Суд: Кропивницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №388/2495/25
Суддя: Дьомич Л. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2026 року м. Кропивницький
справа № 388/2495/25
провадження № 22-ц/4809/1620/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя – Дьомич Л. М. (суддя-доповідач),
судді – Єгорова С. М., Карпенко О. Л.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2026 року (суддя Баранський Д.М.).
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі по тексту ТОВ «Споживчий Центр») звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь 14 820,00 грн заборгованості за кредитним договором № 08.10.2024-100000091 від 08.10.2024.
В обґрунтування позову вказує, що 08.10.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08.10.2024-100000091.
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 14820 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
Відзив на позовну заяву не надходив
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2026 позов ТОВ «Споживчий Центр» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 08.10.2024-100000091 від 08.10.2024 у розмірі 11 820,00 грн (одинадцять тисяч вісімсот двадцять гривень); а також 1 932,04 грн (одну тисячу дев`ятсот тридцять дві гривні чотири копійки) понесених судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення районного суду у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» відмовити у повному обсязі. Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин, не дослідивши належним чином обставини укладення спірного договору, факт отримання кредитних коштів саме відповідачем та походження поданих позивачем доказів. Відповідач категорично заперечує факт укладення кредитного договору з ТОВ «Споживчий Центр», отримання кредитних коштів та використання таких коштів у власних інтересах. Позиція відповідача полягає у тому, що кредитні кошти були отримані невстановленими третіми особами внаслідок шахрайських дій без його волевиявлення та без надання ним згоди на укладення будь-яких кредитних зобов`язань. Одразу після виявлення вказаних обставин відповідач звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про послідовність його поведінки та відсутність наміру ухилятися від виконання будь-яких законних зобов`язань. Однак, суд першої інстанції не з`ясував зазначені обставини, не надав відповідачу можливості подати відповідні докази та не перевірив інформацію щодо наявності матеріалів кримінального провадження, які могли мати істотне значення для правильного вирішення спору.
Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу
У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду у даній справі – без змін. Вважає наведені у апеляційній скарзі аргументи безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за Кредитним договором.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ухвалою апеляційного суду від 19.08.2026 закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.07.2021 у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 08.10.2024 між ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ «Споживчий Центр» (Кредитодавець) укладено кредитний договір № 08.10.2024-100000091 (далі – Договір, Кредитний договір). За цим Договором: сума кредиту становить: 6000,00 грн; строк, на який надається Кредит – 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 13.01.2025. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1 відсотка за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 відсотка за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – «Комісія за надання»; «Комісія»; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 5 відсотків від суми Кредиту та дорівнює 300 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з Графіком платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – «Комісія за обслуговування», «Комісія») – 300,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з Графіком платежів. Неустойка: 60 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365 відсотків річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюється законом.
Зобов`язання укладені в електронній формі, згідно із Законом України «Про електронну комерцію».
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач оспорює сам факт укладення ним з позивачем Кредитного договору. Водночас, ОСОБА_1 стверджує про недоведеність факту виконання позивачем своїх зобов`язань за Кредитним договором щодо надання Позичальнику кредиту та факту отримання кредитних коштів відповідачем.
Колегія суддів з такими доводами скаржника погодитись не може.
Так, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14.
Відповідно до положень с. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).
Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 463/9914/20).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Колегією суддів враховано, що відповідач не спростував того, що він отримав кошти за Кредитним договором, а лише послався на недоведеність таких фактів позивачем.
У контексті викладеного, колегія суддів звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.
Колегією суддів зважено на те, що відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про те, що він отримав кошти за Кредитним договором.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав, кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн у межах встановленого строку Кредитодавцю не повернув.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту отримання відповідачем кредитних коштів за Кредитним договором і неповернення їх Кредитодавцю у встановлений строк.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач не сплатив відсотки за користування кредитними коштами у сумі 4620 грн та комісію за надання кредиту за обслуговування кредиту у розмірі 1200 грн, що нараховані позивачем відповідно до умов Кредитного договору та у межах строку кредитування.
Про необґрунтованість чи неправильність розрахунку пред`явленої до стягнення суми процентів за користування кредитом відповідач не зазначав та не стверджував.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення відповідної позовної вимоги.
Доказів порушення процесуальних прав відповідача, апеляційним судом не встановлено.
Згідно ухвали про відкриття провадження у справі від 30 жовтня 2025 року суд постановив про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Тому клопотання представника про відкладення розгляду справи для подачі відзиву, не відповідало процесуальному порядку. Клопотань щодо продовження строку на подачу відзиву, стороною не подавалося.
Оскільки, визначені процесуальним законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua