Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №641/3910/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №641/3910/26

Суддя: Маміна О. В.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 листопада 2026 року

м. Харків

справа № 641/3919/26

провадження № 22-ц/818/5408/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Лихачова Романа Борисовича на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 червня 2026, постановлене під головуванням судді Овсяннікова В.С.,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022 року в розмірі 27227,47 грн., та судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 29 червня 2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором від 11.01.2022 року станом на 24.02.2022 року у розмірі 26253,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., а разом 29253 (двадцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят три) грн. 40 коп.

В решті позову відмовлено.

Витрати ТОВ "ФК"ЕЙС" зі сплати судового збору в розмірі 2567,09 грн. визначено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Лихачов Р.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» .

В обґрунтування посилається на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом, при встановленні переходу права вимоги до позивача, не перевірено фактичне виконання сторонами цих договорів та не встановлено момент виникнення у позивача права вимоги, оскільки матеріали справи не містять доказів оплати ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» суми фінансування за відступлене право вимоги за кредитними договорами згідно реєстрів боржників, а також повідомлення відповідача про заміну кредитора.

Вважає не доведеним зарахування відповідних коштів відповідачу, в той час, як відповідач заперечує факт перерахування йому кредитних коштів. Доданий позивачем розрахунок заборгованості вважає безпідставним, оскільки він є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Крім того посилається на те, що суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки кредитний договір укладено 11.01.2022 року, строк виконання основного зобов`язання настав ще у 2022 році, а позивач звернувся до суду лише у квітні 2026 року, тобто після спливу загальної трирічної позовної давності, та вважає, що посилання суду на пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не звільняло від обов`язку встановити момент початку перебігу позовної давності, її закінчення та чи дійсно вона спливла під час дії воєнного стану і яким чином продовження строку вплинуло на конкретні зобов`язання, жодних розрахунків рішення не містить.

Зазначає, що відповідач є військовослужбовцем та учасником бойових дій, проходить безперервну службу з 24.02.2022 року по сьогодні та приймає участь в бойових діях, а тому, відповідно до закону, неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена договорами, нараховані включно з 24 лютого 20222 року за прострочення виконання, за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем. Тому вважає здійснений позивачем розрахунок про заборгованість таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки враховуючи вказані вимоги законодавства, визначити розмір заборгованості можливо лише після закінчення дії воєнного стану, коли здійснення такого розрахунку не суперечитиме нормам чинного законодавства.

Вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а також в матеріалах справи відсутні докази фактичного перерахування коштів за послуги адвоката, будь-то чеки, платіжні доручення та інше.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази, підтверджують укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит, шляхом відкриття кредитної лінії в розмірі до 13700 грн., проте, відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022 року не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 22.02.2022 року склалась заборгованість у розмірі 26253,40 грн., а саме: 13700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12553,40 грн. - заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню.

При цьому судом враховано, що за період з 22.02.2022 року по 10.04.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» прийнято рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов`язань по сплаті процентів, що відображено у розрахунку заборгованості, а підстави для стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 10.04.2022 року по 05.05.2022 року, відсутні, у зв`язку з тим, що відповідно до військового квитка ОСОБА_1 24.02.2022 року призвано на військову службу за мобілізацією, а тому на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються, у зв`язку з чим, підстави для їх стягнення відсутні.

Суд вважав безпідставними твердження представника відповідача про відсутність доказів перерахування кредитодавцем грошових коштів на картковий рахунок відповідача, оскільки вони спростовуються листом АТ КБ «Приватбанк» від 24.05.2026 року та доданою до нього випискою, з яких вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 7000 грн. 11.01.2022 року та 6700 грн. 16.01.2022 року.

При цьому, судом було встановлено, що позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України); Закону України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»; Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 який вказує, що: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину», а також, враховуючи Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року, який продовжено до теперішнього часу та Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», в якому розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 який визначає, що: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». А тому, враховуючи, що з 02.04.2020 року з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а в подальшому строк позовної давності було продовжено на строк дії воєнного стану, поновлено перебіг строку позовної давності тільки з 05.09.2025 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням електронного підпису, укладено договір № 643586100, відповідно до умов якого Кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати Позичальнику кредит на суму до 13700 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила).

Кредитна лінія надається строком на 21 день від дати отримання позичальником (дисконтний період). Сторони погодили, що строк дисконтного періоду та, відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінету чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту на наступний день після закінчення дисконтного періоду, одна при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. За користування кредитом в дисконтний період діє процентна ставка 0,51% в день, після закінчення дисконтного періоду діє процентна ставка 2,98% в день.

Відповідно до відповіді АТ КБ "Приватбанк" від 24.05.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку було зараховано наступні суми: 7000 грн. – 11.01.2022 та 6700 грн. – 16.01.2022.

Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за період з 11.01.2022 по 01.05.2022, за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022, у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 27227,47 грн, з яких: 13700 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13527,47 грн заборгованість по відсоткам.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, та додаткові угоди № 19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, відповідно до умов якого на підставі реєстру реєстру прав вимоги № 176 від 05.05.2022 року до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022 року.

05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 05/0820-01 та додаткові угоди № 2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022, відповідно до умов яких на підставі реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022 року.

10.07.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого на підставі реєстру боржників від 10.07.2025 року до ТОВ "ФК "ЕЙС" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022 року.

З копії військового квитка серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 24.02.2022 року призвано на військову службу за мобілізацією.

Відповідно до копії посвідчення НОМЕР_3 , яке видане 23.02.2023 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з відповідача на заборгованість за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022 року в розмірі 27227,47 грн., та судові витрати, посилаючись на те, що 11.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді відкриття кредитної лінії в розмірі до 13700 грн. з першим траншем в розмірі 7000 грн. на строк 21 день, зі сплатою процентів за користування кредитом. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом. У порушення умов кредитного договору № 643586100 від 11.01.2022 року ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на 26.12.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 27227,47 грн., а саме: 13700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13527,47 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як визначено положеннями ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Як встановлено судом, кредитний договір № 643586100 від 11.01.2022 укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису? оскільки підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «MNV9S5J2», введеним ним 11.01.2022 о 14:15:51 год., підписавши який, відповідач підтвердив ознайомлення з умовами кредитування, процентною ставкою та строком дії договору та порядком сплати відсотків та повернення кредитних коштів.

Як вбачається з Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 11.01.2022, ОСОБА_1 зазначені персональні дані, сума кредиту, його строк, а також вказано номер карти 4149-43ХХ-ХХХХ-4585 (а.с.24).

Перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується платіжним дорученням, наданим первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про перерахування 11.01.2022 на рахунок відповідача 4149-43ХХ-ХХХХ-4585 коштів згідно договору № 643586100 від 11.01.2022 в сумі 7000 грн. та про перерахування 16.01.2022 на рахунок відповідача 4149-43ХХ-ХХХХ-4585 коштів згідно договору № 643586100 від 11.01.2022 в сумі 6700 грн. (а.с.34- 34 зворот)

Твердження представника відповідача щодо не доведеності факту перерахування вказаних коштів та отримання їх відповідачем спростовуються відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 24.05.2026 року, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку було зараховано наступні суми: 7000 грн.–11.01.2022 та 6700 грн. – 16.01.2022.(а.с.146-148)

Крім того, вказаний номер платіжної картки НОМЕР_4 ОСОБА_1 особисто вказав у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 11.01.2022 (а.с.24).

Виходячи з вищенаведеного, договір був вчинений в електронній формі, яка, відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до письмової форми та є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належним виконанням зобов`язання з боку відповідача, є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за період з 22.02.2022 року по 10.04.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» прийнято рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов`язань по сплаті процентів, що відображено у розрахунку заборгованості, про що судом обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами за період з 10.04.2022 року по 05.05.2022 року, з урахуванням статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця, на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

А тому, твердження представника відповідача про неврахування судом вказаних вимог закону та неможливість стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом, у період воєнного стану, безпідставні.

А нарахування пені, комісій, штрафних санкцій позивачем не здійснювалися. Заборгованість складається лише із тіла кредиту та процентів за користування кредитом, розмір яких узгоджується умовами договору та враховує вищевказані положення та воєнний стан.

Таким чином, оскільки відповідачем не в повному обсязі було виконано умови кредитного договору, у зв`язку з чим він має заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13700 грн. та 12553,40 грн. заборгованості за процентами, нарахованими за період до мобілізації відповідача до лав ЗСУ.

Щодо апеляційних доводів відповідача з приводу того, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то вони є безпідставними, оскільки судом в оскаржуваному рішенні судом було надано оцінку таким доводам відповідача та обґрунтовано свої висновки в мотивувальній частині рішення.

Апеляційні доводи представника зводяться до незгоди з такими висновками та не містять тверджень на їх спростування, а тому до уваги не приймаються.

Щодо твердження апелянта щодо відсутності доказів виконання договорів факторингу та доказів на підтвердження оплати суми фінансування ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за відступлене право вимоги за кредитними договорами згідно реєстрів боржників, колегія суддів зазначає наступне.

У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

В матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 29.11.2018 та додаткові угоди до нього № 19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, відповідно до умов якого на підставі реєстру прав вимоги № 176 від 05.05.2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022 року.

Також доведено перехід права вимоги за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та додатковими угодами № 2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022, відповідно до умов яких, на підставі реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022 року.

В подальшому, 10.07.2025 року було укладено договір факторингу № 10/07/25-Е між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», відповідно до умов якого на підставі реєстру боржників від 10.07.2025 року до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022 року.

Також позивачем додані акти-прийому-передачі боржників до цих договорів та витяги з реєстру боржників, з яких вбачається перехід прав вимоги за даним кредитним договором – боржник ОСОБА_1 .

Згідно з умовами договору клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з Реєстром Боржників. Розділом І укладеного договору факторингу визначено наступні терміни: «Реєстр Боржників» - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою Договором. «Дата відступлення прав вимоги» - це робочий день, в який сторони склали і підписали Акт прийому-передачі реєстру боржників; «Акт прийому-передачі реєстру боржників» - письмовий документ, який складається спільно клієнтом та фактором, у зв`язку з переходом прав вимоги від клієнта до фактора на умовах Договору факторингу.

Пунктом 2.3 договору визначено, що відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбуваються у дату відступлення прав вимоги.

Тобто, перехід прав вимоги відбувається з моменту підписання акту прийому-передачі реєстру боржників.

Отже, відповідно до умов договору факторингу право вимоги переходить до фактора саме з моменту підписання акту прийому-передачі.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що позивачем не надано докази на підтвердження оплати за Договором про відступлення права вимоги за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та за іншими договорами факторингу також.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до наведених вимог закону на підтвердження позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені витяги з договорів факторингу та витяги з Реєстрів боржників до договорів факторингу, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Проведення оплати за договорами факторингу не має вирішального значення для справи, оскільки за умовами усіх договорів факторингу перехід права вимоги (набуття права вимоги) відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі відповідного Реєстру боржників і не пов`язаний з оплатою за договорами.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «ЕЙС», перейшло право вимоги за кредитним договором № 643586100 від 11.01.2022, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .

Посилання представника відповідача на відсутність повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, не свідчить про неправомірність заявлених вимог та недоведеність факту набуття права грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Доказів виконання зобов`язання відповідача перед первісним кредитором, матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи представлені суду докази в їх сукупності, на підтвердження позовних вимог, а також те, що відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону та відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лихачова Романа Борисовича – залишити без задоволення.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 29 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua