Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №607/2457/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 30 серпня 2026 р.

Справа: №607/2457/26

Суддя: Якімець Т. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 Справа №607/2457/26 Провадження №2/607/3106/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») через підсистему «Електронний суд» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0957752133

від 28 квітня 2021 року (далі - Договір).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 28 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі - ТОВ «Інфінанс») на підставі Заявки-анкети № 3612097 на умовах Пропозиції (оферти), що акцептована відповідачем, укладено Договір, відповідно до умов якого: розмір кредиту - 4 000,00 грн; строк дії Договору - 3 роки; відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Позикодавець свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому його умовами, однак відповідач своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконав.

22 червня 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 22/06-22, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором. 23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 44 110,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 40 110,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

2.1. Відповідач ОСОБА_1 скористався правом, передбаченим статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначив, що жодного договору 28 квітня 2021 року з ТОВ «Інфінанс» не укладав, про існування цієї фінансової установи йому не було відомо. Зазначені в Заявці-анкеті його персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, РНОКПП, адреса реєстрації), ймовірно, були отримані невідомими особами з відкритих баз даних або викрадені; натомість номер мобільного телефону НОМЕР_1 та адреса електронної пошти, вказані в анкеті, йому не належать, а фактичним номером телефону, яким він користувався у 2021 році, був НОМЕР_2 . Відповідач також стверджує, що ніколи не був власником чи користувачем банківської картки, на яку перераховано кредитні кошти, а позивач не надав доказів (зокрема, довідки банку-емітента) на підтвердження того, що ця картка відкрита на його ім`я; особа, зазначена в анкеті як контактна, йому невідома.

Крім того, на думку відповідача, Пропозиція (оферта) з боку ТОВ «Інфінанс» не могла бути підписана директором кредитодавця електронним підписом одноразовим ідентифікатором, оскільки такий підпис застосовує лише особа, яка приймає пропозицію (акцептант), а кредитодавець мав підписати оферту кваліфікованим електронним підписом; відтак, письмової форми правочину не дотримано. Відповідач також посилається на те, що кредитодавець не провів належної ідентифікації та верифікації особи, яка подала заявку на отримання кредиту, а обов`язок довести факт укладення договору, ідентифікації відповідача покладається на позивача.

2.2. Представник позивача 04 березня 2026 року подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки він не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень, зокрема довідки банку про відсутність відкритих на його ім`я рахунків чи виписки за картковим рахунком, хоча має вільний доступ до своїх рахунків. Представник позивача також зауважив, що Договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року

№ 675-VIII (далі - Закон № 675), а кредитні кошти перераховано на банківську картку, реквізити якої позичальник власноруч зазначив під час оформлення заявки на сайті кредитодавця. Одночасно позивач подав клопотання про витребування в Акціонерного товариства «Універсал Банк» доказів, які становлять банківську таємницю.

2.3. Заперечень на відповідь на відзив відповідач до суду не подав.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого

2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 березня

2026 року задоволено клопотання ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування доказів щодо відповідача, які становлять банківську таємницю.

Представник позивача - ТОВ «Факторинг Партнерс» - в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві та інших процесуальних заявах висловив прохання здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Відповідач - ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином; про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи не подавав.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик.

Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було зазначено, представник позивача скористався вимогами цієї норми.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі, а тому справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів. Водночас, оскільки відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, підстави для ухвалення заочного рішення, з огляду на приписи пункт 4 частини першої статті 280

ЦПК України, відсутні.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

28 квітня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір, який відповідно до його умов складається з Пропозиції укласти Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0957752133/1 від 28 квітня 2021 року (оферти), Акцепту оферти від 28 квітня 2021 року, Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal», затверджених наказом ТОВ «Інфінанс» № 15/1 від 18 листопада 2020 року (далі - Правила), та Заявки-анкети на отримання кредиту № 3612097 (а.с. 18-32).

У Заявці-анкеті від 28 квітня 2021 року зазначено прізвище, ім`я, по батькові

позичальника - ОСОБА_1 , дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП - НОМЕР_3 , адресу - АДРЕСА_1 , номер мобільного телефону - НОМЕР_1 , реквізити банківської платіжної картки - № НОМЕР_4 . Заявка-анкета підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8g0n8v» (а.с. 18).

Згідно з основними умовами кредиту, визначеними в оферті, розмір кредиту становить 4 000 грн; строк користування кредитом - 30 днів; строк дії Договору - 3 роки; відсоткова

ставка - 1,75 % за один день користування кредитом (річна відсоткова ставка - 638,75 %), застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 2 100,00 грн за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації; максимальна відсоткова ставка - 3,5 % за один день користування кредитом (річна - 1 277,5 %), застосовується за умови неналежного виконання умов Договору; загальна вартість кредиту за умови неналежного виконання умов Договору -

4 200,00 грн.

Акцептом оферти від 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 погодився з умовами оферти та Правил, з основними умовами кредиту, наведеними в Акцепті, а також надав згоду на використання при укладенні правочину одноразового ідентифікатора в якості аналога власноручного підпису. Акцепт оферти підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8g0n8v».

Відповідно до пункту 2.16 Правил строк користування кредитом не може перевищувати

30 календарних днів з моменту його видачі товариством позичальнику, крім випадку, коли позичальник здійснює пролонгацію строку користування кредитом. Згідно з пунктами 2.18, 2.20 Правил відсоткова ставка - розмір процентів, що нараховуються у разі належного виконання умов Договору, без застосування позичальником пролонгації; максимальна відсоткова ставка - розмір процентів, що нараховуються у разі неналежного виконання умов Договору.

Згідно з пунктами 8.2, 8.3, 8.6 Правил пролонгація кредиту здійснюється виключно за умови попередньої оплати нарахованих процентів за користування кредитом за фактичну кількість днів користування кредитом; підтвердженням волевиявлення позичальника щодо застосування пролонгації є факт погашення нарахованих процентів у повному обсязі.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 липня 2025 року № 3158_250611114561, на підставі договору на переказ коштів № ФК-П-17/08-04, укладеного з ТОВ «Інфінанс», 28 квітня 2021 року о 18:18 успішно перераховано кошти в сумі 4 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_5 , номер транзакції в системі iPay.ua - 87834583. Аналогічні відомості містить довідка ТОВ «Інфінанс» щодо зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 за Договором (а.с. 33, 34).

Відповідно до відповіді АТ «Універсал Банк» від 15 квітня 2026 року № БТ/Е-14405, наданої на виконання ухвали суду від 09 березня 2026 року, власником картки

№ НОМЕР_4 є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; на його ім`я банком емітовано банківську фізичну картку з цим номером. Фінансовим номером телефону, на який у період з 28 квітня 2021 року по 03 травня 2021 року надходила інформація про підтвердження здійснення операцій за цією карткою, був номер НОМЕР_1 , який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Згідно з доданою до відповіді випискою за картковим рахунком 28 квітня 2021 року о 18:18:39 на картку зараховано 4 000,00 грн (а.с. 120-122).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «Інфінанс»,

28 квітня 2021 року відповідачу видано кредит у сумі 4 000,00 грн; загальна сума нарахованих процентів становить 40 110,00 грн. Платежів на погашення заборгованості розрахунок не містить. Згідно з розрахунком позивача після відступлення права вимоги нарахування на заборгованість не здійснювались (а.с. 35-38).

22 червня 2022 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «Інфінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 22/06-22 (далі - Договір факторингу № 1), відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату,

а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги до боржників. Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 22 червня 2022 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 5973 на загальну суму 235 115 684,40 грн. Відповідно до витягу з реєстру боржників (додаток № 1 до Договору факторингу № 1) до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за Договором на загальну суму 44 110,00 грн, з яких 4 000,00 грн - основна сума боргу, 40 110,00 грн - проценти (а.с. 39-44).

23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) укладено договір факторингу № 23/05/24 (далі - Договір факторингу № 2). Згідно з актами прийому-передачі реєстру заборгованостей (на паперовому та електронному носіях) від 23 травня 2024 року клієнт передав, а фактор прийняв, зокрема, реєстр заборгованостей № 4. На підтвердження оплати за Договором факторингу № 2 надано платіжну інструкцію № 422780413 від 24 травня 2024 року на суму 2 944 375,35 грн. Відповідно до витягу з реєстру заборгованостей № 4 до Договору факторингу № 2 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором на загальну суму 44 110,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 40 110,00 грн - заборгованість за відсотками

(а.с. 45-61).

У матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, за яким загальна сума заборгованості 44 110,00 грн, з яких 4 000,00 грн - основна сума боргу, 40 110,00 грн - проценти (а.с. 62).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі -

ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів - Законом № 675.

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання - договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629 ЦК України

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування, інформації щодо відсоткової ставки та загальної вартості кредиту, порядку повернення кредиту, іншу необхідну інформацію, що зазначена у Договорі та Правилах. Наявні в матеріалах справи та досліджені судом докази свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, а також підписання відповідачем Договору у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675.

2.4. У частині доводів відповідача про неукладення ним Договору та неотримання кредитних коштів суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач не заперечує, що в Заявці-анкеті зазначено його справжні персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП та адресу реєстрації), однак стверджує, що банківська картка та номер мобільного телефону, вказані в анкеті, йому не належать.

Утім, ці доводи спростовуються відповіддю АТ «Універсал Банк» від 15 квітня 2026 року № БТ/Е-14405, отриманою на виконання ухвали суду. Так, банківська картка

№ НОМЕР_4 , реквізити якої зазначено в Заявці-анкеті, емітована банком саме на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); номер телефону НОМЕР_1 , вказаний у

Заявці-анкеті та використаний для надсилання одноразового ідентифікатора, у період укладення Договору був фінансовим номером телефону за цією карткою і знаходиться в анкетних даних відповідача в банку. Згідно з випискою за картковим рахунком 28 квітня 2021 року о 18:18:39 на картку відповідача зараховано 4 000,00 грн, що за датою, часом і сумою збігається з відомостями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про переказ кредитних коштів за Договором, і ці кошти того ж дня були використані.

Доказів того, що банківська картка чи номер мобільного телефону вибули з його володіння, або доказів звернення до банку чи правоохоронних органів з приводу неправомірного використання його персональних даних, банківської картки чи номера телефону відповідач суду не надав.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо недотримання письмової форми правочину внаслідок підписання оферти кредитодавцем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Суд виходить із того, що укладення Договору шляхом акцепту відповідачем пропозиції кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам Закону № 675.

Отже, сукупність наявних у справі доказів дає підстави для висновку, що саме відповідач уклав Договір з ТОВ «Інфінанс» та отримав кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн, а доводи відзиву у цій частині є безпідставними.

2.5. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як було зазначено, 22 червня 2022 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Інфінанс» укладено Договір факторингу № 1, а 23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» - Договір факторингу № 2.

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором. Як вбачається з витягу з реєстру заборгованостей № 4 до Договору факторингу № 2, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальній сумі 44 110,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 40 110,00 грн - заборгованість за відсотками.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти. Перехід права вимоги до позивача відповідач у відзиві не оспорював. Отже, необхідно констатувати, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором.

2.6. Водночас суд зазначає, що позивачем не доведена повною мірою вимога про стягнення заборгованості за процентами, виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до основних умов кредиту, визначених в оферті та Акцепті оферти, строк користування кредитом становить 30 днів; відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації, а загальна вартість кредиту у грошовому вираженні за цих умов становить

2 100,00 грн.

Як суд зазначав, згідно з пунктом 7.1, підпунктом 7.3.6 Правил у випадку прострочення виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту у строк користування кредитом проценти нараховуються по дату фактичного повернення кредиту виходячи з максимальної відсоткової ставки - 3,5 % за один день користування кредитом, тобто у подвійному розмірі, а максимальна відсоткова ставка, згідно з пунктом 2.20 Правил та основними умовами кредиту, застосовується саме за умови неналежного виконання умов Договору.

Водночас відповідно до пунктів 8.2, 8.3, 8.6 Правил пролонгація кредиту здійснюється виключно за умови попередньої оплати нарахованих процентів за користування кредитом, а підтвердженням волевиявлення позичальника щодо застосування пролонгації є факт погашення нарахованих процентів. Будь-яких платежів відповідача за Договором розрахунок заборгованості не містить, а отже, строк користування кредитом не продовжувався.

Відтак, позивач, заявляючи до стягнення проценти, нараховані з 29 травня 2021 року

до 22 червня 2022 року за максимальною відсотковою ставкою 3,5 % (по 140,00 грн щоденно), фактично виходить з того, що у зв`язку з неповерненням кредиту у встановлений строк нарахування процентів за Договором продовжується після спливу строку користування кредитом.

Утім суд не погоджується із такими доводами сторони позивача. Так, кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша) ; боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина друга).

При цьому, статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша).

Суд, здійснивши аналіз змісту пункту 7.1, підпункту 7.3.6 Правил у їх взаємозв`язку з основними умовами кредиту, визначеними в оферті та Акцепті оферти, іншими положеннями Правил, а також взявши до уваги матеріали справи, вважає, що сама наявність таких положень не свідчить про можливість нарахування процентів за Договором понад строк користування кредитом. Нарахування процентів за підвищеною (максимальною) ставкою, пов`язане виключно з фактом неналежного виконання позичальником зобов`язання, за своєю суттю є не платою за користування кредитом, а мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною восьмою статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин суд зауважує на необхідності застосування положення contra proferentem (неоднозначні умови тлумачать проти того, хто їх запропонував).

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 352/1950/15-ц) зауважено, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін), потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року (справа № 944/3046/20), вказано, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Конституційний Суд України свого часу зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня

2013 року № 7-рп/2013).

Тож суд враховує принцип тлумачення договору на шкоду стороні, яка сформулювала умови договору, та зазначає, що умова договору про нарахування процентів за максимальною відсотковою ставкою, пов`язана із самим фактом невиконання договору, суперечить умові, яка передбачає продовження строку користування кредитом (пролонгацію) лише внаслідок вчинення певних дій позичальником.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, а не продовження строку кредитування, отже нарахування процентів поза межами строку користування кредитом, у тому числі за максимальною відсотковою ставкою, є неправомірним.

Таким чином, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами Договору умовами, якими визначено основну заборгованість, строк користування кредитом і розмір процентів. За таких умов Договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати проценти за Договором лише в межах строку користування кредитом - 30 днів. З урахуванням пункту 7.1 Правил, за яким проценти нараховуються з дня отримання кредиту включно, згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора за період з 28 квітня 2021 року по 28 травня 2021 року включно за ставкою 1,75 % нараховано проценти у розмірі 2 170,00 грн. Доказів продовження строку користування кредитом (пролонгації) у порядку, визначеному розділом 8 Правил, матеріали справи не містять.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54).

Відтак, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки це узгоджується з принципом диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Тож наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги самостійно не є достатнім доказом обґрунтованості розміру нарахованих процентів.

Відповідно до частини першої, частини третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є загалом підставовими та підлягають частковому задоволенню. Тож з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 6 170,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - тіло кредиту; 2 170,00 грн - проценти за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення процентів у розмірі 37 940,00 грн слід відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджує додана до матеріалів справи платіжна інструкція № 0601540054 від 21 січня 2026 року (а.с. 69). Отже, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 372,41 грн (6 170 * 2 662,40 : 44 110) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа

№ 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В., 02 липня 2024 року укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024. Надано заявку № 424 від 01 грудня 2025 року на надання юридичної допомоги, витяг з акту № 25 від 31 грудня 2025 року на суму 16 000 грн та прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» (а.с. 63-67).

Утім, суду не надано доказів того, що правову допомогу у цій справі надавав адвокат; у справі відсутні як свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, так і ордер або довіреність адвоката, а тому підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, як це передбачено статтею 137 ЦПК України, немає.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 244, 247, 258-268,

273-274, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 0957752133 від 28 квітня 2021 року у розмірі 6 170 (шість тисяч сто сімдесят) гривень 00 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 372 (триста сімдесят дві) гривні 41 копійка.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 31 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua