особистим підписом відповідача.

Зазначає, що на відміну від кредитних договорів, за якими загальний розмір кредиту надається відразу (одноразово), в договорі про надання споживчого кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, за яким позичальник має можливість використовувати ліміт частинами з правом подальшого використання вільного залишку ліміту, а у разі повного повернення коштів до закінчення строку кредитування, повторно отримати кредит (зняти кошти) або його частину в межах ліміту, розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені, а тому, сукупна сума всієї заборгованості за тілом кредиту може включати в себе заборгованість за частиною кредиту, строк сплати якої не закінчився (поточне тіло кредиту) та/або заборгованість за частиною кредиту, яка не повернута в обумовлений термін (прострочене тіло кредиту). При цьому, позивач просить стягнути тільки непрострочене та прострочене тіло кредиту, непрострочені та прострочені відсотки. В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором №1000006560 від 27.12.2011 та виписка з рахунку приватного клієнта №1000006560 за період з 27.12.2011 по 15.03.2024, у яких детально відображено рух коштів на картці відповідача, використання нею коштів кредитного ліміту, нарахування відсотків та погашення заборгованості. Вказані документи підтверджують факт використання відповідачем кредитних коштів та їх часткове погашення до лютого 2022 року, що свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, спрямованих на прийняття умов кредитного договору та виникнення у нього відповідних цивільних прав та обов`язків, частину з яких було реалізовано.

Вважає, що суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не доведено належність права вимоги саме до відповідача, оскільки матеріали кредитної справи містять документи, оформлені на ім`я ОСОБА_2 , тоді як позов пред`явлено до ОСОБА_1 , що вважає необґрунтованим, оскільки підтвердженням того, що це є одна і та сама особа, є її ідентифікаційний код, який є одним і тим самим і не змінюється у зв`язку зі зміною прізвища , імені чи інших персональних даних, а тому дозволяє однозначно ідентифікувати особу, незалежно від зміни її анкетних даних. На думку апелянта, поданий представником відповідача, до ухвалення рішення судом першої інстанції, відзив на позовну заяву доводить, що це є одна і та сама особа, так як у ньому відповідачем прямо зазначено ОСОБА_1 та її реєстраційний номер облікової картки платника податків, який повністю співпадає з РНОКПП у матеріалах кредитної справи, відкритій на ім`я ОСОБА_2 . Проте, вказаний відзив був зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» уже після ухвалення судом рішення, внаслідок чого, позивач був позбавлений можливості своєчасно з ним ознайомитись та надати відповідь і заперечення на нього та звернути увагу суду на те, що вказаний РНОКПП повністю співпадає з номером РНОКПП, зазначеним в кредитній справі, оскільки ця обставина мала істотне значення для правильного вирішення спору. Крім цього, представник відповідача, подаючи відзив, не заперечувала факту укладення кредитного договору саме відповідачем та не стверджувала, що він був укладений іншою фізичною особою.

Вказує, що позивач, як новий кредитор, не був учасником правовідносин, які існували між АТ «ОТП БАНК» та позичальником на момент укладення договору, а набув право вимоги саме в тому обсязі та з тими ідентифікаційними даними боржника, які були передані первісним кредитором відповідно до договору факторингу. Якщо після укладення кредитного договору позичальником було змінено прізвище, однак первісний кредитор не передав новому кредитору документи, що підтверджують таку зміну, зазначена обставина не може покладатися в провину позивачу та бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки позивач не мав об`єктивної можливості отримати документи, які не були передані первісним кредитором.

А тому вважає висновок суду про недоведеність належним право вимоги саме до відповідача таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшли права вимоги за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що відповідно до розрахунку та реєстру боржників до договору факторингу №16/12/22 від 16.12.2022 складає 66 964,04 грн, з яких: 57 009,30 грн – сума заборгованості за тілом; 9954,74 грн – сума заборгованості за відсотками. Разом з тим, позивачем не надано суду кредитний договір №1000006560 від 27.12.2011, укладений між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , який би підтвердив надання кредитних коштів відповідачу, їх розмір та розмір процентів, тим самим не підтверджено укладення кредитного договору, заборгованість за яким просить стягнути позивач, та, як наслідок правомірність та законність нарахування заборгованості за зазначеним кредитним договором. Суд вважав, що наданий позивачем договір про надання споживчого кредиту №1000006560 від 05.02.2011, укладений між ТОВ «ОТП Кредит» та ОСОБА_2 , предметом якого є надання кредитних коштів у загальній сумі 2881,00 грн строком на 10 місяців з процентною ставкою 15 % річних, не підтверджує укладення кредитного договору та погодження умов користування за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011. Крім того, наданий позивачем договір: 1) укладений з іншим позичальником (позов пред`явлено до ОСОБА_1 , а договір укладено з ОСОБА_2 ); 2) датований 05.02.2011 (право вимоги передано позивачу та розрахунок надано на договір від 27.12.2011); 3) сума заявленої до стягнення заборгованості не відповідає вимогам договору (в договорі основний борг – 2881,00 грн, заявлено до стягнення - 57 009,30 грн). Надана позивачем виписка з рахунку ОСОБА_1 за період з 27.12.2011 по 15.03.2024 також не підтверджує наявність заборгованості за наданим суду договором, фактично містить відомості щодо руху коштів на рахунку за період з 25.10.2015 по 05.12.2022, з 15.07.2016 по 23.02.2022, в той час як наданий договір діяв 10 місяців, тобто, з 05.05.2011 до 05.01.2012.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, 05.05.2011 між ТОВ «ОТП КРЕДИТ», АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №1000006560, відповідно до якого позичальник (держатель) отримує, а кредитор та банк надають йому фінансові послуги на умовах, викладених нижче (а.с.36-39).

Згідно з п. 1.1 договору кредитор надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник отримує його на умовах даного договору: розмір та валюта кредиту – 2881,00 грн; цільове використання кредиту – придбання товару у продавця; строк кредиту – 10 місяців; 676,00 грн – сума першого внеску за товар; розмір процентної ставки – 15% річних; продавець – ФОП ОСОБА_3 ; товар: мобільний телефон «Samsung S 7230» ціною 2195,00 грн, початковий внесок 418,00 грн, кредит 1777,00 грн; мобільний телефон « НОМЕР_1 » ціною 1362,00 грн, початковий внесок 258,00 грн, кредит 1104,00 грн.

Відповідно до п. 1.2.1 договору для придбання товару кредитор надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов кредитного договору та правил кредитування, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором та додатком №1 «Графік платежів», що є його невід`ємною частиною, а також виконувати умови кредитного договору.

Датою надання кредиту позичальнику є 05.05.2011 (п. 1.3.1 договору).

Кінцевою датою виконання позичальником зобов`язань за отриманим кредитом є 05.03.2012 (п. 1.4.1 договору).

Сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату погашення та в розмірі, зазначених в графіку платежів (п. 1.4.2 договору).

Згідно з п. 1.4.3 договору проценти за користування кредитом сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, зазначеної п. 1.1 даного договору. Розмір щомісячних процентів, належний до сплати, зазначений в графіку платежів.

За обслуговування кредиту позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами, сплачує комісію, розмір якої зазначений в графіку платежів, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.4.4 договору).

За приписами п. 1.5.3 договору у разі виникнення простроченої заборгованості, на весь період такої заборгованості, до моменту її повного погашення, позичальнику встановлюється подвійна відсоткова ставка, вказана в п. 1.1 даного договору, але не менше 20% річних.

Відповідно до п. 2.1 договору банк та позичальник підтверджують факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі правил користування кредитною карткою «VISA», що розміщені на інтернет-сайті банку (www.otpbank.com.ua) та на умовах, викладених в цьому розділі.

Згідно з п. 2.2 договору за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняття банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту, банк: відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу «VISA Classic», а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки; надає держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Кредит надається в межах кредитного ліміту за винятком випадків, передбачених угодою, а держатель приймає кредит і зобов`язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені угодою.

Розмір кредитного ліміту складає 1000,00 грн. Строк кредитної лінії становить 1461 календарний день з моменту підписання банком і позичальником цього договору. Розмір кредитного ліміту та/чи строк дії кредитної лінії може бути збільшений банком в односторонньому порядку, але в будь-якому разі з подальшим повідомленням позичальника про це окремим листом (п. 2.3 договору).

За користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку (п. 2.7 договору).

Пунктом 3.6 договору визначено, що кредитор та/чи банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором та/чи угодою третій особі.

Додатком №1 до кредитного договору №1000006560 від 05.05.2011 є графік платежів, у якому визначено детальний розпис складових загальної вартості кредиту, графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування (а.с.40-41).

Позивачем надано згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 (а.с.45), товарний чек від 05.05.2011, відповідно до якого було сплачено 676,00 грн в якості авансу за товари, та товарний чек від 05.05.2011 на оплату комісії в сумі 86,43 грн (а.с.46), специфікацію до кредитного договору №1000006560 від 05.05.2011 (а.с.47), рахунок-фактору від 05.05.2011 на товари «Samsung S7230», «Nokia 5228» на суму 3557,00 грн (а.с.48), опитувальний лист фізичної особи ОСОБА_2 (а.с.49).

З виписки з рахунку ОСОБА_1 за період 27.12.2011 по 15.03.2024 вбачається рух коштів на рахунку на ім`я ОСОБА_1 (а.с.16-31).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1000006560 від 27.12.2011 станом на 16.12.2022 заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 66 964,04 грн (а.с.69-95).

16.12.2022 АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір факторингу №16/12/22, відповідно до п. 1.1 якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (а.с.56-63).

Згідно з п. 1.3 договору факторингу фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.

Положеннями п. 6.2.3 договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до п. 7.1 договору факторингу сторони домовились, що ліміт фінансування по реєстру боржників №1 та по реєстру боржників №2 складає 1,7% та становить 1 589 932,38 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №2893 від 16.12.2022 на суму 825 437,62 грн, платіжною інструкцією №2892 від 16.12.2022 на суму 764 494,76 грн ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило оплату на рахунок АТ «ОТП БАНК» згідно з договором факторингу №16/12/22 (а.с.68).

16.12.2022 АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників №1 по договору факторингу №16/12/22 від 16.12.2022, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №1 у кількості боржників 3814 осіб, загальна сума заборгованості 44 970 281,97 грн (а.с.13).

16.12.2022 АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників №2 по договору факторингу №16/12/22 від 16.12.2022, за умовами якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №2 у кількості боржників 2867 осіб, загальна сума заборгованості 48 555 154,88 грн (а.с.14).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №16/12/22 від 16.12.2022 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011 на суму 66 964,04 грн, з яких: 57 009,30 грн – сума заборгованості за тілом; 9954,74 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с.34).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем до матеріалів справи надано договір про надання споживчого кредиту №1000006560 від 05.05.2011, додаток №1 до договору №1000006560 від 05.05.2011 (графік платежів), опитувальний лист від 05.05.2011 року, згоду на обробку персональних даних від 05.05.2011 року, копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , копії товарних чеків від 05.05.2011, специфікацію до кредитного договору на ОСОБА_2 від 05.05.2011, рахунок-фактуру від 05.05.2011, договір факторингу №16/12/22 від 16.12.2022 року з додатками до нього, Акт приймання-передачі реєстру боржників №1 по Договору факторингу №16/12/22 від 16.12.2022, Акт приймання-передачі реєстру боржників №2 по Договору факторингу №16/12/22 від 16.12.2022, виписку з рахунка приватного клієнта №1000006560 з розрахунковим періодом з 27.12.2011 по до 15.03.2024, розрахунок заборгованості за договором №1000006560 від 27.12.2011, витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу №16/12/22 від 16.12.2022.

Надані позивачем додатки до договору №1000006560 від 05.05.2011, зокрема, графік платежів, згода на обробку персональних даних та копії чеків на придбання товарів, специфікація до кредитного договору та рахунок-фактура, також датовані саме 05.05.2011 року.(а.с.36-41,45-48)

Зі змісту розрахунку заборгованості, що був доданий до позову, вбачається, що заборгованість здійснена за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011 , станом на 16.12.2022 року у загальному розмірі становить 66 964,04 грн.(а.с.69-95)

Також позивачем надана виписка з рахунку приватного клієнта №1000006560 щодо здійснення операцій з грошовими коштами за період з 27.12.2011 року по 15.03.2024 року.(а.с.16-31)

Позивач посилається на вказані документи, як на підтвердження позовних вимог і розміру заборгованості, зазначаючи, що відповідач за період з 27.12.2011 по 15.03.2024 року активно користувалася кредитним коштами, здійснювала оплату товарів та послуг, знімала готівкові кошти та періодично вносила платежі на погашення заборгованості, тобто фактично виконала умови укладеного кредитного договору.

Проте, з виписки по рахунку вбачаються транзакції по чотирьом карткам: за картою * НОМЕР_2 за період з 15.07.2016 по 24.07.2016; за карткою * НОМЕР_3 за період з 02.10.2016 27.06.2018; за карткою * НОМЕР_4 за період з 25.07.2018 по 23.02.2022; за карткою * НОМЕР_5 за період з 10.11.2015 по 21.12.2015 року. Транзакцій з 05.05.2011 року, з дати якої, як зазначає позивач, відповідачем був здійснений початок користування кредитним коштами, вказана виписка не містить.

Також до матеріалів справи надана копія договору факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022 року, який був укладений між АТ «ОТП банк» та ТОВ «Діджі Фінанс» і витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022, відповідно до якого, АТ «ОТП Банк» відступило право вимоги до відповідача за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011 в сумі 66 964,04 грн., з яких: 57009,3 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 9954,74 грн. – заборгованості за відсотками.

Відповідно до укладеного Договору факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022, первісний кредитор Акціонерне товариство «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011 відносно ОСОБА_1 у розмірі 66 964,04 грн., що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022.(а.с.34,56-63 )

Отже, наявні в матеріалах справи письмові докази дають підстави вважати, що за договором факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022 (первісний кредитор АТ «ОТП БАНК») позивач набув право вимоги за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011, загальна сума заборгованості боржника ОСОБА_1 становить 66 964,04 грн., у той час як, виходячи із досліджених судом першої інстанції доказів, встановлено, що Договір про споживче кредитування №1000006560 був укладений між первісним кредитором ТОВ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 в іншу дату, якою є 05.05.2011 року.(а.с.36-41)

Звертаючись до суду, позивач посилався на набуття права вимоги за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011, який ним було зазначено у позові, що за його доводами був укладений між відповідачем та АТ «ОТП БАНК», згідно Договору факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022, що підтвердив наданням витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу.

Разом з тим, матеріли справи не містять копії кредитного договору №1000006560 від 27.12.2011 року, що був укладений між відповідачем та АТ «ОТП БАНК», на який позивач посилався в обґрунтування заявлених вимог.

Крім того, згідно витягу Реєстру боржників до Договору факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022, заборгованість за тілом кредитного ліміту складає 57009,3 грн, що не відповідає умовам кредитного договору №1000006560 від 05.05.2011.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що право вимоги до відповідача були відступлені саме за договором про надання споживчого кредиту №1000006560 від 05.05.2011 року, докази укладення якого містяться в матеріалах справи.

При цьому, позивач не довів факту укладення договору споживчого кредиту №1000006560 від 27.12.2011, за яким позивач набув право вимоги, та наявність заборгованості .

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на ідентифікацію відповідача ОСОБА_1 , що доводить факт укладання саме з нею договору про споживче кредитування, в даному випадку не спростовує висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки мотивами відмови позивачу у позові є те, що позивачем надано кредитний договір №1000006560 від 05.05.2011, предметом якого є надання кредитних коштів у загальній сумі 2881,00 грн., строком на 10 місяців, з процентною ставкою 15 % річних, зі строком дії даного договору до 05.03.2012, а право вимоги позивача за договором факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022 перейшло за кредитним договором №1000006560 від 27.12.2011, докази укладення якого позивачем не надано і сума заборгованості якого, згідно з витягом з реєстру боржників, не відповідає сумі тіла кредиту, визначеного договором №1000006560 від 05.05.2011, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог. Крім того, розрахунок заборгованості та виписка за рахунком клієнта також не підтверджують наявність заборгованості за договором №1000006560 від 05.05.2011, копія якого міститься в матеріалах справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону та відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 29 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua