Суд: Жовківський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №444/4270/25
Суддя: Олещук М. М.
Справа № 444/4270/25
Провадження № 2/444/372/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повне)
28 жовтня 2026 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Олещук М. М.
секретар судового засідання Мачіха Г.В.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Огородник І.І.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Яцуляк Т.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом до суду про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з ОСОБА_2 у зв`язку із тим, що існує заборгованість по сплаті аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі 816 042 грн. 27 коп. Даний позов подано через систему "Електронний суд".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16 вересня 2021 року у справі №444/508/21 позовні вимоги ОСОБА_1 (надалі – Позивачка) задоволено та вирішено: «Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітній дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь їх матері ОСОБА_1 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.02.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.»
Рішення набрало законної сили.
ОСОБА_2 (боржник по сплаті аліментів; надалі – Відповідач) та його представник були присутніми у судовому засіданні 16.09.2021 року, зокрема, під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення суду. Отже, Відповідач був повністю ознайомлений із своїм обов`язком щодо сплати аліментів в день проголошення зазначеного судового рішення. Однак, Відповідач добровільно свого обов`язку щодо сплати аліментів на утримання дітей не виконував.
Перший платіж по сплаті аліментів здійснено Відповідачем у жовтні 2022 року – через 1 рік після ухвалення Рішення та набрання ним законної сили, попри те, що Відповідач мав постійний дохід та можливість їх сплачувати, що вказує на його недобросовісну поведінку та ухилення від виконання своїх зобов`язань. З Довідки про доходи ОСОБА_2 за основним місцем роботи вбачається, що Відповідач у період із 23.02.2021 року по 30 вересня 2022 року отримав сукупний дохід у розмірі 653 758.99 грн., в тому числі додаткову грошову винагороду в сумі 30 000.00 грн. щомісячно, з яких він жодної копійки не сплатив для погашення заборгованості по аліментах.
Постановою державного виконавця від 16.08.2022 року відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа №444/508/21 від 22.10.2021р., виданого на примусове виконання рішення суду.
Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментах у ВП № 69658782 від 01.03.2024р., розмір боргу у Відповідача щодо сплати аліментів становив 203 872, 63 грн.
Згідно Розрахунку заборгованості по аліментах у ВП № 69658782 від 20.09.2024 року у Відповідача наявна заборгованість щодо сплати аліментів у розмірі 203 872, 63 грн..
Згідно Розрахунку заборгованості по аліментах у ВП №69658782 від 29.08.2025 р. станом на 29.08.2025 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів в сумі 200 779 (двісті тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень 50 копійок.
Відтак, у Відповідача протягом тривалого періоду наявна заборгованість щодо сплати аліментів, яку останній не бажає погашати у повному розмірі. Такі дії Відповідача щодо несплати аліментів та утворення заборгованості порушують права неповнолітніх дітей щодо їх належного утримання, що і стало підставою для звернення до суду щодо стягнення неустойки (пені) на прострочену суму заборгованості із сплати аліментів.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Отже, на прострочену суму заборгованості щодо сплати аліментів нараховується пеня у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день. Така пеня встановлена законом.
Відповідач ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні 16.09.2021 року при оголошенні судового рішення про стягнення аліментів; був повністю ознайомленим із текстом судового рішення від 16.09.2021 року та знав про свій обов`язок щодо сплати аліментів, мав стабільний дохід та можливість сплачувати аліменти, однак протягом тривалого часу року коштів на утримання дітей взагалі не сплачував; жодних заходів для погашення заборгованості за аліментами не вживає. Зазначені обставини свідчать про наявність вини Відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.
Щодо порядку нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, то представник позивачки в позові наводить правові позиції викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц, у Постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21, у Постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №161/5211/22.
Представник позивача в позові зазначає, що рішення Жовківського районного суду Львівської області у справі №444/508/21 ухвалено 16.09.2021 року, яким визначено розмір та спосіб нарахування аліментів, із змістом рішення Відповідач був ознайомлений, оскільки був присутній на його проголошенні. Отже, з 16.09.2021 року Відповідач був повністю ознайомлений із своїм обов`язком щодо сплати аліментів та відповідно зобов`язаний був до кінця вересня 2021 року погасити свій борг за аліментами за попередній період. Зважаючи на те, що Відповідач борг за аліментами не сплатив – 1 жовтня 2021 року вважається дата прострочення виконання зобов`язання по сплаті аліментів, присуджених за період до ухвалення рішення суду.
Станом на моменту пред`явлення позову розмір неустойки (пені), за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню із відповідача складає суму 816 042, 27 грн.
У зв`язку із значним обсягом математичних обчислень, детальний розрахунок розміру пені, яка підлягає стягненню із відповідача, оформлено у вигляді окремого документу, який є додатком та невід`ємною частиною цього позову.
При цьому, обрахунок розміру пені здійснений позивачем на підставі ст. 196 СК України та за правилами, сформульованими у викладених вище правових висновках Верховного Суду, щодо застосування норм вказаної статті: (1) Розмір пені за місячним платежем розрахований так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) помножено на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включений до строку заборгованості) та помножено на один відсоток. (2) Розмір пені за кожним простроченим платежем не перевищує 100% заборгованості, на яку нараховується пеня. (3) Пеня на заборгованість зі сплати аліментів за період до ухвалення судового рішення (лютий-вересень 2021 року) нараховується з першого дня місяця, наступного за місяцем ухвалення судового рішення – з 01.10.2021 року.
У зв`язку з наведеним, представник позивачки просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 816 042 (вісімсот шістнадцять тисяч сорок дві) гривні 27 копійок.
Ухвалою судді від 06.11.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
18.05.2026 року ухвалою Жовківського районного суду Львівської області закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні 28.10.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Огородник І.І. позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Також зазначила, що предметом позовних вимог є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Так, рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16.09.2021 року, яке набрало законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на трьох дітей. Відповідач був присутній під час розгляду справи та ухвалення рішення, однак, своїх обов`язків, щодо сплати аліментів не виконував. Відповідач, маючи постійний дохід, мав можливість сплачувати аліменти на дітей. До позовної заяви долучена довідка про дохід відповідача, однак, відповідачем з цих коштів жодної суми не було сплачено по аліментах на дітей. ОСОБА_2 мав стабільний дохід і мав можливість сплачувати аліменти. Представник вважає, що дії відповідача мали умисний характер. Представник просить позов задовольнити.
В судовому засіданні 28.10.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_1 не пред`явила виконавчий лист до виконання зразу після ухвалення рішення суду, а лише через приблизно як рік часу. Заборгованість, яка виниклиа, це та заборгованість, яка утворилася до пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відповідач ОСОБА_2 є державним службовцем, а тому відрахування аліментів із його доходу проводиться за місцем служби. Позивачка не наводить підстав, чому саме вона зволікала із зверненням з виконавчим листом до виконавця більше року часу. Представник зазначає, що в діях відповідача відсутня вина щодо утворення заборгованості зі сплати аліментів. Більше того, дії позивачки, яка не зверталася понад рік часу до виконавця, свідчать про те, що їй не було необхідності та потреби пред`являти виконавчий лист до виконання. Представник відповідача стверджує, що відповідач добровільно утримував весь цей час дітей. Також пояснив, що відповідач є військовослужбовцем із його доходу стягуються аліменти за місцем служби, а тому він не може впливати на відрахування суми аліментів з його зарплати. Крім того, виконавцем встановлені обмеження доходу відповідача, оскільки з його доходу стягуються аліменти та заборгованість. Представник також не погоджується із розрахунком пені, який надано позивачкою. Просить повністю відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено такі обставини.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітній дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь їх матері ОСОБА_1 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.02.2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішення суд набрало законної сили 22.10.2021 року.
22 жовтня 2021 року Жовківським районним судом Львівської області видано виконавчий лист №444/508/21 з виконання вищезазначеного рішення суду.
16.08.2022 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69658782 з виконання виконавчого листа №444/508/21, виданого 22.10.2021 року Жовківським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дітей.
В матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості по аліментах ОСОБА_2 , проведені державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в межах виконавчого провадження №69658782.
Зокрема, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах у ВП № 69658782 від 01.03.2024р., розмір боргу у відповідача щодо сплати аліментів становив 203 872, 63 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах у ВП № 69658782 від 20.09.2024 року у відповідача наявна заборгованість щодо сплати аліментів у розмірі 203 872, 63 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах у ВП №69658782 від 29.08.2025 станом на 29.08.2025 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів в сумі 200 779 (двісті тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень 50 копійок.
Згідно з вимогами ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
У постанові від 25 квітня 2018 року в справі № 572/1762/15-ц Верховний Суд зазначає, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає в усіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/1213/17.
Наявними в матеріалах справи довідками про нарахування заробітної плати підтверджується, що у періоди виникнення обов`язку зі сплати аліментів, йому щомісячно нараховувалася заробітна плата, відтак він не був позбавлений можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
ОСОБА_2 було достовірно відомо про рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 вересня 2021 року, яким на нього було покладено обов`язок зі сплати аліментів. Проте свої зобов`язання він вчасно не виконував.
Зазначене спростовує доводи відповідача щодо відсутності його вини в утворенні заборгованості зі сплати аліментів у зв`язку з несвоєчасним непред`явленням позивачем виконавчого листа до виконання.
Таким чином, відповідачем не доведено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини.
Однак, неналежне виконання відповідачем рішення суду призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів на утримання дітей, та з відповідача на користь позивача належить стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, передбачену ст. 196 СК України.
Згідно зі ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 196 СК України, пеня за прострочення сплати аліментів повинна становити не більше 100 відсотків заборгованості.
При застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується (правова позиції Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 року у справі № 711/679/21).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, пеня за прострочення сплати аліментів за період 01.10.2022 року по 01.09.2025 року становить 816042,27 грн, що значно перевищує розмір заборгованості відповідача.
Враховуючи те, що стаття 196 СК України передбачає, що розмір пені, що підлягає стягненню з платника аліментів, нарахованої у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, не може бути більше 100 відсотків заборгованості, зважаючи на те, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, що станом на 29.08.2025 року становив 200 779 (двісті тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень 50 копійок, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 200 779 (двісті тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень 50 копійок.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 200 779 (двісті тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
Повне рішення суду складено 09.11.2026 року.
Суддя: Олещук М. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua