Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, їхнього затримання
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №522/21038/26
Суддя: Науменко А. В.
Справа № 522/21038/26
Провадження № 2-а/522/490/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Науменко А.В..,
за участі секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.
розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Туркменістану ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,
ВСТАНОВИВ:
23 жовтня 2026 року до суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Туркменістану, у якому позивач просить затримати громадянина Туркменістану ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 22.04.2027 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконного перебувають на території України.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Науменко А.В.
Позивач обґрунтовує позов тим, що громадянин Туркменістану ОСОБА_1 незаконно перебуває на території України без дійсних паспортних документів і довідок та ухиляється від виконання рішення про примусове повернення, у зв`язку з чим відносно нього ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення про примусове видворення. Позивач зазначає, що відповідач не має законних підстав для перебування в країні, постійного місця проживання та джерел існування, а також існують обґрунтовані підстави вважати про наявність ризику його втечі та ухилення від виконання рішень суб`єкта владних повноважень. Ураховуючи відсутність у відповідача документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд за межі України, унеможливлюється його самостійна ідентифікація та забезпечення процедури видворення без поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. На підставі норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та КАС України позивач просить застосувати до відповідача захід у вигляді затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців із поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із допуском негайного виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 23.10.2026 провадження у справі було відкрите.
03.11.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач обґрунтовує відзив тим, що застосування найсуворішого заходу обмеження свободи у вигляді тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства є винятковим заходом, який не є виправданим за наявності менш обмежувальних альтернативних засобів забезпечення процесуальних гарантій. Зазначається, що відповідач має постійне, стабільне та офіційно підтверджене договором оренди місце проживання в місті Одесі, що повністю виключає ризик його переховування від міграційних органів чи суду. Крім того, його анкетні дані та походження вже повністю встановлені компетентними органами, а сам він виявляє готовність до співпраці задля добровільного врегулювання правового статусу без поміщення до спеціалізованої установи. У зв`язку з цим сторона захисту просить відмовити у задоволенні позовних вимог міграційної служби в повному обсязі.
В судове засідання з`явилися учасники справи, зокрема представник позивача та адвокат відповідача, а також у режимі відеоконференції з пункту тимчасового перебування взяв участь відповідач. Під час судового засідання адвокат відповідача підтримала поданий відзив, наголосила на наявності у відповідача постійного місця мешкання та попросила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з чим погодився сам відповідач. У свою чергу, представник позивача підтримав адміністративний позов і зазначив, що відповідач мав можливість добровільно покинути територію країни, проте не скористався нею, у зв`язку з чим наразі незаконно перебуває в Україні, наполягаючи на задоволенні позовних вимог.
На запитання суду відповідач повідомив, що в Україні він не працював, до праці його не змушували, а переслідувань у Туркменістані не зазнавав.
Згідно ч.1 ст.227 КАС України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2026 року громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , було затримано з метою обставин правопорушення та передано до Миколаївського пункту тимчасового розміщення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, про що свідчить протокол №МОД 000453 про адміністративне затримання від 22.10.2026.
22.10.2026 за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №013514 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 22.10.2026 серії ПН МОД №013600 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5 100 грн.
22.10.2026 Головним управлінням ДМС в Одеській області прийнято рішення №5101100100001089 про примусове видворення громадянина Туркменістану ОСОБА_1 .
22.10.2026 Головним управлінням ДМС в Одеській області прийнято рішення про заборону в`їзду громадянину Туркменістану ОСОБА_1 , в Україну строком на 5 років.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Частина 1 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Відповідно до частин 1, 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Суд звертає увагу, що особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначено ст. 289 КАС України.
Так, у відповідності до ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Згідно з частинами 11, 13 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Виходячи з наведених правових норм слідує, що затримання іноземця може мати місце або з метою ідентифікації, або з метою забезпечення видворення за межі території України, або з обома складовими цієї мети.
Аналізуючи вказане, суд зазначає, що підставою для затримання іноземця з метою ідентифікації є відсутність у нього відповідного паспортного документа, а підставою для затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України є невиконання в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухиляється від виконання такого рішення, та існує ризик його втечі.
Під час виявлення відповідача, у нього були відсутні паспортні документи країни громадянської належності для виїзду за кордон, або інші документи, що посвідчують особу чи встановлюють правовий статус на території України. На території України знаходиться незаконно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має. Доказів на спростування вищевказаного, суду не представлено.
Відповідач вчинив порушення законодавства України про правовий статус іноземців, із заявами про визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту не звертався та не отримував вказаного статусу, не має чинного дозволу на імміграцію у відповідності до Закону України «Про імміграцію», у засіданні зазначив, що не має паспортного документу. Матеріали справи не свідчать про наявність у відповідача доходу, постійного місця проживання, засобів до існування, щоб надавали йому змогу добровільно покинути територію України.
Також суд враховує, що відповідачем не було виконано рішення про повернення до країни походження № 8010130100019086 яким відповідача було зобов`язано покинути Україну до 02.09.2025 року.
Враховуючи обставини справи, наведені вище норми чинного законодавства, зважаючи на обставини затримання відповідача, через порушенням ним міграційного законодавства, відсутність змоги самостійно покинути територію України, відсутність паспортного документу, суд погоджується з доводами ГУ ДМС в Одеській області про наявність підстав для затримання відповідача з метою його ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Слід зазначити, що ГУ ДМС України в Одеській області не зверталось з клопотанням про зобов`язання громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , внести заставу та з клопотанням про взяття даної особи на поруки підприємства, установи чи організації, в зв`язку з тим, що внесення застави полягає у внесенні іноземцем, особою без громадянства або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто існує імперативний обов`язок Кабінету Міністрів прийняти такий Порядок.
На даний час, Кабінетом Міністрів України, на виконання ст. 289 КАС України не прийнято порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування судом застави як заходу до іноземця, який застосовується адміністративним судом в порядку КАС України.
Вказане свідчить про відсутність механізму реалізації судом положень ст. 289 КАС України при застосуванні до іноземця застави, тобто про неможливість практичного застосування судом застави до іноземця.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, зокрема необхідність ідентифікації особи відповідача, адже у відповідача відсутній документ, що дає право на виїзд з України, в сукупності з тим, коли інші, менш жорсткі заходи (порука та застава), були розглянуті та визнані такими, що не можуть бути застосовані до даної ситуації, зважаючи на те, що відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена у частині другій статті 203 КУпАП, тривалий час нелегально перебуває на території України без дійсних документів, що посвідчують особу, суд вважає, що до грормадянина Туркменістану ОСОБА_1 , слід застосувати захід передбачений ч. 11 ст. 289 КАС України, як затримання з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 229, 242, 244, 293, 295 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Туркменістану ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України- задовольнити.
Затримати громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 22.04.2027 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Науменко
10.11.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua