Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №641/7274/26 — Київський районний суд м. Харкова

Суд: Київський районний суд м. Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №641/7274/26

Суддя: Юрлагіна Т. В.

Справа № 641/7274/26

Провадження № 2/953/5917/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 128037 від 07.01.2025 у розмірі 6160,00 грн, а також просив стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 15 500,00 грн

Позов мотивовано тим, що 07.01.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачка уклали в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 128037. За умовами договору кредитодавець надав кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 0,72 відсотка на день.

Позивач посилається на те, що 19 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки. Станом на 20 лютого 2026 року заборгованість, за розрахунком позивача, становить 6 160,00 грн, з яких 4 000,00 грн - тіло кредиту та 2 160,00 грн - проценти за користування кредитом. Позивач просить стягнути зазначену заборгованість, 2 662,40 грн судового збору та 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 27 липня 2026 року вказану позовну заяву передано за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2026 року справу передано судді Юрлагіній Т.В.

Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за її відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що з наданого договору про надання фінансового кредиту № 128037 від 07.01.2025 та додатка до нього вбачається, що відповідачка погодила суму кредиту 4 000,00 грн, строк кредитування 90 днів та фіксовану ставку 0,72 відсотка на день. Договір містить дані електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідачки. Умовами договору також визначено дату повернення кредиту.

Факт перерахування первісним кредитором 07.01.2025 суми в розмірі 4 000,00 грн на платіжну картку відповідачки підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» із зазначенням номера платіжної інструкції, дати переказу, суми, картки отримувача та призначення платежу «Видача кредиту». Ці відомості узгоджуються з умовами кредитного договору.

Належність позивачеві права вимоги підтверджується договором факторингу № 19122025/2 від 19 грудня 2025 року та витягом з реєстру боржників до нього. У витягу зазначені відповідачка, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, кредитний договір № 128037, сума боргу за тілом кредиту 4 000,00 грн, за процентами 2 160,00 грн і загальна сума 6160,00 грн. Надані платіжні інструкції підтверджують перерахування позивачем первісному кредиторові коштів за договором факторингу. За статтями 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу права.

Виписка з особового рахунка за кредитним договором фіксує стан заборгованості на 20 лютого 2026 року: 4 000,00 грн простроченого тіла кредиту та 2160,00 грн прострочених процентів; комісія, пеня і штрафи відображені як 0,00 грн. Позивач просить стягнути саме ці суми. Розмір заявлених процентів не перевищує погодженої договором плати за користування кредитом, а доказів погашення боргу чи іншого розміру заборгованості в матеріалах, наданих суду, не наведено.

Відповідачка мала повернути кредит не пізніше 07 квітня 2025 року. Доказів повернення кредиту або сплати процентів у заявленому розмірі суду не надано. Відтак вимоги про стягнення 4 000,00 грн основного боргу та 2 160,00 грн договірних процентів є обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15 500,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячиз конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Згідно з частиною 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Статтями 26, 27 Закону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Захист інтересів позивача здійснює адвокат Пархомчук С.В., що підтверджується копією Договору 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 та довіреності (ел. справа).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2статті 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також суму заборгованості в розмірі 6160,00 грн., яку просить представник позивача стягнути з відповідача, суд приходить до висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правову допомогу у сумі 15 500,00 грн., який є перевищує суму боргу відповідача.

Дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2662,40 грн. судового збору, які були сплачені позивачем, суд вважає необхідним задовольнити, оскільки ці витрати були понесені позивачем внаслідок неправомірної відмови відповідача від виконання зобов`язання по договору і пов`язаним з цим зверненням до суду. Дані вимоги відповідають ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8,11-13,76, 81,141, 509, 525, 526, 625, 628, 1050 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 128037 від 07.01.2025 у розмірі 6160,00 грн. (шість тисяч сто шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua