Вирок від 10 листопада 2026 р. у справі №136/1504/24 — Липовецький районний суд Вінницької області

Суд: Липовецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №136/1504/24

Суддя: Присяжний О. І.

Справа № 136/1504/24

провадження № 1-кп/136/55/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду міста Липовець, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42021022240000093 від 25.11.2021, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя: АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого на посаді директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення

прокурора ОСОБА_4 ,

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2024 до Липовецького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021022240000093 від 25.11.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України.

06.08.2024 ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акта.

17.08.2024 ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області прийнято до розгляду цивільний позов прокурора в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_3 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням. Кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

04.07.2025 ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області, яка набрала законної сили 14.07.2025, задоволено клопотання прокурора та залишено без розгляду цивільний позов прокурора в інтересах ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_3 про стягнення збитків завданих кримінальним правопорушенням в розмірі 102 791 (сто дві тисячі сімсот дев`яносто одну) грн. 87 коп., у зв`язку із відшкодуванням майнової шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням.

29.12.2025 ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області, яка набрала законної сили 06.01.2026, вищевказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у частині пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Продовжено судовий розгляд кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022240000093 від 25.11.2021, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, діючи з метою легалізації незаконно отриманих доходів, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, який є нетяжким злочином, вчинив ряд фінансових операцій із злочинним шляхом отриманими бюджетними коштами, виділеними на фінансування робіт по «Реконструкції житлового будинку під побутові приміщення з влаштуванням спортивних майданчиків по АДРЕСА_2 » згідно договорів про закупівлю робіт № 23/07 від 23.07.2018 та № 68 від 25.09.2017, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 діючи з єдиним умислом на заволодіння чужим майном, а саме бюджетними коштами, виділеними на фінансування робіт по вищевказаному об`єкту, шляхом обману, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно розуміючи, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не володіють спеціальними знаннями у галузі будівництва та не здійснювали безпосереднього контролю за станом виконання будівельних робіт, у кінці грудня 2018 року, але не пізніше 21.12.2018, точної дати і часу органом досудового розслідування не встановлено, у відповідності до п. 3.3. договору про закупівлю робіт № 23/07 від 23.07.2018 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 акт приймання виконаних будівельних робіт без номера за грудень-2 2018 року на суму 227 838,13 грн., у якому у Розділі «Малі архітектурні форми дитячий майданчик» вказані неправдиві дані про фактично виконані будівельні роботи, а саме: п. 7 «Урна для сміття тип 1» у кількості 2 одиниць на суму 3 672 грн. з ПДВ та п. 8 «Лавочка тип 1» у кількості 6 одиниць на суму 18 360 грн. з ПДВ. Загальна суму невиконаних робіт згідно вказаного акту складає 22 032 грн. з ПДВ.

У подальшому 22.12.2018 на підставі вказаного акту ІНФОРМАЦІЯ_3 на розрахунковий рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_1 , який відкрито у філії – Вінницьке обласне управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перераховано кошти в сумі 227 838,13 грн.

Отримавши 22.12.2018 на розрахунковий рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_1 кошти в сумі 227 838,13 грн., з яких 22 032 грн. безпідставно за фактично не виконані роботи, ОСОБА_3 о 08.07 год. 26.12.2018 розпорядився частиною незаконно одержаного майна шляхом здійснення 1 (однієї) фінансової операції, а саме – перерахував кошти у сумі 553 000 грн. із загального залишку, який по закінченню на 22.12.2018 складав 553 321,63 грн., на інший банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_2 , який відкрито у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Після цього, директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами, виділеними на фінансування робіт по реконструкції житлового будинку під побутові приміщення з влаштуванням спортивних майданчиків по АДРЕСА_2 згідно договорів про закупівлю робіт № 23/07 від 23.07.2018 та № 68 від 25.09.2017, у відповідності до п. 3.3. договору про закупівлю робіт № 23/07 від 23.07.2018 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 акт приймання виконаних будівельних робіт без номера за грудень-3 2018 року суму 79 192,50 грн., у якому у Розділі «Малі архітектурні форми дитячих майданчиків» вказані неправдиві дані про фактично виконані будівельні роботи, а саме: п.п. 2, 4 «Урна для сміття тип 1» у кількості 7 одиниць на суму 8 729,87 грн. з ПДВ.

У подальшому 26.12.2018 на підставі вказаного акту ІНФОРМАЦІЯ_3 на розрахунковий рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_1 , який відкрито у філії – Вінницьке обласне управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перераховано кошти в сумі 79 192,50 грн.

Отримавши 26.12.2018 на розрахунковий рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_1 кошти в сумі 79 192,50 грн., з яких 8 729,87 грн. безпідставно за фактично не виконані роботи, ОСОБА_3 о 11.33 год. 27.12.2018 розпорядився частиною незаконно одержаного майна шляхом здійснення 1 (однієї) фінансової операції, а саме – перерахував кошти у сумі 319 000 грн. із загального залишку, який по закінченню на 26.12.2018 складав 319 514,13 грн., на інший банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_2 , який відкрито у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Після цього, директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами, виділеними на фінансування робіт по реконструкції житлового будинку під побутові приміщення з влаштуванням спортивних майданчиків по АДРЕСА_2 згідно договорів про закупівлю робіт № 23/07 від 23.07.2018 та № 68 від 25.09.2017, у відповідності до п. 4.2. договору про закупівлю робіт № 68 від 25.09.2017 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 акт приймання виконаних будівельних робіт без номера від 03.11.2020 суму 173 578,04 грн., у якому у Розділі «Малі архітектурні форми дитячих майданчиків» вказані неправдиві дані про фактично виконані будівельні роботи, а саме: п.п. 6, 8, 10 «Урна для сміття тип 1» у кількості 15 одиниць на суму 18 000 грн. з ПДВ та п.п. 5, 7, 9 «Лавочка тип 1» у кількості 18 одиниць на суму 54 000 грн. з ПДВ. Загальна сума невиконаних робіт згідно вказаного акту складає 72 000 грн. з ПДВ.

У подальшому 12.11.2020 на підставі вказаного акту ІНФОРМАЦІЯ_3 на розрахунковий рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_3 , який відкрито у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » перераховано кошти в сумі 173 578,04 грн.

Отримавши 12.11.2020 на розрахунковий рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_3 кошти в сумі 173 578,04 грн., з яких 72 000 грн. безпідставно за фактично не виконані роботи, ОСОБА_3 13.11.2020 розпорядився частиною незаконно одержаного майна шляхом здійснення 5 (п`яти) фінансової операції, а саме:

– перерахував кошти у сумі 2 032,08 грн. на банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за № НОМЕР_4 згідно рахунку № 76047 від 27.10.2020;

– перерахував кошти у сумі 7 320 грн. на банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за № НОМЕР_5 згідно рахунку № 176 від 11.11.2020;

– перерахував кошти у сумі 42 562,36 грн. на банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за № НОМЕР_6 згідно рахунку № ДБСФт-0000944 від 09.11.2020;

– перерахував кошти у сумі 57 876,54 грн. на банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за № НОМЕР_7 згідно рахунку № ВН-0007333/ВН від 28.09.2020;

– перерахував кошти у сумі 258 000 грн. на банківський рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за № НОМЕР_8 .

Таким чином внаслідок вчинення вищевказаних 7 (семи) фінансових операцій ОСОБА_3 розпорядився бюджетними коштами у загальній сумі 102 791,87 грн. та щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, оскільки вони отримані у якості оплати за роботи, які фактично не виконані згідно договорів про закупівлю робіт № 23/07 від 23.07.2018 та № 68 від 25.09.2017.

Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 209 КК України, а саме: розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у формі здійснення фінансової операції з майном, вчинені особою, яка знала, що таке майно частково одержано злочинним шляхом.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що дійсно він у 2017-2018 роках укладав від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » із ІНФОРМАЦІЯ_3 2 (два) договори на проведення ремонтних робіт щодо реконструкції житлового будинку під побутові приміщення з влаштуванням спортивних майданчиків по АДРЕСА_2 . Усі роботи виконано у повному обсязі, нарікань на якість та обсяги ні від замовника, ні від представника технічного нагляду не надходили. Отриманими за проведення ремонтних робіт коштами розпоряджався не він безпосередньо, а тому вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає. Від дачі відповідей на питання сторін кримінального провадження обвинувачений, посилаючись на приписи статті 63 Конституції України, відмовився.

Допитана у якості представника потерпілого ОСОБА_6 (начальник ІНФОРМАЦІЯ_10 ) повідомила, що обставини вчинення кримінальних правопорушень їй не відомі, оскільки будівельні роботи проводились у період, коли вона не працювала у селищній раді. Також вказала, що вона лише готувала документи за дорученням ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_7 до правоохоронних органів щодо неякісно виконаних будівельних робіт. Окремо підтвердила ту обставину, що на розрахунковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_12 після скерування обвинувального акту до суду надійшли кошти із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у розмірі 102 761,87 грн.

Аналогічні за змістом показання надала представник потерпілого ОСОБА_8 (головний бухгалтер ІНФОРМАЦІЯ_13 ). Додатково повідомила, що на теперішній час об`єкт по АДРЕСА_2 на балансі у селищній раді не перебуває, оскільки він не введений у експлуатацію. Дебіторська заборгованість перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо оплати робіт відсутня.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 повідомив, що він до листопада 2020 року перебував на посаді голови ІНФОРМАЦІЯ_3 . Між вказаним органом місцевого самоврядування та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » укладались 2 (два) договори на проведення будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку під побутові приміщення з влаштуванням спортивних майданчиків по АДРЕСА_2 . Нарікань на якість і обсяги виконаних робіт не було. У зв`язку із обмеженням фінансування роботи до кінця виконані не були, однак кошти селищною радою були сплачені у повному обсязі відповідно до фактично виконаних робіт. Окрім представників селищної ради на об`єкті під час будівництва був інженер з технічного нагляду, який також зауважень не висловлював. Вважає, що висунуте ОСОБА_3 обвинувачення є безпідставним.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_10 повідомив, що він як працівник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » безпосередньо виконував роботи з ремонту покрівлі приміщення та спортивного майданчика на об`єкті по АДРЕСА_2 . Безпосередньо керував роботами прораб ОСОБА_11 . Свідок зазначив, що лавочки та урни для сміття у передбаченій кількості були встановлені на стадіоні та біля стадіону у селищі Турбів. Додатково повідомив, що коли він в подальшому (після виконаних робіт ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») був у селищі Турбів, то бачив по селищу такі ж лавочки, які встановлювалися ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на спортивному майданчику. Водночас подібних до розміщених на цьому ж майданчику урн для сміття по селищу Турбів свідок не спостерігав.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 повідомив, що на теперішній час є головою ІНФОРМАЦІЯ_12 . У 2021 році він надав вказівку юридичному відділу підготувати документи до правоохоронних органів щодо неякісно виконаних будівельних робіт по об`єкту «Реконструкція житлового будинку під побутові приміщення з влаштуванням спортивних майданчиків по АДРЕСА_2 ». Наразі об`єкт не введений у експлуатацію у зв`язку з тим, що роботи не виконано у повному обсязі та відсутні дозвільні та правовстановлюючі документи. Також підтвердив, що на розрахунковий рахунок ІНФОРМАЦІЯ_3 після скерування обвинувального акту до суду від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшли кошти у розмірі 102 761,87 грн.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 повідомив суд про те, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », керівником якого є свідок, здійснювався технічний нагляд за виконанням робіт ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у селищі Турбів за договорами про закупівлю робіт № 23/07 від 23.07.2018 та № 68 від 25.09.2017. В ході здійснення такого нагляду зауваження до виконаних робіт зі сторони замовника були відсутні. Свідок підтвердив, що роботи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виконанні у повному обсязі, акти виконаних робіт підписані замовником і виконавцем та відображають усі дійсні обставини їх виконання, необхідна кількість урн для сміття та лавочок була наявна, оскільки їх приймали та рахували поштучно.

В ході розгляду справи судом було задоволено клопотання прокурора про відмову сторони обвинувачення від допиту свідка ОСОБА_11 , у зв`язку із відсутністю такої доцільності, оскільки працівники ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » уже допитувались, як свідки в судовому засіданні.

Також в судовому засіданні було досліджено наступні письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:

- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_12 № 02-15/1841 від 12.11.2021 про вчинення кримінального правопорушення (том 3. а.с.2-4);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження № 42021022240000093 від 25.11.2021 (том 2 а.с.246);

- постанови про призначення групи прокурорів та групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні (том 2 а.с.248, том 2 а.с.229, том 2 а.с.231, том 2 а.с.232, том 2 а.с.244, том 3 а.с.147);

- ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_13 від 21.01.2022 про тимчасовий доступ до матеріалів будівельно-підрядної та проектно-кошторисної документації, які перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 3 а.с.5-6);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 18.02.2022, складений слідчим ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_14 на виконання ухвали слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 21.01.2022 (том 3 а.с.7-8);

- ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_13 від 24.08.2022 про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 3 а.с.13);

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_13 від 24.08.2022 про тимчасовий доступ до документів, які перебувають у розпорядженні Липовецького відокремленого підрозділу КП « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (том 3 а.с.14);

- протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 25.08.2022, складені слідчим ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_15 за наслідками виконання ухвал слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 24.08.2022 (том 3 а.с.9-12);

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_13 від 12.12.2022 про тимчасовий доступ до матеріалів будівельно-підрядної та проектно-кошторисної документації, які перебувають у розпорядженні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (том 3 а.с.15);

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 10.01.2023, складений прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_16 на виконання ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 12.12.2022 (том 3 а.с.16-17);

- висновок експерта № СЕ-19-23/9949-БТ від 15.01.2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи (том 3 а.с.28-64) зі змісту якого слідує, що за актом виконаних будівельних робіт б/н за грудень-2 2018 року від 19.12.2018 встановлено невідповідності фактично виконаних робіт на суму 22 032 грн., за актом виконаних будівельних робіт б/н за грудень-3 2018 року від 21.12.2018 встановлено невідповідності фактично виконаних робіт на суму 8 729,87 грн., за актом виконаних будівельних робіт б/н від 03.11.2020 встановлено невідповідності фактично виконаних робіт на суму 72 000 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до даного висновку фактично виконані будівельні роботи відповідають об`єму робіт, зазначеним у акті виконаних робіт № 1 за листопад 2018 року на загальну суму 297 673,88 грн.; у акті виконаних робіт № 1 за листопад 2018 року на загальну суму 140 560,72 грн.; у акті виконаних робіт № 1 за листопад 2018 року на загальну суму 96 159,85 грн.; у акті виконаних робіт № 1 за листопад 2018 року на загальну суму 48 944,64 грн.; у акті виконаних робіт № 2 за грудень 2018 року на загальну суму 39 060,64 грн.; у акті виконаних робіт № 2 за грудень 2018 року на загальну суму 108 816,03 грн.; у акті виконаних робіт № 2 за грудень 2018 року на загальну суму 15 165,92 грн.; у акті виконаних робіт № 2 за грудень 2018 року на загальну суму 38 495,20 грн.; у акті виконаних робіт № 3 за грудень-2 2018 року на загальну суму 239 635,42 грн.; у акті виконаних робіт № 3 за грудень-2 2018 року на загальну суму 43 071,37 грн.; у акті виконаних робіт № 3 за грудень-2 2018 року на загальну суму 42 518,95 грн.; у акті виконаних робіт б/н за грудень 2018 року на загальну суму 36 931,91 грн.; у акті виконаних робіт б/н від 07.12.2018 за грудень 2018 року на загальну суму 288 961,46 грн.; у акті виконаних робіт № 3 від 23.05.2019 року на загальну суму 421 201,63 грн.; у акті виконаних робіт № 3 від 23.05.2019 року на загальну суму 51 211,66 грн.; у акті виконаних робіт № 3 за листопад 2019 року на загальну суму 200 683,10 грн.; у акті виконаних робіт № 3 за листопад 2019 року на загальну суму 87 282,73 грн.; у акті виконаних робіт № 3 за листопад 2019 року на загальну суму 69 621,08 грн.; у акті виконаних робіт № 3 за листопад 2019 року на загальну суму 29 214,61 грн.; виконаних робіт б/н за грудень-2 2019 року на загальну суму 174 849,50 грн.; у акті виконаних робіт б/н від 12.12.2019 на загальну суму 184 203,34 грн.; у акті виконаних робіт б/н від 06.12 2017 на загальну суму 426 610,07 грн.; у акті виконаних робіт б/н від 06.12.2017 на загальну суму 266 807,33 грн.; у акті виконаних робіт б/н від 16.11.2017 на загальну суму 642 738,43 грн.; у акті виконаних робіт б/н від 08.12.2017 на загальну суму 334 613,34 грн. та у акті виконаних робіт б/н за листопад 2018 року на загальну суму 61 215,88 грн.;

- ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_13 від 07.03.2024 про тимчасовий доступ до інформації, яка перебуває у володінні АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та Вінницького обласного управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо руху коштів по банківських рахунках ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (том 3 а.с.69);

- протоколи тимчасового доступу від 01.04.2024 та від 04.04.2024, складені слідчим ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_17 за наслідками проведення виїмки документації згідно ухвали слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 07.03.2024 у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та у Вінницькому обласному управлінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (том 3 а.с.88-95);

- протоколи огляду речей із додатками від 08.04.2024 та від 09.04.2024, згідно з якими прокурором ОСОБА_16 проведено огляд інформації, отриманої 01.04.2024 та 04.04.2024 слідчим ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_17 за наслідками проведення виїмки документації згідно ухвали слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 07.03.2024 у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та у Вінницькому обласному управлінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (том 3 а.с.96-139);

- висновок експерта № 523/24-21 від 13.03.2024 за результатами проведення технічної експертизи документів зі змісту якого слідує, що підпис від імені Генпідрядника (підрядника) у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень-2 2018 року на суму 227 838,13 грн. виконаний за допомогою рельєфного кліше штампу із зображенням підпису, тобто не рукописним приладом (ручкою), а являє собою відтиск, нанесений факсиміле; підпис від імені Генпідрядника (підрядника) у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень-3 2018 року на суму 79 192,50 грн. виконаний за допомогою рельєфного кліше штампу із зображенням підпису, тобто не рукописним приладом (ручкою), а являє собою відтиск, нанесений факсиміле; підпис від імені Генпідрядника (підрядника) у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за 03.11.2020 на суму 173 578,04 грн., виконаний за допомогою пишучого приладу – кулькової ручки, спорядженої пастою (том 3 а.с.70-75);

- ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_13 від 19.03.2024 про тимчасовий доступ до кліше директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для отримання відтисків експериментальних зразків (том 3 а.с.77);

- протокол тимчасового доступу до документів від 25.03.2024, складений слідчим ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_14 на виконання ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_15 від 19.03.2024 (том 3 а.с.85-87);

- висновок експерта № 1199/24-21 від 12.04.2024 за результатами проведення почеркознавчої експертизи зі змісту якого слідує, що підпис від імені Генпідрядника (підрядника) у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за 03.11.2020 на суму 173 578,04 грн., у протоколі тимчасового доступу від 25.03.2024 від імні ОСОБА_3 та у описі вилучених речей і документів до протоколу тимчасового доступу від 25.03.2024 від імені ОСОБА_3 виконано однією і тою ж особою (том 3 а.с.140-145);

- висновок експерта № 1201/24-21 від 20.05.2024 за результатами проведення судово-технічної експертизи зі змісту якого слідує, що відтиск факсиміле, за допомогою якого виконано підпис від імені Генпідрядника (підрядника) у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень-2 2018 року на суму 227 838,13 грн. та підпис від імені Генпідрядника (підрядника) у акті приймання виконаних будівельних робіт б/н за грудень-3 2018 року на суму 79 192,50 грн. нанесено не за допомогою факсиміле, експериментальні зразки якого надано для порівняльного дослідження (том 3 а.с.148-155);

- ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_18 від 04.06.2024 про тимчасовий доступ до документів, які підтверджують вартість придбаних матеріалів та конструкцій, які використано під час проведення будівельних робіт, які знаходяться у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (том 3 а.с.158-159);

- протокол тимчасового доступу від 11.06.2024 із додатками, складений слідчим ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_14 на виконання ухвали слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 04.06.2024 (том 3 а.с.211-250, том 4, том 5 а.с.1-29);

- ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_18 від 06.06.2024 про тимчасовий доступ до реєстраційних документів по ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також посадових обов`язків директора з можливістю вилучення їх копій, які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_17 (том 3 а.с.160);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.06.2024 із додатками, складений слідчим ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_14 на виконання ухвали слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 06.06.2024 (том 3 а.с.162-209);

- протокол огляду від 15.06.2024, складений слідчим ОСОБА_19 за наслідками обстеження дерев`яних лавок, нестачу яких підтверджено висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи (том 2 а.с.222-225).

Прокурор ОСОБА_4 у судових дебатах зауважив, що за наслідками розгляду даного кримінального провадження доведена вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України. Просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на 1 (один) рік та з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник – адвокат ОСОБА_5 у судових дебатах просили визнати ОСОБА_3 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 209 КК України та виправдати на підставі пунктів 2, 5 частини першої статті 373 КПК України.

Належним чином повідомленні представники потерпілого – юридичної особи – ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду не з`явилися, що не перешкоджає суду завершити розгляд справи за їх відсутності, з урахуванням наданих ними в судовому засіданні показів.

Аналізуючи показання обвинуваченого, представників потерпілого - юридичної особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідків, надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 30.09.2025 у справі № 713/3546/23 вказав, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом...

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У силу частини третьої статті 62 Конституції України, положень статті 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, і на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Перевірка доказів на їх допустимість є важливою гарантією забезпечення прав і свобод людини у кримінальному провадженні. Згідно із частиною другою статті 92 КПК України обов`язок доказування допустимості доказів покладено на сторону, що їх надає.

Так, відповідно до вимог статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста).

У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 333/7457/16 зроблено висновок, що: «відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. При цьому здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом».

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 404/8741/21 зроблено висновок, що: «за приписами статті 214 КПК України досудове розслідування всієї злочинної діяльності конкретної особи, яку утворюють окремі повторні самостійні кримінальні правопорушення (за відсутності ознак єдиного триваючого або продовжуючого кримінального правопорушення), в межах кримінального провадження, де до ЄРДР внесені відомості лише про обставини першого із вчинених самостійних (окремих) правопорушень, КПК не передбачає».

Разом з цим, як слідує із досліджених судом під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження, 25.11.2021 прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_20 внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42021022240000093 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України (том 2 а.с.246).

У подальшому 21.06.2024 слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_14 внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12024020060000184 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (том 2 а.с.226) та 22.06.2024 за № 12024020060000185 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України (том 2 а.с.230).

Постановою прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_16 від 24.06.2024 вищевказані кримінальні провадження, в порядку ст. 217 КПК України, об`єднано у кримінальне провадження № 42021022240000093 (том 2 а.с.233-236).

У подальшому 27.06.2024 слідчим за погодженням із прокурором повідомлено ОСОБА_3 про підозру за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України та фактично із вказаної дати будь-які інші слідчі дії, спрямовані на отримання доказової бази у кримінальному провадженні не проводились, а лише вчинялись процесуальні дії щодо підозрюваного спрямовані на виконання вимог статті 290 КПК України.

При цьому, на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 209 КК України фактично стороною обвинувачення надано лише:

- ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 07.03.2024, якою надано тимчасовий доступ до банківських рахунків № НОМЕР_1 , який відкрито у філії – Вінницьке обласне управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », та № НОМЕР_3 , який відкрито у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

- протоколи огляду речей із додатками від 08.04.2024 та від 09.04.2024, згідно з якими проведено огляд інформації, отриманої 01.04.2024 та 04.04.2024 за наслідками тимчасового доступу до банківських рахунків № НОМЕР_1 , який відкрито у АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », та № НОМЕР_3 , який відкрито у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Інші досліджені під час судового розгляду докази не підтверджують та не спростовують обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Таким чином всі процесуальні та слідчі дії на доведення винуватості ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 209 КК України були здійснені до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаним фактом, тобто за вказаною статтею, у зв`язку з чим у аспекті застосування приписів частин першої та третьої статті 214 КПК України, статті 86 КПК України є недопустимими.

Крім того у відповідності до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 15.04.2005 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 209 КК України настає у разі вчинення хоча б однієї з таких дій, що передували легалізації (відмиванню) доходів:

1) фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння чи укладення угоди щодо них;

2) дій, спрямованих на приховання чи маскування:

а) незаконного походження таких коштів або іншого майна;

б) володіння ними;

в) прав на такі кошти або майно;

г) джерела їх походження;

д) місцезнаходження;

е) переміщення;

3) набуття, володіння або використання таких коштів чи іншого майна.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 15.04.2005 під вчиненням фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, відповідно до абзацу п`ятого ст. 1 Закону від 28.11.2002 № 249-IV (249-15) слід розуміти вчинення будь-якої фінансової операції, пов`язаної зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до положень статей 6 та 9 двох Конвенцій Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, ратифікованих Україною відповідно 17 грудня 1997 року та 17 листопада 2010 року (далі за текстом, Конвенція про відмивання), які імплементовані до статті 209 Кримінального кодексу України, визнаються злочинними навмисно вчинені дії щодо приховування та маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, переміщення власності з усвідомленням незаконного її походження або з метою сприяння будь-якій особі, замішаній у вчиненні предикатного злочину, уникнути правових наслідків її дій. У додатку до Конвенції про відмивання, зокрема, корупція та хабарництво зазначені у якості тих діянь, які найчастіше стають предикатними для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Окрім того, стаття 13 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, яка для України набрала чинності 01 березня 2010 року, присвячена безпосередньо відмиванню доходів, отриманих від злочинів, пов`язаних з корупцією. Ця норма зобов`язує держави запровадити кримінальну відповідальність за дії, наведені у пунктах 1 та 2 статті 6 Конвенції про відмивання, у яких йдеться про прояви хабарництва і зловживання впливом.

В ході аналізу доказів, суд вважає за необхідне взяти до уваги також зміст Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей (FATF), сформульованих у 1990 році (з подальшими змінами та доповненнями), а також Рекомендації FATF « ІНФОРМАЦІЯ_18 », прийняті 08-12 грудня 2014 року на 46 Пленарному засіданні Moneyval у Страсбурзі.

Зазначені рекомендації є загальновизнаними міжнародними стандартами, що визначають характеристики та індикатори відмивання грошей, які слугують непрямими доказами цієї протиправної діяльності.

Зазвичай, операції з легалізації (відмивання) мають триступеневу природу: 1) введення активів, здобутих злочинним шляхом, у фінансову систему (впровадження); 2) участь у фінансово-господарських операціях, покликаних дистанціювати такі активи від їхнього джерела й максимально ускладнити їхнє відстеження (розподіл); 3) включення коштів у законний економічний обіг шляхом здійснення легітимних операцій (інтеграція).

Обов`язковою ознакою злочину, передбаченого статтею 209 Кримінального кодексу України, є предмет - кошти або інше майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало відмиванню коштів.

Так, ОСОБА_3 ставиться у вину те, що він умисно вчинив 7 (сім) фінансових операцій із отриманими злочинним шляхом коштами шляхом їх перерахуванням із одного банківського рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на інші банківські рахунки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також рахунки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Разом з цим сторона обвинувачення не надала жодних належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_3 є єдиним розпорядником і користувачем банківського рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у філії – Вінницьке обласне управління АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », та банківського рахунку № НОМЕР_3 , який відкрито ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Зокрема, суду не надано відомостей про те, що саме ОСОБА_3 особисто вчиняв переказ коштів із вказаних рахунків, не отримано відомостей із банківських установ про те, хто із посадових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », окрім директора даного товариства ОСОБА_3 , був уповноважений на розпорядження коштами, які перебували на вищевказаних рахунках.

Також стороною обвинувачення не отримано відомостей про те, чи надавались ОСОБА_3 довіреності іншим особам на розпорядження вищевказаними рахунками.

За відсутності вказаних обставин не можливо «поза розумним сумнівом» прийти до переконання, що саме ОСОБА_3 вчинив 7 (сім) фінансових операцій із отриманими від ІНФОРМАЦІЯ_3 коштами із рахунків ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Орім того, відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 15.04.2005 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, відповідно до абзацу четвертого ст. 1, ст. 2 Закону № 249-IV (249-15) та диспозиції ч. 1 ст. 209 КК (2341-14) належить розуміти вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду володінню, їх використанню або розпорядженню ними чи дій, спрямованих на приховання джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції чи укладення щодо них угоди за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані злочинним шляхом.

Тобто обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, є наявність спеціальної мети – надання правомірному вигляду володінню, користуванню чи розпорядженню предметами, зазначеним у ст. 209 КК України, або приховання чи маскування їх злочинного походження, володіння ними, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення або прав на них.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі № 667/5470/14-к зазначив, що встановлення спеціальної мети легалізації шляхом надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, визначеними ст. 209 КК України, підтверджує настання події злочину, передбаченого ст. 209 КК України.

Повертаючись до обставин вказаного кримінального провадження, суд зазначає по те, що навіть при умові доведення стороною обвинувачення тієї обставини, що саме ОСОБА_3 особисто вчинялись дії щодо вчинення фінансових операцій, не встановлено того, що обвинувачений мав за мету довести законність походження коштів, а його дії були спрямовані на легалізацію коштів з метою надання правомірного вигляду їх набуття. У такому випадку дії обвинуваченого були направлені на привласнення чужого майна з подальшим розпорядженням на власний розсуд.

Таким чином навіть у разі доведеності факту використання обвинуваченими коштів, отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом вчинення 7 (семи) фінансових операцій - наведене лише б свідчило про те, що ОСОБА_3 розпорядився коштами на власний розсуд, що і складає об`єктивну сторону ст. 191 КК України.

Крім того у відповідності до частини першої статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно із частиною третьою статті 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 521/12715/19 зазначено, що зважаючи на положення ст. 337 КПК України, суд обмежений обвинувальним актом, тому проведення судового розгляду з метою перекваліфікації дій обвинуваченої, що б погіршувало її становище, як про те йдеться у скарзі потерпілої, виходило б за межі судового розгляду, що є неприпустимим.

У постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к зазначено, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченій. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Так за приписами частини другої статті 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно із частиною шостою статті 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За частиною 1 статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Конституційний Суд України здійснив офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України та норм Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), які усувають караність діяння або пом`якшують покарання в Рішенні № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року (справа № 1- 3/2000), у якому вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (ст. 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 7). В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Суд наголошує на тому, що у редакції Закону України від 06.12.2019 № 361-IX, з 28.04.2020 диспозицією ч. 1 ст. 209 КК України передбачена відповідальність за набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

При цьому, попередня редакція кримінального закону в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014, № 770-VIII від 10.11.2015, щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 України, встановлювала відповідальність за вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Порівняльний аналіз вказаних редакцій норм кримінального закону за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено зміну підходу до визначення майна, одержаного злочинним шляхом, та наразі дає можливість суду лише оцінити докази та фактичні обставини на підтвердження того, що легалізоване майно було отримане злочинним шляхом.

Зі змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_3 прокурором ставиться питання про кваліфікацію його дій за новою редакцією ч. 1 ст. 209 КК України, оскільки, на його думку, початок виконання об`єктивної сторони злочину мав місце 26.12.2018, в той час як його закінчення відбулося 12.11.2020, у зв`язку із чим, прокурор вважає, що застосуванню судом підлягає саме ч. 1 ст. 209 КК України, в редакції Закону України від 06.12.2019 № 361-IX, який набрав чинності 28.04.2020.

Разом з цим така позиція сторони обвинувачення суперечить положенням ст. 5 КК України, оскільки внесені у ст. 209 КК України зміни до диспозиції погіршують становище обвинуваченого через те, що вони вже не вимагають доведення перед судом обставин попереднього вчинення предикатного кримінального правопорушення, а лише вказують на ймовірність злочинного походження такого майна та можливу обізнаність щодо цього особи, яка вчиняла певні дії із вказаним майном.

Таким чином, стаття 209 КК України у редакції Закону № 361-IX починає діяти з 28.04.2020 і не застосовується до подій, що відбулися до цієї дати, навіть у разі якщо злочин закінчено після набрання чинності нового закону.

Враховуючи викладене, за фактичних обставин, зазначених у обвинувальному акті дії ОСОБА_3 повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 209 КК України (у редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014, № 770-VIII від 10.11.2015), а саме, як вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

При цьому, враховуючи приписи ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості зміни кваліфікації, оскільки такі зміни призведуть до погіршення становища обвинуваченого, як наслідок можуть трактуватись, як проведення судового розгляду поза межами висунутого обвинувачення.

Таким чином суд констатує порушення права на захист у зв`язку із неправильним формулюванням стороною обвинувачення правової кваліфікації дій ОСОБА_3 .

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Враховуючи вказане та відсутність допустимих і достатніх доказів того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України вчинено ОСОБА_3 , суд приймає рішення про його виправдання, оскільки прокурором не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 10.07.2024 (том 2 а.с.241) відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 2 (два) місяці з покладенням обов`язків, визначених п.п. 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) не відлучатися за межі Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;

3) утримуватися від спілкування будь-яким способом з посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У подальшому питання про продовження раніше обраного запобіжного заходу або ж його зміну, у тому числі на більш суворий, учасниками кримінального провадження у встановленому законом порядку не ініціювалось, відповідні процесуальні рішення із вказаних питань судом не ухвалювались.

Орім того на стадії досудового розслідування згідно ухвали слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024 накладено арешт на майно ОСОБА_3 : земельну ділянку кадастровий номер - 0520680200:01:004:2490, площею 0,0182 га, вартістю 5 990 грн.; земельну ділянку кадастровий номер - 0520688900:01:005:0387, площею 1,4604 га, вартістю 15 000 грн. та земельну ділянку кадастровий номер - 0520655900:07:016:0013, площею 1,7643 га, вартістю 20 304,04 грн.

Разом з цим вказаний захід забезпечення кримінального провадження на момент ухвалення вироку втратив свою актуальність, оскільки ще на стадії судового розгляду за клопотаннями сторони захисту арешт на майно скасовано у встановленому законом порядку, про що ІНФОРМАЦІЯ_19 постановлено відповідні ухвали 04.07.2025 та 08.09.2025.

Порядок відшкодування витрат, пов`язаних із залученням експертів у загальному розмірі 41 650 (сорок одна тисяча шістсот п`ятдесят) грн. 40 коп. за висновками експертів № СЕ-19-23/9949-БТ від 15.01.2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, № 523/24-21 від 13.03.2024 за результатами проведення технічної експертизи документів, № 1199/24-21 від 12.04.2024 за результатами проведення почеркознавчої експертизи та № 1201/24-21 від 20.05.2024 за результатами проведення судово-технічної експертизи, суд вирішує відповідно до Глави 8 КПК України.

Питання про речові докази згідно постанови прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_16 від 31.05.2024 суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 337, 349, 368, 373, 374, 394, 395, 532 КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 209 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Витрати, пов`язані із залученням експертів, у загальному розмірі 41 650 (сорок одна тисяча шістсот п`ятдесят) грн. 40 коп. віднести за рахунок держави.

Речові докази по справі: будівельно-підрядну та проектно-кошторисну документацію по об`єкту будівництва залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження здійснюється у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Липовецький районний суд Вінницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_21

Оригінал: reyestr.court.gov.ua