Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №723/3894/26 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Суд: Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №723/3894/26

Суддя: Дедик Н. П.

Справа № 723/3894/26

Провадження № 2/723/5370/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Дедик Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Іонуц Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні в залі суду в м. Сторожинець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту посилаючись на те, що 28.06.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 3777262, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 грн., шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в строки, визначені договором. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором.

Зазначають, що на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала та не повернула кредит, а також не сплатила проценти за користування кредитом, внаслідок чого у неї перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виникла заборгованість в розмірі 28400,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 23400,00 грн.

Також зазначають, що 21.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 21/02/2024, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право грошової вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 3777262 від 28.06.2023 року, в розмірі заборгованості боржника ОСОБА_1 перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», визначеної в реєстрі боржників в розмірі 28400,00 грн.

Просили стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3777262 від 28.06.2023 року в розмірі 28400,00 грн., витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Представник позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з`явився, наддали клопотання, в якому просили розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки вважає, що позивач звернувся з даним позовом до суду лише у вересні 2026 року, тобто після спливу трирічного строку.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.06.2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 3777262, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 грн., строком на 360 днів, шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , стандартна процентна ставка становить 2,00 % в день, знижена процентна ставка 0,40 % в день, що підтверджується копіями: договору про надання споживчого кредиту, додатком № 1 до договору кредиту, паспорту споживчого кредиту, графіком платежів. Договір підписаний електронним підписом відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора Н048, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 в розмірі 5000,00 грн. підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20240222-2424 від 22.02.2024 року.

З розрахунку заборгованості за період з 28.06.2023 року по 21.02.2024 року вбачається, що на виконання умов договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання виконувала не належним чином, що станом на 21.02.2024 року спричинило виникнення простроченої заборгованості перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в розмірі 28400,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 23400,00 грн.

21.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 21/02/2024, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право грошової вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 3777262 від 28.06.2023 року, в розмірі заборгованості боржника ОСОБА_1 перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», визначеної в реєстрі боржників в розмірі 28400,00 грн. Вказане підтверджується копією договору факторингу, копією акту приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024 року.

21.02.2024 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 3777262 від 28.06.2023 року в розмірі 28400,00 грн.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд вважає, що заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки договором передбачено, що кредит надавався на 360 днів, протягом цього строку і по його завершенню відповідач не виконала свої зобов`язання. Таким чином, строк позовної давності не пропущений, рскільки позивач звернувся до суду з позовом у межах трирічного строку позовної давності, який обраховувався з часу завершення строку, на який надавався кредит.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Апологет» позивачу ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підтверджується: ордером на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377, договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, актом № 1047 від 07.08.2026 року наданих послуг та детальним описом до нього, в яких зазначений розмір винагороди за надану правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Правилами ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд керується критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - GCПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії строни щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правовv допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуюсь з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям, є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17 зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отож, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахувавши характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру до ціни позову та до предмету спору, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі №367/6289/21, від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

З врахуванням викладеного, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача мають бути стягнені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК, МФО 300614) суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 3777262 від 28.06.2023 року в розмірі 28400 (двадцять вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 23400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК, МФО 300614) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua