Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №761/38643/26
Суддя: Кваша А. В.
Справа № 761/38643/26
Провадження № 3/761/6852/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Кваша А.В. у присутності секретаря судового засідання Бульби К.В., прокурора Ониськіва А.М., захисника Озерової М.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту стратегічних розслідувань Управління Стратегічних розслідувань в м. Києві НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, виконуючого обов`язки ректора Київського столичного університету ім. Б. Грінченка, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-7 та ч. 1 ст. 172-7 КУпАП
ВСТАНОВИЛА
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 16.09.2026 №1010 ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки ректора Київського столичного університету ім. Б. Грінченка, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та в умовах реального конфлікту інтересів прийняв рішення щодо направлення клопотання про відзначення державною нагородою - орденом «За заслуги» III ступеня особисто себе, як виконувача обов`язків ректора університету та вчинив дії шляхом особистого підписання листа університету № 063/01-681 від 24.04.2026, адресованого Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), щодо клопотання про відзначення себе вказаною державною нагородою - орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 16.09.2026 №1009 ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки ректора Київського столичного університету ім. Б. Грінченка, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та не повідомив у встановленому законом випадку та порядку свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час вирішення питання щодо направлення клопотання про відзначення державною нагородою орденом «За заслуги» III ступеня особисто себе, як виконувача обов`язків ректора університету та вчинення дій шляхом особистого підписання листа університету № 063/01-681 від 24.04.2026, адресованого Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), щодо клопотання про відзначення себе вказаною державною нагородою орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.10.2026 зазначені справи було об`єднано в одне провадження.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки реального конфлікту інтересів, та в його діях наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, просив визнати ОСОБА_1 винним та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100 грн.
В судовому засіданні захисник Озерова М.С. зазначила, що 12.02.2026 року відбулась Конференція трудового колективу Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка, відповідно до п. 5 Протоколу № 1 порядку денного на розгляді Конференції трудового колективу розглядалося в тому числі питання висунення кандидатур на відзначення державними нагородами. ОСОБА_1 не приймав рішення про своє номінування на нагородження. На розгляд Конференції питання щодо відзначення державними нагородами кандидатів, в тому числі в.о. ректора Турунцева О.П. було винесено Головуючим Конференції трудового колективу завідувачем кафедри реклами та зв`язків з громадськістю факультету журналістики Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 не мав права вибору чи альтернативи, а отже, не міг діяти під впливом приватного інтересу, оскільки згідно до Протоколу № 1 від 12.02.2026 року рішення про номінування на державну нагороду приймалося колегіально, зі змісту протоколу, ОСОБА_1 повністю виконав вимоги ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки утримався від голосування за власну кандидатуру, що унеможливило виникнення суперечності між його приватним інтересом та службовими повноваженнями. Подальше звернення ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та його дії щодо особистого підписання супровідного листа № 063/01-681 від 24.04.2026 року носили суто технічний, процедурний та виконавчий характер, оскільки протоколом Конференції трудового колективу його було безпосередньо зобов`язано забезпечити передачу пакету документів до Департаменту освіти і науки, будь-які дискреційні (альтернативні) повноваження при підписанні супровідного листа у ОСОБА_1 були відсутні, оскільки він діяв як технічний виконавець рішення колегіального органу, даний факт підтверджується пунктом 5 Протоколу № 1 від 12.02.2026 року, Конференцією трудового колективу зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити подання нагородних матеріалів до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кандидатур, яких схвалено для представлення до відзначення державними нагородами. Виконуючи обов`язкове до виконання доручення конференції, звертаючись з супровідним листом до Департаменту освіти і науки ОСОБА_1 діяв згідно установленої процедури, а не приймав індивідуальне рішенням, спрямоване на отримання вигоди. Матеріали справи не не підтверджують наявності у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересу.
У зв`язку з чим просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.
Крім того, за клопотанням сторони захисту заслухано показання свідка ОСОБА_2 так свідок вказав, що обіймає посаду завідувача кафедри реклами та зв`язків з громадськістю Факультету журналістики Київського столичного університету ім. Бориса Грінченка. Під час Конференціїї саме він вніс кандидатуру ОСОБА_1 на нагородження, ОСОБА_1 жодним чином не впливав та не міг вплинути на голосування за свою кандидатуру, більш того був відсутній у залі під час проведення голосування, таке рішення приймалось публічно. Згідно протоколу № 1 від 12.02.2026 року, Конференцією трудового колективу, відділ кадрів зібрав документи, а ОСОБА_1 мав лише виконати рішення за яке проголосував трудовий колектив та підписав відповідний лист, з огляду на те, що наділений таким правом виключно він за посадою.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників, свідків, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаних адміністративних правопорушень з таких підстав.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами, встановленими ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно з диспозицією ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.
З п. 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП, вбачається, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Відповідно до п/п «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія зазначеного Закону, є в тому числі і посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Метою корупційного правопорушення є одержання неправомірної вигоди.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 06.10.2010 у справі № 21-рп/2010 (п. 3.2.2.) прямо вказав на необхідність визнання і дії в Україні принципу верховенства права, і на необхідність врахування, насамперед, того, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб», а діяння, яке не відповідає змісту терміну «корупція», не може визнаватись корупційним правопорушенням.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 22.10.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правової презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини. Окрім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доказувати свою непричетність до скоєння порушення.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобіганні корупції», особи, зазначені у п.1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального конфлікту інтересів у випадку перебування особи на посаді в колегіальному органі, колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
У ч. 1 ст. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні блага.
Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями обов`язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об`єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.
При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
За змістом ст. 172-7 КУпАП, особистий інтерес це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.
Аналізуючи вищенаведені положення КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», вбачається, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Таким чином, хоча ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» і передбачено обов`язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Отже, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.
Як вбачається з роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17, аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29.04.2016 № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Так, відповідно до ч.1 ст. 172-7 КУпАП адміністративним правопорушенням за цією нормою права є неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. А згідно з ч.2 ст.172-7 КУпАП адміністративним правопорушенням за вказаною нормою права є вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Отже, диспозиції ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП є бланкетними і лише описують безпосередньо саму суть цих адміністративних правопорушень, але для повного визначення їх ознак відсилають до інших галузей права, тобто, до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Визначення терміну правопорушення, пов`язаного з корупцією, про який йдеться мова у главі 13-А («Адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією») КУпАП міститься у ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», і є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів містить відповідний розділ V Закону України «Про запобігання корупції», зокрема ч.1 ст.28, яка зобов`язує осіб, зазначених у п.п.1, 2 ч.1 ст.3 цього Закону: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Таким чином, бланкетні диспозиції ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП відсилають до іншого нормативно-правового акту, яким є Закон України «Про запобігання корупції».
У відповідності до п.2 примітки ст.172-7 КУпАП у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Таке ж визначення реального конфлікту інтересів міститься і в ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції».
Значення терміну реальний конфлікт інтересів, визначено в ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» як суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Таким чином, з викладеного слідує, що не будь-яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її представницькі повноваження можуть і не суперечити один одному.
Аналіз вказаних термінів вказує на те, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів слід безпосередньо встановити наступні обставини: чи наявний інтерес; чи суперечить він службовим або представницьким повноваженням; чи така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Для встановлення ж наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, в тому числі і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність факту інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.
Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення цих фактів в обов`язковому порядку має бути відображено в протоколі про правопорушення, пов`язане з корупцією.
Відповідно до даних, які містяться в матеріалах справи, відповідно до наказу від 27 грудня 2023 року №668к, призначено ОСОБА_1 проректора Київського університету імені Бориса Грінченка, виконуючим обов`язки ректора Київського столичного університету імені Бориса Грінченка з 28 грудня 2023 року до обрання ректора Київського столичного університету імені Бориса Грінченка в порядку, визначеному законом, надано ОСОБА_1 право першого підпису на всіх фінансових, банківських та організаційно-розпорядчих документах Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
Відповідно до Протоколу № 1 порядку Конференції трудового колективу розглядалось зокрема висунення кандидатур на відзначення державними нагородами. ОСОБА_1 не приймав рішення про своє номінування на нагородження орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, що підтверджується вказаним протоколом та витягом із протоколу №1 конференції трудового колективу Київського столичного університету імені Бориса Грінченка від 12 лютого 2026, у якому вказано, що присутні на засіданні претенденти не брали участі в голосуванні.
Водночас, із урахуванням наведеного у ст. 1 Закону визначення, конфлікт інтересів може існувати у особи в ситуації, коли:
?в особи наявний приватний інтерес (будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами - ст. 1 Закону);
?в особи наявні службові повноваження, під час реалізації яких вона може вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому у неї наявний приватний інтерес;
?такі службові повноваження мають дискреційний характер (тобто є такими, коли особа може на власний розсуд обирати з кількох юридично допустимих дій, рішень).
Саме сукупність зазначених факторів дає підстави стверджувати, що приватний інтерес особи може впливати на об`єктивність та неупередженість під час вчинення особою дії, прийняття рішення, а отже, в особи є конфлікт інтересів.
За відсутності принаймні однієї із складових - приватного інтересу та/або службових повноважень дискреційного характеру - конфлікт інтересів не виникає.
Тобто матеріалами справи має бути доведено наявність у ОСОБА_1 факту приватного інтересу; наявності факту суперечності між приватним інтересом і службовими обов`язками ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки ректора Київського столичного університету ім. Б. Грінченка, із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив наявність повноважень на прийняття рішення; наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення, при цьому така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність і неупередженість рішення.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки ректора Київського столичного університету ім. Б. Грінченка надсилав листа за своїм підписом до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо порушення клопотання щодо відзначення державними нагородами співробітників Київського столичного університету імені Бориса Грінченка за багаторічну сумлінну працю, високу професійну майстерність, вагомий особистий внесок у розвиток освіти, науки та культури Українии № 063/01-681 від 24.04.2026, зокрема і щодо ОСОБА_1 - був відсутній конфлікти інтересів, з огляду на те, що ОСОБА_1 не приймав рішення про своє номінування на нагородження орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, що підтверджується вказаним протоколом та витягом із протоколу №1 конференції трудового колективу Київського столичного університету імені Бориса Грінченка від 12 лютого 2026, у якому вказано, що присутні на засіданні претенденти не брали участі в голосуванні.
Крім того, Відповідно до наказу від 27 грудня 2023 року №668к, призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки ректора Київського столичного університету імені Бориса Грінченка з 28 грудня 2023 року до обрання ректора Київського столичного університету імені Бориса Грінченка в порядку, визначеному законом. ОСОБА_1 надано право першого підпису на всіх фінансових, банківських та організаційно-розпорядчих документах Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
Також, у протоколах про адміністративні правопорушення не встановлено, як не встановлено й під час розгляду справи в суді, яким чином приватний інтерес ОСОБА_1 суперечить його службовим обов`язкам, як виконуючого обов`язки ректора Київського столичного університету ім. Б. Грінченка.
Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: зокрема обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) .
Відповідно до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) відзначається принцип правової визначеності, який означає, що "обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки".
Як наголошує Конституційний Суд України у п.4.2 вказаного Рішення, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення; оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, провівши аналіз змісту доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає, що матеріалами справ про адміністративне правопорушення не доведено існування реального конфлікту інтересів, оскільки у ОСОБА_1 не було приватного інтересу та суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Доводи прокурора, що готуючи листи ОСОБА_1 діяв в умовах реального конфлікту інтересів, є безпідставними, оскільки факт підписання останнім листів є лише формальною дією на виконання своїх обов`язків і ніяким чином не особистою дією (рішенням), продиктованою корисним умислом та наявністю приватного інтересу в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Отже, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП
На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1,2 ст. 172-7, ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ПОСТАНОВИЛА
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 та 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Антоніна КВАША
Оригінал: reyestr.court.gov.ua