Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №638/16890/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №638/16890/26

Суддя: Семіряд І. В.

Справа № 638/16890/26

Провадження № 2-др/638/139/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Шевечнківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Рубель О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

20.10.2026 відповідач ОСОБА_1 , через свого представника Пекареніна А.А., звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Повний текст рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2026 року у справі 638/16890/26 було складено 13 жовтня 2026 року. Рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2026 року у справі 638/16890/26, ні відповідач, ні представник відповідача не отримували ані через засоби поштового зв`язку, ані в електронному вигляді. Про його ухвалення відповідач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 15 жовтня 2026 року, коли воно було опубліковано в реєстрі. Крім того, адвокату Пекареніну А.А., як представнику відповідача, не було надано доступ до електронної справи №638/16890/26 в підсистемі «Електронний суд», що унеможливило своєчасне ознайомлення з повним текстом судового рішення та належне визначення подальших процесуальних дій, зокрема щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Розгляд справи було проведено без участі відповідача та його представника. Сторона відповідача до 15 жовтня 2026 року не знала про винесене рішення та його не отримувала. З огляду на це, строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення підлягає поновленню, оскільки відповідно до частини 2 статті 127 ЦПК України процесуальні строки можуть бути поновлені у разі їх пропуску з поважних причин. У відповіді на відзив Відповідач вказував орієнтований розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) сума якої не змінилась на час винесення рішення суду. Виходячи із акту прийняття-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 35-Ф/26 від 21.08.2026 Адвокатським бюро були надані наступні послуги клієнту: Супроводження справи у Шевченківському районному суді міста Харкова у справі №638/16890/26. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 35-Ф/26 від 21.08.2026, а саме п. 1: “Сторони домовилися, що клієнт зобов`язується здійснити оплату у розмірі 10 000 грн за цим Актом та у відповідності до договору про надання правової допомоги № 35-Ф/26 від 21.08.2026 до 31 грудня 2027 року включно”. Таким чином, Адвокатським бюро «Андрія Пекареніна» надано послуги ОСОБА_1 на загальну суму 10 000 грн. У Акті Сторони домовилися, що ОСОБА_1 зобов`язується здійснити оплату у розмірі 10 000 грн за цим Актом та у відповідності до договору про надання правової допомоги № 35-Ф/26 від 21.08.2026 до 31 грудня 2027 року включно. При оцінці цієї обставини просив врахувати правову позицію Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19. Аналогічний підхід щодо застосування положення ЦПК у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20. Просив врахувати, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, вбачаються правові підстави для задоволення вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу наданих Адвокатським бюро «Андрія Пекареніна» в розмірі 10 000,00 грн, оскільки вказані витрати відповідають фактичним обставинам справи, принципам співмірності та розумності.

20.10.2026 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву про ухвалення додаткового рішення передано в провадження судді Семіряд І.В.

21.10.2026 представником позивача ТОВ «Коллект центр» - Костіної Н.В. подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких вказано, що розмір витрат на правничу допомогу, що зазначив представник відповідача, не пропорційним, а заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Представником відповідача разом з заявою було подано копію договору про надання правничої допомоги № 35-Ф/26 від 21.08.2026 та копію Акту прийняття-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 35-Ф/26 від 21.08.2026. У своїй зяаві представник відповідача зазначив, шо адвокату Пекареніну А.А., як представнику відповідача, не було надано доступ до електронної справи №638/16890/26 в підсистемі «Електронний суд», що унеможливило своєчасне ознайомлення з повним текстом судового рішення та належне визначення подальших процесуальних дій, зокрема щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України). У частині восьмій статті 141 ЦПК України не встановлено вимог до форми заяви про надання доказів щодо витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Тому такі заяви можуть подаватись суду як в усній, так і в письмовій чи електронній формі. (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 755/4466/20-ц (провадження № 61-16762св21)). Заяву про ухвалення додаткового рішення Відповідачем подано 19.10.2026 року, тобто з порушенням строку для подання доказів понесених витрат. зазначений розмір витрат у 10 000 грн. не відповідає складності розглянутої справи, тому що підготовка відповідних документів не вимагає значного обсягу юридичної й технічної роботи. У мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних справ про стягнення заборгованості по кредитним договорам, та нормативно-правове регулювання аналогічних спірних правовідносин не змінювалося. Підготування документів по малозначній справі не потребує спеціальних знань у галузі права. Таким чином, вважаємо, що надані адвокатом послуги (їх обсяг) на надання таких послуг по розглянутій справі не відповідають критерію співрозмірності. У зв`язк уз чим просила залишити без задоволення заяву представника відповідача по справі № 638/16890/26 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Представник відповідача Пекаренін А.А. подав заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності відповідача та його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 06.10.2026 у задоволені позову ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Станом на 11.11.2026 рішення не набрало законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді регламентовано в пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)).

Крім того, в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси відповідача ОСОБА_1 у суді представляло адвокатське бюро «Андрія Пекареніна» в особі керівника Пекаренін А.А. на підставі договору про надання професійної правової допомоги №35-Ф/26 від 21.08.2026, ордеру.

Відповідно до договору про надання правової допомоги – адвокатське бюро приймає доручення на участь у будь-яких кримінальних, цивільних, адміністративних справах, справах про адміністративне правопорушення в якості представника (адвоката, захисника) клієнта незалежно від процесуального статусу клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар та відшкодувати понесені витрати у зв`язку з виконанням доручення.

З акту прийняття – передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги №35-Ф/26 від 21.08.2026 вбачається, що ОСОБА_1 та Адвокатське бюро «Андрія Пекареніна», в особі керівника Пекареніна А.А., відповідно до умов договору про надання правової допомоги надано послуги з супроводження цивільної справи №638/16890/26, а саме супроводження цивільної справи вартістю 10 000 грн.

Отже, заявником (відповідачем) надано до суду докази витрат на оплату правової допомоги, на загальну суму 10 000 грн

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Суд вважає, що розмір гонорару адвоката, визначений відповідачем під час розгляду справи у суді, зважаючи на складність справи, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, є співмірним, окрім того, суд бере до уваги підстави, які стали підставою для відмови у задоволені позову.

При цьому, судом враховано заперечення позивача щодо неспівмірності наданих послуг є необгрунтованими.

Враховуючи, категорію справи, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ТО «Коллект центр» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 7 000 грн.

Окрім того, представником відповідача заявлено клопотання про поновлення строку звернення з зазначеною заявою, яке обґрунтоване тим, що з повним текстом рішення сторонами відповідача ознайомилась тільки після опублікування в ЄДРСР – 15.10.2026.

Суд вважає, що строк звернення з заявою про ухвалення додаткового рішення підлягає поновленню, оскільки представником відповідач доведено, що строк звернення пропущено з поважних причин.

Керуючись ст. ст. 133,134,137,140,141,142,246,270 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості– задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч ) грн.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач – ТОВ «Коллект центр», ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, 01133.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

СУДДЯ – І.В. СЕМІРЯД

Оригінал: reyestr.court.gov.ua