Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №638/25073/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №638/25073/26

Суддя: Семіряд І. В.

Справа № 638/25073/26

Провадження № 2/638/13257/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Рубель О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

14.10.2026 позивач –ТОВ «Новий колектор» звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 04.09.2021 ТОВ «Укр кредит фінанс», правонаступником якого є ТОВ «Новий колектор», та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту №0789-3567. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 10 000 грн. ТОВ «Укр кредит фінанс» взяті на себе зобов`язання виконало у повному обсязі, в свою чергу ОСОБА_1 зобов`язався повернути кошти, сплати відсотки, проте не виконав взяті на себе зобов`язання. На підставі укладеного договору факторингу до ТОВ «Новий колектор» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у сумі 18400 грн, з яких 10000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням та 8400 грн – відсотки, нараховані на дату відступлення права вимоги. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір – 2662,40 грн та витрати, понесені внаслідок відправлення копії позову з додатками відповідачу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2026 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

16.10.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній формі (паперовій та електронній).

02.11.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що сторона відповідача категорично не згодана з викладеним в позовній заяві та як наслідок дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, згідно позовної заяви встановлено, що первісним кредитором укладено договір з відповідачем. При цьому на підтвердження даного факту не надано жодного належного та допустимого доказу щодо перерахування коштів з особового рахунку первісного кредитора на картку /особовий рахунок/ відповідача, оформлений відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , бо наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам даного закону, без прив`язки до особового рахунку юрособи, що є неприпустимим, вважаємо, що такий документ може виготовити будь хто та прийти до суду вимагати задоволення позовних вимог. Отже, позивач не був позбавлений права надати рух коштів по особовому рахунку первісного кредитора за спірний період часу щодо переказу коштів ОСОБА_3 , але цього не зробив. Також позовна заява та матеріали справи не містять даних, що є наявний рахунок первісного кредитора, який підтверджено саме банківською установою та саме з цього рахунка було переведено кошти відповідачу. Проте, позивач у позовній заяві повідомив, що якщо суд буде вважати об`єм наданих доказів щодо перерахування коштів за договором недостатнім, а то потрібно витребувати рух коштів. З даного слідує, що позивач такими діями саме на суд переклав обов`язок, підтверджувати позовні вимоги, що є не припустимим, якщо за версією позивача передавався портфель заборгованості від первісного кредитора до позивача, то й логічно та послідовно б передалась інформація про рух коштів, але дана інформація відсутня в матеріалах судової справи. Витребувана судом інформація з кредитно фінансової установи щодо руху коштів на банківській картці відповідача, не дає підстави стверджувати, що саме з рахунку первісного кредитора було перераховано грошові кошти у певній сумі, тобто ідентифікувати номер рахунку та ще й то що він належить первісному кредитору з даної довідки не можливо. А отже, належних та допустимих доказів не надано позивачем на підтвердження позовних вимог. Крім того, відповідач проходить військову службу в ЗСУ, у зв`язку з чим має певні пільги, а тому на нього поширюється норми Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого забороняється застосування до військовослужбовців нарахування процентів та штрафний санкцій за користування кредитом з початку і до закінчення особливого періоду, а тому вимоги позивача є незаконними. Позивачем /кредитором/ не надано до суду належних та допустимих доказів, щодо розрахунку заборгованності, руху коштів по особовому рахунку, починаючи з первісного кредитора, щоб вони відповідали статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» . Отже за таких обставин говорити про стягнення суми заборгованості згідно позовних вимог є неможливим. позивачем не було надано належного та допустимого доказу у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , який би засвідчив, що кредитором були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором, а відповідач ці кошти отримав. Зі змісту наданого до суду договору неможливо встановити, на який саме рахунок позичальника та яким чином були перераховані кредитні кошти. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Вважаємо, що позивач при укладанні договору факторингу не витребував фінансові господарські-документи по спірному питанню щодо перерахунку коштів відповідачу, а значить несе ризики, а витребування їх судом вважаємо як втручання в приватне життя відповідача, бо позивачем не доведено взагалі факту укладання спірного кредитного договору, бо зараз позивач намагається за допомогою суду втрутитися в гарантовані Конституцією України права громадян України, що є неприпустимим. доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів та наявності заборгованості, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано. Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18. Вважаємо не доведеним позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу коштів відповідачу на рахунок, а також фактичного користування відповідачем коштами, та неналежністю наданого ним розрахунку як доказу заборгованості. Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У зв`язку з чим просила відмовити у задоволені позову.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Від представника відповідача ОСОБА_1 – Головко В.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 04.09.2021 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0789-3567 від 04.09.2021.

Відповідно до п. 1.2 договору - кредитодавець надає позичальникові на умовах, передбачених Договором, грошові кошти (Кредит) в кредит у сумі 10 000 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок) (далі – Сума Кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом.

Згідно з п. 1.4 договору - строк кредиту складає 70 календарних днів (10 тижнів). Кредит має бути повернений згідно Графіку платежів (додаток 1 до Кредитного Договору) до 12.11.2021 (Термін погашення). Повернення кредиту відбувається шляхом внесення 5 однакових за розміром платежів (один платіж раз на 2 тижні). Кожен із відповідних двотижневих платежів передбачає сплату однієї п`ятої від Суми Кредиту та суми нарахованих за користування Кредитом процентів.

Протягом строку Кредиту, встановленого пунктом 1.4. Договору, розмір процентів за користування Кредитом складає 1,20 % (одна ціла, дві десятих відсотка) від початкової Суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування Суми Кредиту Позичальнику до закінчення визначеного Договором строку, на який надається Кредит. Реальна річна відсоткова ставка складає 35 527% (п. 1.6 договору).

Додатком №1 до договору між сторонами погоджено графік платежів.

Договір та додаток №1 до договору ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А227.

Окрім того, ОСОБА_1 підписав правила надання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту.

У довідці «Моніторинг дій користувача в Інформаційно- телекомунікаційній системі» відображені дії позичальника при укладені договору.

З довідки, яка видана ТОВ «Укр кредит фінанс», вбачається, що видача коштів за кредитним договором №0789-3567 від 04.09.2021 здійснена 04.09.2021, тип операції видача кредиту, платіжна система Еasyрау, платіж №986815667, картка НОМЕР_1 , сума платежу 10 000 грн.

За клопотанням позивача у АТ «ПУМБ» витребувано інформацію щодо належності картки ОСОБА_1 та перерахування на неї суми кредиту.

З відповіді АТ «ПУМБ» вбачається, що у банку на ім`я ОСОБА_1 була випущшена банківська платіжна картка НОМЕР_2 , яка була отримана згідно заяви №2001918790901 від 09.07.2021 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

З наданої АТ «ПУМБ» вписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 04.09.2021 о 15-31 год. на рахунок ОСОБА_1 зараховано через ПТКС «ФК «контрактовий дім» 10 000 грн.

Отже, позивачем доведено, що ОСОБА_1 були перераховані кошти у розмірі 10 000 грн та картка, на яку перераховані кошти, належить відповідачу.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає.

Між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ТОВ «Новий колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки, встановлені цим Договором факторингу, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Згідно з п. 3.1.3 зазначеного Договору факторингу, сторони домовилися, що право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі, наведеній в Додатку № 1 до цього Договору факторингу. Разом з правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 0789 3567 від 04.09.2021 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Новий колектор».

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє її від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 ЗУ « Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

ч. 1 ст.1048 та ч. 1ст.1054 ЦК України передбачають, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості заборгованість становить 24 131 грн, з яких 11 800 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 331 грн – відсотки.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки нараховано в межах строку договору та відсотковою ставкою, яка погоджена між сторонами та не суперечить вимогам ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню відсотки у розмірі 8 400 грн.

Що стосується посилання представника відповідача, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ЗСУ, він має право на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім`ї».

п. 15 ст. 14 ЗУ «Про «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З наданої довідки командира військової частини НОМЕР_3 від 29.10.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у вч НОМЕР_3 . З копії військового квитка серія НОМЕР_4 вбачається, що військовий квиток видано 21.02.2026, військову присягу ОСОБА_1 прийняв 01.03.2026. Тобто, відповідач є військовослужбовцем з 2026, на момент укладення кредитного договору та нарахування відсотків (період з 04.09.2021 по 12.11.2021) ОСОБА_1 не був військовослужбовцем, у зв`язку з чим до нього не може бути застосовано ЗУ «Про «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зазначених правовідносин.

Відповідно ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3720483664 від 08.10.2026 та понесено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на відправлення копії позову відповідачу у розмірі 302,58 грн, що підтверджується квитанцією № 2296030 від 07.10.2026 «Поштової служби «Е-Пост».

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки позовні вимоги задоволені судові витрати та витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за тіло кредитом 10 000 грн, заборгованість за відсотками – 8 400 грн, сплачений судовий збір – 2 662,40 грн, витрати, пов`язані з розглядом справи - 302,58 грн, всього 21 364 (двадцять одна тисяча триста шістдесят чотири) грн 98 коп.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач – ТОВ «Новий колектор», ЄДРПОУ 43170298, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 301, 01133.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Суддя: І.В. Семіряд

Оригінал: reyestr.court.gov.ua