Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №405/5754/23 — Кропивницький апеляційний суд

Суд: Кропивницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №405/5754/23

Суддя: Карпенко О. Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/5754/23

провадження № 22-ц/4809/1577/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник – адвокат Бойко-Марусенко Тетяна Сергіївна, на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького (суддя Драний В. В.) від 08.04.2026,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

17.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 й просила таке:

1) встановити юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з червня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , визначивши ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги за законом.

В обґрунтування своїх вимог позивачка послалася на те, що з червня 2017 року вона і ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок за вказаною адресою та частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає син спадкодавця – відповідач ОСОБА_2 .

Сторони у справі подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

У період їхнього спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю вони вели спільне господарство, набували та розпоряджалися спільним майном, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, проявляли турботу один щодо одного, зокрема, разом проводили ремонтні роботи у будинку, купували побутову техніку. З 2019 року ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані через зловживання алкогольними напоями, не працював, Фактично з того часу позивачка утримувала його до смерті, опікувалася ним, а тому, вона вважає, що є підстави для зміни черговості спадкування з четвертої на першу чергу за законом.

2.Короткий зміст рішення суду

08.04.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького постановив рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнив частково, а саме: встановив юридичний факт, що ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з червня 2017 року по 07.09.2022; у задоволенні позовної вимоги про зміну черговості спадкування за законом – відмовив.

Суд мотивував своє рішення тим, що наявні у матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеним факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , ведення ними спільного господарства, наявності спільного побуту та взаємних прав і обов`язків у період з червня 2017 року по 07.09.2022.

Водночас, вирішуючи питання про зміну черговості спадкування, суд виснував, що позивачка не довела належними і достатніми доказами наявність вказаної у ст. 1259 ЦК України сукупності обставин для зміни черговості одержання права на спадкування, зокрема те, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані через хворобу, а вона у зв`язку з таким його станом протягом тривалого часу опікувалася та матеріально забезпечувала його. У зв`язку з цим у задоволенні позовної вимоги про зміну черговості спадкування за законом суд відмовив.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг та відзивів на них

3.1 Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08.04.2026 у справі № 405/5754/23, в якій вона просить скасувати це рішення в частині відмови у задоволенні її позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування та ухвалити щодо цього нове судове рішення в цій частині.

Вимоги поданої позивачкою апеляційної скарги обґрунтовані тим, що, на її думку, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки, викладені в мотивувальній частині рішення, не відповідають обставинам справи. Крім того, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Надавши неправильну оцінку доказам у справі (довідці КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради», показам свідків), суд дійшов помилкового висновку, що позивачка не довела належними і достатніми доказами наявність передбачених ст. 1259 ЦК України підставі для зміни черговості спадкування за законом. Відтак, відмовивши у задоволенні частини позову, суд порушив норму ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

3.2 Відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діє представник – адвокат Бойко-Марусенко Тетяна Сергіївна, подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому виклав заперечення проти вимог скарги. Зокрема, вказує на безпідставність доводів позивачки про нібито перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані. Батько відповідача не мав тяжких хвороб або каліцтва, не був особою похилого віку (помер у віці 43 років), до дня своєї смерті перебував у трудових відносинах з ТОВ «АРТ СІТІ КОНСТРАКШН», отримував заробітну плату. Натомість позивачка була непрацюючою з 05.01.2021.

3.3 Відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діє представник – адвокат Бойко-Марусенко Тетяна Сергіївна, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08.04.2026 у справі № 405/5754/23, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині встановлення факту проживання останньої однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з червня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він вважає, що суд неповно з`ясував усі обставини справи, що призвело до неправильних висновків та ухвалення у відповідній частині незаконного й необґрунтованого рішення.

Відповідач вважає необґрунтованим висновок суду про доведеність спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , ведення ними спільного господарства, наявності спільного побуту, взаємних прав і обов`язків з червня 2017 року по 07.09.2022. Для доведення цього факту позивачка надала до суду лише нічим не підкріплену довідку квартального комітету, гарантійні талони та чеки, які не містять інформації про покупця, а покази свідків, які між собою є родичами і в своїх поясненнях не наводять конкретики щодо дати спільного проживання позивачки з померлим саме як чоловіка та жінки, також не є належними доказами для встановлення даного факту саме з певного періоду часу. Крім того, позивачка не надала доказів того, що у спірний період вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з будь-ким іншим.

3.4 Позивачка ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому висловила думку про законність рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю, як жінки і чоловіка без реєстрації шлюбу. На її думку, сумніви відповідача щодо достовірності й достатності наданих нею доказів є нічим не обґрунтованими. Вона також висловила запевнення що червня 2017 року по вересень 2022 року вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі.

4.Щодо розгляду справи у судовому засіданні 09.11.2026

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Романюк Ольга Валентинівна повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Бойко-Марусенко Тетяна Сергіївна повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

09.11.2026 об 11:30 сторони у справі особисто до суду не з`явилися, але з`явилися їхні представники. У зв`язку із тим, що на призначений судом час тривала повітряна тривога (розпочалася об 11:01), початок судового засідання відкладено до відбою повітряної тривоги (13:57).

На початок судового засідання сторони та їхні представники до суду не з`явилися.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Романюк Ольга Валентинівна подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність. Цією ж заявою вона підтримала подану позивачкою апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Представник ОСОБА_2 – адвокат Бойко-Марусенко Тетяна Сергіївна подала письмову заяву про розгляд справи у її та відповідача відсутності. Цією ж заявою вона підтримала подану відповідачем апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

За таких обставин, беручи до уваги, що колегія суддів апеляційного суду не визнавала за потрібне, щоб сторони надали особисті пояснення, керуючись ст. 372 ЦПК України колегія на місці постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності сторін та їх представників.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін

5.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступних висновків.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

ОСОБА_3 (23.10.1978 – 07.09.2022) був батьком відповідача у справі – ОСОБА_2 (нар. 09.03.2001).

З 29.05.2001 по 07.04.2010 ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 85-86).

Відповідно до архівної довідки ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 02.07.2018 ОСОБА_3 належало право власності на 13/50 часток у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 16).

30.05.2017 ОСОБА_3 подав приватному нотаріусу Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бондаренко А. В. заяву про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_5 (пом. 27.04.2017, т. 1, а. с. 10, 83).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.09.2018 у справі № 405/3605/15 визнано право власності ОСОБА_5 на будівельні матеріали сараю літ «Бб» площею 24,80 кв.м, побудованого в 1970 році згідно з технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, складеного Кіровоградським ООБТІ 17.02.1994 (літню кухню «літ Б» площею 24,80 кв.м. станом на 12.08.2014 згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, складеного фізичною особою – підприємцем ОСОБА_6 ), які розташовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 . (т. 1, а. с. 24-26).

З 10.02.2004 по 08.09.2022 місце проживання ОСОБА_3 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 75).

Згідно з довідкою квартального комітету № 4 Подільського району міста Кропивницького від 27.02.2023 № 39 , ОСОБА_1 (нар. 10.12.1969) проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з червня 2017 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 вела з ним спільне господарство, доглядала його (т. 1, а. с. 13).

З 04.11.2021 місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 8).

З 10.09.2020 по 04.01.2021 ОСОБА_1 працювала кухарем у ФОП ОСОБА_7 , що підтверджується інформацією з трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 05.10.1987 (т. 1, а. с. 17).

Внаслідок смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_3 заповіту не залишив.

22.09.2022 ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Кропивницького міського нотаріального округу Звіздун Н. К. заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 63).

22.09.2022 приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Звіздун Н. К. завела спадкову справу № 33/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 62-79).

27.02.2023 ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Кропивницького міського нотаріального округу Звіздун Н. К. заяву про прийняття спадщини після смерті свого «цивільного чоловіка» ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 76).

Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 пояснив, що він проживає по сусідству з позивачем. З 2017 року ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 у будинку по АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, були разом на городі, спільно купували побутову техніку. Приблизно у 2020 році ОСОБА_3 почав зловживати алкогольними напоями, перебував на лікуванні від алкоголізму за рахунок позивача, яка працювала. Чи працював ОСОБА_3 свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що її дочка ОСОБА_10 проживає по сусідству з позивачкою, де свідок часто буває в гостях. З 2017 року ОСОБА_1 стала проживати разом із ОСОБА_3 у його будинку. З 2019 року ОСОБА_3 став зловживати алкогольними напоями, влаштовував сварки із сусідами та співмешканкою ОСОБА_1 . При цьому позивачка та ОСОБА_3 жили разом, купували побутову техніку, разом працювали на городі. ОСОБА_3 страждав від алкоголізму, ніде не працював, продавав домашні речі для придбання алкогольних напоїв, а позивачка його лікувала.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає по сусідству з позивачкою. З 2017 року ОСОБА_1 почала проживати з ОСОБА_3 у будинку, який належав його батькові. Позивачка та ОСОБА_3 жили та працювали разом. З 2019 року ОСОБА_3 почав зловживати алкогольними напоями через проблеми на роботі. За час спільного проживання вони купували побутову техніку – телевізор, холодильник, робили ремонт у будинку, ремонтували паркан, купували загороджувальну сітку, працювали на городі. ОСОБА_3 мав сина, який до нього не приходив та не допомагав. Після втрати роботи у 2019 році ОСОБА_3 , зловживаючи алкогольними напоями, почав продавати хатні речі, влаштовував сварки. Позивачка лікувала його від алкогольної залежності. Після смерті ОСОБА_3 позивачка продовжує проживати у його будинку.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що її мати ОСОБА_10 є сусідкою позивачки, а тому вона часто там бувала та знає позивачку. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом з 2017 року однією сім`єю. Вони разом купували будвельну техніку, робили ремонт у будинку. Але з 2019 року ОСОБА_3 почав зловживати алкогольними напоями, виносити речі з дому, щоб купити алкоголь. Позивачка постійно працювала та лікувала його від алкогольної залежності.

Також позивачка надала до суду інструкції з користування кольоровим телевізором LG, електричним шуруповертом Power Craft, гарантійні талони на мікрохвильову піч, придбану 20.10.2017 року, Werk Air Compressors ВМ 2Т-24, придбаний 04.01.2018, Vitals 2321, придбаний 03.05.2018, м`ясорубку Vitek, придбану 22.02.2022, Saturn, придбаний 27.09.2015, пральну машину Indesit, придбану 19.06.2018, шліфувальну машину Dnipro-M, придбану 12.08.2022 (т. 1, а. с. 103-111).

7.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

7.1.Норми права та їх джерела

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України),

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ст. 1259 ЦК України).

7.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 , яка вважає себе спадкоємцем за законом четвертої черги прав та обов`язків померлого ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , спадкоємця за законом першої черги, щодо набуття нею права на спадкування разом із ним. Відтак вона висунула позовну вимогу про зміну черговості одержання права на спадкування.

Крім того, оскільки відповідач загалом не визнає право позивачки на прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті його батька, вона, з метою підтвердження належності її до кола спадкоємців за законом четвертої черги, висунула також вимогу про встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом п`яти років до часу відкриття спадщини.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти та якими обставинами їх обґрунтовувати, а також покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 № 638/3792/20 наведено такі визначення: предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір; предмет позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Проте, згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільних прав має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Наприклад, такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 тощо.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції погодився із тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 - спадкоємцем першої черги за законом.

З огляду на це, суд задовольнив позовну вимогу ОСОБА_1 і в резолютивній частині оскаржуваного рішення вказав про встановлення факту, що має юридичне значення для спадкування, а саме: що ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з червня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому суд відмовив у задоволенні позову в частині зміни черговості одержання права на спадкування у зв`язку із недоведеністю позову в цій частині.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з рішенням суду у частині задоволення вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю впродовж п`яти років до часу відкриття спадщини, оскільки суд не встановив підстав для зміни черговості спадкування, а відтак, беручи до уваги норми ст. 1258 ЦК України, встановлений ним факт, незалежно від правильності висновку суду про його доведеність/недоведеність, не має юридичного значення для вирішення виниклого між сторонами у справі спадкового спору.

Встановлення судом у позовному провадженні будь-якого факту, який не має значення для вирішення спору про право, суперечить меті такого виду судового провадження.

Водночас суд може встановлювати факти, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, тобто коли спір про право відсутній. Однак і в цьому випадку має бути визначена конкретна мета його встановлення. Отже, суд не може встановлювати конкретний юридичний факт для будь-якої мети, без її попереднього визначення.

При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 18.09.2023 у справі № 582/18/2, про те, що слід розмежовувати сферу дії ст. 74 СК України і ст. 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати ст. 1264 ЦК України.

Колегія суддів повторює, що оскільки суд першої інстанції не знайшов підстав для зміни черговості спадкування, то встановлення вказаного у рішенні факту не має будь-якого правового значення у контексті виниклого між сторонами спору, а саме по собі зазначення цього факту у резолютивній частині рішення суду не здатне захистити спадкові права позивачки. Відтак рішення суду у цій частині суперечить ст. ст. 2, 5 ЦПК України.

Також колегія суддів апеляційного суду враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 42-44 постанови від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, а саме: «Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи».

Всупереч положенню ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції не врахував вказаних висновків Верховного Суду, а тому, дійшовши висновку, що ОСОБА_1 не довела наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, помилково задовольнив її вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років, оскільки задоволення лише такої вимоги не призведе до захисту її спадкових прав.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 30.05.2019 у справі № 346/1178/17, від 05.09.2022 у справі № 766/5815/16-ц, від 30.06.2023 у справі № 686/19661/20 та від 23.01.2025 у справі № 752/18799/22.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , то обґрунтовуючи її, вона посилалася на те, що спадкодавець знаходився у безпорадному стані у зв`язку із зловживанням спиртними напоями, не мав роботи, вона його матеріально забезпечувала, намагалася лікувати від алкогольної залежності.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово формулював висновки щодо застосування у подібних правовідносинах положень ст. 1259 ЦК України, які зводяться до того, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин (наприклад, постанови від 18.02.2019 у справі № 569/18047/17-ц, від 26.09.2019 у справі № 521/6358/17, від 09.10.2019 у справі № 552/8452/17, від 27.05.2020 у справі № 755/8930/18, від 01.06.2020 у справі № 431/5445/19, від 18.06.2020 у справі № 565/1046/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 266/2391/16, від 17.09.2020 у справі № 755/14155/16-ц, від 02.12.2020 у справі № 592/1045/18-ц, від 01.03.2021 у справі № 233/5990/18, від 17.03.2021 у справі № 200/12980/14, від 22.04.2021 у справі № 331/6453/18 тощо).

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У розглядуваній справі місцевий суд, оцінивши підстави позову та дослідивши наявні у справі докази, обґрунтовано вказав на недоведеність позивачкою наявності правових підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, зокрема недоведеність того, що ОСОБА_3 був у безпорадному стані, а також того, що позивачка продовж тривалого часу надавала йому матеріальне забезпечення.

Колегія суддів вважає ці висновки апеляційного суду обґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 помер у віці 43 років, що вочевидь не може вважатися похилим віком, а допустимих та достовірних доказів, які б містили відомості про наявні у спадкодавця каліцтва або тяжкої хвороби матеріали справи не містять.

Твердження позивачки, які спираються лише на показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_3 з 2019 року почав зловживати алкоголем, не доводять того, що він був у безпорадному стані.

Згідно з Національним класифікатором України Класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я НК 025:2021, вживання алкоголю відноситься до групи проблем, пов`язаних зі способом життя (Z72.1).

Це захворювання характеризується специфічними клінічними проявами, які можуть відрізнятися залежно від індивідуальних особливостей пацієнта, стадії патологічного процесу та наявності супутніх хвороб, а також мати різний ступінь перебігу – від безсимптомного до гострого.

Помірне вживання алкоголю є негативною звичкою, проте за звичайних умов не призводить до виникнення безпорадного стану.

У будь-якому випадку встановлення стану здоров`я людини, зокрема постановлення такого або іншого діагнозу, потребує спеціальних знань та досліджень, якими вочевидь допитані судом свідки не володіють.

Отже, у справі відсутні докази, які б містили відомості про стан здоров`я ОСОБА_3 та підтверджували його перебування у безпорадному стані.

Твердження апеляційної скарги про те, що нібито суд першої інстанції не врахував та не надав оцінку медичній довідці КП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» про те, що ОСОБА_3 зловживав алкоголем та неодноразово лікувався з ініціативи та коштом позивачки, є безпідставними. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду встановила відсутність такої довідки у справі. Крім того, у справі немає відомостей про те, що позивачка подавала таку довідку до суду.

Не містять матеріали справи і доказів того, що позивачка надавала спадкодавцю матеріальне забезпечення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази у справі мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, які встановлені ст. ст. 76 - 80 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції виконав свій процесуальний обов`язок та дотримався вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Навів свою обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині рішення.

Оскільки позивачка не довела перебування спадкодавця у безпорадному стані та отримання ним від неї утримання, місцевий суд правильно вказав на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України та задоволення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.

8.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, про недоведеність позивачкою сукупності передбачених ст. 1259 ЦК України обставин для зміни черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

По суті доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Натомість доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, про що вказано вище за текстом цієї постанови. У цій частині суд допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема не врахував висновки Верховного Суду про застосування норм права, що потягло ухвалення помилкового рішення.

Відтак вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 про скасування рішення суду у цій частині та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягають задоволенню.

9.Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки за наслідками перегляду справи в суді апеляційної інстанції у задоволенні усіх вимог позивачки відмовлено, то понесені нею судові витрати повністю покладаються на неї.

Натомість витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 610,40 грн (т. 2, а. с. 25) підлягають компенсації коштом позивачки.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє представник – адвокат Бойко-Марусенко Тетяна Сергіївна, задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 08.04.2026 в частині встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з червня 2017 року по 07.09.2022, скасувати й ухвалити щодо цієї позовної вимоги нове судове рішення про відмову в її задоволенні.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за сплачений судовий збір в сумі 1 610,40 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 11.11.2026.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

С. І. Мурашко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua