Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №320/32937/25
Суддя: Гончарова І.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 320/32937/25
касаційне провадження № К/990/14211/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів -Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЛІКОФФ ПЛЮС»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Черпак Ю.К.; судді - Кобаль М.І., Штульман І.В.)
у справі № 320/32937/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЛІКОФФ ПЛЮС»
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОЛІКОФФ ПЛЮС» (далі - ТОВ «КРОЛІКОФФ ПЛЮС»; позивач; платник; товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2025 року № 0050200406.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 25 листопада 2025 року адміністративний позов задовольнити повністю.
Суд виходив із того, що одночасна дія карантинних і воєнних положень створювала невизначеність щодо застосування штрафу, яку належало вирішити на користь платника. Крім того, з огляду на дату прийняття спірного рішення суд вважав застосовними зменшені ставки, передбачені пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
Товариство в апеляційній скарзі просило доповнити мотиви рішення висновком про відсутність вини. Воно зазначало, що несвоєчасна реєстрація була зумовлена недостатнім лімітом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. За доводами позивача, можливість забезпечити необхідний ліміт залежала, зокрема, від надходження вхідних накладних та наявності коштів для поповнення електронного рахунку, а перебої в господарській діяльності й нестабільність надходжень у воєнний період цьому перешкоджали.
ГУ ДПС у Черкаській області, зі свого боку, наполягало, що платник мав забезпечити достатній ліміт, а обставин, які звільняли б його від відповідальності, не підтверджено.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу платника залишив без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову в позові.
Суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 200/4768/23, та визнав, що контролюючий орган правильно розмежував накладні для застосування загальних і спеціальних ставок штрафу. Щодо вини суд виходив із того, що товариство не подало заяви відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Порядок № 225), не підтвердило форс-мажору, продовжувало господарську діяльність і подавало звітність. Реєстрацію спірних накладних із різною тривалістю прострочення Шостий апеляційний адміністративний суд оцінив як підтвердження фактичної можливості виконати обов`язок. Нестачу ліміту суд пов`язав з організацією діяльності платника та дійшов висновку, що товариство не вжило достатніх заходів для своєчасної реєстрації.
ТОВ «КРОЛІКОФФ ПЛЮС» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Платник стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 120-1 ПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у взаємозв`язку з пунктом 109.1 статті 109 та пунктом 112.2 статті 112 цього Кодексу в подібних правовідносинах.
На обґрунтування касаційної скарги товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції фактично визнав сам факт порушення граничних строків реєстрації податкових накладних достатнім для застосування штрафних санкцій. На переконання платника, для вирішення питання про правомірність штрафу суд мав з`ясувати, чи довів контролюючий орган, що товариство мало реальну можливість своєчасно зареєструвати податкові накладні та, маючи таку можливість, не вжило достатніх заходів для виконання цього обов`язку. Саме із сукупністю цих обставин ТОВ «КРОЛІКОФФ ПЛЮС» пов`язує встановлення вини платника.
Окремо позивач заперечує проти того, що суд апеляційної інстанції надав визначального значення неподанню заяви згідно з вимогами Порядку № 225. Платник зауважує, що Порядок № 225 регулює підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податкових обов`язків, передбачених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. На думку товариства, саме собою неподання такої заяви не свідчить про наявність вини та не звільняє суд від оцінки обставин виконання платником обов`язку з реєстрації податкових накладних.
На підтвердження своєї позиції ТОВ «КРОЛІКОФФ ПЛЮС» посилається на постанови Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 520/9294/21, від 06 березня 2024 року у справі № 280/2280/21. Товариство також наводить постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 380/527/20, від 07 березня 2023 року у справі № 822/1718/17 та від 12 листопада 2024 року у справі № 160/20829/23, які, за його доводами, підтверджують необхідність оцінки заходів, ужитих платником для своєчасної реєстрації податкових накладних. Посилаючись на принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, позивач додатково покликається на Рішення Конституційного Суду України від 26 листопада 2025 року № 5-р(II)/2025 у справі за конституційною скаргою компанії «ANDRITZ HYDRO GmbH».
Порушення норм процесуального права платник убачає у формальному розгляді судом апеляційної інстанції доводів товариства щодо відсутності його вини. За твердженням позивача, такий підхід залишив без належної оцінки обставини, від яких залежить висновок про наявність підстав для застосування спірних штрафних санкцій.
Верховний Суд ухвалою від 06 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «КРОЛІКОФФ ПЛЮС».
16 квітня 2026 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що ГУ ДПС у Черкаській області проведено камеральну перевірку щодо дотримання ТОВ «КРОЛІКОФФ ПЛЮС» порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідками якої складено акт від 26 лютого 2025 року № 2404/23-00-04-06-01/38656470.
За даними перевірки товариство з порушенням граничних строків зареєструвало 1387 податкових накладних, складених у період із квітня 2022 року до березня 2023 року. Фактична реєстрація відбулася в період із вересня 2022 року до квітня 2023 року.
Наведене кваліфіковано контролюючим органом як порушення платником вимог пункту 201.1 статті 201, пункту 89 підрозділу 2, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2025 року № 0050200406, згідно з яким до позивача застосовано штраф у сумі 1931083,19 грн.
Предметом спору є правомірність застосування до товариства штрафу за несвоєчасну реєстрацію 1387 податкових накладних. Дати їх реєстрації та арифметика розрахунку штрафу, які, за висновком суду апеляційної інстанції, позивач у письмових поясненнях, поданих 12 березня 2026 року, фактично не заперечував, окреслюють обсяг прострочення. Водночас ТОВ «КРОЛІКОФФ ПЛЮС» наполягало на відсутності вини та, обґрунтовуючи свою позицію, посилалося на недостатність реєстраційної суми й об`єктивну неможливість її збільшити до спливу відповідних строків. Саме цей довід потребував перевірки.
Пункти 201.1, 201.10 статті 201 ПК України покладають на платника податку на додану вартість обов`язок скласти податкову накладну та зареєструвати її у встановлений строк. Для виконання цього обов`язку має значення сума, на яку платник вправі зареєструвати накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пункт 200-1.3 статті 200-1 ПК України визначає її за формулою, складовими якої, зокрема, є суми податку на додану вартість за отриманими та виданими зареєстрованими накладними і сума поповнення електронного рахунку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України за недостатності реєстраційної суми платник повинен перерахувати необхідні кошти зі свого поточного рахунку на електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Отже, платник має організувати виконання цього обов`язку з урахуванням стану свого електронного рахунку та передбачуваних строків реєстрації. Недостатність коштів, затримка з боку контрагентів чи загальне посилання на складні умови господарювання самі собою підстави для звільнення від відповідальності не утворюють.
Разом із тим, для оцінки доводу про брак реєстраційної суми суд має встановити, коли виник її дефіцит, яким він був щодо відповідних накладних, за рахунок чого міг бути усунутий і які заходи вживав платник. Наявність у законі механізму поповнення електронного рахунку визначає спосіб виконання обов`язку. Можливість скористатися ним у конкретний строк установлюється судом на підставі належних доказів.
За змістом пункту 112.2 статті 112 ПК України висновок про вину особи передбачає встановлення двох взаємопов`язаних обставин. По-перше, особа мала реальну можливість дотриматися відповідного правила. По-друге, за наявності такої можливості вона не вжила достатніх заходів для його дотримання. У межах цього правила вжиті платником заходи вважаються достатніми, доки контролюючий орган не доведе, що платник діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Для юридичної особи це оцінка того, як вона через уповноважених осіб організувала виконання обов`язку, що могла зробити в розпорядженні наявними ресурсами і що фактично зробила до закінчення відведеного їй строку. Висновок про невжиття достатніх заходів має спиратися на встановлення того, який саме доступний захід міг забезпечити своєчасну реєстрацію.
У Рішенні від 26 листопада 2025 року № 5-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою компанії «ANDRITZ HYDRO GmbH» Конституційний Суд України вказав, що випадки обов`язкового встановлення контролюючим органом вини, визначені пунктом 109.3 статті 109 ПК України, не охоплюють абзацу другого пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу.
Водночас це не усуває обов`язку суду перевірити, чи є встановлене прострочення наслідком порушення обов`язку самим платником і чи наявні передбачені законом обставини, що впливають на відповідальність.
У розглядуваній справі така перевірка необхідна ще й тому, що суд апеляційної інстанції прямо застосував критерії пункту 112.2 статті 112 ПК України та дійшов висновку і про реальну можливість позивача виконати обов`язок, і про недостатність ужитих ним заходів. Кожен із цих висновків потребує фактичного обґрунтування.
У постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 0440/5579/18 Верховний Суд, оцінюючи доводи про недостатність реєстраційного ліміту, надав значення доказам своєчасного направлення накладних та їх неприйняття з цієї причини, відомостям про стан ліміту у відповідний час і доказам ужиття платником залежних від нього заходів, зокрема щодо поповнення електронного рахунку. Ці обставини в сукупності дають змогу відмежувати випадок, коли платник міг забезпечити своєчасну реєстрацію, від випадку, коли стверджувана перешкода потребує оцінки як незалежна від нього.
Суд першої інстанції, визнаючи протиправним і скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, зосередився на співвідношенні карантинного мораторію та спеціальних правил воєнного періоду, а також на розмірі штрафних санкцій. Він навів кількість спірних накладних, періоди їх складення та реєстрації й зазначив про долучення до справи їх реєстру. Однак, суд не встановив, за яких умов позивач міг зареєструвати накладні в межах відповідних строків і з яких причин цього не сталося. Саме з цієї причини товариство оскаржило мотивувальну частину рішення, ухваленого на його користь Черкаським окружним адміністративним судом.
Суд апеляційної інстанції, натомість, визнав достатнім те, що ТОВ «КРОЛІКОФФ ПЛЮС» продовжувало господарську діяльність, подавало податкову звітність і врешті зареєструвало спірні накладні, частину з незначним, а частину з тривалим простроченням. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що платник мав технічну й фактичну можливість реєстрації та не вжив достатніх заходів для її вчасного здійснення.
Верховний Суд вважає такий висновок передчасним. Адже, подання податкової звітності та продовження господарської діяльності характеризують роботу товариства у спірний період. Ці обставини не дають відомостей про реєстраційну суму, якою платник розпоряджався до спливу строку реєстрації конкретної накладної. Так само накладна, яку вдалося зареєструвати після спливу строку, засвідчує можливість реєстрації на дату її здійснення. Для висновку про те, що така можливість існувала й раніше, суд мав з`ясувати, що змінилося між граничною датою та датою фактичної реєстрації.
Різна тривалість прострочення вимагала зіставити умови реєстрації накладних. Якщо в один день ліміту вистачало для накладної з меншою сумою податку на додану вартість, цього показника могло бути недостатньо для накладної з більшою сумою. Якщо кілька накладних подавалися послідовно, реєстрація попередніх могла вплинути на суму, доступну для наступних. І навпаки, достатній ліміт у межах граничного строку за відсутності спроб подання або доступна можливість його поповнити за відсутності дій платника могли б свідчити на користь позиції контролюючого органу. Вибір між цими поясненнями потребував зіставлення конкретних дат, сум і дій, а не лише підрахунку днів прострочення.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши розрахунок штрафних санкцій для перевірки строків і ставок, не зіставив відомості цього розрахунку та реєстру накладних із доводами, викладеними платником у письмових поясненнях, поданих 12 березня 2026 року. З постанови не вбачається, щоб суд визначив, щодо яких накладних довід про брак ліміту міг мати значення, з`ясував розмір доступної реєстраційної суми у відповідні дні або встановив, які конкретні дії товариство могло вчинити до спливу строку. Висновок про багаторазовість прострочень цієї прогалини не усуває.
Посилання Шостого апеляційного адміністративного суду на неподання позивачем заяви відповідно до Порядку № 225 має значення для застосування спеціальної підстави звільнення за підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Так само відсутність доказів конкретної обставини непереборної сили та її впливу на реєстрацію має значення для застосування підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України з урахуванням підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Ці питання слід відокремлювати від перевірки доводу про те, яким був ліміт, чи могла реєстрація відбутися вчасно та які дії для цього залежали від платника.
Окремо слід зауважити, що висновки судової палати Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 200/4768/23 дають відповідь на питання про співвідношення карантинного мораторію зі спеціальним регулюванням воєнного періоду та про вибір між загальним і спеціальним режимами строків і санкцій. Пункт 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлює відповідальність за порушення строків, передбачених пунктом 89 того самого підрозділу. Тому сама дата прийняття податкового повідомлення-рішення не є підставою застосувати зменшені ставки до всіх спірних накладних. Проте, правильне визначення ставки відповідає на питання про розмір штрафу за встановлене порушення. Питання про наявність підстав застосувати штраф до відповідного епізоду підлягає окремому вирішенню.
Суди попередніх інстанцій не встановили, за рахунок чого товариство реєструвало одні накладні раніше, тоді як інші залишалися незареєстрованими довше, і чи були умови їх реєстрації зіставними до спливу відповідних строків. Суд першої інстанції не дав оцінки цим обставинам, а суд апеляційної інстанції презюмував реальну можливість своєчасної реєстрації на підставі фактів, які свідчать про її здійснення в інші дати. За відсутності встановлених даних про причини прострочення та конкретні заходи, які позивач міг вжити, висновок Шостого апеляційного адміністративного суду про вину є передчасним.
Відповідно до частини четвертої статті 9, статей 77, 90, 242, 308 Кодексу адміністративного судочинства України суди мали перевірити істотні доводи сторін у зіставленні з доказами і вмотивувати висновки щодо обставин, від яких залежить правомірність спірного рішення.
В свою чергу, за правилами частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду належить зіставити акт перевірки, реєстр спірних накладних, розрахунок штрафу, заперечення до акта та письмові пояснення позивача з даними Єдиного реєстру податкових накладних і системи електронного адміністрування податку на додану вартість. З урахуванням доводів сторін суду слід установити граничні дати реєстрації та дати подання накладних, перевірити квитанції і причини неприйняття, якщо накладні подавалися, з`ясувати розмір ліміту на релевантні дати, його зміни внаслідок реєстрації вхідних і вихідних накладних або поповнення електронного рахунку, а також оцінити реальну можливість і вжиті товариством заходи для його поповнення. Якщо наявних відомостей недостатньо, суду слід вирішити питання про витребування доказів.
За наслідками такого аналізу суду належить на підставі встановлених ним обставин і досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЛІКОФФ ПЛЮС» задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді В. В. Хохуляк
В. П. Юрченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua